ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/2029/21Головуючий по 1 інстанції

Справа №703/1480/20 Категорія: 301000000 Ігнатенко Т.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Вініченко Б. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       25 листопада 2021 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Гончар Н.І.

за участю секретаря Любченко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Ювілейний» та АТ «Укрзалізниця», третя особа – виконавчий комітет Смілянської міської ради про визнання протиправними дій та вжиття заходів для їх ліквідації, -

в с т а н о в и в:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він проживає в будинку АДРЕСА_1 . Даний будинок має 80 квартир, загальна площа квартир складає 3892,6 кв.м., житлова площа 2359,5 кв.м. На першому поверсі даного будинку знаходиться крамниця « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , два крайні підвальні приміщення також відносяться до крамниці « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в середньому знаходяться об`єкти цивільної оборони. Згідно акту обстеження від 21 червня 2018 року площа приміщень першого поверху дорівнює: крамниці – 1551,8 кв.м., відділення «Ощадбанку» - 39,7 кв.м.; підвальних приміщень: крамниці – 686 кв.м., цивільна оборона – 265,7 кв.м.

У 1993 році, згідно Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», розпочалась приватизація квартир, розташованих у вказаному будинку, зокрема, квартира позивача була приватизована 02 липня 1993 року. Раніше, коли будинок був на балансі Одеської залізниці, його обслуговувало будинкоуправління БУ-12, яке теж належало Одеській залізниці. В січні 2000 року Одеська залізниця передала житлові будівлі міста з державної (відомчої) власності до комунальної власності м. Сміла. Однак, крамницю, як об`єкт соціальної інфраструктури, та підвальне приміщення, що розташовані у вказаному будинку Одеська залізниця не передала в комунальну власність, а міська влада всупереч закону прийняла будинок в комунальну власність без власності на ці вбудовані приміщення. В подальшому, для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами, на загальних зборах власників квартир і нежитлового приміщення (крамниці) було створено ОСББ «Ювілейне». Для визначення економічно обґрунтованого розміру та прозорості складу внесків на утримання будинку та прибудинкової території, необхідно виходити з розміру витрат на утримання будинку та прибудинкової території. Однак, в їхньому кошторисі розмір внесків визначені необґрунтовано, без врахуванням вимог обов`язкового переліку робіт, періодичності виконання, норм часу та норм матеріально-технічних ресурсів, без розрахунку кожної складової по відповідним формулам, оскільки на загальних зборах голова запропонував внесок за 1 кв.м. 5 гривень, в зв`язку з чим такий внесок не був сприйнятий загальними зборами. Нормативний строк експлуатації всього обладнання будинку 40 років, а вік будинку вже біля 46 років, в зв`язку з чим виходять з ладу трубопроводи, які проходять і через крамницю і з`єднуються в підвалі. Біля 10 років крамниця не працює, в ній на даний час розруха та потрібен капітальний ремонт. Є необхідність у проведенні капітального ремонту мереж, які проходять також через перший поверх та підвальне приміщення, потрапляння до яких можливе виключно з погодженням осіб, на балансі яких перебуває крамниця. Крім того, вказані мережі ремонтуються за кошти співвласників житлових приміщень.

Правління ОСББ не визначило для залізниці перелік пунктів обслуговування і ремонту, величину її внесків. Регіональне управління «Одеська залізниця» не приймає участі в обслуговуванні будинку та прибудинкової території, не оплачує обслуговування та поточні ремонти водопровідних, каналізаційних, теплових мереж та даху будинку, в зв`язку з чим власники квартир змушені за свій рахунок повністю обслуговувати і ремонтувати вказані мережі та дах будинку. На думку позивача, власники квартир сплачують за вказані ремонтні роботи кошти замість залізниці. Як стверджує позивач, його борг перед ОСББ, в зв`язку із зазначеними обставинами, на час звернення до суду з даним позовом складає 290 гривень 21 копійка за декілька років. На особисту пропозицію позивача АТ «Українська залізниця» відмовляється сплачувати будь-які внески, посилаючись на те, що крамниця не працює і не обслуговує вказаного житлового будинку.

