справа № 2-а-6/11/1605
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(в порядку письмового провадження)
10 січня 2011 року суддя Гребінківського районного суду Полтавської області Радзівон О.І., розглянувши в порядку скороченого провадження в залі суду в м. Гребінка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Гребінківському районі Полтавської області про визнання причин пропущеного строку для звернення до суду поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області про визнання причин пропущеного строку для звернення до суду поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року, посилаючись на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни»та, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»йому повинно виплачуватися щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, однак за період з 09.07.2007 року по 31.07.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року йому виплачувалося підвищення в розмірі 10 %, а не 30 як це зазначено у Законі.
Ухвалою суду від 22.12.2010 року ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом до УПФУ в Гребінківському районі Полтавської області про визнання причин пропущеного строку для звернення до суду поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року.
Ухвалою суду від 22.12.2010 року було відкрито скорочене провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Гребінківському районі Полтавської області про визнання причин пропущеного строку для звернення до суду поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року.
Як видно із матеріалів справи, відповідач після отримання копії ухвали про відкриття скороченого провадження, позовної заяви з доданими до неї матеріалами, надіслав свої письмові заперечення проти позову, з яких вбачається, що відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству. В обґрунтування своїх заперечень посилається на законодавчу невизначеність механізму нарахування підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Вважає, що не можна застосовувати величину мінімальної пенсії за ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»для обрахування підвищення до пенсії дітям війни, оскільки підвищення до пенсії та пенсія є різними категоріями пенсійних виплат. Зазначає, що надбавка до пенсії позивачу як дитині війни з 01.01.2008 року та станом на даний час виплачується у відповідності до Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530. У зв’язку з цим прохає у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, повністю і всебічно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивач має статус «Дитини війни»в розумінні ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», і ця обставина підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 5).
Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції Закону від 18.11.2004 року № 2195-ІV, який набрав чинності 01.01.2006 року), має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків-25, а у жінок-20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Гребінківському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 12 ст. 71 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Статтею 62 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік” затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн..
Всупереч ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, у 2007 році нарахування та виплата зазначеного підвищення до пенсії категорії дітей війни органами Пенсійного фонду не здійснювалася, у зв’язку з чим позивачем не отримано у 2007 році з 9 липня по 31 грудня - 710,9 грн..
Відповідно до ст. 99 КАСУ для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до суду, якщо на цьому наполягає одна із сторін, є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. Враховуючи вищезазначене, те, що відповідач у своїх запереченнях наполягає на відмові у задоволенні позову стосовно виплати державної соціальної допомоги за 2007 рік у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду, суд не знаходить підстав для поновлення пропущеного строку та вважає позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у 2008 році, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 41 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З 1 січня 2008 року позивачу нараховувалось та виплачувалось зазначене підвищення встановленого розміру.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Разом із тим, суми підвищення до пенсії дітям війни були визначені Постановою КМУ від 28.05.2008р. № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, пунктом 8 якої було встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн., з 1 жовтня - 49,8 грн.. Тому підвищення до пенсії категорії дітей війни УПФУ в Гребінківському районі у 2008 році з 22 травня 2008 року нараховувалося в розмірі, передбаченому зазначеною постановою Кабінету Міністрів України.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Гребінківському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Статтею 58 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн..
Натомість, відповідно до п. 8 Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008р., підвищення дітям війни до пенсії органами Пенсійного фонду у 2008 році, у т.ч. позивачу було виплачено у таких розмірах: з 22 травня 2008р.- в сумі по 48,10 грн., з 1 липня 2008р.- в сумі по 48,20 грн., з 1 жовтня 2008р. і по 01 жовтня 2009 р.- в сумі по 49,80 грн.
Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п. 41 розділу 2 ЗУ „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 99 КАСУ, для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАСУ, пропущення строку звернення до суду, якщо на цьому наполягає одна із сторін, є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову. Враховуючи вищезазначене, те, що відповідач у своїх запереченнях наполягає на відмові у задоволенні позову стосовно виплати державної соціальної допомоги за 2008 рік у зв’язку з пропущенням строку звернення до суду, суд не знаходить підстав для поновлення пропущеного строку та вважає позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.
Відносно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2009 році, то суд вважає такі вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.
Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік»дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей»не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік»розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрі України.
Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, територіальні органи Пенсійного фонду України у 2009 році повинні діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Статтею 52 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік», на 2010 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 квітня –706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня –723 грн..
Натомість відповідач протягом травня - жовтня 2010 року проводив нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії на підставі п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»у значно менших розмірах, ніж це передбачено діючими положеннями ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а саме по 49,80 грн. щомісячно.
Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАСУ, в разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України … застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу. Оскільки будь-яким іншим законом , окрім ЗУ «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, правові підстави для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення до пенсії позивачу як дитині війни, відсутні.
Відсутність механізму реалізації ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»не може бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 8 КАСУ звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.
Крім того, відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАСУ, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАСУ, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 7-11, 18, 71, 94, 99, 100, 159-163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області про визнання причин пропущеного строку для звернення до суду поважними, поновлення пропущеного строку, визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2010 року, - задовольнити частково.
Визнати противоправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гребінківському районі Полтавської області по ненарахуванню та невиплаті щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1, як дитини війни, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 30 листопада 2010 року виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Гребінківському районі Полтавської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2010 року, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням виплачених сум допомоги, як дитині війни.
В частині задоволення позовних вимог щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії на майбутнє –відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 (одна) грн. 70 коп.
Постанова в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії підлягає негайному виконанню відповідачем.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя підпис О.І.Радзівон
З оригіналом згідно
Голова
Гребінківського районного суду
Полтавської області О.І.Радзівон