КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/18462/21-ц Головуючий у суді І інстанції Хайнацький Є.С.

Провадження № 22-ц/824/17300/2021 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

У Х В А Л А

24 листопада 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Ігнатченко Н.В., суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» на протокольну ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року у справі за позовом Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2021 року клопотання представника відповідачів - ОСОБА_3 про витребування доказів задоволено.

Витребувано у АО «Гапоненко Роман і партнери» оригінали наступних документів: розписки, складеної та підписаної від імені ОСОБА_4 про отримання останнім 30 000 грн за попередній ремонт квартири за адресою: АДРЕСА_1 , датованої 4 вересня 2020 року; розписки, складеної та підписаної від імені ОСОБА_4 про отримання останнім 30 000 грн за попередній ремонт квартири за адресою: АДРЕСА_2 , датованої 4 вересня 2020 року; інших розписок та кошторисів, товарних чеків, копії яких додані до клопотання про приєднання доказів у справі № 757/18462/21-ц від 5 травня 2021 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2021 року за клопотанням представника відповідачів зобов`язано представника позивача надати на наступне підготовче засідання оригінал розписки, складеної та підписаної від імені ОСОБА_4 про отримання останнім 30 000 грн за попередній ремонт квартири за адресою: АДРЕСА_2 , датованої 4 вересня 2020 року.

Не погоджуючись з вказаною протокольною ухвалою суду, 18 вересня 2021 року позивач в особі керуючого партнера АО «Гапоненко Роман і партнери» - ОСОБА_5 звернувся засобами поштового зв`язку безпосередньо до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Однак апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 6 грудня 2007 року).

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

За змістом частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

У частині першій статті 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. В цьому переліку відсутня така ухвала як ухвала про задоволення клопотання про витребування доказів.

В силу частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У нещодавній постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 1 листопада 2021 року у справі № 520/14132/18 (провадження № 61-13531сво21) зроблено висновок про застосування норми права, який полягає у тому, що тлумачення та застосування положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. При цьому будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду. Законодавець розмежовує ухвали суду першої інстанції про витребування доказів та про забезпечення доказів. Якщо подається клопотання про забезпечення доказів шляхом їх витребування, тобто, за наявності підстав для забезпечення доказів та сплати судового збору за подання заяви про забезпечення доказів, то ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні такого клопотання може бути оскаржена в апеляційному порядку на підставі пункту 2 частини першої статті 353 ЦПК України. Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів у переліку, визначеному пунктом 2 частини першої статті 353 ЦПК України, відсутня. Ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів не може бути оскаржена в апеляційному порядку, оскільки, з урахуванням стадії розгляду справи, особа, яка подає апеляційну скаргу, не позбавлена можливості поновити свої права в інший спосіб - шляхом оскарження в апеляційному порядку такої ухвали разом із рішенням суду першої інстанції.

Отже, ухвала суду першої інстанції щодо задоволення клопотання про витребування доказів не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду по суті спору.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду(частина друга статті 353 ЦПК України). Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац 5 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

Посилання в апеляційній скарзі на положення пункту 2 частини першої статті 353 ЦПК України є безпідставними, оскільки представник відповідачів не зверталась до суду першої інстанції із клопотанням про забезпечення доказів, не сплачувала судовий збір за подання такого клопотання і питання забезпечення доказів судом першої інстанції в порядку статей 116, 117 ЦПК України не вирішувалось.

Аналогічного висновку також дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, постановляючи 15 квітня 2020 року у справі № 757/30485/19-ц (провадження № 61-3648ск20) ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Міжнародна юридична компанія «Гапоненко Роман і партнери» на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 січня 2020 року, якою було повернуто скаржнику апеляційну скаргу на ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 1 жовтня 2019 року щодо часткового задоволення клопотання про витребування доказів.

Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про повернення апеляційної скарги АО «Гапоненко Роман і партнери» з підстав, передбачених пунктом 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, оскільки ухвала щодо задоволення клопотання про витребування доказів не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

На підставі викладеного та керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтями 353, 357 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» на протокольну ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 жовтня 2021 року у справі за позовом Адвокатського об`єднання «Гапоненко Роман і партнери» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майномповернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати скаржнику разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами. Копію апеляційної скарги залишити в суді апеляційної інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених в частині другій статті 389 ЦПК України.

Судді: Н.В. Ігнатченко

М.В. Мережко

С.І. Савченко