НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2011 року          справа № 1-19/11                    м. Нововолинськ          

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого                                         судді Галушки О.Г.

за участю секретаря                                        Дячук С.Л.

прокурора                                                            Романовського В.О.,

захисників                                                              ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника потерпілої                              ОСОБА_3,

представника служби у справах дітей           Касьяненко В.М., Клець Н.М.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі Нововолинського міського суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1, громадянина України, не одруженого, учня ВПУ № 1 міста Нововолинська, судимого вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 02 жовтня 2009 року за ч.1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення  волі на строк два роки на підставі ст.ст. 75, 76, 104 КК України, звільнений від  відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік шість місяців,     

          у вчиненні злочину, передбаченого  ч.2  ст. 185  КК України;

          ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки с. Стара Лішня Іваничівського району, громадянки України, не заміжньої, з повною середньою освітою, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, судимостей немає,

          у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

встановив:

          15 жовтня 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7, знаходячись в квартирі АДРЕСА_3, за попередньою змовою між собою, при цьому ОСОБА_6 повторно, таємно викрали пенсійну картку  «Приватбанк»№ НОМЕР_1  належну потерпілій  ОСОБА_8, з якої в цей же день та на наступний день зняли через банкомат, що в будинку № 13 по вул. Маяковського у м. Нововолинську грошові кошти в  загальній сумі 1170 гривень, здійснивши їх крадіжку у такий спосіб.

          Крім цього, 22 січня 2010 року зранку ОСОБА_7, знаходячись в будинку АДРЕСА_4, повторно викрала звідти вироби із срібла, належні потерпілій ОСОБА_9, а саме: перстень з янтарем

зеленого кольору вартістю 150 гривень, перстень  у вигляді змійки зі штучним каменем вартістю 80 гривень, обручку з каменем «цирконій»вартістю 25 гривень, всього на загальну суму 235 гривень.

          Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_7 визнала себе винною у інкримінованому обвинуваченні частково. Даючи показання  по епізоду крадіжки грошових коштів, належних потерпілій ОСОБА_8, пояснила, що 15 жовтня 2009 року вона разом із ОСОБА_6 знаходились в квартирі  потерпілої ОСОБА_8, де залишились ночувати. Прокинувшись зранку, стали збирати ОСОБА_8 в лікарню, яка є інвалідом. Тоді ж прийшов ОСОБА_10, з яким вони спустили по сходах інвалідний візок ОСОБА_8 до входу у під’їзд, на вулицю. В лікарню з ОСОБА_8 поїхав ОСОБА_10, а вона з ОСОБА_6 повернулися у  квартиру  ОСОБА_8, де залишився батько потерпілої –ОСОБА_11 Зайшовши у квартиру, ОСОБА_6 з ОСОБА_11 пішли на кухню, а вона трохи побувши на кухні, пішла у велику кімнату  та почала шукати там свої речі, котрі давала потерпілій ОСОБА_8 раніше. Під час цих пошуків знайшла в тумбочці пенсійну банківську карточку, належну потерпілій. Після цього  покликала ОСОБА_6 та сказала йому, що нібі-то телефонувала ОСОБА_8, яка просила  зняти через банкомат з цієї пенсійної карточки гроші. В дійсності їй ОСОБА_8 не телефонувала і з таким проханням не зверталася. ОСОБА_6 погодився йти з нею до банкомату, що на вул.  Маяковського у м. Нововолинську, де вона зняла з пенсійної карточки  потерпілої 600 грн. Після цього вона з ОСОБА_6 зняли через  банкомат з пенсійної карточки ОСОБА_8 ще 400 грн. Гроші витрачали на свої потреби. При знятті грошей, вдруге вона знову  повідомила  ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_8 ще просила  зняти гроші з її карточки. Того ж дня вона з ОСОБА_6 повернулись до квартири ОСОБА_8, де в коридорі квартири до них звернулась потерпіла із запитанням: «Де знаходиться її пенсійна карточка», на що і вона , і ОСОБА_6 відповіли : «Що не знають нічого про цю карточку». В той же момент  вона непомітно для всіх поклала  пенсійну карточку в одяг, що знаходився на вішаку у коридорі. На той час у коридорі біля ОСОБА_8 стояв ОСОБА_10, який повернувся з нею з лікарня. ОСОБА_7 стверджує, що дану  крадіжку вона вчинила самостійно, ОСОБА_6 у ній участі не приймав. При цьому ОСОБА_7 вказала на те, що суду не слід брати до уваги її показання дані на досудовому слідстві та в судовому засіданні, що відбулося 09 червня 2010 року,так як вона, даючи ці показання, обмовила ОСОБА_6 у крадіжці грошей потерпілої ОСОБА_8 через те, що на той  час між ними були погані  стосунки.

