Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     26 листопада 2021 р.                                                             Справа№200/12051/21

приміщення суду за адресою:  84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського,  1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Хохленкова О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області (85323, Донецька область, місто Мирноград, вулиця Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

                                                        УСТАНОВИВ:

16 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,  відповідно до змісту якого просить:   

- визнати протиправним та скасувати рішення від 24.03.2021 року за №052530002379 «Про відмову в призначенні пенсії» Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області,

- зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути ОСОБА_1 , заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до п.«б» ст.13 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року Рішенні №1-р/2020;

- зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити пенсію ОСОБА_1 з поверненням на дату звернення - з 18 березня 2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно, всупереч рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року відмовлено у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

Позивач зазначає, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії вона досягла відповідного пенсійного віку, визначеного пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та здобула необхідний загальний і пільговий страховий стаж, для призначення пенсії за Списком №2.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Станом на 26 листопада 2021 року відзив з боку Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, не надходив.

Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина 2 статті 175 КАС України).

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС  України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З 12 листопада 2021 року по 25 листопада 2021 року включно, суддя Хохленков О.В. перебував у відпустці. Справу розглянуто у розумний строк  після виходу судді з відпустки.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Димитровським МВ УМВС України в Донецькій області 26.12.2000 року, РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації згідно паспортних даних: АДРЕСА_2 . (а.с.9-11).

Відповідач, Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 42169323, 85323, Донецька область, місто Мирноград, вулиця Центральна, 13 та суб`єктом владних повноважень.

18 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась через Веб-портал до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24.03.2021 року за №052530002379 в призначенні пенсії було відмовлено на підставі недосягнення пенсійного віку. Відповідач зазначив, що право на пенсію згідно із ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,  як жінка, що народилася у період з 01.10.1968 року по 31.03.1969 року, набуде у віці 54 років, а саме 07.10.2022 року. (а.с.36-37).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2     статті 19 Конституції України     органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені     Конституцією     та законами України.

Положеннями ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46     Конституції України     встановлено, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша     статті 46 Основного Закону України).

Виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Гарантії конституційного права людини на соціальний захист розвинено в положеннях     Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі за текстом -  Закон №1058-IV) та  Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII     (далі за текстом -     Закон №1788-XII).

Згідно з п. “б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи     чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи     жінкам.

При цьому ст.13 Закону №1788ХІІ (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII) було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону №1788-ХІІ  до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII     було встановлено такий пенсійний вік: у пункті “б” для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”     статтю 13 Закону №1788-ХІІ  викладено в новій редакції, пунктом “б” якої, зокрема, передбачено, що працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із     шкідливими і важкими     умовами праці, - за списком №  2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, у Законі №1788-ХІІ     зі змінами, внесеними     Законом №213, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій     статті 13 Закону №1788-ХІІ     зі змінами, внесеними    Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті „б- - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Крім того, п. “б”  ст.13 Закону №1788-ХІІ  зі змінами, внесеними  Законом №213, передбачено запровадження правил поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких, зокрема, припадали на період з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року, набували право на пенсію по досягненню 54 років.

Таким чином,     статтею 13 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними  Законом №213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах, а раніше передбачений п. “б”  ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”  віковий ценз для жінок з 50 років збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких зокрема, припадали на період з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року, набували право на пенсію по досягненню 54 років.

Закон України від 02.03.2015р. №213-VIII     набув чинності з 01.04.2015р.

При цьому з 01.01.2004р. набрав чинності     Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV     (далі за текстом -     Закон №1058-IV), який відповідно до його Преамбули розроблений відповідно до     Конституції України     та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Пунктом 16 Розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-ІV (в редакції до внесення змін     Законом України     № 2148-VIII від 03.10.2017р.) встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення     Закону України “Про пенсійне забезпечення”  застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до абз.1 п.2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-ІV (в редакції до внесення змін Законом України № 2148-VIII від 03.10.2017р.) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Абзацом 2 пункту 2 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону №1058-ІV (в редакції до внесення змін Законом України   № 2148-VIII від 03.10.2017р.) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього  Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого  Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм  статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, і після набуття чинності нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 регламентувались п. “б”   ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами   Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII     (до 11.10.2017р.), яким текст     Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”     доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм     статті 28 цього Закону.

При цьому, Законом України від 03.10.2017р. №2148-VIII  у новій редакції також викладений п.2   розділу XV Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, згідно з яким пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону     мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього  Закону.

Згідно з абз.1 п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV (в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII  наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017р.

Відтак, з 01.10.2017 р. правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п.“б”  ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”  в редакції     Закону України від 02.03.2015р. №213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”     в редакції     Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.

Правила згаданих законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 р. №1-р/2020     у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності  Конституції України  (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають     Конституції України  (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті   54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII.

Відповідно до п.2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України  стаття 13, частина друга статті     14, пункти "б" - "г" статті     54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада     1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними  Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті  14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VIII  для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

“На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;”.

Конституційний Суд України у вищевказаному рішенні зазначив, що вказаними положеннями Закону №1788     зі змінами, внесеними     Законом №213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років. Згідно зі статтею     13, частиною другою статті 14, пунктами “б”-“г” статті     54 Закону №1788     у редакції до внесення змін Законом №213     у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213     змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам. Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями     Закону №1788     у редакції до внесення змін     Законом №213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Таким чином, стаття     13, частина друга статті 14, пункти “б”-“г” статті     54 Закону №1788     зі змінами, внесеними     Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій     статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність (п.4.4 рішення).

Отже, з 23.01.2020р. чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: п. “б”     ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”     в редакції до внесення змін   Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII     та п.2 ч.2     ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”     в редакції     Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.

