Справа № 2-35

2011 року

Р І Ш Е Н Н Я

ІМ ‘ЯМ  УКРАЇНИ

20 січня 2011 року  Брянківський міський суд Луганської області

у складі головуючого –судді Соловей Р.С.

при секретарі Дуванській А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Брянки цивільну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»у особі Брянківського департаменту відокремленого підрозділу «Світличанське управління»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення,

В С Т А Н О В И В:

       Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»у особі Брянківського департаменту відокремленого підрозділу «Світличанське управління» просив у первісній позовній заяві стягти з відповідача ОСОБА_2 заборгованість оплати послуг з водопостачання  та водовідведення у розмірі 4 605,58 грн. за період з лютого 2004 р. по червень 2009 р.  за 4-х мешканців. У справі було постановлено заочне рішення від 6.10.2009 р., яким з відповідача на користь позивача було стягнено вказану суму заборгованості та судові витрати в розмірі 303 грн.

Надалі, після скасування заочного рішення у цій справі за заявою відповідача ОСОБА_2, під час перегляду справи позивач уточнив позовні вимоги станом на 1.01.2011 р. та просить стягти з відповідача заборгованість оплати послуг з водопостачання  та водовідведення у розмірі 1 798,65 грн. за період з 1.01.2004 р. по 31.12.2010 р.  за одного мешканця.

Позивач у своїх позовних вимогах посилається на такі обставини. Відповідач ОСОБА_2 є наймачем квартири АДРЕСА_1; останньому за вказаною адресою ТОВ «Луганськвода»у особі свій Брянківський департамент відокремленого підрозділу «Світличанське управління»надає послуги з водопостачання та водовідведення на підставі відкритого особового рахунку.

Нарахування місячної плати за послуги  по водопостачанню здійснюється виходячи з норми споживання води, кількості днів в місяці, кількості людей, які мешкають за даною адресою та діючого тарифу. Норма споживання води, згідно із СНІП від 2.04.2001 р. становить 195 л на добу або 5,93 куб. м на місяць на одну людину. Тариф на воду з 1.09.2004 по 16.11.2006 р. становив 0,95 грн., а з 17.11.2006 р. по 1.06.2008 р. –3,45 грн. Кількість зареєстрованих за вказаною адресою значилась 4 людей, але в процесі розгляду справи було з’ясовано, що з 1999 р. за вказаною адресою мешкає лише одна людина –ОСОБА_2

Відповідачеві надсилалось повідомлення з проханням про сплату заборгованості оплати за послуги з водопостачання та водовідведення, проте оплата в жодній частині не проведена.

Особовий рахунок відповідача було відкрито іще за часів існування  іншого підприємства, що надавало послуги з водопостачання та водовідведення ОКП «Компанії «Луганськвода», з яким у позивача укладено було договір про поступку вимоги. Згідно з цим договором до позивача перейшло право вимоги оплати за надані послуги по централізованому  водопостачанню та водовідведенню, а також право вимоги заборгованості за минулий час.

       Відповідач  ОСОБА_2 позовні вимоги спочатку не визнавав взагалі. Він вважає, що позивач не має права вимагати від нього оплати послуг з водопостачання та водовідведення, оскільки між ними відсутні правовідносини. Підставою виникнення та існування правових відносин, є договір, який,  на його думку, повинен укладатися у письмовій формі.  Необхідність такого договору витікає із тексту позовної заяви самого ж позивача, який зазначає прямо про необхідність подання споживачем-громадянином заяви. Але він (ОСОБА_2) ані з ТОВ «Луганськвода»у особі його підрозділу в м. Брянка, ані з попереднім підприємством не укладав договору про надання вказаних послуг і не подавав заяву про надання йому таких послуг. Він вважає, що у зв’язку з відсутністю договору, а відповідно і правовідносин між ним (ОСОБА_2) та позивачем, у останнього взагалі відсутнє право для звернення до суду.

Він з самого початку заявляв, що мешкає в квартирі протягом багатьох років один, і саме під тиском його доводів позивач змушений був визнати цю обставину та змінити розмір своїх позовних вимог, вказавши розмір заборгованість з розрахунку на одного мешканця. Він не згоден з тим, що позивач виходить при розрахунку з величини споживання, визначену в кубічних метрах, оскільки у нього відсутній прилад обліку споживання води.

