Постанова

Іменем України

24 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 711/6549/19

провадження № 61-18321св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на постанову Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренка Ю. В., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та просило скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: нежитлові приміщення торгівельного комплексу офіс № 1, загальною площею 165,6 кв. м на АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позовна заява мотивована тим, що Акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та приватне підприємство «Бізнес Гранд» (далі - ПП «Бізнес Гранд») уклали кредитні договори № 895/08-033 від 18 квітня 2006 року, № 895/08-070 від 16 червня 2005 року, Генеральний договір про здійснення кредитування № 895/09.2-085 від 13 листопада 2007 року, Генеральний договір про здійснення кредитування № 25.1- 09/11-13 від 21 серпня 2009 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаними договорами 21 серпня 2009 року банк уклав з ПП «Бізнес-Гранд» договір іпотеки № ІД 3- 25.1- 09/11-13, за умовами якого приватне підприємство (як іпотекодавець) передало в іпотеку банку торгівельний комплекс площею 9 146,4 кв. м (літера інвентарної справи А-2, А'-2), дахову котельню (літера інвентарної справи В), огорожу (№ 1-3), замощення (І, II) та трансформаторну підстанцію (літера інвентарної справи Г), що належить іпотекодавцю на праві приватної власності і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

18 квітня 2006 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ПП «Бізнес-Гранд» укладено іпотечний договір № ІП 1-895/08-033 за умовами якого підприємство передало в іпотеку банку вказаного договору є торгівельний комплекс площею 9 145,2 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

09 липня 2007 року між ОСОБА_4 та ПП «Бізнес-Гранд» укладено договір про пайову участь у будівництві, відповідно до умов якого сторони домовились про спільну участь в реалізації проекту з будівництва (добудови та реконструкції) торговельного центру по АДРЕСА_1 .

28 серпня 2008 року об`єкт нерухомості по АДРЕСА_1 був введений в експлуатацію. 01 жовтня 2008 року ПП «Бізнес-Гранд» отримав свідоцтво про право власності на весь об`єкт будівництва - торгівельний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 9 145,2 кв. м.

28 листопада 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ПП «Бізнес-Гранд» укладено додаткову угоду до іпотечного договору №ІП 1-895/08-033 від 18 квітня 2006 року за умовами якої ПП «Бізнес-Гранд» передано в іпотеку банку вказаний вище торгівельний комплекс.

Постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 02/5026/1266/2011, яка набрала законної сили, визнано право власності за банком на весь вказаний вище торгівельний комплекс.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 червня 2012 року за ОСОБА_4 визнано право власності на частку нерухомого майна на першому поверсі торговельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 165,6 кв. м.

23 серпня 2012 року ОСОБА_4 відчужив вказане вище нерухоме майно, загальною площею 165,6 кв. м на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року в справі № 711/2178/17 за позовом АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння зазначив, що «З обставин справи, встановлених судом, вбачається, що АТ «Укрсоцбанк» є власником 9 145, 2 кв. м (літера інвентарної справи А-2, А1-2), дахова котельня (літера інвентарної справи В), огорожа (№1-3), замощення (І, II), та трансформаторна підстанція (літера інвентарної справи Г), за адресою: АДРЕСА_1 . Правовою підставою реєстрації права власності за банком стало судове рішення, яке в установленому законом порядку не скасовано. ОСОБА_1 є співвласником 1/3 частини 165,6 кв. м, які є складовою 9 145, 2 кв. м. торгівельного комплексу по АДРЕСА_1 ».

Враховуючи наведене, АТ «Альфа-Банк» як правонаступник АТ «Укрсоцбанк» просило позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 липня 2020 року позов АТ «Альфа-Банк» задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: нежитлові приміщення торговельного комплексу, офіс №1, загальна площа 165,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37099164, номер запису 1531 в книзі: 17 за ОСОБА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: нежитлові приміщення торговельного комплексу, офіс №1, загальна площа 165,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37099164, номер запису 1531 в книзі: 17 за ОСОБА_2 .

Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно: нежитлові приміщення торговельного комплексу, офіс №1, загальна площа 165,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 37099164, номер запису 1531 в книзі: 17 за ОСОБА_3 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», є власником всього торгівельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , площею 9 145,2 кв. м на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, та як власник, а також як іпотекодержатель, не надавав згоди на відчуження належного йому на праві власності майна.

Оскільки договір про пайову участь у будівництві, на підставі якого ОСОБА_4 набув право власності на спірне нерухоме майно, передбачав набуття права власності на частину майна, яке перебувало в іпотеці, на підставі статті 12 Закону України «Про іпотеку» такий договір є нікчемним, так як банк (іпотекодержатель) не надавав згоди на його укладення.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 липня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову АТ «Альфа-Банк» відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_4 , який в подальшому відчужив частину спірного нерухомого майна відповідачам, набув на нього право власності на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 червня 2012 року, а не на підставі договору про пайову участь у будівництві.

Таким чином, як ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», так і ОСОБА_5 набули право власності на нерухоме майно на підставі судових рішень, які на сьогодні набрали законної сили. З огляду на наведене, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин статті 12 Закону України «Про іпотеку».

Оскільки договір купівлі-продажу від 23 серпня 2012 року, на підставі якого відповідачі набули право власності на спірне нерухоме майно, не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, дії державного реєстратора щодо внесення відомостей про речові права відповідачів не визнані неправомірними, відсутні підстави для скасування державної реєстрації права власності відповідачів на зазначене нерухоме майно.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2020 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року та залишити в силі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 липня 2020 року.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначав, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 січня 2019 року в справі № 759/2328/16-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17, від 10 квітня 2019 року в справі № 463/5896/14-ц, від 29 травня 2019 року в справі № 501/1703/16-ц.

Зазначав про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Окрім того оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Вказував, що апеляційний суд неправильно застосував абзац 2 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка визначає способи судового захисту порушених прав та інтересів особи у спірних правовідносинах і щодо застосування якого відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Право власності ПАТ «Укрсоцбанк» на торгівельний комплекс загальною площею 9 145, 2 кв. м на АДРЕСА_1 , який включає в себе спірне нерухоме майно площею 165, 6 кв. м, виникло на підставі судового рішення, яке набрало законної сили 10 листопада 2011 року, тобто до укладення відповідачами договору купівлі-продажу, ніякої іншої державної реєстрації права власності на вказане майно в цілому або в окремих його частинах за іншими особами, окрім банку, бути не може.

Позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності кожного з відповідачів є належним та ефективним способом захисту порушеного права власності.

Помилковими є висновки апеляційного суду про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин статті 12 Закону України «Про іпотеку».

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Придніпровського районного суду м. Черкаси.

28 січня 2021 року справа № 711/6549/19 надійшла до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що Акціонерний комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ПП «Бізнес Гранд» уклали кредитні договори № 895/08-033 від 18 квітня 2006 року, № 895/08-070 від 16 червня 2005 року, Генеральний договір про здійснення кредитування № 895/09.2-085 від 13 листопада 2007 року, Генеральний договір про здійснення кредитування № 25.1- 09/11-13 від 21 серпня 2009 року.

18 квітня 2006 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ПП «Бізнес-Гранд» укладено іпотечний договір № ІП 1-895/08-033, за умовами якого підприємство передало в іпотеку банку торгівельний комплекс площею 9145, 2 кв. м (літера інвентарної справи А-2, А'-2), дахова котельня (літера інвентарної справи В), огорожа (№1-3), замощення (І, II) та трансформаторна підстанція (літера інвентарної справи Г), що належить іпотекодавцю на праві приватної власності і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

