ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1951/21Головуючий по 1 інстанції

Справа №707/2/21 Категорія: 302070000 Смоляр О. А.

Доповідач в апеляційній інстанції

Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

секретар Зінченко Ю.О.

учасники справи:

позивач - Державне підприємство «Черкаське лісове господарство»;

відповідач – ОСОБА_1 ;

особа, яка подала апеляційну скаргу – представник відповідача – адвокат Прядка Віталій Михайлович;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Прядки Віталія Михайловича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 червня 2021 року у цивільній справі за позовом Державного підприємства «Черкаське лісове господарство» до ОСОБА_1 про скасування реєстрації права власності та приведення земельної ділянки до попереднього стану,

в с т а н о в и в:

У січні 2021 року Державне підприємство «Черкаське лісове господарство» звернулось до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що у 2014 році, при проведенні моніторінгу земель, що перебувають у постійному користуванні позивача, встановлено, що в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, на землях лісогосподарського призначення державного підприємства «Черкаське лісове господарство» були сформовані земельні ділянки із кадастровими номерами 7124986000:01:002:0017 та 7124986000:01:002:0022, які згодом були об`єднані в одну земельну ділянку 7124986000:01:002:0036. 

Далі судовими рішеннями  було встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7124986000:01:002:0022 та 7124986000:01:002:0017 надані у власність  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як землі рекреаційного призначення, для дачного будівництва. Однак до часу їх незаконної передачі вони відносились до земель лісогосподарського призначення та перебували у постійному користуванні державного підприємства «Черкаське лісове господарство», а тому при передачі земельних ділянок відбулась протиправна зміна їх цільового призначення, проекти землеустрою, на підставі яких вони сформовані та безоплатно передані у власність, не були належним чином розроблені і не містили усіх висновків щодо їх погодження, постійний користувач земель не надавав згоду на вилучення вказаних земельних ділянок, а Черкаська РДА не мала права ними розпоряджатися.

Незважаючи на судове оскарження прокуратурою отримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 7124986000:01:002:0022 та 7124986000:01:002:0017 у судовому порядку, останні на підставі договорів купівлі-продажу від 08 квітня 2016 року та від 09 квітня 2016 року, що зареєстровані № 1-1340 і № 1621 здійснили їх продаж відповідачу.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 7124986000:01:002:0022 та 7124986000:01:002:0017 об`єднані з присвоєнням кадастрового номеру 7124986000:01:002:0036. На підставі поданих документів, державний реєстратор виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіна-Богданова К.О., 31 травня 2016 року прийняла рішення № 14770321 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки.

Заочним рішенням Черкаського районного суду від 03 червня 2019 року у справі № 707/897/17 задоволено позов заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ДП «Черкаське лісове господарство», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Черкаська РДА, державний реєстратор виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Дудіна-Богданова К.О. про витребування земельної ділянки. Вказане рішення Черкаського районного суду набрало законної сили 04.07.2019.

Зазначені рішення виконані шляхом внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомостей про скасування за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:002:0036, площею 0,1838 га.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за ОСОБА_1 на земельній ділянці за кадастровим номером 7124986000:01:002:0036 зареєстровано об`єкт незавершеного будівництва (дачний будинок (незавершене будівництво) 5% готовності, А-1, дачний будинок (незавершене будівництво) 5% готовності, Б-1), по АДРЕСА_1 .

З метою виконання зазначених рішень суду позивачем 24 січня 2020 року направлено вимогу відповідачу про приведення у відповідність до рішення суду земельну ділянку із кадастровим номером 7124986000:01:002:0036 по АДРЕСА_1 у попередній стан, придатний для ведення лісового господарства та вчинити юридично значимі дії щодо скасування державної реєстрації та запису державного реєстратора за належним відповідачу об`єктом незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 .

Проте вказана вимога була повернута підприємством поштового зв`язку без вручення адресату.

Просив суд скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт незавершеного будівництва (дачний будинок (незавершене будівництво) 5% готовності, А-1, дачний будинок (незавершене будівництво) 5% готовності, Б-1), по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці із кадастровим номером 7124986000:01:002:0036, яку здійснено на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіної-Богданової Катерини Олександрівни від 26 липня 2016 року № 30628850 та припинити право власності ОСОБА_1 відповідно до запису про право власності зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.07.2016 09:41:33 за № 15575646; зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок привести у попередній стан, що існував до проведення будівництва, земельну ділянку із кадастровим номером 7124986000:01:002:0036 ; стягнути із відповідача судові витрати.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 23 червня 2021 року позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення суду обґрунтоване тим, що факт порушення вимог закону при передачі у приватну власність земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:002:0022 був встановлений у рішенні Черкаського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2016 року у справі № 707/2193/15-ц, а аналогічний факт порушення при передачі земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:002:0017 встановлений у рішенні Черкаського районного суду від 08 червня 2016 року у справі № 707/2190/15-ц. Вказані рішення набрали законної сили.

Також рішенням Черкаського районного суду від 03 червня 2019 року у справі 707/897/17 задоволено позов про витребування земельної ділянки номер 7124986000:01:002:0036 із незаконного володіння відповідача. Таким чином, визнано право постійного користування зазначеною спірною ділянкою за позивачем.

Враховуючи, що відповідачем, як власником об`єкта незавершеного будівництва, порушено «суспільний інтерес» саме в частині неможливості використання позивачем земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:002:0036, площею 0,1838 га для ведення лісового господарства - лісогосподарських потреб, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Також суд вказав, що на момент здійснення відповідачем реєстрації об`єкта незавершеного будівництва на спірній земельній ділянці (26 липня 2016 року) вже були ухвалені рішення суду від 25 квітня 2016 року у справі №707/2193/15-ц та від 08 червня 2016 року у справі №707/2190/15-ц, якими встановлено неправомірність вибуття земельних ділянок з державної власності у приватну та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки, а рішення суду від 25 квітня 2016 року у справі №707/2193/15-ц набрало законної сили 14 липня 2016 року. Проте відповідачем не надано суду доказів отримання ним дозвільних документів на здійснення будівництва на спірній земельній ділянці.

Суд зазначив, що будівництво на спірній земельній ділянці здійснювалось відповідачем з порушенням визначеного законом порядку та без дотримання вимог цільового призначення земельної ділянки, а отже відповідач мав об`єктивну можливість передбачити настання наслідків, визначених статтями 375, 376 ЦК України.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача – адвокат Прядка Віталій Михайлович подав апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 червня 2021 року та ухвалити нове рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог.

У апеляційній скарзі вказує, що суд першої інстанції безпідставно вважав встановленим право позивача на постійне користування земельною ділянкою, вилученою у відповідача, оскільки рішенням Черкаського районного суду від 03 червня 2019 року у справі № 707/897/17 не встановлено обставини, що ДП «Черкаське лісове господарство» має статус постійного користувача земельних ділянок для ведення лісового господарства, які знаходяться, зокрема, в межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, - оскільки вказаним рішенням земельну ділянку витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів.

Звертає увагу, що до письмових пояснень, наданих в суді першої інстанції, стороною відповідача долучено копію розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 81 від 12 лютого 2020 року «Про надання Державному підприємству «Черкаське лісове господарство» в постійне користування земельних ділянок для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг», з якого вбачається, що ДП «Черкаське лісове господарство» набуло статусу постійного користувача земельних ділянок для ведення лісового господарства, які знаходяться, зокрема, в межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, лише 12 лютого 2020 року.

Зазначає, що ОСОБА_1 набув за договорами купівлі-продажу, які містили положення, згідно з якими дані земельні ділянки на момент укладення договорів не перебували під заставою, забороною (арештом), а тому у розумінні ст. 388 ЦК України ОСОБА_1 є добросовісним набувачем земельної ділянки.

Вказує, що рішення про державну реєстрацію права власності від 31 травня 2016 року № 14770321 на земельну ділянку ОСОБА_1 було скасоване лише рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 03 червня 2019 року, а реєстрація за ОСОБА_1 права власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташований на цій земельній ділянці, відбулась до прийняття вказаного рішення суду 26 липня 2016 року.

Вважає, що право власності ОСОБА_1 на об`єкт незавершеного будівництва набуто правомірно, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Стверджує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про доведеність обставин щодо самочинного будівництва ОСОБА_1 , всупереч тому, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було розпочато будівництво на підставі дозвільних документів, оскільки рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва державним реєстратором прийнято саме на підставі таких довільних документів та до прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, на якій розмішений даний об`єкт незавершеного будівництва.

На думку скаржника, виходячи із аналізу ч. 2 ст. 212 ЗК України, оскаржуване рішення в частині зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок привести у попередній стан, що існував до проведення будівництва, земельну ділянку із кадастровим номером 7124986000:01:002:0036, є таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Представник Державного підприємства «Черкаське лісове господарство» - адвокат Сторчоус Олег Віталійович подав відзив на апеляційну скаргу та вказуючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 червня 2021 року – без змін.

Заслухавши учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Черкаського районного суду Черкаського району від 25 квітня 2016 року у справі № 707/2193/15-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 14 липня 2016 року, задоволено позов заступника прокурора Черкаської області до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ДП «Черкаське лісове господарство». Визнано недійсним розпорядження голови Черкаської РДА від 11 вересня 2014 року № 242 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» з усіма його додатками в частині, що стосується ОСОБА_2 , та скасовано рішення про державну реєстрацію за нею права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:002:0022.

Рішенням Черкаського районного суду від 08 червня 2016 року у справі № 707/2190/15-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 27 жовтня 2016 року, задоволено позов заступника прокурора Черкаської області до Черкаської РДА, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , реєстраційної служби Черкаського районного управління юстиції, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ДП «Черкаське лісове господарство», Управління Держгеокадастру у Черкаському районі, ПП «Гарант». Визнано недійсним розпорядження голови Черкаської РДА від 11.09.2014 № 242 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» з усіма його додатками в частині, що стосується ОСОБА_3 , та скасовано рішення про державну реєстрацію за ним права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:002:0017.

 Згідно з договорами купівлі-продажу від 08 квітня 2016 року та від 09 квітня 2016 року, що зареєстровані за  № 1-1340 і № 1621 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснили продаж земельних ділянок з кадастровими номерами 7124986000:01:002:0022 та 7124986000:01:002:0017 ОСОБА_1 .

 Земельні ділянки з кадастровими номерами 7124986000:01:002:0022 та 7124986000:01:002:0017 об`єднані з присвоєнням кадастрового номеру 7124986000:01:002:0036.

Рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіної-Богданової К.О. № 14770321  від 31 травня 2016 року зареєстровано за ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки.

Рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіної-Богданової К.О. № 30628850 від 26 липня 2016 зареєстровано за ОСОБА_1 права власності на об`єкт незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 7124986000:01:002:0036.

Заочним рішенням Черкаського районного суду від 03 червня 2019 у справі № 707/897/17 задоволено позов заступника прокурора Черкаської обметі в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ДП «Черкаське лісове господарство», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Черкаська РДА, державний реєстратор виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Дудіна-Богданова К.О. про витребування земельної ділянки. Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 0,1838 га, кадастровий номер – 7124986000:01:002:0036, розташовану в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населенного пункту; скасовано рішення про державну реєстрацію права власності від 31.05.2016 № 14770321 на земельну ділянку загальною площею 0,1838 га (кадастровий номер земельної ділянки - 7124986000:01:002:0036, загальною вартістю 904296 грн. за ОСОБА_1 , винесене державним реєстратором виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіної-Богданової К.О. Вказане рішення Черкаського районного суду набрало законної сили 04 липня 2019 року.

Відповідно до довідки № 229410815 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 23 жовтня 2020 року за ОСОБА_1 на земельній ділянці за кадастровим номером 7124986000:01:002:0036 зареєстровано об`єкт незавершеного будівництва (дачний будинок (незавершене будівництво) 5% готовності, А-1, дачний будинок (незавершене будівництво) 5% готовності, Б-1), по АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 936776671249 від 26 липня 2016 року.

24 січня 2020 року ДП «Черкаське лісове господарство» направлено на адресу  ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень закону про виконання у строк до 27 лютого 2020 року наступних дій: приведення у відповідність до рішення суду земельну ділянку із кадастровим номером 7124986000:01:002:0036 по АДРЕСА_1 у попередній стан, придатний для ведення лісового господарства; вчинити юридично значимі дії щодо скасування державної реєстрації та запису державного реєстратора за належним Відповідачу об`єктом незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що враховуючи, що відповідачем, як власником об`єкта незавершеного будівництва, порушено «суспільний інтерес» саме в частині неможливості використання позивачем земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:002:0036, площею 0,1838 га для ведення лісового господарства - лісогосподарських потреб, належним та ефективним способом захисту прав позивача в даному випадку є скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об`єкт незавершеного будівництва (дачний будинок (незавершене будівництво) 5% готовності, А-1, дачний будинок (незавершене будівництво) 5% готовності, Б-1), по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці із кадастровим номером 7124986000:01:002:0036, яку здійснено на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіної-Богданової К.О. від 26.07.2016 № 30628850, припинення запису про права власності ОСОБА_1 зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.07.2016 за № 15575646 та зобов`язання відповідача за власний рахунок привести у попередній стан земельну ділянку під номером 7124986000:01:002:0036, розташовану по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1838 га. шляхом знесення нежитлової будівлі.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Так, предметом розгляду даної справи є скасування державної реєстрації права власності відповідача на незавершене будівництво.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на час державної реєстрації прав власності на незавершене будівництво за відповідачем, державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8 1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов`язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до пункту 64 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 рудня 2015 року № 1127, чинного на час виникнення спірних правовідносин, для державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва подаються:

1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом (крім випадку, коли речове право на земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт;

3) технічний паспорт на об`єкт незавершеного будівництва.

Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 жовтня 2020 року, 26 липня 2016 року державним реєстратором виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіною-Богдановою К.О. проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на незавершене будівництво, яке складається із дачного будинку 5 % готовності А-1 та дачного будинку 5 % готовності Б-1.

Рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно прийнято на підставі: будівельного паспорту, виданого 04 травня 2016 року Відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації; будівельного паспорту, виданого 04 травня 2016 року Відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації; повідомлення про початок виконання будівельних робіт ЧК № 062161381836, виданого 17 травня 2016 року Управлінням держархбудінспекції у Черкаській області; повідомлення про початок виконання будівельних робіт ЧК № 062161381491, виданого 17 травня 2016 року Управлінням держархбудінспекції у Черкаській області; технічного паспорта на будинок незавершений будівництвом № 216, виданого 22 липня 2016 року ФОП ОСОБА_5 ; довідки № 1336, виданої 25 липня 2016 року Виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради; інформаційної довідки № 60442347, виданої 02 червня 2016 року, виданої 02 червня 2016 року державним реєстратором виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіною-Богдановою К.О..

Крім того згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 жовтня 2020 року за ОСОБА_1 з 31 травня 2016 року по 03 січня 2019 року було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1838 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7124986000:01:002:0036.

Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку припинилось на підставі рішення Черкаського районного суду від 02 жовтня 2018 року.

Із наведеного вбачається, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт незавершеного будівництва, прийнято на підставі документів, визначених пунктом 64 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. На час винесення вказаного рішення державного реєстратора за відповідачем було зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:01:002:0036, яке припинилось лише 03 січня 2019 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», чинній на час вирішення справи, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, тлумачення наведеної норми права у чинній редакції свідчить про те, що способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Ухвалюючи рішення про скасування державної реєстрації права власності позивача на незавершене будівництво, суд першої інстанції посилався на рішення судів від 25 квітня 2016 року у справі №707/2193/15-ц та від 08 червня 2016 року у справі №707/2190/15-ц, якими встановлено неправомірність вибуття земельних ділянок з державної власності у приватну та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на такі земельні ділянки за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Разом з тим, на час реєстрації права власності на незавершене будівництво право власності на земельну ділянку було зареєстроване за відповідачем ОСОБА_1 , що було перевірено державним реєстратором.

Доказів скасування чи визнання недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на незавершене будівництво (будівельного паспорту, виданого 04 травня 2016 року Відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації; будівельного паспорту, виданого 04 травня 2016 року Відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації; повідомлення про початок виконання будівельних робіт ЧК № 062161381836, виданого 17 травня 2016 року Управлінням держархбудінспекції у Черкаській області; повідомлення про початок виконання будівельних робіт ЧК № 062161381491, виданого 17 травня 2016 року Управлінням держархбудінспекції у Черкаській області; технічного паспорта на будинок незавершений будівництвом № 216, виданого 22 липня 2016 року ФОП ОСОБА_5 ; довідки № 1336, виданої 25 липня 2016 року Виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради; інформаційної довідки № 60442347, виданої 02 червня 2016 року, виданої 02 червня 2016 року державним реєстратором виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіною-Богдановою К.О.), матеріали справи не містять.

Позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого здійснено державну реєстрацію за відповідачем на незавершене будівництво, у даній справі не пред`являлись.

Частиною 1 статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право власності ОСОБА_1 на спірний об`єкт становить "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Серков проти України") напрацьовано три критерії, які слід оцінювати стосовно сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Зеленчук та Цицюра проти України" зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: друге речення першого абзацу дозволяє позбавлення майна тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів". Більш того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, якою необхідно досягти, та засобами, які застосовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії"). Таким чином, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи може бути припинено, зокрема у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

ОСОБА_1 набув право власності на спірне нерухоме майно на підставі відповідних документів, виданих державними органами, які не скасовані та не визнані недійсними. На час державної реєстрації права власності правовстановлюючий документ ОСОБА_1 на земельну ділянку, на якій знаходиться спірне нерухоме майно, був чинним із чого слідує висновок, що відповідач набув право власності на незавершене будівництво на законних підставах.

З наведених обставин вбачається, що позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірне майно становлять втручання позивача у право відповідача на мирне володіння своїм майном, передбачене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду про наявність підстав для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об`єкт незавершеного будівництва (дачний будинок (незавершене будівництво) 5% готовності, А-1, дачний будинок (незавершене будівництво) 5% готовності, Б-1), по АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці із кадастровим номером 7124986000:01:002:0036, яку здійснено на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області Дудіної-Богданової Катерини Олександрівни від 26.07.2016 № 30628850 та припинити право власності ОСОБА_1 відповідно до запису про право власності зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.07.2016 09:41:33 за № 15575646., є необґрунтованим та суперечить наявним у матеріалах справи доказам.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок привести у попередній стан, що існував до проведення будівництва, змелену ділянку із кадастровим номером 7124986000:01:002:0036, колегія суддів вказує наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Згідно з частинами 2, 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (стаття 212 ЗК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 набув права власності на земельну ділянку площею 0,1838 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7124986000:01:002:0036, 31 травня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу № 1-1340 від 09 квітня 2016 року; договору купівлі-продажу № 1621 від 08 квітня 2016 року; витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-7103662672016 від 05 травня 2016 року; технічної документації із землеустрою щодо поділу, б/н, виданого 25 квітня 2016; довідки № 751, від 05 травня 2016 року виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради.

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку скасоване за рішенням Черкаського районного суду від 02 жовтня 2018 року, про що внесено запис в реєстр 03 січня 2019 року.

З наведеного вбачається, що відповідач здійснив незавершене будівництво дачного будинку на належній йому на той час земельній ділянці. Отже доказів самовільного зайняття вказаної земельної ділянки відповідачем та здійснення на ній самочинного будівництва, матеріали справи не містять.

Задовольняючи позовні вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок привести у попередній стан, що існував до проведення будівництва, земельну ділянку із кадастровим номером 7124986000:01:002:0036, розташовану по АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив із положень статті 152 ЗК України.

Колегія суддів вважає застосування вказаної норми закону безпідставною, оскільки позивачем не доведено факт самовільного зайняття відповідачем вказаної земельної ділянки, на якій здійснено будівництво.

Положеннями статті 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

В силу положень статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Крім того, в силу частини другої статті 328 ЦК України презюмується правомірність набуття власником права власності на майно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Вєренцов проти України", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес" АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України") напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Отже, зобов`язання відповідача у даній справі в примусовому порядку за власний рахунок привести у попередній стан, що існував до проведення будівництва, земельну ділянку, фактично означає знесення належного ОСОБА_1 на праві власності майна, що є порушенням його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №902/889/16, від 21 січня 2019 року у справі №910/22093/17, від 20 лютого 2019 року у справі №910/9259/17, від 12 червня 2019 року у справі №916/1986/18, від 19 червня 2019 року у справі № 910/4055/18.

З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що аргументи апеляційної скарги стосовно наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та прийнятті нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, заслуговують на увагу.

Водночас колегія суддів вважає помилковим твердження в апеляційній скарзі про те, що рішенням Черкаського районного суду від 03 червня 2019 року у справі № 707/897/17 не встановлено обставини, що ДП «Черкаське лісове господарство» має статус постійного користувача земельних ділянок для ведення лісового господарства, які знаходяться, зокрема, в межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, - оскільки вказаним рішенням земельну ділянку витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів.

Так, у рішенні Черкаського районного суду від 03 червня 2019 року вказано, що рішеннями Черкаського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2016 року та 08 червня 2016 року встановлено, що земельні ділянки, які потім були об`єднані в одну земельну ділянку, належну позивачу, вибули з володіння держави та з постійного користування ДП «Черкаське лісове господарство», шляхом прийняття Черкаською РДА незаконного розпорядження. З наведеного вбачається, що Державне підприємство «Черкаське лісове господарство» як постійний користувач вказаних земельних ділянок, мав право звертатись до суду із даним позовом.

Посилання скаржника на копію розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 81 від 12 лютого 2020 року «Про надання Державному підприємству «Черкаське лісове господарство» в постійне користування земельних ділянок для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг», з якого вбачається, що ДП «Черкаське лісове господарство» набуло статусу постійного користувача земельних ділянок для ведення лісового господарства, які знаходяться, зокрема, в межах Свидівоцькогої сільської ради Черкаського району, лише 12 лютого 2020 року, не містить додатку до розпорядження із переліком земельних ділянок, тому не можливо встановити, чи стосується дане розпорядження спірної земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Прядки Віталія Михайловича слід задовольнити; рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 червня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Черкаське лісове господарство» до ОСОБА_1 про скасування реєстрації права власності та приведення земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до статті 141 ЦПК України із позивача слід стягнути в дохід держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 6306 грн.

Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Прядки Віталія Михайловича задовольнити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 23 червня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Черкаське лісове господарство» до ОСОБА_1 про скасування реєстрації права власності та приведення земельної ділянки до попереднього стану відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Черкаське лісове господарство» на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 6306 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Судді                                

Повний текст постанови складений 25 листопада 2021 року