Ціну за воду позивач зазначає як за питну, насправді ж в трубопроводах присутня вода технічна, шкідлива для здоров’я людей; така вода є на порядок дешевшою. Але те, що вода є не питною, а технічною, позивачем ретельно приховується від споживачів. Воду, що надає позивач як питну, насправді, не можна використовувати для приготування їжі, навіть для купання. Крім того, позивач має подавати воду цілодобово; натомість, надає її за графіком, протягом години вранці та протягом години ввечері.

Втім, надалі в процесі розгляду справи відповідач позов визнав частково; він згоден заплатити частину заборгованості за послуги позивача в межах строку позовної давності, але за виключенням періодів його відсутності за місцем проживання, що він підтвердив залізничними білетами. Адже в періоди, коли він виїздив на тривалий час, він не міг користуватися і не користувався послугами позивача. За його (ОСОБА_2) розрахунками, в межах позовної давності за виключенням періодів, на які він виїздив за межі міста на тривалий час, що підтверджено залізничними білетами, він повинен заплатити позивачеві 564,69 грн. Він просить врахувати те, що з його пенсії в грудні 2010 р. утримано 160 грн. на погашення заборгованості за виконавчим листом на підставі заочного рішення у цій справі, що було скасовано, хоча він надавав відомості дервиконавцеві про скасування рішення.

       Вислухавши позовні вимоги та доводи представника позивача, заперечення проти позовних вимог, пояснення та доводи відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Луганськвода»у особі Брянківського департаменту відокремленого підрозділу «Світличанське управління»підлягає частковому  задоволенню.

Як видно з Договору поступки вимоги (цессії) № 1у/20юр від 1.08.2008 р. Обласне комунальне підприємство «Компанія «Луганськвода», яке раніше надавало послуги з водопостачання та водовідведення, у тому числі по місту Брянка, передало Товариству з  обмеженою відповідальністю «Луганськвода», яке з 1.08.2008 р. і на цей час надає вказані вище послуги, право вимоги заборгованості за надані послуги по централізованому водопостачанню та  водовідведенню станом на 1.08.2008 р., зокрема, щодо фізичних осіб (населення), згідно з електронним реєстром особових рахунків.

Діючі тарифи на послуги по централізованому водопостачанню та  водовідведенню були затверджені Рішенням від 22.05.2008 р. Луганської обласної Ради п’ятого скликання  (22 сесія).

Відповідач ОСОБА_2 є зареєстрованим за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується адресною довідкою від 7.05.2009 р. (а. с. 5).

Згідно з обіговими відомостями по особовому рахунку № 8087 на ім’я ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1,  що є у справі, зазначена заборгованість у розмірах: за період з лютого 2004 р. станом на 2.07.2009 р. - 4 605,58 грн. (а. с. 3 –4); за період з січня 2004 р. станом на 7.12.2010 р. –7 286,20 грн.; за період з лютого 2004 р. станом на 31.12.2010 р. –7 194,61 грн., оплачено в грудні 2010 р. 131,85 грн.

Повідомлення Відокремленого підрозділу «Брянківський департамент ТОВ «Луганськвода»за № 30 від 13.04.2009 р. про заборгованість оплати за  використану питну воду та прийом стічних вод  в розмірі 4 132,86 грн. станом на 1.04.2009 р. на ім’я ОСОБА_2 було надіслано за адресою  АДРЕСА_1 (а. с. 6).

В реєстрі відправлених 14.04.2009 р. замовлених листів ВП «Брянківський департамент ТОВ «Луганськвода»за порядковим № 10 значиться лист ОСОБА_2 на адресу АДРЕСА_1 (а. с. 7).

Повідомленнями від 12.08.2009 р., 8.10.2009 р., 7.12.2010 р. ОСОБА_2 запрошувався до Брянківського департаменту Світличанського управління ТОВ «Луганськвода»для уточнення відомостей про власника квартири, про склад сімї , про необхідність сплатити заборгованість.

Із звіту контролерів від 4.02.2009 р. при перевірці будинку АДРЕСА_1 двері не відчинили.

З акту від 12.08.2009 р. вбачається, що представниками Брянківського департаменту ТОВ «Луганськвода»перевірялись квартири у будинку АДРЕСА_1 двері не відчинили, а сусідка з квартири № 85 повідомила, що мешканець квартири  № 87 живе один, додому повертається пізно; йому залишено повідомлення про необхідність з’явитися до водоканалу.

Довідками КП «Житлово-експлуатаційне об’єднання»від 11.09.2006 р., від 21.12.2009 р. підтверджується, що ОСОБА_2 є єдиним зареєстрованим мешканцем у квартирі за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 37 –38).

З висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/13629 від 13.03.2009 р., виконаної  Державною санітарно-епідеміологічною службою Державної установи «Інститут гігієни та медичної служби ім. О.М. Марзєєва АМН України»МОЗ України, дійсної строком на два роки (до 13.03.2011 р.), вбачається, що вода з підземних водозаборів ТОВ «Луганськвода»за окремими показниками не відповідає вимогам ГОСТу 2874-82 «Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством»та СанПІНу 136/1940 «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості», однак встановленим медичним критеріям безпеки відповідає. Тимчасово дозволено використання води з показниками, вказаними у переліку Додатку до висновку експертизи.

З листа Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт) № 7472-4-11/14 від 6.08.2010 р., адресованого Генеральному директору ТОВ «Луганськвода», Міністерству з питань житлово-комунального господарства України та ДП «Луганськстандартметрологія», вбачається, що із врахуванням  вказаного вище висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи ТОВ «Луганськвода»надано дозвіл на подачу питної води з підземних та поверхневих водозаборів з відхиленням від вимог ГОСТу 2874-82 «Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством»терміном з 21.06.2010 р. по 20.10.2011 р. за показниками згідно з додатком до дозволу.

Судові витрати позивача: на оплату судового збору в розмірі 51 грн.  та на оплату збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –в розмірі 252 грн. підтверджується банківськими платіжними дорученнями (а. с. 9 –10).

Зазначені вище докази суд визнає достовірними та об’єктивними, вони в своїй сукупності не суперечать один одному. Сукупністю цих доказів позовні вимоги є доведеними частково.

Із сукупності наведених вище доказів суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 мешкає за адресою АДРЕСА_1. Послуги з водоостачання та водовідведення населенню міста Брянки, у тому числі у АДРЕСА_1, в якому розташована квартира відповідача, надає позивач ТОВ «Луганськвода»у особі Брянківського департаменту відокремленого підрозділу «Світличанське управління».

Частиною 3 статті 815 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач зобов'язаний  своєчасно  вносити  плату  за  житло, а також самостійно  вносити  плату  за  комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймач або власник квартири зобов’язаний вчасно вносити оплату за комунальні послуги.

        Згідно із статтею 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»споживачі питної води, зокрема, зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду  відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Як передбачено ч. 3 стаття 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір  на  надання  житлово-комунальних  послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати    житлово-комунальні    послуги    у   строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи відповідача про те, що з ним позивач не уклав письмового договору, і тому між ним та позивачем відсутні правові відносини, на увагу не заслуговують. Є  загальновідомим,  що для укладення такого договору відповідачеві необхідно з’явитися до Брянківського департаменту ТОВ «Луганськвода».

Крім того, виходячи з досліджених доказів суд впевнився в тому, що ОСОБА_2 попри все, проживаючи в багатоповерховому будинку, фактично користується послугами, що надає  для будинку в цілому ТОВ «Луганськвода», як по водопостачанню, так і по водовідведенню. Таким чином, договірні відносини між позивачем та відповідачем фактично існують, надані позивачем послуги відповідач споживає, а тому має їх оплачувати.

Доводи відповідача щодо якості води не є предметом розгляду цієї справи, і також не заслуговують на увагу. Але й попри це з наведених вище документів суд встановив, що дійсно вода з підземних водозаборів ТОВ «Луганськвода»за окремими показниками не відповідає вимогам ГОСТу та СанПІНу, проте встановленим медичним критеріям безпеки відповідає, тому тимчасово дозволено використання цієї води. Відповідач же, який вважає неможливим використовувати воду, що постачає позивач, тим не менше не відмовився від її споживання, не звернувся з заявою про від’єднання його квартири від системи централізованого водопостачання та водовідведення. Отже, він має оплачувати послуги, що надає позивач.

Суд вважає слушними доводи відповідача щодо застосування положень закону про позовну давність.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з вимогами ч. 2 - 4 статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладене положення Закону, те, що позивач звернувся до суду з позовом 3.07.2009 р., а також те, що відповідач заявив про застосування позовної давності, суд вважає, що до позовна давність в даному випадку має бути застосована до частини позовних про стянення заборгованості оплати послуг з водопостачання та водовідведення з лютого 2004 р. до 30.06.2006 р.

Позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості оплати вказаних послуг за період з 1.07.2006 р. підлягають задоволенню При цьому суд виходить з того, що ОСОБА_2 мешкає в квартирі один з 1999 р., тому необгрунтовано нарахування заборгованості йому проводилось на чотирьох людей, що визнав і позивач, змінивши розмір своїх позовних вимог.

Відповідачем надано як докази залізничні білети; він стверджує, що за цими білетами він виїздив декілька разів до м. Москви РФ та до Криму на тривалі терміни (на строк до декількох місяців). Надані залізничні білети не є іменними, і з них неможливо визначити, хто за цими білетами їздив. Проте навіть, якщо навіть встановити, що за наданими білетами до м. Москви чи до м. Симферополя виїздив саме ОСОБА_2, а також за іншими наданими ним білетами він же приїздив назад, на думку суду, не можна виключити, що між датами в білетах, які свідчать про виїзд та про повернення, ОСОБА_2 не повертався раніше і не виїжджав іще раз. Іншими словами,  неможливо по білетах точно визначити, скільки саме і в які періоди ОСОБА_2 був відсутній за місцем проживання і не користувався послугами позивача. Крім того, не можна виключити того, що і у відсутність ОСОБА_2  хтось користувався в його квартирі послугами водопостачання та водовідведення. Адже, в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснював, що він купатися ходить до своєї сестри, тож не виключено,що і до його квартири міг навідуватись хтось із родичів та користуватися послугами, що надає позивач. А оскільки такі обставини виключити не можна, то суд вважає, що виходити слід лише з того, що, виїжджаючи на тривалий час із свого помешкання та бажаючи, щоб на період відсутності не нараховувалась плата за комунальні послуги, відповідач мав подати заяву до Брянківськоьго департаменту ТОВ «Луганськвода»про опломбування водопроводу по його квартирі. Відповідач же навіть не звертався жодного разу щодо опломбування.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача за період з 1.07.2006 р. по 31.12.2010 р., на періоди його від’їзду до інших місцевостей.

Не вбачає суд підстав і для зменшення розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача за вказаний період, на суму, яка з його пенсії була утримана в грудні 2010 р., оскільки з обігової відомості станом на 31.12.2010 р. видно, що утримана з його пенсії сума вже врахована (інших сум на погашення заборгованості не надходило, оскільки з пояснень самого відповідача встановлено, що він в добровілдьному порядку жодних сум не оплачував).

Те, що відповідачеві повідомлення про розмір заборгованості та про вимогу сплати заборгованості позивачем могло бути надіслано помилково за іншою адресою, і тому відповідач міг не отримати це повідомлення, на думку суду, для вирішення спору не має значення. Адже відповідач взагалі не оплачував послуги за водопостачання та водовідведення протягом декількох років, тому не міг не знати про наявність заборгованості.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги в розмірі 1 585,34 грн. з наступного розрахунку. Згідно з обіговоїю відомостю по особовому рахунку на ім’я відповідача станом на 31.12.2010 р. за чотирьох людей нараховано з лютого 2004 р. 7 194,61 грн. Оскільки суд застосовує позовну давність, то за відрахуванням суми заборгованості станом на 30.06.2006 р., яка становила 853,24 грн., та виходячи з того, що в квартирі протягом усього часу, за який нарахована заборгованість, відповідач мешкав один, розрахунок заборгованості, яка підлягає стягненню підлягає з відповідача, має бути таким:

(7 194,61 грн. - 853,24 грн.) : 4 = 1 585,34 грн.

Судові витрати позивача підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі, тобто в розмірі 303 грн., оскільки оплата судового збору в розмірі 51 грн. відповідає розміру задоволеної частини позовних вимог, а розмір витрат на інфрмаційно-технічне забезпечення розгляду справи не залежить від ціни позову. Судові витрати виникли з вини відповідача, який в добровільному порядку не оплачував послуги, отримані від позивача, отже він і має відшкодувати судові витрати позивача в повному обсязі.

         Керуючись ст. 815 Цивільного кодексу України, ст. 68 Житлового кодексу України, ст. ст. 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

       Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»у особі Брянківського департаменту відокремленого підрозділу «Світличанське управління»задовольнити частково.

       Стягти з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»у особі Брянківського департаменту відокремленого підрозділу «Світличанське управління»в розмірі 1 585,34 грн., а також судові витрати в розмірі 303 грн.

       Строк подання апеляції на рішення до Апеляційного суду Луганської області - десять днів.

                                          Суддя                 Соловей Р.С.