Позивач стверджує, що він є споживачем послуг, які отримує від ОСББ «Ювілейне», та споживачем послуг, які не оплачує Укрзалізниця. Як і інші власники квартир мали би бути і споживачами тих послуг, які в них відібрала Укрзалізниця, присвоївши право користування підвальним приміщенням тільки собі. Про необґрунтованість розрахунку кошторису і внеску позивач неодноразово говорив голові ОСББ ОСОБА_2 особисто та на загальних зборах об`єднання та письмово, але реакції не було.

При передачі будинку у комунальну власність крамниця та підвальне приміщення не були передані у комунальну власність, в зв`язку з чим підвальне приміщення не перебуває у спільній сумісній власності всіх співвласників будинку, а залишилося у власності залізниці, тобто в державній власності, що є порушенням.

Позивач вважає, що крамниця разом з підвалом є об`єктом соціальної інфраструктури і має бути передана у комунальну власність безкоштовно.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСББ «Ювілейне» скасувати його безпідставний борг перед ОСББ у сумі 290,21 грн; зобов`язати ОСББ «Ювілейне» зробити розрахунок кошторисів обслуговування будинку і прибудинкової території з обґрунтуванням складових і їх розміру та величину внесків співвласників житлових та нежитлових приміщень (крамниця Укрзалізниці) окремо; зобов`язати ОСББ «Ювілейне» виставити рахунок АТ «Укрзалізниця» за обслуговування будинку і прибудинкової території за три останніх роки, враховуючи термін давності; передати підвальне приміщення їх будинку в комунальну власність для спільного сумісного використання всім співвласниками, як житлових, так і нежитлових приміщень.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що визначення розміру внесків співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , входить до виключної компетенції загальних зборів та встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Будь-яких доказів встановлення позивачу ОСОБА_1 розміру внесків, які є непропорційними до загальної площі квартири, що перебуває у його власності, нарахування йому до сплати коштів, що зобов`язаний сплачувати відповідач АТ «Укрзалізниця», як співвласник багатоквартирного будинку, а також наявності у нього на день звернення до суду з даним позовом зазначеної ним заборгованості та її розрахунку, позивачем не надано та матеріали справи не містять.

Під час судового розгляду як представник відповідача ОСББ «Ювілейне» стверджував, так і позивач ОСОБА_1 не надали доказів того, що у останнього існує заборгованість по сплаті, передбачених Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статутом ОСББ «Ювілейне», обов`язкових платежів.

Крім того, підготовка кошторису, який позивач ОСОБА_1 просить суд зобов`язати розрахувати ОСББ «Ювілейне» входить також і до його повноважень як члена правління даного ОСББ. Однак, як встановлено під час судового розгляду, позивач ОСОБА_1 зазначений ним у позовній заяві кошторис не готував та на затвердження його загальним зборам не подавав.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що права ОСОБА_1 щодо нездійснення ОСББ «Ювілейне» розрахунку кошторису на обслуговування будинку і прибудинкової території з обслуговуванням всіх складових і їх розміру та величину внесків співвласників житлових та нежитлових приміщень (крамниця Укрзалізниці) окремо з врахуванням того, що кожний власник мереж самостійно обслуговує свої мережі або бере пропорційно площі участь в оплаті їх обслуговування і ремонту, жодним чином відповідачем ОСББ «Ювілейне» не порушені, в зв`язку з чим судовому захисту не підлягають.

Згідно ст.17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», реалізація прав об`єднання, визначених цією статтею, здійснюється його правлінням за дорученням загальних зборів та відповідно до статуту об`єднання.

Таким чином, будь-які дії, які направленні на спонукання співвласника до виконання своїх зобов`язань перед ОСББ по сплаті внесків та інших обов`язкових платежів, що визначені загальними зборами, а також на примусове стягнення вказаних платежів, здійснюються на підставі відповідного рішення загальних зборів.

Отже, прийняття рішення про виставлення рахунку АТ «Українська залізниця» за обслуговування будинку і прибудинкової території за три останніх роки, враховуючи термін давності, є виключною компетенцією загальних зборів ОСББ «Ювілейне» та такі повноваження суд не вправі перебирати на себе.

Крім того, позивач ОСОБА_1 звернувся з вимогою щодо зобов`язання передати підвальне приміщення в комунальну власність для спільного сумісного використання всіма співвласниками, як житлових, так і не житлових приміщень до АТ «Українська залізниця», яке не наділено повноваженням приймати рішення таку передачу, а відтак і самостійно, без прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України, передавати вказане майно у комунальну власність.

Вказане майно, що є об`єктом права державної власності, закріплене за АТ «Українська залізниця» на праві господарського відання. Належність АТ «Українська залізниця» вказаного майна на речовому праві (праві господарського відання) не надає йому права управляти державним майном, як уповноваженим на це органом, в зв`язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 до відповідача АТ «Укрзалізниця» є безпідставні.

Передача частини підвального приміщення в будинку АДРЕСА_1 , з державної власності до комунальної власності не свідчить про подальшу передачу органом місцевого самоврядування зазначеного майна у користування співвласників вказаного будинку, одним з яких є позивач ОСОБА_1 , а відтак і про порушення прав останнього.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також з порушенням норм процесуального права, просить його скасувати та передати справу на повторний розгляд в Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в новому складі суду; скасувати рішення аукціону про продаж крамниці разом з підвалом від 27 вересня 2021 року.

Апеляційна скарга, крім доводів викладених у позовній заяві, мотивована тим, що кошторис ОСББ «Ювілейне» на цей рік і на попередні, крім першого на 2016 року, взагалі не визначався, а розмір внесків визначений необґрунтовано – довільно на підставі, думки голови ОСББ про необхідну доцільність.

Вказує, що мережі водопостачання, водовідведення, теплопостачання та електропостачання від зовнішньої стіни будинку до входу в стіну на другий поверх (підвал + перший поверх) знаходяться у власності АТ «Українська залізниця», яка повинна обслуговувати їх самостійно або сплачувати внесок ОСББ «Ювілейне» за їх обслуговування; вищеперераховані мережі від входу на другий поверх і до входу в кожне житлове приміщення є у спільній сумісній власності всіх власників житлових приміщень (квартир), які повинно обслуговувати ОСББ «Ювілейне» за рахунок внесків власників квартир; вищеперераховані мережі в житлових приміщеннях (квартирах) є власністю власників квартир і мають обслуговуватись за рахунок власників цих приміщень.

Зазначає, що правління ОСББ і зокрема, голова ОСББ, навіть не визначили для залізниці перелік пунктів обслуговування і ремонту, і величину внесків, а значить, і не виставляють їх для сплати.

Тому власники квартир змушені тільки за свій рахунок повністю обслуговувати і ремонтувати мережі теплопостачання, водопостачання, водовідведення та даху будинку.

Також звертає увагу, що при передачі будинку в комунальну власність крамниця згідно цього закону не була передана в комунальну власність. Тому підвальне приміщення не є нині у спільній сумісній власності всіх співвласників будинку, а залишилось у власності залізниці, тобто державній власності.

Водночас, як заклади торгівлі відносяться до об`єктів соціальної інфраструктури, та згідно Закону України №147/98-ВР від 03.03.1998 року мають бути безкоштовно передані у комунальну власність міста.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» вказує, що на балансі відповідача обліковується вбудоване нежиле приміщення 2225,5 кв.м., з яких: магазин 1540,1 кв.м.; підвал 685,4 кв.м., яке розміщене в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та внесене до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця».

Відносини пов`язані з розпорядженням майном, яке внесене, до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», регулюються Порядком розпорядження майном акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2018 року №1054.

Пунктом 11 Порядку визначено, що за рішенням Кабінету Міністрів України, як вищого органу Товариства, здійснюється передача у комунальну власність лише об`єктів житлового фонду, інших об`єктів соціальної інфраструктури та нерухомого майна для розміщення державного органу або органу місцевого самоврядування, які внесені до статутного капіталу Товариства.

Магазин є вбудованим не житловим приміщенням на першому поверсі п`ятиповерхового цегляного житлового будинку та має окремі комунікації. Доступ до вищевказаних комунікацій, розташованих у підвальному приміщенні магазину, організовано з приміщення першого поверху магазину.

В магазин вхід окремий, договір між ОСББ «Ювілейне» та АТ «Укрзалізниця» на обслуговування приміщення магазину не укладався, ремонт магазину, даху магазину та прибирання території біля магазину здійснює залізниця самостійно за власні кошти.

Рішення про передачу вбудованого нежилого приміщення першого поверху або частину підвалу, власником яких є Держава Україна, з державної власності до комунальної власності приймається Кабінетом Міністрів України.

Також зазначає, що вимоги про скасування рішення аукціону про продаж крамниці разом з підвалом у позовній заяві ОСОБА_1 не було.

Оскільки між скаржником та відповідачем відсутні будь-які спірні правовідносини, тому вважають, що скаржник у даній справі по відношенню до відповідача АТ «Укрзалізниця» є неналежним скаржником, а АТ «Укрзалізниця» за його апеляційними вимогами є неналежним відповідачем.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги доходить наступних висновків.

Згідно до вимог частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване рішення в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що згідно копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 10 жовтня 1996 року народження, позивач ОСОБА_1 зареєстрований з 25 вересня 2009 року за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.20).

Відповідно до копії свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_2 , виданого Відділом приватизації житлового фонду Шевченківського відділку Одеської залізниці 02 липня 1993 року, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві власності ОСОБА_1 та його дружині ОСОБА_3 . Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 51 кв.м. (а.с.52).

Згідно копії довідки №119, виданої Шевченківським будівельно-монтажним експлуатаційним управлінням №5 Одеської залізниці 25 лютого 2009 року, повідомлено, що будинок АДРЕСА_3 був переданий у комунальну власність міста Сміла в січні 2000 року. Будинок переданий разом з іншими 108 будинками, відповідно до угоди від 17 червня 1999 року про передачу державного житлового фонду до комунальної власності. Кошти перераховані на рахунок Смілянської міської ради відповідно вказаної угоди в повному обсязі в розмірі 2618,00 тис. грн., для подальшого розподілення між комунальними організаціями (Смілянське ВЖРЕУ, ВП «Водоканал», ТОВ «Смілатеплокомуненерго») (а.с.53 – зворот).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 , виданого виконавчим комітетом Смілянської міської ради 10 липня 2007 року, на підставі рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради від 13 червня 2007 року №620, Держава в особі Міністерства транспорту та зв`язку України є власником вбудованого нежилого приміщення першого поверху та частини підвалу – магазин загальною площею 2225,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Опис об`єкта: загальна площа 2225,5 кв.м.; магазин, А, 1540,1 кв.м., підвал, п/д, 685,4 кв.м. (а.с.96).

Згідно копії Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії №15883570 від 11 вересня 2007 року, Смілянським виробничим підрозділом Черкаського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації 11 вересня 2007 року, на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 , виданого виконавчим комітетом Смілянської міської ради 10 липня 2007 року, прийнято рішення про реєстрацію права власності Держави в особі Міністерства транспорту та зв`язку України на вбудоване нежиле приміщення першого поверху та частини підвалу – магазин загальною площею 2225,5 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.97).

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України є засновником АТ «Українська залізниця», відокремленим структурним підрозділом якого є Регіональна філія «Одеська залізниця» (а.с.99-106).

Відповідно до листа №ДНКМ-07/394 від 19 грудня 2019 року виробничого підрозділу Шевченківська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця», підвальне приміщення площею 685,4 кв.м., яке розміщене в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться на балансі виробничого підрозділу «Шевченківський територіальний відділ матеріально-технічного забезпечення» регіональної філії «Одеська залізниця» (а.с.71).

Згідно листа №ЦКМ-14/95 від 28 лютого 2020 року Департаменту майнової політики АТ «Українська залізниця», за адресою: Черкаська область, м. Сміла, пров. Т.Шевченка, 3, знаходиться вбудоване нежитлове приміщення першого поверху та частини підвалу – магазин, загальною площею 2225,5 кв.м., в тому числі площа підвального приміщення складає 685,4 кв.м., який обліковується на балансі виробничого підрозділу служби організації та проведення закупівель «Шевченківського територіального відділу матеріально-технічного забезпечення» регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця». Зазначений об`єкт внесений до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця» та оформлений свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (а.с.64).

Відповідно до частини першої статті 68 ЖК УРСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву споживача відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Ці положення закону конкретизовано в пункті 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов`язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об`єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно з частинами першою та другою статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до частини четвертої статті 4 цього Закону основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об`єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних із діяльністю об`єднання.

За змістом статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов`язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об`єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку (частина шоста статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Частиною першою статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» на співвласника покладено зобов`язання: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням.

Згідно з частинами п`ятою, восьмою статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі, якщо правління об`єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором із постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об`єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об`єднання комунальних послуг. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об`єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості з плати за відповідними рахунками у примусовому порядку.

