ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4830/21

          Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі   про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.12.2020 року №Ф-6448-50У.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.08.2021 Каховським міськрайонним ВДВС у Каховському районі Херсонської області на адвокатський запит надано відповідь з якої вбачається, що виконавче провадження № 66437130 відкрите на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6448-50 У виданої 02.12.2020 ГУ ДПС у Херсонській області, автономній республіці Крим та м. Севастополі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Херсонській області боргу у сумі 20 318,40 грн.

Позивач не погоджується з правомірністю вказаної вимоги з огляду на таке. Зокрема, зазначає, що сума боргу платника єдиного внеску (недоїмки) 8 970,01 грн. нарахована станом на 30.11.2020 року, тобто вже після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 за власним бажанням (12 вересня 2019р.). Крім того, позивач вважає, що податковий орган під час розрахунків суми штрафу та пені не врахував рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 по справі № 540/2908/20, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 в період з жовтня 2018 по листопад 2019 р. був найманим працівником, а отже за нього ЄСВ сплачував роботодавець. Тому, нарахування суми 11348,39 грн, в тому числі: штрафна санкція в сумі 2686,48 грн. та пеня в сумі 8661,91 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за 2017 - 2019 року, яке здійснено відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за 2017 - 2019 року є протиправним.

З огляду на викладене позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 07.09.2021 вказаний позов залишений без руху, позивачу наданий строк на усунення недоліків. Ухвала виконана, недоліки позову усунуті.

Ухвалою від 13.09.2021 позивачу поновлений строк на звернення до суду з цим позовом, відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем поданий відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що податковий орган позов не визнає. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що оскаржувана вимога була сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме в ІКП позивача з ЄСВ обліковувався борг на загальну суму 20318,40 грн. Вказана вимога була направлена на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Вказаний лист повернувся на адресу відповідача з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Таким чином оскаржувана вимога набула статусу узгодженої та була направлено до органів ВДВС для виконання.

Відповідач вказує, що борг у сумі 20318,40 грн. складається з: 8693,08 грн. нарахованих відповідно до рішення про нарахування штрафних санкцій та пені від 17.01.2021 №0010545005, з яких штрафних санкцій - 2133,44 грн., пені - 6559,64 грн.; 2655,31 грн. нарахованих відповідно до рішення про нарахування штрафних санкцій та пені від 15.10.2021 №0055680411, з яких штрафних санкцій - 553,04 грн., пені - 2102,27 грн.; 2754,18 грн. за І квартал 2019 року; 2457,18 грн. за IV квартал 2018 року; 2457,18 грн. за ПІ квартал 2018 року; 1301,47 грн. залишок боргу за II квартал 2018 року.

Податковий орган зазначає, що вказані рішення були направлені на адресу позивача рекомендованими листами з повідомленнями про вручення. Такі листи повернулися на адресу відповідача з відмітками «адресат не проживає» та «інші причини». Таким чином суми штрафних санкцій та пені, нараховані таким рішенням, набрали статусу узгоджених та підлягають сплаті.

З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач, не погоджуючись з позицією відповідача надав до суду відповідь на відзив, у якому вказує, що означена загальна нарахована сума недоїмки 8970,01 грн. яка зазначена у Вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6448-50 У виданої 02.12.2020 складається із періодів: за І квартал 2019 (2754,18 грн.), за IV квартал 2018 (2457,18 грн.), залишок боргу за II квартал 2018 (1301,47 грн.), які вже були предметом дослідження Херсонського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 по справі № 540/2908/20, та за яким було прийнято рішення визнати протиправною та скасувати вимогу сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2020 року № Ф-6448-50 "У" у сумі 21030,90 грн.

Більш того, як прослідковується із рішень про нарахування штрафних санкцій та пені від 17.01.2021 № 0010545005 та від 15.10.2021 №0055680411, вони містять у собі розрахунки штрафних санкцій, що охоплює періоди коли Позивач вже за власним рішенням 12.09.2019 припинив свою підприємницьку діяльність, а також період, у якому позивач був працевлаштований, а ЄСВ за нього сплачував роботодавець ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" (Код ЄДРПОУ 00952367).

З огляду на викладене позивач просить задовольнити позов повністю.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1  був зареєстрований фізичною особою підприємцем з 22.11.2006 року.

12 вересня 2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності позивача за власним бажанням.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що з жовтня 2018р. по листопад 2019 року позивач був найманим працівником на посаді водія автотранспортних засобів Приватного акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" (Код ЄДРПОУ 00952367). За вказаний період позивачу нарахована заробітна плата в сумі 91483,72 грн., з якої сплачено ЄСВ в сумі 20126,41 грн.

12 листопада 2018 ГУ ДФС у Херсонській області сформована вимога №Ф-6448-50 "У" від 12.11.2018 року на суму 15 819,54 грн. за період з 01.01.2017 по 30.09.2018. Вказана вимога направлена на примусове виконання до Каховського міськрайонного ВДВС Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (виконавче провадження №59588955), за якою борг стягнуто майже у повному обсязі.

Крім того, 10 травня 2019р. ГУ ДФС у Херсонській області сформована вимога №Ф-6448-50 "У" від 10.05.2019 на суму 21 030,90 грн. за період з 01.01.2017 по 31.03.2019, яка також направлена на примусове виконання (виконавче провадження №60570518).

Не погоджуючись з правомірністю вказаної вимоги, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №540/2908/20, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021, позов ОСОБА_1 задоволений. Вказаним судовим рішенням, зокрема, визнана протиправною та скасована вимога сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2020 року №Ф-6448-50 "У" у сумі 21030,90 грн.

Скасовуючи вимогу №Ф-6448-50 "У" від 10.05.2019, суд першої інстанції виходив з того, що вимога №Ф-6448-50 від 10.05.2019 року про сплату недоїмки у розмірі 21030,90 грн. включає в себе суму боргу з попередньої вимоги, яка майже погашена позивачем на день звернення до суду з даним позовом, а в іншій частині визначена сума недоїмки не підлягає стягненню, оскільки у цей період позивач працював найманим працівником.

Вказана позиція суду першої інстанції підтримана П`ятим апеляційним адміністративним судом.

02 грудня 2020 року контролюючим органом сформована нова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 02.12.2020 року №Ф-6448-50У на суму 20318,40 грн, яка складається з:

8693,08 грн. нарахованих відповідно до рішення про нарахування штрафних санкцій та пені від 17.01.2021 №0010545005, з яких штрафних санкцій - 2133,44 грн., пені - 6559,64 грн.;

2655,31 грн. нарахованих відповідно до рішення про нарахування штрафних санкцій та пені від 15.10.2021 №0055680411, з яких штрафних санкцій - 553,04 грн., пені - 2102,27 грн.;

2754,18 грн. за І квартал 2019 року;

2457,18 грн. за IV квартал 2018 року;

2457,18 грн. за ПІ квартал 2018 року;

1301,47 грн. залишок боргу за II квартал 2018 року.

Вимога від 02.12.2020 року №Ф-6448-50У направлена на примусове виконання та 09.08.2021 відкрите виконавче провадження №66437130.

Вважаючи протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.12.2020 року №Ф-6448-50У на суму 20318,40 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Частиною 1 статті 7 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені особи, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а частиною другою цієї статті встановлено, що перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов`язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі-Закон №2464-VI).

Положеннями статті 2 Закону №2464-VI встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI).

Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Як встановлено судом, позивач був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 22.11.2006, а з 24.11.2006 позивача взято на облік в контролюючих органах як платника податків.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач є найманим працівником з жовтня 2018 по листопад 2019 і в цей проміжок часу страхувальником є ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" (Код ЄДРПОУ 00952367).

Вказані обставини встановлені судовими рішеннями у справі №540/2908/20, які набрали законної сили 28.04.2021 та не спростовуються відповідачем.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Оскаржуваною вимогою від 02.12.2020 №Ф-6448-50 У позивачу нараховані грошові зобов`язання з ЄСВ в загальній сумі 20318,40 грн, у тому числі: 8970,01 – недоїмка з ЄСВ, 2686,48 грн – штрафи та 8661,91 – пеня.

При цьому, недоїмка у сумі 8970,01 грн складається з: 2754,18 грн. за І квартал 2019 року; 2457,18 грн за IV квартал 2018 року; 2457,18 грн за ІІІ квартал 2018 року; 1301,47 грн залишок боргу за II квартал 2018 року.

Крім того, судом встановлено, що штраф та пеня, які увійшли до оскаржуваної вимоги, нараховані відповідно до:

-          рішення про нарахування штрафних санкцій та пені від 17.01.2021 №0010545005, з яких штрафних санкцій - 2133,44 грн, пені - 6559,64 грн;

-          рішення про нарахування штрафних санкцій та пені від 15.10.2021 №0055680411, з яких штрафних санкцій - 553,04 грн, пені - 2102,27 грн;

Щодо нарахованої недоїмки, суд зазначає наступне.

Як убачається з рішення суду від 23.12.2020 у справі №540/2908/20, відповідно до вимоги від 10.05.2020 №Ф-6448-50 позивачу нарахована сума ЄСВ за 2017-2019, а саме: за звітний 2017 - 8448 грн, за звітний 2018 - 9 828,72 грн та за 1 квартал 2019 - 2754,18 грн. При цьому за період з 01.01.2017 по 30.09.2018 борг стягується Новокаховським міськрайонним ВДВС у межах виконавчого провадження №59588955 на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6448-50 "У" від 12.11.2018 року, а в період з жовтня 2018р. по листопад 2019 позивач був найманим працівником.

Скасовуючи вимогу №Ф-6448-50 "У" від 10.05.2019, суд першої інстанції виходив з того, що вимога №Ф-6448-50 від 10.05.2019 року про сплату недоїмки у розмірі 21030,90 грн. включає в себе суму боргу з попередньої вимоги, яка майже погашена позивачем на день звернення до суду з даним позовом, а в іншій частині визначена сума недоїмки не підлягає стягненню, оскільки у цей період позивач працював найманим працівником.

Вказана позиція підтримана П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 28.04.2021 у справі №540/2908/20.

Таким чином, враховуючи, що судове рішення у справі №540/2908/20 набрало законної сили 28.04.2021, вищевказані обставини не доказуються при розгляді цієї справи в силу положень ч.4 ст.78 КАС України.

Отже, вимогою від 02.12.2020 №Ф-6448-50, яка оскаржується в межах цієї справи, нарахована недоїмка за періоди, які увійшли до вимоги від 12.11.2018 №Ф-6448-50 У (стягується в межах виконавчого провадження №59588955) та вимоги від 10.05.2019 №Ф-6448-50 У (скасована рішенням суду у справі №540/2908/20, що набрало законної сили 28.04.2021).

Враховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку про неправомірне нарахування недоїмки у сумі 8970,01 грн та включення цієї суми до вимоги від 02.12.2020 №Ф-6448/50.

Що ж до нарахованих штрафних санкцій та пені, суд зазначає таке.

Відповідно до п.10, 11 ст. 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема:

за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;

за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Пунктами 13, 14 цієї ж статті встановлено, що нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску або на єдиний рахунок. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов`язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449 (далі-Інструкція №449).

Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Підпункт 2 пункту другого розділу VII Інструкції №449 встановлює, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних ІТС.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)).

Як встановлено судом, до оскаржуваної вимоги включені штраф та пеня, які нараховані відповідно до рішення про нарахування штрафних санкцій та пені від 17.01.2021 №0010545005, з яких штрафних санкцій - 2133,44 грн, пені - 6559,64 грн та рішення про нарахування штрафних санкцій та пені від 15.10.2021 №0055680411, з яких штрафних санкцій - 553,04 грн, пені - 2102,27 грн.

Разом з тим, позивачем не надано до суду жодного доказу оскарження, скасування чи відкликання рішень податкового органу про нарахування штрафних санкцій та пені від 17.01.2021 №0010545005 та від 15.10.2021 №0055680411. Вказані рішення не оскаржуються і в межах цієї справи. Предметом спору у межах даної справи є лише правомірність податкової вимоги від 02.12.2020 №Ф-6448-50.

Отже, оскільки рішення про нарахування штрафних санкцій та пені від 17.01.2021 №0010545005 та від 15.10.2021 №0055680411 є чинними на день ухвалення цього рішення, суд доходить до висновку про правомірне включення до оспорюваної вимоги суми штрафу та пені, що нараховані на підставі таких рішень.

Статтею 90 КАС України  передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумним сумнівом”.

Статтею 77 КАС України, встановлено, що  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведена належними та допустимими доказами правомірність свого рішення.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст.  242 КАС України  рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового скасування оспорюваної вимоги, а саме в частині нарахування суми недоїмки у розмірі 8970,01 грн, оскільки недоїмка включена до вимоги неправомірно. Разом з тим, судом встановлена правомірність включення до оспорюваної вимоги суми штрафу та пені, нарахованих на підставі чинних рішень.

З огляду на викладене, суд задовольняє позов частково.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.12.2020 року №Ф-6448-50У в частині нарахування недоїмки у сумі 8970,01 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73022, м.Херсон, просп.Ушакова, 75, код ЄДРПОУ ВП 43995495) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 89 (вісімдесят дев`ять) грн 70 (сімдесят) коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.   

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була  подана  у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили  після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                                                           А.С. Пекний

кат.  111060000