          По епізоду крадіжки виробів із срібла з будинку  потерпілої ОСОБА_9 підсудна ОСОБА_7 повністю визнала себе винною і пояснила, що дійсно вранці 22 січня 2010 року вона, знаходячись у будинку  потерпілої ОСОБА_9 в одній із кімнат разом з ОСОБА_12 знайшли шкатулку, де були вироби із срібла, котрі вирішила викрасти. Зі шкатулки вона викрала три срібні перстні, саме ці котрі вказані в обвинувальному висновку. Ще три перстні взяла для себе ОСОБА_12 Заявлені цивільні позови визнає частково.

          Підсудний ОСОБА_6 не визнав себе винним у крадіжці майна належного потерпілій ОСОБА_8, і даючи показання пояснив, що він був разом із ОСОБА_7 в один із днів  жовтня 2009 року в квартирі потерпілої ОСОБА_8 Перебуваючи там, ОСОБА_7  повідомила йому про те, що телефонувала до неї ОСОБА_8 та просила зняти з її карточки у банкоматі гроші. У зв’язку з цим він разом з ОСОБА_7 пішли з квартири ОСОБА_8 до банкомату, що по вул. Маяковського у м. Нововолинську, де зняли 400 грн. Після цього знову повернулися до квартири потерпілої, де знаходився її лише батько ОСОБА_11 Якийсь час там знаходилися, сиділи разом з батьком потерпілої на кухні, про щось розмовляли. В один із моментів ОСОБА_7 вийшла з кухні до туалету, а коли повернулася, то сказала йому, що знову телефонувала ОСОБА_8 і просила ще зняти з її карточки у банкоматі гроші. Тоді він разом з ОСОБА_7 пішли до цього ж банкомату на вул. Маяковського та зняли з карточки потерпілої гроші. Яку саме суму грошей було знято він не бачив, ОСОБА_7 поклала гроші собі в карман. Після цього  повернулися в квартиру ОСОБА_8, де вже була сама потерпіла, а також діякон ОСОБА_11 –ОСОБА_10 Вони відразу ж у коридорі квартири  запитали у нього та ОСОБА_7 про карточку, але він не знав про яку карточку йдеться і подумав, що пропала у ОСОБА_8 сім-картка до мобільного телефону, а тому відповів, що у нього  картки немає, теж саме відповіла і ОСОБА_7 Крім того, ОСОБА_6 уточнив і сказав про те, що в той час як він з ОСОБА_7 виходили  з квартири, то говорили батькові потерпілої –ОСОБА_11, що вони підуть погуляти, а потім повернуться. Не визнаючи себе винним у даному епізоді крадіжки, ОСОБА_6 ствердив, що йому нічого не було відомо про те, що він з ОСОБА_7 знімали гроші з банківської картки ОСОБА_8 без її відома, а тому не знав, що у такий спосіб вони  викрадали  грошові кошти потерпілої.                                                                                                              Незважаючи на такі показання  підсудних ОСОБА_7 та ОСОБА_6 даних ними по епізоду крадіжки  грошових коштів належних потерпілій ОСОБА_8 їх винуватість у цьому злочині стверджується рядом доказів перевірених і досліджених в судовому засіданні.

