Справа № 569/11594/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року                                         місто Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі

головуючого судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Калетинець Т.В.

справа №569/11594/20

учасники справи: позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі з 03 вересня 1999 року. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 листопада 2017 року їх шлюб розірвано. За час спільного проживання ними була придбана квартира АДРЕСА_2 , право власності на яку виникло на підставі Договору купівлі-продажу серія АВІ №920956 №2065 від 24.04.2000 року та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.12.2004 року. Право власності на спірну квартиру зареєстровано на відповідача. Його права на частку у спільному майні відповідач не визнає та створює перешкоди в користуванні ним.

Ухвалою суду від 26 серпня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче судове засідання призначено на  25 вересня 2020 року з повідомленням (викликом) сторін. Надано сторонам строк для подання відзиву та заперечень.

09 жовтня 2020 року відповідачем ОСОБА_2 подано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому вона зазначає, що дана квартира була подарована їй членами її сім`ї (мамою ОСОБА_3 , татом ОСОБА_4 , сестрою ОСОБА_5 , бабусею ОСОБА_6 ) шляхом укладення договору купівлі-продажу, оскільки для оформлення договору дарування з кожним співвласником окремо потрібні були значно більші кошти. Фактично кошти за квартиру продавцям не сплачувались, позивач ОСОБА_1 жодного відношення до укладення договору не мав. У своїй позовній заяві ОСОБА_1 не зазначає за рахунок яких спільних коштів подружжя придбано квартиру, де і кому були сплачені кошти. Позивач на той час не мав постійного місця роботи.

Ухвалою суду від 02 грудня 2020 року підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 закрито, призначено справу до розгляду по суті на 24 грудня 2020 року.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву в якій вказала, що позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує повністю, просить їх задоволити, не заперечувала проти проведення заочного розгляду по справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явилась, жодних заяв чи клопотань від неї не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що сторони з 03 вересня 1999 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 листопада 2017 року розірвано. ОСОБА_8 залишено дошлюбне прізвище ОСОБА_9 .

Від шлюбу мають дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 ОСОБА_11 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 04 грудня 2018 року змінила ім`я на « ОСОБА_2 ».

Як вбачається із копії договору купівлі-продажу від 24 квітня 2000 року, що зареєстрований в реєстрі за №2065 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 продали, а ОСОБА_8 купила частину квартири АДРЕСА_1 .

Положеннями ст.60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з положеннями ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і  користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Із роз"яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.23, п.24 Постанови від 21.12.2007 №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов"язаннями, що виникли в інтересах сім"ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Отже, за загальним правилом, придбане сторонами під час шлюбу майно є їх спільною сумісною власністю, а отже може бути розподілене між ними.

Відповідно до ч.1 - 4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.2 ст.13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.5 та ч.6 ст.82 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що спірна квартира їй була подарована родичами не підтверджений жодним належним та допустимим доказом.

Судом встановлено, що за період шлюбу сторонами набуто квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 24.04.2000 року.

Згідно інформації з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно №198874934 від 04.02.2020 року судом встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано на ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу, АВІ№920956 №2065, від 24.04.2000 року, посвідченого Приватним нотаріусом Сивоглаз С.С. Рівненського міського нотаріального округу.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 3738 грн., у зв`язку із задоволенням позову, в порядку ч.1 ст. 141 ЦПК України, він підлягає до стягнення з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3738,00 грн. .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26.11.2021.

Сторони по справі:

ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2

ОСОБА_2 ,  АДРЕСА_4 , кв. РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя -