ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

22 листопада 2021 року м. Київ № 640/3122/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у порядку письмового позовного провадження заяву позивача про встановлення судового контролю та накладення на керівника відповідача штрафу за невиконання рішення суду, зобов`язання відповідача виконати рішення суду в межах адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у виплаті заборгованості з пенсії у сумі 129 449,11 грн за період з 01 лютого 2015 року по 30 травня 2018 року; зобов`язання виплатити позивачу заборгованість з пенсії у сумі 129 449,11 грн. за вказаний період.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови ОСОБА_2 у виплаті заборгованості з пенсії за період з 01 лютого 2015 року по 30 травня 2018 року в сумі 129 449,11 грн., зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01 лютого 2015 року по 30 травня 2018 року в сумі 129 449,11 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу ГУ ПФУ в м. Києві задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року змінено: в резолютивній частині рішення слова та цифри « 129 449,11 грн.» замінити словами і цифрами « 129 443,11 грн.», в іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви, поданої у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду, зобов`язання виплатити заборгованість з пенсії.

19 березня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано 2 виконавчі листи.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про закінчення виконавчого провадження від 26 серпня 2020 року №61784916 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №640/3122/19 у зв`язку з тим, що державним виконавцем вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» на виконання даного рішення суду.

Позивач звернувся із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та накладення штрафу, мотивоване невиконанням ГУ ПФУ в м. Києві судового рішення, яке набрало законної сили, в якій просить суд:

- зобов`язати відповідача у 10-денний строк з моменту отримання відповідної ухвали суду подати звіт про виконання судового рішення;

- у разі невиконання судового рішення або ненадання звіту про його виконання накласти на начальника ГУ ПФУ в м. Києві ОСОБА_3 штраф у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину з якого стягнути на користь Державного бюджету України, а другу половину - на користь позивача.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на лист ГУ ПФУ в м. Києві від 08 лютого 2020 року №2600-0202-8/19125, яким позивача повідомлено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2019 року позивачу нараховані кошти в сумі 129 443,11 грн.; питання щодо виплати вказаних коштів буде вирішено після прийняття окремого порядку на виконання положень абзацу 20 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року заяву позивача в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України задоволено, зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві подати звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року у справі №640/3122/19 у місячний строк з моменту отримання копії даної ухвали.

20 квітня 2021 року від ГУ ПФ У в м. Києві надійшов звіт про виконання рішення суду, в якому зазначено наступне: відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі по тексту - Порядок №637) суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх поновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Заборгованість по рішенню суду за період з 01 лютого 2015 року по 31 травня 2018 року у розмірі 130 698,63 грн. обліковується згідно пункту 1 Порядку №637; питання виплати коштів за минулий період буде вирішено після прийняття окремого порядку. Таким чином, відповідач вважає, що ним вжито всіх можливих заходів щодо виконання судового рішення, з урахуванням чого просить прийняти до розгляду звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року.

Позивачем подано заперечення на звіт про виконання рішення суду, в якому вказано, що відповідачем не виконано рішення суду та не надано жодних доказів вжиття будь-яких заходів щодо його виконання чи зазначення розумних строків виконання, у зв`язку з чим позивач просить накласти на керівника ГУ ПФУ в м. Києві штраф у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину з якого стягнути на користь Державного бюджету України, а другу половину - на користь позивача; встановити новий строк на подання звіту про виконання судового рішення та зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання рішення у 10-денний строк з моменту отримання даної ухвали.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року встановлено новий строк для подання звіту про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року у справі №640/3122/19 та зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту отримання копії даної ухвали.

03 вересня 2021 року від позивача надійшов звіт про виконання рішення суду, в якому відповідач посилається на дискреційність повноважень щодо призначення (перерахунку) та виплати пенсії та зазначає, що з метою виконання судового рішення 17 серпня 2021 року ним направлено лист до Пенсійного фонду України з проханням надати дозвіл на проведення виплати позивачу в сумі 130 698,63 грн. 23 липня 2021 року Пенсійним фондом України було направлено для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України доопрацьований проект постанови Кабінету Міністрів України «Про запровадження порядку виплати пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовились відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території» та матеріали до нього. У зв`язку з викладеним, оскільки відповідач не є розпорядником бюджетних коштів, рішення не може вважатися невиконаним.

На підтвердження зазначеного відповідачем долучено до матеріалів справи копії листа Пенсійного фонду України до Міністерства соціальної політики України щодо надіслання проєкта з документами, копію листа ГУ ПФУ в м. Києві, адресованого Пенсійному фонду України щодо надання дозволу на проведення виплат позивачу.

Позивачем подано заперечення на звіт про виконання судового рішення, мотивовані тривалим невиконанням ГУ ПФУ в м. Києві судового рішення, обов`язковість виконання якого визначена положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практикою суду як джерелом права. У зв`язку з чим позивач повторно просить накласти на керівника ГУ ПФУ в м. Києві штраф у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половину з якого стягнути на користь Державного бюджету України, а другу половину - на користь позивача; встановити новий строк на подання звіту про виконання судового рішення та зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання рішення у 10-денний строк з моменту отримання даної ухвали.

Розглянувши звіт ГУ ПФУ в м. Києві про стан виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року у справі №640/3122/19, суд не вбачає підстав для прийняття останнього у зв`язку із тим, що суб`єктом владних повноважень, відповідальним за виконання рішення, не надано доказів на підтвердження виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 06 травня 2020 року по справі № 766/4587/16-а, що враховується судом, відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пункт 1 Порядку №637 доповнено абзацом згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №788 від 21 серпня 2019 року: «Суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».

Суд враховує, що на момент розгляду звіту відповідача відповідний окремий порядок виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі за минулий час Кабінетом Міністрів України не визначено. Однак відсутність відповідного нормативно-правового документу, що визначає механізм реалізації права на отримання невиплаченої суми пенсії за минулий період не може бути визнано обґрунтованою підставою для позбавлення особи такого права, оскільки це прямо суперечить положенням статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, судом встановлено, що невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 по справі №640/3122/19 обумовлено хибним тлумаченням суб`єктом владних повноважень вимог чинного пенсійного законодавства, а також застосуванням до позивача, як до внутрішньо переміщеної особи, дискримінаційного підходу, порівняно з іншими пенсіонерами, в той час, коли наявний єдиний механізм виплати пенсій громадянам України за минулий час згідно діючого законодавства.

Суд зазначає, що обов`язковість рішень суду гарантується Конституцією і законами України, та є однією з головних засад судочинства, визначених положеннями статті 129 Конституції України.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).

В рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07 липня 1989 року Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

З метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.

Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

За приписами статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що правові норми Кодексу адміністративного судочинства України, які регламентують порядок судового контролю, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Підставою для встановлення звіту є невиконання судового рішення повністю чи в частині, тоді як підставою для відмови у встановленні звіту може бути виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, стаття 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає розгляд судом першої інстанції звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду та надання обґрунтованої оцінки поданому звіту.

Суд має переконатися, що суб`єктом владних повноважень прийняте ним рішення виконується належним чином та в повному обсязі. Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання ним постанови суду необхідно перевірити чи досягнуто мети задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.

Суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення «Москаль проти Польщі»).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії»).

Посилання відповідача на те, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення у зв`язку з тим, що вказані повноваження є дискреційними, не заслуговують на увагу, оскільки у даній справі підтверджено невиконання рішення суду яке набрало законної сили, за що передбачена відповідальність згідно зі статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства.

Конституційним Судом України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 було наголошено на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відтак, відповідач не може уникати своїх обов`язків покладених на нього державою.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що звіт, поданий до суду 03 вересня 2021 року не може свідчити про належне виконання відповідачем судового рішення від 26 квітня 2020 та є всі передбачені законом підстави для накладення штрафу за невиконання рішення суду.

З урахуванням того, що звіт подається відповідачем вдруге, відповідачу було надано тривалий строк для виконання судового рішення, проте, виконання рішення визнається судом неналежним, оскільки рішення суду після набрання ним законної сили залишається невиконаним понад 2 роки, а відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження вчинення достатніх дій для організації процесу його виконання, а саме виплати позивачу заборгованості по виплаті пенсії за спірний період, не надано доказів нарахування пенсії, натомість лише констатовано неможливість виконання рішення, суд дійшов висновку, що з метою забезпечення судового контролю за своєчасним і належним виконанням судового рішення, що в свою чергу сприяє гарантуванню прав громадянина України на виконання судового рішення, винесеного на її користь, протягом розумного строку, накласти штраф на начальника ГУ ПФУ в м. Києві в сумі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 45 400,00 грн.

Згідно частини третьої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

При цьому, відповідно до частини другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України такий штраф накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, а не на самого суб`єкта владних повноважень.

Отже суд вважає за необхідне стягнути штраф з начальника ГУ ПФУ в м. Києві на користь позивача у розмірі 22 700 грн та на користь Державного бюджету України у розмірі 22 700 грн.

Крім того, згідно з частини сьомої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подання звіту про його виконання.

Суд приходить до висновку, що враховуючи положення частини сьомої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, в даному випадку, окрім застосування штрафу належить зобов`язати відповідача подати до суду у місячний строк з дати прийняття даної ухвали суду звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 по справі № 640/3122/19.

Крім того, відповідно до частини сьомої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. За результатами розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про виконання рішення суду в адміністративній справі № 640/3122/19 визнати судове рішення в адміністративній справі № 640/3122/19 невиконаним.

2. Заяву ОСОБА_1 про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити частково.

2. Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві новий місячний строк з моменту отримання копії даної ухвали для подання суду звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі № 640/3122/19.

3. Накласти на відповідального за виконання рішення - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві штраф у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 45 400,00 грн за невиконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року по справі № 640/3122/19.

4. Половину штрафу у розмірі 22 700 грн (двадцять дві тисячі сімсот) гривень стягнути на користь ОСОБА_1 , іншу половину у розмірі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) гривень - на користь Державного бюджету України.

5. Попередити начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про те, що за правилами частини шостої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня в розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.

6. Попередити начальника Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про те, що відповідно до частини сьомої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

Ухвала є виконавчим документом.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України:

Ухвала набрала законної сили - 22 листопада 2021 року.

Стягувач: Державна судова адміністрація України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ: 26255795).

Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Боржник: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Киї, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя В.В. Аверкова