          Також доведеною є винуватість ОСОБА_7 у скоєнні нею крадіжки майна належного потерпілій ОСОБА_13, що підтверджується визнавальними показаннями самої підсудної ОСОБА_7 та іншими дослідженими доказами.

          Так, ОСОБА_7, будучи допитаною під час  досудового слідства в якості обвинуваченої, за участю захисника показала, що ОСОБА_6 приймав участь у пошуках її речей в квартирі ОСОБА_8 разом з нею, в той час коли потерпіла пішла з ОСОБА_10 в лікарню.У кімнаті залу вона з ОСОБА_6 в тумбі знайшли пенсійну картку ОСОБА_8 Саме ОСОБА_6 тримав цю карточку у своїх руках, після чого вона  забрала її та разом з ОСОБА_6 пішли з квартири, де залишився ОСОБА_11, який спав в той час. Вони відразу ж пішли до банкомату, що на вул. Маяковського. Вставивши карточку, ОСОБА_6 ввів код, який був йому раніше  відомий  і на пропозицію  ОСОБА_6  з  карточки   ОСОБА_8

вони зняли орієнтовно 700-750 грн. Після  цього за ці гроші купували продукти харчування, витрачаючи їх на свої потреби. Коли повернулися в квартиру ОСОБА_8 відразу ж в коридорі потерпіла  запитала у неї та ОСОБА_6 про пенсійну картку, але вони відповіли, що цю карточку не брали. Стоячи в коридорі вона  непомітно поклала пенсійну карточку у кишеню куртки ОСОБА_8, що висіла на вішаку. При цьому, ОСОБА_7  ствердила, що у коридорі поруч з ОСОБА_8 в той момент коли остання запитувала за пенсійну карточку знаходився ОСОБА_10, який і ходив в кімнату  дивитися чи  там вона знаходиться, але в тумбочці карточки не було (том 1 а.с. 172-173).

          Аналогічні показання теж були дані ОСОБА_7 при її допиті як обвинуваченої 22 вересня 2010 року, який теж проводився за участю захисника (том 1 а. с. 256-257).

          Про участь ОСОБА_6 у  викраденні пенсійної картки та грошових коштів, належних ОСОБА_8 також стверджувала ОСОБА_7 під час її допиту як підсудної в судовому засіданні, що відбувалося 09 червня 2010 року (том 1 а. с. 258).

          Даючи ці показання ОСОБА_7  вказувала  на  те, що  вона   разом   з  ОСОБА_6 знайшли в квартирі  потерпілої пенсійну картку, яку вирішили забрати. Гроші через   банкомат     знімав і ОСОБА_6 і вона.      ОСОБА_8 по поверненню їх  в   квартиру  запитувала   за    свою карточку: «Чи брали вони її ?»але ОСОБА_6 і вона відповіли, що «ні не брали».

          Крім цього, свідок   ОСОБА_10 в судовому    засіданні    підтвердив, що ОСОБА_8 переживала з приводу того, що пішовши в лікарню з ним, вона залишила пенсійну     картку   вдома. Перебуваючи в    лікарні, ОСОБА_8 сказала, що потрібно повертатися додому, так як ОСОБА_6 з ОСОБА_7 зможуть забрати її карточку. Коли   повернулись додому    почали шукати карточку, але її ніде не було. За якийсь час   з’явилися в квартирі ОСОБА_6 та   ОСОБА_7,   тоді  ОСОБА_8  відразу ж   запитала   у   них,  де  її карточка, однак вони сказали, що карточку не брали.  При  цій   розмові      було зрозуміло, що ОСОБА_8 запитує саме за ту карточку на якій зберігалися гроші. Пін-код карточки був відомий  ОСОБА_7, яка неодноразово разом із ОСОБА_8   знімала  через  банкомат їй гроші.  Після цього він разом  з  ОСОБА_8  пішли в  «ПриватБанк»з тим,  щоб  заблокувати  карточку.   У банку,  його  працівники  показали  їм  на  комп’ютері  зйомку,    під   час   якої ОСОБА_6   з   ОСОБА_7   знімали   через  банкомат    з     карточки ОСОБА_8 гроші, при цьому вони обоє  чимось прикривали свої обличчя.

