Україна

 Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     26 листопада 2021 р.                                                             Справа№200/12087/21

приміщення суду за адресою:  84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського,  1

 Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального  захисту населення Краматорської міської ради (Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Героїв Небесної Сотні, 23, код ЄДРПОУ 25953617) про визнання неправомірними дії та стягнення грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік,

                                                       УСТАНОВИВ:

16 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального  захисту населення Краматорської міської ради про визнання неправомірними дії та стягнення грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, в якому позивач просить суд:

визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (ЄДРПОУ 25953617) щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , разової грошової допомоги до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 року, в загальному розмірі 10246 (десять тисяч двісті сорок шість) грн.. 00 коп. за 2021 рік;

стягнути з відповідача Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (ЄДРПОУ 25953617) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , разову грошову допомогу до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи за 2021 рік, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 року, в загальному розмірі 10246 (десять тисяч двісті сорок шість) грн.. 00 коп.;

стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (ЄДРПОУ 25953617) судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн.. 00 коп.

Підстава звернення до суду позивач вважає, що суб`єкт владних повноважень порушив його права під час виплати разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року, оскільки виплата здійснювалась не у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Позивач вважає, що розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, на яку він як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-й категорії має право, мав становити 14152,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні).

18 жовтня 2021 року відповідач через канцелярію суду надіслав відзив, згідно якого, заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що механізм надання разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році регламентується постановою Кабінетів Міністрів України «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України <-Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 08.04.2021 № 325 (далі - Постанова № 325).

Виплата допомоги здійснюється відповідно до переліку осіб, які мають право на отримання допомоги, наданого до управління Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Національною гвардією, Національною поліцією, Державною податковою службою, Державною митною службою, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Міністерством юстиції, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державною спеціальною службою транспорту, Офісом Генерального прокурора, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями, підприємствами, установами, організаціями — щодо осіб, які не перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України; Пенсійним фондом України - щодо осіб, які перебувають на обліку в його органах.

Військовослужбовцям, поліцейським, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які проходять службу (крім пенсіонерів), виплата разової грошової допомоги здійснюється шляхом перерахування коштів на спеціальні рахунки військових частин, установ і організацій за місцем їх служби.

Цією постановою встановлено розмір разової грошової допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, який складає у 2021 році - 3906 грн.

За даними головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у 2021 році ОСОБА_1 включено до переліку осіб, які мають право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, як особу з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.

Відповідно до Постанови № 325 виплата разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році була здійснена шляхом перерахування коштів платіжним дорученням № 559 від 26.04.2021 на відділення ДОУ AT «ОЩАДБАНК» для подальшого перерахування коштів у розмірі 3906,00 грн. на особистий картковий рахунок одержувача.

На підставі вище викладеного управління просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Ухвалою суду від 20 вересня 2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС  України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З 12 листопада 2021 року по 25 листопада 2021 року включно, суддя Хохленков О.В. перебував у відпустці. Справу розглянуто у розумний строк  після виходу судді з відпустки.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області 16.02.2000 року, РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 (а.с.4-5).

Відповідач, Управління праці та соціального захисту населення Краматорської  міської ради, який є юридичною особою код ЄДРПОУ 25953617, 84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Героїв Небесної Сотні, 23 та є суб`єктом владних повноважень.

Позивач є особою з інвалідністю другої групи та має право на пільги, встановлені законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджено копією посвідчення серія НОМЕР_3 .

За даними головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у 2021 році ОСОБА_1 включено до переліку осіб, які мають право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня, як особу з інвалідністю внаслідок війни 2 групи.

Відповідно до Постанови № 325 виплата разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році була здійснена шляхом перерахування коштів платіжним дорученням № 559 від 26.04.2021 на відділення ДОУ AT «ОЩАДБАНК» для подальшого перерахування коштів у розмірі 3906,00 грн. на особистий картковий рахунок одержувача.

Посилаючись на необхідність виплати такої допомоги у розмірі, кратному восьми мінімальним пенсіям за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

В силу прямої дії ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. При цьому згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином у даних правовідносинах суд враховує, що відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені ст.13 вказаного Закону.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 ст.13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту було доповнено частиною четвертою такого змісту:

Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком .

Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України Про державний бюджет України на 2008 рік згадану вище норму права викладено в такій редакції:

Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України .

У подальшому рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України та пункту 3 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України .

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, на момент нарахування і виплати у 2021 року позивачу разової грошової допомоги, діяла ст.13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту у редакції Закону України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком.

Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів разової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015 року також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

Відповідно до пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України було визначено, зокрема, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України від 22.10.1993 №3551-ХІІ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - Закон №3551) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також в рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 судом встановлено, що в Основному Законі України передбачено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (частина друга статті 3). Конституційний Суд України дійшов також висновку, що встановлення пунктом 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону №3551, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

Згідно Основного Закону України - Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України (пункт 1 частини другої статті 92). Такими законами є закони України про Державний бюджет України на кожний рік і Кодекс.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци другий, третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 27.11.2008 у справі №1-37/2008).

Таким чином, законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

За юридичною позицією Конституційного Суду України встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, підриває довіру до держави. Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту (абзаци другий, третій пункту 5 мотивувальної частини рішення від 18.12.2018 №12-р/2018) та не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави (абзац дев`ятий пункту 6 мотивувальної частини рішення від 18.12.2018 №12-р/2018).

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22.05.2008 №10-рп/2008 наголошував на тому, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони (абзаци третій, четвертий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Окремо суд зазначає, що відповідач у відзиві на позов вказує на те, що виплата щорічної разової грошової допомоги ним проводилась у 2021 році відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, яким визначені чіткі розміри щорічної разової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325.

Суд вказані доводи про недоведеність факту порушення прав та інтересів позивача визнає необґрунтованими. Посилання ж відповідача на неможливість здійснення своїх зобов`язань через ненадходженння коштів від головного розпорядника, не ґрунтується на вимогах закону та є безпідставним.

Щодо посилань відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325, суд зазначає таке.

На реалізацію приписів Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту Кабінетом Міністрів України в 2021 році було прийнято постанову від 08.04.2021 №325 Деякі питання виплати у 2021 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , де передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: II групи - 3 906,00 гривень.

Разом з тим, норми Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту не містять приписів щодо виплати разової грошової допомоги для осіб з інвалідністю ІІ групи у будь-яких інших розмірах ніж вісім мінімальних пенсій за віком.

Постанова Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325 містить положення, які регулюють процес виплати, однак Закон делегував Кабінету Міністрів України лише право встановлювати умов та порядок виплати разової грошової допомоги.

Суд наголошує, що нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не уповноважено Кабінет Міністрів України встановлювати інший розмір разової грошової допомоги.

З вказаних обставин, суд робить висновок, що постанова Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325, в частині встановлення розміру разової грошової допомоги, не відповідає Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , як нормативно-правовому акту вищої сили, та фактично звужує право позивача на отримання допомоги в розмірі, встановленому Законом.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

Разова грошова допомога учасникам бойових дій, інвалідам війни є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Суханов та Ільченко проти України (Заяви №68385/10 та №71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Так, в порядку ч.3 ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України, при застосуванні висновків Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20), суд приходить до висновку, що з 27.02.2020 заявник набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 №367-ХІV, яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для осіб з інвалідністю 2 групи внаслідок війни - вісім мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423, якою затверджено Положення про Міністерство соціальної політики України, Міністерство соціальної політики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які і здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій та інвалідам війни.

Отже, органом, уповноваженим здійснювати виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, є відповідач, який безпосередньо виплатив щорічну разову грошову допомогу позивачу як особі з інвалідністю 2 групи внаслідок війни у 2021 році в розмірі 3906,00 грн.

Водночас, як встановлено судом, з 27.02.2020 року позивач мав право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, що становить в 2021 році - 14 152,00 грн. (1769х8), оскільки Законом України від 15.12.2020 року №1082-ІХ Про Державний бюджет України на 2021 рік визначено прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 1 січня 2021 року - 1769,00 грн. (стаття 7).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що саме відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти  мінімальних пенсій за віком, передбаченому ст.13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту . Таким чином, сума недоотриманих позивачем коштів складає 10 246,00 грн (14 152,00 грн - 3 906,00 грн).

Крім того, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ Кечко проти України (заява №63134/00, пункти 23, 26) та Ромашов проти України (заява №67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Зокрема, у справі Кечко проти України (заява №63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. У рішеннях ЄСПЛ у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (заява №70297/01) та у справі Бакалов проти України (заява №14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Згідно із частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (ЄДРПОУ 25953617) щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , разової грошової допомоги до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 року, в загальному розмірі 10246 (десять тисяч двісті сорок шість) грн.. 00 коп. за 2021 рік та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (ЄДРПОУ 25953617) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , разову грошову допомогу до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи за 2021 рік, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 року, в загальному розмірі 10246 (десять тисяч двісті сорок шість) грн.. 00 коп.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем до суду надано: договір від 10.06.2021 року №088/06/21 про надання правової допомоги; додаток №1 від 10.06.2021 року до вказаного договору про надання правової допомоги (який містить детальний опис наданих послуг, відповідно до якого виконавцем послуг позивачу надані наступні послуги: складення та надіслання адвокатського запиту до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, що становить 30% прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня поточного року, – 681 грн., складання позовної заяви, що становить 50% прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня поточного року – 1135 грн., що разом складає 1816 грн.); ордер та свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю.

Витрати за надану професійну правничу допомогу в сумі 1816 грн. позивачем оплачені, що підтверджується довідкою від 15.06.2021 року про підтвердження сплати правової допомоги відповідно до вказаного договору про надання правової допомоги та додатку до нього (в довідці відображено, що адвокат отримав від позивача вказану суму коштів).

За приписами ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч.ч.1 - 3 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами ч.4 ст.134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Суд не ставить під сумнів вартість гонорару адвоката, оскільки відповідний розмір визначений у додатку до договору про надання правничої допомоги.

Як визначено у ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи зі змісту ч.6 ст.134 КАС України, у разі недотримання вимог ч.5 ст.134 КАС України суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, а також, те що справу віднесено до справ незначної складності, суд вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 1816,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи.

Таким чином, на переконання суду заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі необхідно зменшити до 1000,00 грн., що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Отже, вимога позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвокатом підлягає частковому задоволенню.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.  

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір у даній справі стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257, 293-295 КАС України, суд,

                                                                В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального  захисту населення Краматорської міської ради (Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Героїв Небесної Сотні, 23, код ЄДРПОУ 25953617) про визнання неправомірними дії та стягнення грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 року, в загальному розмірі 10246 (десять тисяч двісті сорок шість) гривень 00 копійок за 2021 рік.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Героїв Небесної Сотні, 23, код ЄДРПОУ 25953617) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) разову грошову допомогу до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи за 2021 рік, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020 року, у розмірі 10246 (десять тисяч двісті сорок шість) гривень.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Героїв Небесної Сотні, 23, код ЄДРПОУ 25953617)  на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 1000 (одна тисяча) гривень.

В іншій частині позовних вимог, відмовити.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею головуючим 26 листопада 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ “Прикінцевих положень” Кодексу адміністративного судочинства  України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).      

Суддя                                                                                   О.В. Хохленков