УХВАЛА

22 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 522/4199/17

провадження № 61-17918ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Куценко Яною Михайлівною, на постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист прав споживача шляхом визнання недійсними договору кредиту, договорів поруки та іпотечного договору,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом та просила визнати недійсним:

- договір про надання споживчого кредиту № 11086162000 від 29 листопада 2006 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 ;

- договір поруки № 67728 від 29 листопада 2006 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 ;

- договір поруки № 68230 від 29 листопада 2006 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 ;

- іпотечний договір від 29 листопада 2006 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 29 листопада 2006 року уклала з АКІБ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту №11086162000, виконання зобов`язань за яким було забезпечено іпотекою нерухомого майна та порукою фізичних осіб. Укладений кредитний договір є договором про надання споживчого кредиту, кошти були надані на споживчі цілі (на поточні потреби). З кредитного договору вбачається, що його умови вводять споживача в оману стосовно таких істотних характеристик як дата надання (видачі) кредитних коштів, складу, кількості та порядку їх надання банком, а також стосовно очікуваного результату від отримання споживчого кредиту та його сукупної вартості. Не було також надано інформацію щодо таких істотних умов договору як загальна вартість кредиту, реальна процентна ставка за кредитом та порядок повернення кредиту. Зазначає, що позивачу під час укладення кредитного договору об`єктивно бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору банківської послуги, кредитний договір є договором приєднання та має стандартну розроблену банком форму, позивач не мав можливості внести до нього зміни та вимушений був підписати договір на запропонованих банком умовах. За таких умов формування волі позивача щодо укладення спірного правочину відбувалось під впливом інформації, що не відповідала дійсності та створювала помилкове уявлення про ціну фінансової послуги. Відповідач при укладенні спірного правочину свідомо та навмисно ввів позивача в оману щодо істотної умови кредитного договору як то його ціни, а саме абсолютного значення подорожчання кредиту та реальної відсоткової ставки з метою привернення уваги до фінансової послуги саме цього кредитора. Позивач вважає, що передумовою введення його в оману було навмисне невиконання банком переддоговірної роботи в порядку статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», з чого вбачається наявність в діях банку ознак нечесної підприємницької практики. Вважає, що кредитний договір укладений з використанням нечесної підприємницької практики з боку банку підлягає визнанню недійсним. Відповідно до частини 5 статті 3, статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у випадку визнання договору іпотеки недійсним. Згідно з частиною 1 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. Уважає, що договори поруки та іпотечний договір є такми, що укладені на забезпечення недійсного зобов`язання.

У липні 2017 року АТ «УкрСиббанк» подало зустрічний позов, у прийнятті якого ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2018 року відмовлено.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2018 року позов задоволено, визнано недійсним договір:

- про надання споживчого кредиту № 11086162000 від 29 листопада 2006 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 ;

- поруки № 67728 від 29 листопада 2006 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 ;

- поруки № 68230 від 29 листопада 2006 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 ;

- іпотеки від 29 листопада 2006 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року в складі колегії суддів Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової В. С., рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2018 року скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

10 вересня 2021 року ОСОБА_1 через представника засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене в справі про визнання недійсними договору кредиту, договорів поруки та іпотечного договору.

Справа № 522/4199/17 є справою незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Куценко Яною Михайлівною, на постанову Одеського апеляційного суду від 17 червня 2021 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук