Справа № 2а-23/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 січня 2011 року Сокальський  районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю.  

при секретарі Сало А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сокалі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сокальської районної державної адміністрації у Львівській області (далі- УПСЗН Сокальського РДА) про визнання дій неправомірними, та стягнення коштів на утримання дитини до досягнення нею трирічного віку, -

          в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1  звернулась з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Сокальської районної державної адміністрації в якому просить визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати  Управління праці та соціального захисту населення Сокальської районної державної адміністрації у Львівській області виплачувати їй щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  в розмірі прожиткового  мінімуму встановленого для дітей віком до 6 років, та зобов’язати   -  здійснити виплату недоотриманої  допомоги  за період з квітня 2007р. по травень 2008р. в сумі 4 955,16 гривень.

В позові позивач зазначила, що  вона являється матір’ю  ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Проте, як вона дізналась - у 2007 -2008 роках, всупереч вимог ч.1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та п.3 ст.22 Конституції України вказана допомога виплачувалась їй не в повному обсязі.

У запереченні на позовну заяву представник відповідача просив позов не задовольняти, в запереченнях проти адміністративного позову зазначив, що згідно п.18  Порядку призначення та виплати  державної допомоги сім’ям з дітьми , затвердженої постановою КМ  України від  27.12.2001р. допомога по догляду за дитиною   до досягнення нею трирічного віку   призначається з дня звернення за її призначенням. Позивачці вказану допомогу було забезпечено   у розмірі встановленому   ст.. 56 ЗУ «Про державний бюджет  України на   2007 рік» та ст.. 12 ЗУ  «про державний бюджет України на 2008 рік  та про внесення змін   до деяких законодавчих актів  України» та ст.. 4 ЗУ «Про  державну допомогу сім’ям з дітьми». Дія абзацу  ст.. 15  ЗУ «Про  державну допомогу  сім’ям з дітьми»  зупинена на  2007р. Постановою КМ України від 11.01.2007р. №13 «про деякі питання призначення  і виплати   допомоги сім’ям з дітьми» згідно якої вказана допомога дорівнює різниці  між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для  працездатних осіб  та середньомісячним сукупним  доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 23%  зазначеного прожиткового мінімуму.

Такий самий розмір даної допомоги затверджений  ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік».  Відповідно до     ст. 4 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Відповідно до ст.95 Конституції України , виключно   ЗУ «Про державний бюджет  України   затверджуються   повноваження на реалізацію   у відповідному році державних програм і заходів  та здійснення платежів  з конкретною метою.

Таким чином  розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що виплачується управлінням не може перевищувати  сум зазначених у ЗУ про державний бюджет на відповідний рік. Збільшення розміру допомоги можливе за умови суттєвого збільшення фінансування з Державного бюджету та внесення змін до інших нормативно-правових актів, згідно яких проводиться виплата даної допомоги, оскільки призначення та виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється виключно за кошти Державного бюджету. Відповідач позбавлений права самостійно визначати розмір оскаржуваної допомоги.

Дослідивши повідомлені позивачем та представником відповідача обставини, а також матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII, з наступними змінами та доповненнями, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Позивач ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2,  ІНФОРМАЦІЯ_1  (свідоцтво про народження серії І -СГ № НОМЕР_1 від 30.06.2005 року).

Згідно із положеннями ч.1 ст. 15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», в редакції, що діяла до набрання законної сили ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік » допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Положення згаданої норми зупинялися на 2007 рік, з урахуванням пункту 14 статті 71 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Позивач правомірно визначив відповідача у даній справі - Управління праці та соціального захисту населення Сокальської райдержадміністрації Львівської області, на якого законодавством (ст. 5 згаданого Закону) покладено обов'язок виплачувати державну соціальну допомогу, і вважає, що за вище вказаний період згадана соціальна допомога виплачувалась не в повному обсязі.

Такі дії відповідача обумовлені тим, що законами України про Державний бюджет України на відповідні роки норми згаданої статті зупинялись.

Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання державної соціальної допомоги, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, скріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

    При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання допомоги згідно ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обгрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

   Згідно із положеннями статті 12 Європейської соціальної хартії від 3 травня 1996 року, яка ратифікована Законом України № 137-V від 14 вересня 2006 року метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов'язуються: започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування;  підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рівні, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень; вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх і багатосторонніх угод або в інший спосіб і відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення: рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосуються прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін; надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини (дата підписання Україною 21.02.1990 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) Україна зобов'язалася забезпечити дитині такий захист її піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів, чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживають всіх необхідних законодавчих та адміністративних заходів.

Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Як вбачається з Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп 2007 «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік », положення абзацу третього частини другої ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було встановлено  допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленою для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України не відповідає Конституції України, тобто є неконституційним.

Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому дії відповідача при розрахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку у 2007 році слід визнати протиправними.

Таким чином, враховуючи зазначене Рішення КСУ, при розрахунку розміру допомоги  по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку слід керуватися ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Щодо розміру допомоги в 2008 році то,   рішенням Конституційного Суду України  № 10-рп/08 від 22.05.2008 року не було визнано неконституційним положення п. 23  розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України"  Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік", яким вносились зміни в ст.13  Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", де слова «не застрахована в системі загальнообов»язкового державного соціального страхування» - виключено, а ч. 1 ст. 15 цього закону зазначала, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.   

Нарахування такої допомоги з 01.01.2008р., не застрахованим та застрахованим особам, регулюється ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми».

Крім цього, рішення КСУ по справі № 6-рп/2007 не можуть регулювати правовідносини, що виникли в 2008-2009 р.р., тому з врахуванням вищесказаного суд приходить до висновку, про необгрунтованість позовних вимог щодо стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку  за 2008-2009 р.р.

Згідно ст. 46 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» призначається та здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.22 Постанови КМУ від 27.12.2001р № 1751 з наступними змінами та доповненнями « Про затвердження Порядку призначення, виплату державної допомоги сім»ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року – 50%, з 1 січня 2009 року 75 %, прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених дітей у сім»ї, по догляду за якими надається допомога.

Для призначення допомоги, у розмірі, що перевищує мінімальний, подається в установленому порядку довідка про склад сім»ї та декларація про доходи та майновий стан.

Таким чином,  позивачу  необхідно тільки  перерахувати та зобов»язати відповідача виплатити розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка повинна була сплачена в 2007 році, починаючи з 09.07.2007 року ( часу набрання законної сили Рішенням КСУ  № 6-рп/2007) і по 31.12.2007 року.

З приводу позовних вимог щодо здійснення перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період часу до 09.07.2007р. суд приходить до висновку у необхідності відмови в задоволенні таких вимог мотивуючи своє рішення тим, що рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. не має зворотної дії в часі.

Оскільки Управління праці та соціального захисту населення проявило бездіяльність щодо законодавчо визначеного обов'язку вчинити дії, пов'язані з перерахунком допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд не може здійснювати розрахунок суми допомоги, оскільки це відноситься до повноважень відповідача, а лише має право зобов'язати його вчинити дії щодо перерахунку допомоги відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».   

Відповідно до ч.4 ст.99 КАС України, якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб»єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб»єкта владних повноважень. У судовому засіданні встановлено, що з приводу порушення її прав щодо отриманої нею допомоги вона звернулась до відповідача в квітні 2010р. і після отримання відповіді 26.04.2010р.,  звернулась з відповідною позовною заявою в суд , яка надійшла 09.07.2010р.

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 закрито у зв’язку із тим, що дану категорію справ слід розглядати в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного.

З тих підстав суд вважає, що позивачкою не пропущено строк для звернення до суду  з позовною заявою. А тому позов слід задовольнити частково, а саме зобов»язати відповідача перерахувати та виплатити недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного віку на користь позивачки за період з 09.07.2007 по 31.12.2007р., а відмову в цьому відповідача - УПСЗН Сокальського РДА Львівської області – визнати неправомірною.

     Керуючись ст.ст. 7-14, 71, 99, 158-163, 167 Кодексу адміністративного

в и р і ш и в:

 Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Сокальської районної державної адміністрації Львівської області щодо відмови нарахувати та виплатити заборгованість із допомоги по догляду за дитиною - ОСОБА_1, в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, в розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років.

Зобов»язати Управління праці та соцзахисту населення Сокальської районної державної адміністрації Львівської області нарахувати та провести виплату недоплаченої допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_1 до досягнення нею трирічного віку з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років.

В іншій частині позову – відмовити за безпідставністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі, коли складення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж 5 днів з дня закінчення розгляду справи - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий:                                                                                  Л.  Ю.  Фарина