Відносно обставин справи, що розглядається, та позивача означені закони містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який становить 50 років за п.“б” ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”     в редакції до внесення змін  Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII     та 54 років за п.2 ч.2     ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”     в редакції     Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII, який є чинним та неконституційним не визнавався та, на думку відповідача, є таким, що підлягає застосуванню при вирішенні питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки є таким, що прийнятий  у   часі  пізніше.

Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме     закону - №1788-ХІІ     у редакції до внесення змін     Законом №213-VIII     чи №1058- ІV в редакції  Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, суд зважає на вищенаведені приписи п.3 резолютивної частини     рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема,     стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII     в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII     для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Отже, визначальним у даному випадку є з`ясування обставин щодо того чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах     статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII     (в редакції до внесення змін  Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII), саме до 1 квітня 2015 року і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме     статтею 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII     (в редакції до внесення змін     Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII).

Судом встановлено, що станом на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 (18.03.2021 р.), позивачу виповнилося 52 роки.

При цьому, відповідно до записів трудової книжки та відомостям, позивач безпосередньо працювала на посадах, що передбачено Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України з 13.05.2004 року.

Таким чином, встановлені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 працювала на посадах, визначених у п. “б”     статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII (в редакції до внесення змін   Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII), ще з 21.08.1989р., тобто до 1 квітня 2015 року, а, отже, з урахуванням п.3 резолютивної частини     рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020, при вирішенні питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 мають застосовуватися саме приписи     статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII     (в редакції до внесення змін     Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII).

При цьому, як зазначалося вище, п. “б”     статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII     (в редакції до внесення змін  Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII) встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За наведених обставин, висновки відповідача відносно того, що позивач набуде право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 лише по досягненню 54 років є безпідставними та помилковими.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідач в рішенні від 24.03.2021 року №052530002397, вказує що підтверджено наявність, на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 29 років 8 місяців 10 днів страхового стажу, 16 років 5 місяців 8 днів - пільгового стажу роботи.

При цьому, суд також враховує правові висновки Європейського суду з прав людини відповідно до приписів     ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, якою передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у пункті 102 рішення у справі “Зеленчук і Цицюра проти України” (заяви №846/16 та №1075/16) при оцінці дотримання статті 1 Першого протоколу до Конвенції Суд повинен здійснити загальний розгляд різних інтересів, які є предметом спору, пам`ятаючи, що метою Конвенції є гарантування прав, які є “практичними та ефективними”. Суд поза межами очевидного повинен дослідити реалії оскаржуваної ситуації. Така оцінка може стосуватись не лише відповідних умов компенсації, якщо ситуація схожа з тією, коли позбавляють майна, але також і поведінки сторін, у тому числі вжитих державою заходів та їх реалізації. У цьому контексті слід наголосити, що невизначеність - законодавча, адміністративна або така, що виникає із застосовної органами влади практики, - є фактором, який слід враховувати при оцінці поведінки держави (рішення у справі “Броньовський проти Польщі” (“Broniowski v. Poland”), заява № 31443/96, пункт 115).

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України” зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості  закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2     ст.2 КАС України     і обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2     ст.77 КАС України.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - “поза будь-яким розумним сумнівом”, у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - “баланс вірогідностей”.

Перевіряючи наведені доказами, суд констатує, що обрані адміністративним органом у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів     ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”     на користь невладного суб`єкта     приватної особи (тобто на користь позивача).

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 досягла 52 років, що є достатнім віком для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. “б”     статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року №1788-XII     (в редакції до внесення змін     Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року №213-VIII), рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області  про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, від 24.03.2021 року №052530002397, не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області призначити пенсію ОСОБА_1 з поверненням на дату звернення з 18 березня 2021 року, суд зазначає наступне.

По перше.

Відповідно до ч.1  ст. 58 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затверджених затвердженого  постановою правління пенсійного фонду України 30.04.2002 року за п.8-2  (надалі  положення), серед основних завдань управління є,  зокрема завдання    призначення (перерахунку) пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати.

Відповідно до п.п. 6 п. 2.2 Положення, управління, відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, призначення та перерахунок пенсії є дискреційними повноваженнями органу Пенсійного фонду

Суд наголошує, що, в даному випадку, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається, перераховується пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, перерахунку.

З огляду на зазначене, позовна вимога позивача в частині про зобов`язання відповідача призначити пенсію - є необґрунтованими.

По друге.

Позивач у п.2 прохальної частини висуває вимогу про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до п.«б» ст.13 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року Рішенні №1-р/2020.

Одночасно в п.3 прохальної частини висуває вимогу про зобов`язання органу Пенсійного фонду призначити їй пенсію.

Ці дві вимоги є взаємовиключними.

Тому позовна вимога про зобов`язання Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області призначити пенсію ОСОБА_1 з поверненням на дату звернення з 18 березня 2021 року задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., відтак підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

                                                    ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області (85323, Донецька область, місто Мирноград, вулиця Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24.03.2021 року за №052530002379 «Про відмову в призначенні пенсії».

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, місто Мирноград, вулиця Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323) повторно розглянути заяву від 18.03.2021 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до п.«б» ст.13 Закону України від 05.11.1991р. №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015р. №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року Рішенні №1-р/2020.

У позовній вимозі позивача про зобов`язання Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецькій області призначити пенсію ОСОБА_1 з поверненням на дату звернення з 18 березня 2021 року, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85323, Донецька область, місто Мирноград, вулиця Центральна, 13, код ЄДРПОУ 42169323)  на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )  судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею головуючим 26 листопада 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства  України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).       

Суддя                                                                                   О.В. Хохленков