          Свідок ОСОБА_11 пояснив, що того дня як в його дочки пропала пенсійна картка він був у нетверезому  стані, а тому спав в квартирі. Карточку дочки ОСОБА_8 знайшов через кілька тижнів на поличці для взуття в коридорі квартири. Були випадки коли дочка разом з ОСОБА_7  ходили до банкомату знімати з пенсійної карточки гроші, а також робили  спільні покупки.

З оголошених показань потерпілої ОСОБА_8, яка є інвалідом першої групи   і з поважних причин не з’явилася в судове засідання, вбачається, що в той час як вона збиралася в  лікарню, то просила ОСОБА_7 взяти  зі

шкатулки її пенсійну картку, але остання під всілякими приводами відмовила її брати з собою цю карточку. Коли йшла з ОСОБА_10 в лікарню, то заборонила у її відсутності заходити до неї в квартиру ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Після того як повернулися з ОСОБА_10 з лікарні виявили, що з квартири пропала пенсійна карточка. Через хвилин десять прийшли ОСОБА_6 з ОСОБА_7 у яких вони запитали за карточку, але ОСОБА_6 відповів, що карточки не брав. Тоді вона запропонувала  піти всім разом в банк для того, щоб заблокувати карточку. ОСОБА_6 з ОСОБА_7 сказали, що зачекають їх на вулиці, але коли вона з ОСОБА_10  вийшли з будинку, то ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вже не було. В банку їй та ОСОБА_10 показали працівники відеозапис, де було видно як прикриваючись газетами, ОСОБА_6 з ОСОБА_7 знімають  через банкомат з її пенсійної карточки гроші. Пін-код карточки знала ОСОБА_7

          Крім цього, потерпіла ОСОБА_8 вказала на те, що 15 жовтня 2009 року ОСОБА_6 з ОСОБА_7, знаходячись в її квартирі близько 19-20 години  сказали, що їм потрібно вийти, а коли через годину повернулися, то принесли з собою чіпси, пиво і сухарики. Вона відразу ж запитала у них, де взяли гроші на, що ОСОБА_7 відповіла:  «гроші їй дала бабуся» (том 1 а. с.12-13) .

          Ці показання потерпілої ОСОБА_8 узгоджуються  і доповнюють показання свідка ОСОБА_10 щодо обставин  викрадення ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 пенсійної карточки потерпілої, з якої ними ж було викрадено грошові кошти через банкомат.

          Разом з тим  показання потерпілої ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_10 теж в певних деталях  відповідають показанням ОСОБА_7 даних нею на досудовому слідстві в якості  обвинуваченої за участю  захисника (том 1 а. с. 172-173, 256-257), а також під час судового засідання 09 червня 2010 року (том 1 а. с. 258).

          У зв’язку з цим, суд вважає достовірними показання ОСОБА_7, які дані нею як обвинуваченою на досудовому слідстві та як  підсудною під час судового засідання 09 червня 2010 року і їх покладає в основу вироку.

          Об’єктивність цих показань ОСОБА_7, а також показань потерпілої ОСОБА_8, свідка ОСОБА_10 підтверджується  залишком на пенсійній картці, належній ОСОБА_8, де видно, що зняття грошових коштів в сумі 420 гривень відбулося 15.10.2009 р., а також двічі 700 гривень і 50 гривень 16.10.2009 р. (том 1 а. с. 10), даними очної ставки, проведеної між  ОСОБА_7 та ОСОБА_6 16 грудня 2010 року (том 1 а. с. 38-39).

          По епізоду крадіжки майна  належного потерпілій ОСОБА_9 винність ОСОБА_7, окрім її пізнавальних показань стверджується  показаннями ОСОБА_9, яка пояснила, як у неї з квартири дійсно було викрадено перстень з янтарем зеленого кольору вартістю 150 грн., перстень у вигляді змійки зі штучним камінчиком вартістю 60 грн., обручку з каменем  «цирконій»вартістю

25 грн. Про ці речі вона відразу ж вказала при зверненні до міліції. Підтримує заявлений  позов у повному  обсязі і просить  стягнути  з  ОСОБА_7      на

відшкодування матеріальної шкоди 235 грн., моральної шкоди 500 грн. та понесені витрати на правову допомогу в сумі 170 грн.

          Крім цього, винність ОСОБА_7 у цій крадіжці підтверджується показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які ствердили, що  викрадено було речі належні їх матері ОСОБА_9 22 січня 2010 року. Свідок ОСОБА_14 пояснив, що в той період часу ОСОБА_7 знаходилась у нього вдома разом із іншими дівчатами, саме з ОСОБА_12 та ОСОБА_16

          За даними протоколу огляду місця події від 19 лютого 2010 року у ОСОБА_7 було вилучено срібні перстні (том 1 а. с. 93).

          Як вбачається з висновку судової дактилоскопічної експертизи № 48 від 15.03.2010 року  слід пальця руки, залишений на поверхні  пластмасової коробки з ювелірними виробами належить ОСОБА_7 (том 1 а. с. 112-114).

          Згідно протоколів огляду предметів з фототаблицями до них (том 1 а. с. 98-99, 101-102) та  постанов про визнання і приєднання до справи речових доказів (том 1 а. с. 100, 103) жіночі персні з металу сірого кольору з каменем зеленого кольору, у вигляді змійки з прозорими камінчиками та з одним прозорим камінцем визнані речовими доказами і приєднані до справи.

          За висновком амбулаторної,  судово-психіатричної експертизи № 13 ОСОБА_6 в період вчинення інкримінованих протиправних дій ознак  будь-якого психічного захворювання не виявив, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На даний час ОСОБА_6 також не виявляє ознак будь-якого розладу психічної діяльності, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (том 1 а. с. 20).

          Дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в судовому засіданні доведена винність кожного із підсудних у інкримінованих їм злочинах.

          Так, дії ОСОБА_6 по епізоду крадіжки ним майна належного потерпілій ОСОБА_8, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

          Дії ОСОБА_7 по епізоду  крадіжки нею майна належного потерпілій  ОСОБА_8, вчинений за попередньою змовою групою осіб та по епізоду крадіжки майна потерпілої ОСОБА_9, вчиненої повторно, суд  кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України.

          Суд не бере до уваги показання ОСОБА_7 дані нею у цьому судовому засіданні щодо обставин крадіжки майна потерпілої ОСОБА_8 і вважає, що вони  спрямовані на те, щоб допомогти ОСОБА_6 уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

          Також, суд вважає  неправдивими і показання ОСОБА_6 по даному епізоду крадіжки, оскільки вони об’єктивно спростовуються дослідженими під час судового слідства доказами та дані ним з метою уникнути відповідальності.

При призначенні покарання підсудним, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу кожного з них та обставини, які пом’якшують і обтяжують покарання.                                                                                                    Підсудними ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вчинено злочини, які віднесено до середньої тяжкості, ОСОБА_7 вчинено два епізоди крадіжки, один із злочинів підсудними скоєно щодо інваліда  першої групи,  якого позбавили засобів до існування.

          ОСОБА_6 за місцем навчання та проживання характеризується негативно, вчинив новий злочин під час іспитового строку, будучи звільненим від відбування покарання з випробуванням.

          ОСОБА_7 за місцем проживання характеризується посередньо, вперше притягується до кримінальної  відповідальності.

          До обставин, які пом’якшують підсудним покарання, суд відносить  вчинення ними злочину в неповнолітньому віці.

          До обставин, які обтяжують покарання підсудному ОСОБА_6, суд відносить рецидив злочинів.

          Обтяжуючих обставин покарання підсудній ОСОБА_7, суд у справі не вбачає.

          Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 для виправлення та попередження  вчинення ним нових злочинів покарання у виді позбавлення волі, а підсудній ОСОБА_7 покарання у виді арешту.

          За вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 02 жовтня 2009 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, із застосуванням ст. ст. 75, 76, 104 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1(один) рік 6 (шість) місяців (том 1 а. с. 190-194), а тому суд призначає йому покарання за правилами ст. 71 КК України.

          В судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_8 –ОСОБА_3 зменшив розмір заявленого цивільного позову, подавши письмову заяву про це, де просить з законного представника підсудного  ОСОБА_18  та ОСОБА_7 стягнути на користь ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди 1170 грн., на відшкодування моральної  шкоди з кожного із відповідачів по 500 грн.

          Суд задовольняє даний  цивільний позов і стягує з ОСОБА_18 та ОСОБА_7 на користь  ОСОБА_8  з кожної по 585 грн. матеріальної шкоди та по 500 грн.  моральної шкоди, всього 1170 грн. матеріальної шкоди і 1000 грн. моральної шкоди.

          Заявлений цивільний позов  потерпілою ОСОБА_9 суд  задовольняє частково, оскільки матеріальна шкода в сумі 235 грн. підлягає відшкодуванню шляхом повернення їй викрадених речей –виробів із срібла, що знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів Нововолинського МВ УМВС (том 1 а. с. 100, 103).

          Таким чином, суд задовольняючи цивільний позов ОСОБА_9 стягує на її користь з ОСОБА_7 500 грн. на відшкодування моральної шкоди та 170

грн. на відшкодування витрат понесених на правову допомогу, що надавалася адвокатом.

          Судові витрати, що пов’язані із проведенням судових експертиз, суд стягує в дохід держави з ОСОБА_18 486 грн. 76 коп. та з ОСОБА_7 486 грн. 76 коп.

          Речові докази: перстень з янтарем зеленого кольору, перстень у виді змійки з штучним камінчиком, перстень з прозорим камінчиком «цирконій», що знаходяться в камері схову речових доказів  Нововолинського МВ УМВС повернути власникові ОСОБА_9 (том 1 а. с. 100, 103).

                    Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд , -

  з а с у д и в :

                   ОСОБА_6  визнати винним у вчиненні  злочину,  передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

          На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання  за вироком  Нововолинського міського суду від 02 жовтня 2009 року –два  роки позбавлення волі, остаточно визначивши покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

          Змінити у даній справі запобіжний захід ОСОБА_6 з підписки про  невиїзд на взяття під варту, взявши його негайно під варту в залі суду.

          Початок строку відбування покарання  засудженому ОСОБА_6 обчислювати  з моменту постановлення вироку, тобто з 24 січня 2011 року.

          ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, призначивши покарання у виді арешту на строк  тридцять п’ять діб.

          Початок строку відбуття покарання засудженій ОСОБА_7 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.

          Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді підписки про невиїзд до набрання вироком законної сили залишити без змін.

          Стягнути з ОСОБА_18,  ОСОБА_7 в користь ОСОБА_8 з кожної по 585 (п’ятсот вісімдесят п’ять) гривень на відшкодування матеріальної шкоди та по 500 (п’ятсот) гривень на відшкодування моральної шкоди, всього 1170 (одну тисячу сто сімдесят) гривень  матеріальної шкоди та 1000 (одну тисячу) гривень моральної шкоди.

          Стягнути з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_9 на відшкодування моральної шкоди 500 (п’ятсот) гривень та 170(сто сімдесят) гривень витрат понесених за надання  правової допомоги адвокатом.

Стягнути з ОСОБА_18, ОСОБА_7 в дохід держави, з кожної по 486 (чотириста вісімдесят шість) гривень 76 коп. судових витрат.

          Речові докази: перстень з янтарем зеленого кольору, перстень у вигляді змійки з штучним камінчиком, перстень з прозорим камінчиком «цирконій»повернути власникові ОСОБА_9

          На вирок може бути подано апеляції до апеляційного суду  Волинської області через Нововолинський  міський суд протягом 15-ти діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_6 в той же строк з моменту  вручення йому копії вироку.

Головуючий  підпис

Згідно з оригіналом

Суддя                                                                                О.Г.Галушка