21 серпня 2009 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та Приватним підприємством «Бізнес-Гранд» укладено договір іпотеки №ІД 3-25.1-09/11-13, за умовами якого ПП «Бізнес-Гранд» (як іпотекодавець) передав в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк» (іпотекодержателю) торгівельний комплекс площею 9 146,4 кв. м (літера інвентарної справи А-2, А'-2), дахова котельня (літера інвентарної справи В) площею 51,7 кв.м., огорожа (№1-3,4), замощення (І, II) та нежитлова будівля, а саме: трансформаторна підстанція (літера інвентарної справи Г), що належить іпотекодавцю на праві приватної власності і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2011 року у справі № 02/5026/1266/2011 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ПП «Бізнес-Гранд» про визнання права власності на предмет іпотеки, яка набрала законної сили, визнано за ПАТ «Укрсоцбанк» право власності на торгівельний комплекс площею 9145,2 кв. м (літера інвентарної справи А-2, А'-2), дахову котельну (літера інвентарної справи В), огорожу (№ 1-3), замощення (І-ІІ) та трансформаторну підстанцію (літера інвентарної справи Г), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

11 квітня 2013 року право власності на вищезазначене нерухоме майно було зареєстровано за ПАТ «Укрсоцбанк» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, ПАТ «Укрсоцбанк» є власником вказаного вище нерухомого майна на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2011 року.

09 липня 2007 року ОСОБА_4 та ПП «Бізнес-Гранд» уклали договір про пайову участь у будівництві, відповідно до умов якого сторони домовились про спільну участь в реалізації проекту з будівництва (добудови та реконструкції) торговельного центру по АДРЕСА_1 .

28 серпня 2008 року об`єкт нерухомості на АДРЕСА_1 був введений в експлуатацію.

01 жовтня 2008 року ПП «Бізнес-Гранд» отримало свідоцтво про право власності на весь об`єкт будівництва - торгівельний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 9 145,2 кв. м.

28 листопада 2008 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ПП «Бізнес-Гранд» укладено додаткову угоду до Іпотечного договору №ІП 1-895/08-033 від 18 квітня 2006 року, за умовами якої ПП «Бізнес-Гранд» передало в іпотеку банку вказаний вище торгівельний комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 9145,2 кв. м.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкас від 21 червня 2012 року у справі № 2314/4520/12 визнано за ОСОБА_4 право власності на частку нерухомого майна на першому поверсі торговельного комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 165,6 кв. м.

10 липня 2012 року ОСОБА_4 зареєстрував за собою право власності на вказану частину приміщення, а 23 серпня 2012 року - відчужив її на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у рівних частках кожному, шляхом укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу.

Вказаний договір у встановленому законом порядку не оскаржено та не визнано недійсним.

Тобто, ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_4 , який в подальшому відчужив спірне нерухоме майно відповідачам, набули право власності на вказане нерухоме майно на підставі судових рішень, які на даний час є чинними.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

За змістом частини третьої статті 10 вищевказаного Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Статтею 12 Закону визначено, що державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Згідно із статтею 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Статтею 26 Закону встановлено, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Встановивши, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 набули право власності на спірне нежитлове приміщення торгівельного комплексу офіс № 1, загальною площею 165, 6 кв. м, на АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_4 23 серпня 2012 року, який не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а ОСОБА_4 , в свою чергу, набув право власності на вказану нерухомість на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 червня 2012 року, яке набрало законної сили, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк».

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09 січня 2019 року в справі № 759/2328/16-ц, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17, від 10 квітня 2019 року в справі № 463/5896/14-ц, від 29 травня 2019 року в справі № 501/1703/16-ц, оскільки висновки суду касаційної інстанції у наведених справах зроблені за встановлення інших фактичних обставин.

Доводи касаційної скарги про помилковість висновків суду щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин статті 12 Закону України «Про іпотеку» є аналогічними доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням норм статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та спростував відповідними висновками.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну АТ «Альфа-Банк» залишити без задоволення, а постанову Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко