ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

17 листопада 2021 року Справа №  280/3268/21   м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді  Стрельнікової Н.В.

за участю секретаря судового засідання  Фесик А.В.

представника позивача -                      Хілько А.В.

представника відповідача   -           Міщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Машинобудівний Завод “Квік”

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішеня,-

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний Завод «Квік» (далі - позивач або ТОВ «МЗ «Квік») до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.01.2021 №00007450701.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «МЗ «Квік» посилається на те, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України внаслідок нереальності господарських операцій з ТОВ «БІТА МЮЗІК» (код ЄДРПОУ 32068714), ТОВ «РЕЙД ПРО» (код ЄДРПОУ 43493724), ТОВ «ФІТЧ ФЕРМС ПРОМ» (код ЄДРПОУ 43394857), ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 42768341) та надходження товару з джерела невідомого походження, що викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки, є безпідставними з огляду на документальне підтвердження таких операцій первинними документами. Стверджує, що доводи контролюючого органу про відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, відсутність працівників не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди може мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань. Вказує, що звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів. Також звертає увагу на те, що використані податковим органом інформаційні бази даних не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку, тому вони не можуть розглядатись, як належні докази, крім того чинним законодавством не передбачена належність таких баз до засобів доказування. Крім того, зазначає, що досліджувані в ході перевірки первинні документи є первинними документами за будь-якої обставини і підтверджують здійснення господарських операцій в будь-якому разі, за винятком скасування судом самих первинних документів або визнанням судом угоди, здійснення якої вони підтверджують, недійсною. З огляду на таке, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним  та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 23.04.2021 повернуто   позивачеві  суму надмірно сплаченого судового збору у розмірі 51,01 грн.

Ухвалою суду від 23.04.2021 відкрито провадження у справі №280/3268/21, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. № 26589 від 12.05.2021), в якому вказав на те, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача  були встановлені порушення п.14.1.36, п.14.1.156, п.14.1.181, п.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст. 198 п. 198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2020 на суму 390 698 грн.

Зазначає також, про неможливість транспортування транспортними засобами з державними номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , які зазначені у товарно-транспортних накладних. Посилається на встановлену відсутність у контрагента позивача необхідних трудових ресурсів, технічного та кваліфікованого персоналу, що необхідний для здійснення господарської діяльності в значних обсягах. Вважає, що прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих повноважень, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Крім того, представник відповідача у відзиві просив суд призначити судове засідання з викликом сторін.

Від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 29702 від 25.05.2021), в якій він спростовує аргументи контролюючого органу.

Дослідивши матеріали позову та матеріали додані до справи, суд дійшов висновку про недостатність інформації та матеріалів у справі, та про необхідність заслухати думку сторін з окремих питань, тому ухвалою суду від 16.06.2021 призначено розгляд справи №280/3268/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівний Завод «Квік» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, у загальному позовному провадженні. Підготовче засідання призначено на 29.06.2021 року.

Протокольною ухвалою суду у судовому засіданні 29.06.2021 оголошено перерву до 10.08.2021.

У підготовчому засідання 10.08.2021  за клопотанням представника позивача відкладено підготовче засідання на 06.09.2021 для надання додаткових пояснень.

06.09.2021 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено  судове засідання з розгляду справи по суті на 20.09.2021.

20.09.2021 у зв`язку з неявкою представника позивача протокольною ухвалою суду  судове засідання було відкладено на  19.10.2021.

 19.10.2021 судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді на лікарняному, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Наступне судове засідання призначено на 17.11.2021.

У судовому засіданні 17.11.2021 судом проголошено вступну та резолютивну  частини рішення.    

Заслухав пояснення представників сторін, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

В період з 09.12.2020 по 15.12.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МЗ «Квік» з питання дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, про що складено акт №3905/08-01-07-01/38284929 від 22.12.2020.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «МЗ «Квік» вимог пп.14.1.36, пп.14.1.156, пп.14.1.181, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2020 року, (в т. ч. що зараховується до складу наступного звітного періоду), на суму 390 698 грн.

Обґрунтовуючи висновок про порушення позивачем податкового законодавства, контролюючий орган послався на придбання товарів (послуг) у ризикових контрагентів ТОВ «БІТА МЮЗІК», ТОВ «РЕЙД ПРО», ТОВ «ФІТЧ ФЕРМС ПРОМ», ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» та надходження товару з джерела невідомого походження.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, ТОВ «МЗ «Квік» надало свої заперечення (вих. № 008-01/2021 від 13.01.2021), на які контролюючий орган надав відповідь (вих. № 2167/6/08-01-07-01-10 від 21.01.2021), залишивши висновки акту перевірки без змін.

01.02.2021 позивачем отримано податкові повідомлення-рішення  від 26.01.2021 №00007450701, №00007470701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 390698,00 грн. та  застосовано штраф в розмірі 3 400,00 грн. за недотримання реєстрації податкової накладної на суму ПДВ 131 462,40 грн.

Вважаючи винесене податкове повідомлення-рішення неправомірними, ТОВ «МЗ «Квік» звернулося зі скаргою (вих. № 045-02/2021 від 10.02.2021) до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України від 12.04.2021 року № 8201/6/99-00-06-01-03-06 про результати розгляду скарги, скаргу ТОВ «МЗ «КВІК» задоволено частково, залишено без змін ППР ГУ ДПС у Запорізькій області від 26.01.20201 № 00007450701 та скасовано ППР ГУ ДПС у Запорізькій області від 26.01.2021 № 00007470701

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «МЗ «КВІК» звернулось до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом норм пп. 200.1, пп. 200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг. (пп. а) п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, серед іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В силу норм п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частин 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Зі змісту наведених норм можна дійти висновків про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Дані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 19.03.2019 у справі №826/9534/17 та від 26.02.2019 у справі №826/1536/18. Окрім того, у своїх постановах від 19.03.2019 у справі №826/9534/17, від 20.10.2020 у справі № 806/705/15, від 10.11.2020 № 822/6302/15 Верховний Суд відзначив те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

З матеріалів справи судом встановлено наступне.

Господарські операції з ТОВ «БІТА МЮЗІК», ТОВ «РЕЙД ПРО», ТОВ «ФІТЧ ФЕРМС ПРОМ», ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» були проведені ТОВ «МЗ «Квік» в межах цивільного, господарського та податкового законодавства. При виконанні договірних зобов`язань сторонами були дотримані всі необхідні умови, перераховані кошти, оформлені первинні документи, переданий товар/послуги. Зміст договірних відносин та документи, що підтверджують їх виконання, надані до матеріалів справи та досліджувалися відповідачем під час документальної перевірки і відображені в Акті від 22.12.2020 № 3905/08-01-07-01/38284929, зокрема: ТОВ «БІТА МЮЗІК» - стор. 8 акту, ТОВ «ФІТЧ ФЕРМС ПРОМ» - стор.12 акту, ТОВ «РЕЙД ПРО» - стор. 17 акту, ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» - стор.22 акту.

За результатами дослідження матеріалів справи судом встановлено, що надані позивачем первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон № 996) та не суперечать вимогам ПК України.

Будь-яких доказів, що первинні документи і податкова звітність ТОВ «МЗ «Квік» є дефектними або підробними, містять недостовірну інформацію, відповідачем не наведено.

Судом також досліджено надані позивачем податкові накладні, що підтверджують задекларовану суму податкового кредиту. Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та зареєстровані відповідно до вимог законодавства України. Відповідачем не висловлено зауважень щодо форми та змісту даних податкових накладних.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Факт реєстрації податкових накладних у ЄРПН податковою не спростовано.

Разом з тим, контролюючим органом висновок про нереальність вказаних господарських операцій зроблено на підставі доводів про те, що операції з контрагентом позивача неможливо підтвердити стосовно врахування наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні  для виконання таких робіт. Вказані висновки контролюючий орган здійснив на підставі інформації з бази даних ІТС «Податковий блок», Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, інших баз.

Слід зазначити, що така інформація не грунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Вказана позиція також підтримується ВС у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17. Також, ВС у постанові від 27.02.2018 по справі № 811/2154/13-а вказав на те, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи данні отримані з атоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Натомість, суд звертає увагу на те, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Виходячи з вимог Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з податку на додану вартість є податкова накладна. Тож, на реальність господарських операцій жодним чином не впливає наявність у контрагента платника податку виробничих, трудових та інших ресурсів, оскільки останній має право їх залучати на підставі цивільно-правових угод.

Вказана позиція підтверджена Верховним Судом 16.01.2018 під час розгляду справ    №   820/4648/13-а,    № 826/1398/14,  № 2а-3404/12/1370, 18.01.2018     у справі    №     2а-13944/12/2670, 08.05.2018 у справі № 815/3526/17, 08.05.2018 у справі № 814/937/15.

Крім того, в акті перевірки відповідач посилається на неможливість транспортування транспортними засобами з державними номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , які зазначені у товарно-транспортних накладних.

Також вказує, що 21.10.2020 отримано від ГУ НП у Запорізькій області лист - відповідь вих. № 2402/2/01 - 2020 від 20.10.2020 (вх.. № 7117/10) щодо руху транспортних засобів, згідно якого в ІП "ГАРПУН" не міститься інформації про пересування шляхами України транспортних засобів з державними номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Суд критично оцінює та відхиляє покликання представника відповідача на лист Головного управління Національної поліції в Запорізькій області вих. № 2402/2/01 - 2020 від 20.10.2020, з огляду на наступне.

Зідно з пунктом 2  Наказу МВС України від 13.06.2018 №497 "Про затвердження Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06 липня 2018 року за № 787/32239, визнано таким, що втратив чинність,  наказ Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2012 року № 1080/ДСК "Про затвердження Інструкції з використання автоматизованої інформаційно-пошукової системи відеофіксації номерних знаків транспортних засобів "ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за №2107/22419.

Зазначене вище дає підстави для висновку, що інформаційно-пошукова система відеофіксації номерних знаків транспортних засобів "ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж", на яку в акті посилається контролюючий орган, з 06.07.2018 в Україні не застосовується, отже відомості про пересування транспортних засобів дорогами України за даними такої системи, починаючи з 06.07.2018, не можуть бути визнані достовірними.

Згідно ж з пунктами 1-3 розділу VIII вищевказаної Інструкції, затвердженої наказом МВС від 13.06.2018 № 497, програмний модуль ІП "Гарпун" аналітичної обробки та інформування про розшук ТЗ або номерного знака - спеціалізоване програмне забезпечення, створене для запобігання вчиненню правопорушень, аналізу тимчасового набору даних про номерні знаки, що надходять із систем відеофіксації, на предмет їх розшуку, одночасного перебування на різних ТЗ (номерні знаки - двійники), використання знищених знаків, а також для автоматизованого інформування про такі факти диспетчерів, оперативних чергових, нарядів поліції органів (підрозділів) поліції та ініціаторів розшуку.

Для аналітичної обробки використовується фото- і відеоінформація, отримана з технічних засобів та технічних приладів, які мають функції фото- і відеофіксації (запису), закріплених поліцією на службових ТЗ, монтованих/розміщених по зовнішньому периметру доріг і будівель, а також інформація, отримана з автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні.

Порядок отримання інформації, використання технологій доступу, типів наборів даних, обсяг та структура даних, до яких надається доступ з автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, відповідно до потреб Національної поліції України визначаються згідно із законодавством України.

Як вказано в самому листі:  "….в ІП "Гарпун" міститься інформація про тимчасовий набір даних номерних знаків, що надходять із систем відео фіксації. Відповідно до частини 2 статті 84 КПК тимчасовий набір даних, що надходить із систем фото- відеофіксаціції, не входить до переліку процесуальних джерел доказів.

Таким чином, у разі необхідності використання отриманої з ІП "Гарпун" інформації у якості доказів у кримінальному провадженні необхідно звернутися безпосередньо до володільців технічних засобів та технічних приладів, якими було здійснено зазначену фото-, відеофіксацію….".

Тобто, вказаним листом достовірно не підтверджується відсутність факту транспортування товарів покупцю транспортними засобами, вказаними у ТТН, тому суд не може прийняти вказаний доказ як достатній.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, а також доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм ПК України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Отже, враховуючи, що юридична відповідальність носить індивідуальний характер, суд також не бере до уваги посилання контролюючого органу на те, що згідно баз даних ДПС України встановлена відсутність придбання по ланцюгу товарів, що реалізовані контрагентами на адресу ТОВ «МЗ «Квік».

Дефектність або наявність ознак фіктивності контрагентів у попередніх ланках постачання сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності таких суб`єктів господарювання або про дефектність самих господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні реальності або нереальності господарської операції, наявності або відсутності в ній ділової мети, яка за змістом пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції на отримання позитивного економічного ефекту.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що у пункті 110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивачем правомірно відображено у бухгалтерському та податковому обліку відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ «БІТА МЮЗІК», ТОВ «ФІТЧ ФЕРМС ПРОМ», ТОВ «РЕЙД ПРО», ТОВ «ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС», тому висновки акту перевірки про порушення вимог п.14.1.36, п.14.1.156, п.14.1.181, п.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст. 198 п. 198.5, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2020 на суму 390 698 грн., є помилковими, а податкове повідомлення-рішення  від 26.01.2021 № 00007450701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 390698,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву  Товариства з обмеженою відповідальністю “Машинобудівний Завод “Квік” (69123, м. Запоріжжя, вул. Василя Стуса, буд. 8А, код ЄДРПОУ 38284929)  до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,  - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області  №00007450701 від 26.01.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Машинобудівний Завод “Квік” судовий збір у розмірі 5860 грн (п`ять тисяч вісімсот шестьдесят   грн.) 48 коп.

Рішення суду набирає законної сили  у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст. ст. 293, 295, 296 та 297  КАС України.

Рішення складено у повному обсязі 25.11.2021

Суддя                                                                                                                    Н.В. Стрельнікова