Отже, відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником приміщення і, у свою чергу, співвласником будинку, в якому створено ОСББ, однак не є членом цього об`єднання, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 916/2197/13 (№ 3-28гс15) та від 11 листопада 2015 року у справі № 3-945гс15 за позовом ОСББ щодо стягнення заборгованості з оплати фактично спожитих послуг.

Згідно із частиною другою статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонту, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно його частки співвласника.

Отже, враховуючи, що АТ «Українська залізниця» є власником нежилого приміщення у будинку АДРЕСА_1 , останнє нарівні з іншими співвласниками будинку має нести обов`язок по утриманню будинку та прибудинкової території.

Відповідно до пункту 2 розділу IV статуту ОСББ «Ювілейне», затвердженого загальними зборами 19 березня 2017 року, сплата встановлених загальними зборами обєднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об`єднання, є обов`язковою для всіх співвласників. Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітальних ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (кварти) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Ураховуючи викладене, особа, яка є власником приміщення у будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

ОСББ «Ювілейне» з вимогами про сплату внесків за послуги з утримання будинку та прибудинкової території до АТ «Укрзалізниця» в судовому порядку не зверталося, що не заперечується головою ОСББ, водночас позивач не може на себе перебирати повноваження ОСББ «Ювілейне».

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання здійснити розрахунок кошторису на обслуговування будинку і прибудинкової території з обґрунтуванням всіх складових і їх розміру та величину внесків співвласників житлових та нежитлових приміщень окремо, то колегія суддів враховує наступне.

Згідно зі статтею 22 Закону для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання.

Відповідно до положень статті 10 Закону органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання.

Частинами 14 та 15 статті 10 Закону встановлено, що рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів «за» або «проти», встановленої частиною чотирнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів «за» не набрано, рішення вважаються неприйнятими.

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 466/8748/16-ц зроблено правовий висновок про те, що особа, яка є співвласником будинку, в якому створено ОСББ зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділене правом у разі нездійснення таких дій цією особою звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. Законом, іншими законодавчими актами не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування внесків і платежів, визначених загальними зборами ОСББ.

Визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників будинку відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників відповідно до частини дев`ятої статті 10 Закону, частини другої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та згідно із законодавчо встановленим порядком голосування на зборах об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 910/6471/18, провадження № 12-111гс19.

Схожий за змістом правовий висновок викладено також у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 679/49/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 522/1654/13-ц.

У цій справі судом встановлено, що відповідно до статуту ОСББ «Ювілейне» рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники (їхні представники), які разом мають більше половини від загальної кількості голосів співвласників. Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів.

Відповідно до п. 8 розділу ІІІ статуту ОСББ «Ювілейне» рішення на загальних зборах приймаються шляхом відкритого поіменного голосування.

Процесуальний закон покладає на особу обов`язок доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, відповідно до частин третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Указане правило діє, якщо в нормах матеріального права не має вказівки про перерозподіл обов`язків доказування.

Разом із тим, у справі, що переглядається ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, не довів порушень його прав, свобод чи інтересів у частині невірного нарахування йому внесків по оплаті житлово-комунальних послуг.

Колегія суддів звертає увагу, позивач не має повноважень, наданих всіма співвласниками, та не може звертатись до суду від імені всіх співвласників і вимагати прийняття рішення стосовно інших співвласників (що стосується нарахування боргу АТ «Укрзалізниця»), що свідчить про безпідставність даних вимог позовної заяви.

Що стосується позовної вимоги в частині передачі підвального приміщення будинку у комунальну власність для спільного сумісного використання всіма співвласниками, як житлових, так і не житлових приміщень, то колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (сходові клітини, ліфтові шахти, коридори, вестибюлі, горища тощо), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує понад одну квартиру, а також споруди, будівлі, призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

Пунктами 2-6 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитку. Допоміжні приміщення (комірки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

У рішенні Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, комірки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує вчинення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Визначення поняття «допоміжні приміщення» міститься у статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, комірки, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об`єднання (комірки, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо).

Крім того, згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

При цьому неподільним майном є неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

З аналізу зазначених нормативно-правових актів можна зробити висновок, що основним при визначенні статусу приміщення слід вважати його функціональне призначення.

Отже, допоміжне приміщення має слугувати для: 1) забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку;2) забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Багатоквартирний будинок перебуває у спільній власності громадян-власників приватизованих квартир та відповідного державного органу, що виконує повноваження власника щодо магазину та спірного підвального приміщення (АТ «Укрзалізниця»).

Водночас питання передачі об`єкта права державної власності до комунальної власності має свій визначений порядок та ряд умов, які регулюються Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності».

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», об`єктами передачі згідно з цим Законом є, зокрема, об`єкти житлового фонду (у тому числі гуртожитки як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини) та інші об`єкти соціальної інфраструктури (навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров`я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

Згідно ч.2 ст.4 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», передача об`єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», майно залізничного транспорту загального користування - майно, у тому числі об`єкти інфраструктури, що належать Державній адміністрації залізничного транспорту України, підприємствам, установам та організаціям залізничного транспорту загального користування, зокрема будівлі, споруди, об`єкти незавершеного будівництва, об`єкти соціальної сфери, транспортні засоби, обладнання, устаткування, інвентар, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, цінні папери, корпоративні права держави, право постійного користування земельними ділянками, а також інші майнові права, включаючи права на об`єкти інтелектуальної власності, кошти, у тому числі в іноземній валюті. До об`єктів соціальної сфери належать структурні підрозділи підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування з питань охорони здоров`я, відпочинку, торгівлі, громадського харчування, фізичної культури та спорту, професійної підготовки.

Згідно ч.3 та ч.4 ст.10 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», товариство не має права безоплатно передавати майно, внесене до його статутного капіталу, іншим юридичним особам чи громадянам, крім передбачених законом випадків. Порядок списання, відчуження, передачі в користування, оренду, концесію майна, зазначеного в частині першій цієї статті, розпорядження іншим майном, внесеним до статутного капіталу Товариства, та майном, набутим Товариством, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку розпорядження майном акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року №1054, цей Порядок визначає механізм списання майна, зазначеного в частині першій статті 10 Закону України “Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування”, а також списання, відчуження, передачі в користування, оренду, концесію майна, внесеного до статутного капіталу ПАТ “Українська залізниця” (далі - товариство), та майна, набутого товариством.

Згідно п.11 Порядку розпорядження майном акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року №1054, списання, відчуження, передача в користування, оренду, концесію майна здійснюється за рішенням вищого органу товариства у разі, зокрема, відчуження шляхом передачі у державну або у комунальну власність, у тому числі нерухомого майна для розміщення державного органу або органу місцевого самоврядування, рухомого майна для користування органами державної влади, об`єктів інженерної інфраструктури водопровідно-каналізаційного та газового господарства (включаючи мережі, споруди, устаткування), пов`язаних з постачанням споживачам води, газу, відведенням і очищенням стічних вод, а також об`єктів благоустрою населених пунктів.

Відповідно до Статуту акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року №735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року №938), вищим органом товариства є загальні збори. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України.

Таким чином, рішення про передачу вбудованого нежилого приміщення першого поверху або частину підвалу, які розміщені в будинку АДРЕСА_1 , власником яких є Держава Україна, з державної власності до комунальної власності приймається Кабінетом Міністрів України.

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, доказів прийняття Кабінетом Міністрів України вищевказаного рішення матеріали цивільної справи не містять та позивачем ОСОБА_1 не надано.

Крім того, колегія суддів враховує, що передача об`єктів визначених у Законі України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» не є обов`язковим для органів, які уповноважені приймати дані рішення.

В той же час, суд не наділений повноваженнями перебирати на себе функції державних органів для вирішення питання про передачу визначених у законі об`єктів.

Крім того, позивач ОСОБА_1 звернувся з вимогою щодо зобов`язання передати підвальне приміщення в комунальну власність для спільного сумісного використання всіма співвласниками, як житлових, так і не житлових приміщень до АТ «Українська залізниця», яке не наділено повноваженням приймати рішення таку передачу, а відтак і самостійно, без прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України, передавати вказане майно у комунальну власність.

Щодо вимог апеляційної скарги в частині скасування рішення аукціону про продаж крамниці разом з підвалом від 27 вересня 2021 року, то колегія суддів зауважує, що позивачем такі вимоги в суді першої інстанції не заявлялися і не розглядалися, а тому в силу частини 6 статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції дані позовні вимоги не приймаються і не розглядаються.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2021 року.

Судді: