ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                      Справа № 2-а-35/11

                                                                                           Рядок статзвіту № 68                                                                        

21 січня 2011 року

Суддя Костопільського районного суду Рівненської області Піскунов В.М.  

розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про перерахунок та нарахування пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи,

ВСТАНОВИВ:

Позивач  звернувся  до  суду  з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим,  що  являється учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії і інвалідом ІІІ групи в зв’язку із захворюванням, пов’язаним із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. В квітні 2010 року звертався до відповідача з письмовою заявою про перерахунок пенсії у відповідності до ст.50, ч.4 ст.54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, однак в перерахунку пенсії йому було відмовлено.  

Управління ПФУ у Костопільському районі повинно було нарахувати йому пенсію в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, але такі нарахування не проводились.

Однак це порушує його права, як інваліда та учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”зі змінами та доповненнями передбачено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою та віднесених до І категорії повинна бути призначена в розмірі не менше 50% мінімальної пенсії за віком, а основна пенсія не може бути нижчою 6 мінімальних пенсій за віком.   

Просить суд  визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії за період із 1 січня 2007 по 30 жовтня 2010 року, як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліда ІІІ групи, захворювання якого пов’язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в меншому розмірі, ніж це було встановлено ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов’язати здійснити перерахунок та виплату пенсії з 1 січня 2007 по 30 вересня 2010 року відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”і ст.87 Закону України “Про пенсійне забезпечення”та зобов’язати відповідача з 01.11.2010 року, нараховувати йому щомісячну пенсію, відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, надалі при нарахуванні пенсії.    

Відповідач  в  письмовому  запереченні  просить  в  позові  відмовити,  покликаючись  на  те, що позивач отримує пенсію по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС. Норми статтей, на які посилається позивач, зокрема ст. ст. 50, 54 ЗУ “Про статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”частково втратили свою чинність, оскільки рішенням Конституційного Суду України п. 28 розділу ІІ ЗУ “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, яким було внесено зміни в дані статті Закону, було визнано неконституційним і відповідно не мають зворотної дії в часі.

Внаслідок цього, порядок обчислення пенсій та підвищень до них, передбачених законодавчими актами, до яких вносились зміни, залишився неврегульованим. Також представник відповідача надав письмові заперечення, які знаходяться в матеріалах справи. Крім  того,  вказує,  що  позивачем  пропущено  строк  звернення  до  суду.  

Розглянувши  в  порядку скороченого провадження  доводи,  викладені  позивачем,  заперечення  відповідача  та  дослідивши  письмові  докази,  суд  вважає,  що  позов  підлягає  до  часткового  задоволення.     

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено судом, позивач є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС категорії 1, інвалідом третьої групи, захворювання якого пов’язане із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Пенсія позивачу призначалася в розмірах відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р №530 та від 17.07.2008р №654.

Як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, позивач має право на пенсійне забезпечення згідно Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Ч.3 ст. 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Зокрема частиною 4 статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, передбачено, що розмір пенсій для інвалідів третьої групи, захворювання яких пов’язане із роботами на ЧАЕС, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. Частиною 1 ст.50 зазначеного Закону передбачено, що особам віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду завдану здоров’ю, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Підпунктами 12 та 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів”від 28.12.2007р. до ст.ст.50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”були внесені зміни.

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року п.п.12 та 15  п.28 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів” від 28.12.2007р. були визнані неконституційними.

Положення  статей  відповідних  законів,  які  визнані неконституційними,  втрачають  чинність  з  дня  ухвалення  Конституційним  Судом України  рішення.  Отже,  положення  п.п.12 та 15  п.28 розділу ІІ Закону  України  „Про  Державний  бюджет  України  на 2008  рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів”,  які  визнані неконституційними,  втратили  чинність  з  22  травня  2008  року.

Покликання  відповідача  на  те, що Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р зміни внесені Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, були визнані неконституційними, в свою чергу рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймались,  як  підставу  своїх  заперечень  не  заслуговують  на  увагу,  так  як  відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними,  втрачають чинність з  дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Згідно з ч. 3 ст. 150 Конституції України, такі рішення є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Рішення Конституційного Суду України про визнання правових актів чи окремих їх положень неконституційним тягне їх скасування.   Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зворотньої дії в часі не має, відтак на період до 22 травня 2008 року на відповідний рік не поширюються, тому задоволенню підлягають вимоги позивача за 2008 рік лише за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Також, суд вважає безпідставними покликання відповідача на застосування положень постанов Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530 та від 17.07.2008 р. №654 при нарахуванні пенсії позивачу, викладені у письмовому запереченні, так як норми даних постанов суперечать вимогам ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".   

Таким чином, виходячи з встановлених ч.4 ст.9 КАС України засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, суд прийшов до висновку про наявність підстав для застосування норм ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині нарахування та виплати позивачу пенсії за періоди з 1 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня по 31 грудня 2008 року; з 1 січня по 31 грудня 2009 року та з 1 січня по 30 жовтня 2010 року.   

Суд визнає неспроможними доводи відповідача в частині неможливості застосування розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного у ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, для обчислення пенсій за нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", так як іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і спеціальним законом, розмір мінімальної пенсії за віком не визначено. При цьому, положення ч.3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем права на підвищення пенсії відповідно до закону. Частиною 4 статті 8 КАС України заборонена відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. 

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  визначеного законом. В зв’язку з цим, суд вважає, що пенсія позивачу має бути призначена та виплачена виходячи з мінімального розміру пенсії за віком визначеному у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно  до  Закону  України  „Про  загальнообов’язкове  державне  пенсійне  страхування”  рішення  про  призначення  та  перерахунок  пенсії  приймається  районими  управліннями  Пенсійного  фонду  України  за  місцем  проживання  пенсіонерів,  тому  суд  вважає  управління  Пенсійного  фонду  України  в  Костопільському  районі  належним  відповідачем  у  справі.    

Таким чином, враховуючи вимоги ч.2 ст.162 КАС України суд частково задовольняє позов шляхом зобов’язання відповідача вчинити певні дії, а саме нарахувати та виплатити позивачу пенсію відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.   

Щодо  позовної  вимоги  про  зобов’язання  відповідача  нараховувати  пенсію  відповідно  до  Закону  України  „Про  статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”  надалі,  то  вказана  вимога  не  підлягає  до  задоволення.  Відповідно  до  ч.1  ст.2  КАС  України  завданням  адміністративного  судочинства  є  захист  прав,  свобод  та  інтересів  фізичних  осіб,  прав  та  інтересів  юридичних  осіб  у  сфері  публічно-правових  відносин  від  порушень  з  боку  органів  державної  влади,  органів  місцевого  самоврядування,  їхніх  посадових  і  службових  осіб,  інших  суб’єктів  при  здійсненні  ними  владних  управлінських  функцій  на  основі  законодавства,  в  тому  числі  на  виконання  делегованих  повноважень.  Таким  чином,  звернення  до  суду  зумовлене  наявністю  вже  порушених  прав,  свобод  чи  інтересів,  на  захист  яких  звертається  особа,  тому  визнання  будь-якого  права  на  майбутнє  є  безпідставним  та  необгрунтованим.

Крім  того,  відповідач  наполягає  на  застосуванні  наслідків  пропуску  позивачем  строку  звернення  до  адміністративного  суду.  

Відповідно  до  ч.2  та  ч.3  ст.99  КАС  України  для  звернення  до  адміністративного  суду за  захистом  прав,  свобод  та  інтересів  особи  встановлюється  шестимісячний  строк,  проте  цим Кодексом  та  іншими  законами  можуть  встановлюватися  інші  строки  для  звернення  до  адміністративного  суду.  Згідно  ч.2  ст.87  Закону  України  „Про  пенсійне  забезпечення”  від  5  листопада  1991  року    (  з  наступними  змінами  і  доповненнями  )  суми  пенсій,  не  одержані  своєчасно  з  вини  органу,  що  призначає  або  виплачує  пенсію,  виплачуються  за  минулий  час  без  обмеження  будь-яким  строком.  За  таких  обставин  строк  позовної давності  у  даному  випадку  не  застосовується.

 На підставі наведеного та керуючись ст.ст.9, 11, 71, 86, 94,  160–163, 183-2, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про перерахунок та нарахування пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи -  .

Звільнити ОСОБА_2 від оплати державного мита у зв'язку з тяжким матеріальним становищем.     

Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі про перерахунок та нарахування пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи - задовольнити частково .

Визнати  неправомірними  дії  Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Костопільському  районі  щодо  ненарахування та невиплати ОСОБА_2 пенсії та щомісячної додаткової пенсії відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов’язати  Управління  Пенсійного  фонду  України  в  Костопільському  районі  провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2, як учаснику ліквідації наслідків аварії  на ЧАЕС категорії 1, інваліду третьої групи, відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і ст.87 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком визначеному у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням виплачених сум за період з 1 листопада 2007 року по 31 грудня 2007р, з 22 травня 2008р по 31 грудня 2008р, з 1 січня 2009р по 31 грудня 2009р та з 1 січня 2010р по 30 вересня 2010 р.

Постанова  набирає  законної  сили  після  закінчення  строку  подання  апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі  подання  апеляційної  скарги  постанова,  якщо  її  не  скасовано,  набирає  законної  сили  після  повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова  може  бути  оскаржена  до  Житомирського апеляційного  адміністративного  суду  шляхом  подання  апеляційної скарги до  Костопільського  районного  суду  протягом  десяти  днів  з  дня  її  проголошення. У  разі прийняття судом постанови в порядку скороченого провадження апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

.

Суддя:                                                                          Піскунов В.М.