Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/938/21

Провадження №2/433/370/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

28.10.2021 року.Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді – Гавалешка П.С.,

за участю секретаря судового засідання – Рєзнікової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт.Троїцьке цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Троїцької селищної ради про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшов вищезазначений позов, в якому в обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 набув у власність від колишніх членів колективного сільськогосподарського підприємства «Правда» с. Демино-Олександрівка Троїцького району Луганської області, нерухоме майно у вигляді нежитлової будівлі (складу), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Дане нерухоме майно було забудоване КСП «Правда» та використовувалось, поставлене на баланс КСП «Правда» та введене в експлуатацію відповідно до чинного на той час законодавства, яким не була передбачена державна реєстрація реєстрація виробничих будівель та споруд сільськогосподарських підприємств, свідоцтво про право власності на нерухоме майно не оформлювалось. У процесі реформування КСП «Правда», спірне майно видане членам КСП «Правда» ОСОБА_2 та іншим у рахунок майнових паїв, свідоцтва про право власності на нерухоме майно не оформлялись. Дане нерухоме майно позивач набув у власність шляхом викупу відповідних майнових паїв співвласникам таких паїв колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Правда» с. Демино-Олександрівка Троїцького району Луганської області згідно належних їм майнових сертифікатів. З 2005 року позивач відкрито володіє даною будівлею, за власний кошт провів ремонт даної будівлі та використовує її як склад. Враховуючи процедуру набуття у власність вказаного нерухомого майна позивачем у власність, у останнього на даний час відсутні належні підстави для нотаріального посвідчення відповідного правочину, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду за захистом права власності на дане нерухоме майно. Позивач просить суд визнати за ним право власності на вказане нерухоме майно.

Позивач в судове засідання не з`явився,в позовній заяві просив розглянути справу без його участі на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач Троїцька селищна рада в судове засідання свого представника не направив, через канцелярію суду надали заяву з проханням розглянути справу без участі їх представника, про задоволення позову не заперечують, позов визнають.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Суд, вивчивши та проаналізувавши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання прав.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, передбаченому законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Абзацом четвертим ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному надається право будь яким не забороненим законом способом захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У відповідності до ст. 20 ЦК України право на захист своїх прав особа здійснює на власний розсуд.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно, їх обтяжень та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то воно виникає з моменту проведення такої реєстрації.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до положень частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом (частина четверта статті 182 Цивільного кодексу України, стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). (п. 9 Постанови)

Суб`єктом набувальної давності може бути як фізична, так і юридична особа.

Враховуючи положення статей 335і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови).

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Судом було встановлено, що дійсно згідно акту приймання передачі, колишні члени КСП «Правда» отримали від КСП «Правда» спірне майно. Рішенням виконавчого комітету Троїцької селищної ради від 15 липня 2021 року, будівлі складу на яку позивач просить визнати право власності було присвоєно адресу: АДРЕСА_1 . На вказану будівлю складу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було виготовлено технічний паспорт.

З 2005 року і до теперішнього часу ОСОБА_1 відкрито безперервно користується та фактично володіє майном у вигляді будівлі складу яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На даний час у позивача виникла необхідність зареєструвати право власності на дане нерухоме майно.

З вищезазначеного вбачається, що ОСОБА_3 добросовісно заволодів даним майном і понад 15 років продовжує відкрито, безперервно користуватися об`єктам нерухомого майна та використовувати його за призначенням, у зв`язку з чим, суд вважає, що позивач на законних на те підставах набув право власності на таке нерухоме майно за набувальною давністю, на підставі чого позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 16, 328, 344 ЦК України, керуючись ст. 5-13, 76-81, 89, 142, 206,211, 258-259, 265, 272 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Троїцької селищної ради про визнання права власності - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на нежитлову будівлю – складу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя П.С. Гавалешко

28.10.21