справа № 1-9/2011

В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

25 січня 2011 року                                                  Новгородківський районний суд

                                                                      Кіровоградської області

в складі:           головуючого судді                    Пасічника Д.І.,

                    при секретарі                    Катренко Т.А.,

                    за участю прокурора          Захожої О.А.,

                    захисника                              ОСОБА_1,

                    представника потерпілої          ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новгородка кримінальну справу по обвинуваченню          ОСОБА_3,

          ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1 українки, громадянки України, одруженої, на утриманні має одну неповнолітню дитину, освіта базова середня, не працюючої, раніше не судимої,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України,

В С Т А Н О В И В:

          Підсудна своїми умисними протиправними діями скоїла умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.          

Злочин вчинено за наступних обставин:

          Близько 11.00 години 01.10.2010 року, підсудна ОСОБА_3, в приміщенні магазину ПП «Урсатій», де потерпіла працює продавцем, в ході сварки, яка переросла в бійку, нанесла потерпілій ОСОБА_4, відповідно до висновку експертів № 2011 від 03.12.2010 року, тілесні ушкодження у вигляді: перелому зовнішньої щиколотки правої малогомілкової кістки, який міг утворитись при різкому поворотів стопи з послідуючим підвертанням стопи до зовні, а також виходячи з механізму утворення перелому не виключає можливості утворення його при падінні з положення стоячи при форсованому повороті стопи з послідуючим підвертанням стопи до зовні, та відносяться до категорії середньої ступені тяжкості по довготривалості розладу здоров’я.

          Допитана в судовому засіданні, підсудна вину у скоєному визнала повністю, але суду пояснила, що напередодні події в неї була сварка з потерпілою, яка їй погрожувала та нецензурно її лаяла. 01.10.2010 року близько 11.00 год. вона прийшла до потерпілої на роботу щоб з’ясувати стосунки. В ході розмови вона один раз вдарила її рукою, від чого потерпіла впала на підлогу. При цьому вона на ногу їй не наступала, а потерпіла можливо зачепилась ногою за мішки. Коли потерпіла була на підлозі ще кілька разів вдарила її.

          Цивільний позов визнала частково, в частині витрат на лікування (365,50 грн.) та моральної шкоди, в сумі визнаної матеріальної шкоди. Решту вимог не визнала, просила суд відмовити в їх задоволенні.

          Винність підсудної ОСОБА_3 у вчиненні злочину доведена свідченнями підсудної, потерпілої та свідків.

          Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що з підсудною дійсно виникали раніше непорозуміння, пов’язані з їхніми родичами. В той день, 01.10.2010 року, вона була на роботі. Близько 11.00 години, коли прийшла підсудна, в магазині перебували ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Коли односельці вийшли з магазину підсудна відразу затіяла з нею бійку, намагалась вдарити головою об банки з фарбою, що були поруч, а потім наступивши на ногу штовхнула її, від чого вона впала та зламала ногу. Підсудна, незважаючи на її прохання припинити сіла на неї та продовжувала наносити удари по обличчю, роздирати рота і дряпати обличчя. Потім підсудна пішла з магазину і відразу повернувся ОСОБА_5, а потім і ОСОБА_6, яка допомогла їй.

          Заявлений по справі цивільний позов підтримала повністю, наполягала на його задоволенні.

          Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що дійсно він 01.10.2010 року був в магазині у потерпілої, скуплявся. В магазині бачив потерпілу, ОСОБА_6 та підсудну. Пішовши з магазину не міг знайти гаманець і повернувся. На вході розминувся з підсудною. В магазині була лише потерпіла, яка мала сліди побоїв, речі в магазині були розкидані.

          Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що 01.10.2010 року неподалік магазину чекала на розрахунок за виконану польову роботу, заходила погрітись в магазин до ОСОБА_4 В магазині бачила потерпілу, ОСОБА_5 та підсудну. Потім їй подзвонили і вона пішла з магазину, а згодом повернулась і побачила потерпілу з кров’ю на обличчі, вона скаржилась на біль в нозі. Коли зняли взуття побачила що нога була опухла. Згодом дізналась, що підсудна переламала ОСОБА_4 ногу.

          Вина підсудної ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України доводиться у повному обсязі наступними доказами зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні.

          Протоколом усної заяви про злочин встановлено, що дійсно між підсудною та потерпілою відбулась бійка (а.с. –3).

          Протоколом огляду місця події встановлено місце події, встановлено, що жодних мішків в магазині немає (а.с. –5).

          Актом судово-медичного дослідження встановлено строк виникнення тілесних ушкоджень та їх тяжкість (а.с. –7).

          Висновком експерта № 2011 від 03.12.2010 року встановлено тілесні ушкодження, строк їх виникнення, тяжкість та механізм (а.с. –23-24).

          Медоглядом встановлено, що підсудна здорова, працездатна (а.с. –60).

          Довідкою Новгородківської ЦРЛ встановлено, що підсудна на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с. –61).

          Довідкою про склад сім»ї №1753 від 05.10.2010 року встановлено склад сім»ї підсудної (а.с. –57).

          Вимогами про наявність судимості встановлено, що підсудна вперше притягується до кримінальної відповідальності (а.с. –55-56).

Обставин, які виключають протиправність діянь підсудної чи можуть потягти зміну кваліфікації її дій судом не встановлено.

          Аналізуючи докази в їх сукупності та приймаючи до уваги, що підсудна визнала себе винною у скоєному злочині, суд вважає, що її дії правильно кваліфіковані по ч.1 ст.122 КК України,  так як вона заподіяла умисне ушкодження середньої тяжкості, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке що, спричинило тривалий розлад здоров’я потерпілої.

          При обранні міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудної.

Підсудна скоїла злочин, що відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості. Запевнила суд у тому що в скоєному розкаялась, повністю визнала себе винною. Проте суд звертає увагу на ту обставину, що протягом досудового слідства підсудна відмовлялась давати пояснення, користуючись ст.63 Конституції України. На момент судового розгляду справи жодним чином не намагалась примиритись з потерпілою, відшкодувати завдані збитки чи іншим чином усунути заподіяну злочином шкоду. За місцем проживання характеризуються посередньо.

          Обставин, що пом’якшують відповідальність підсудної, відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено.

          Обставин, що обтяжують відповідальність підсудної ОСОБА_3, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

          Аналізуючи положення ст.122 КК України суд вважає, що до підсудної можливо застосувати лише покарання у вигляді позбавлення волі, проте з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання підсудної без ізоляції від суспільства із звільненням її від відбування покарання з випробуванням, передбаченим ст.75 КК України.

По справі потерпілою ОСОБА_4 під час досудового слідства був заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (а.с 12) на загальну суму 5000,00 грн. Проте в судове засідання потерпіла подала змінену позовну заяву та просила розглянути саме її, залишивши попередню без розгляду. Судом, в судовому засіданні була прийнята зміна позовних вимог.

          Відповідно до зміненої позовної заяви потерпіла вимагала відшкодувати витрати понесені на лікування в сумі 365,50 грн., стягнути кошти за лікарняним, який їй не оплатив роботодавець, в сумі 1800,23 грн., відшкодувати моральну шкоду в сумі 10000,00 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 1000,00 грн.

          В судовому засіданні встановлено, що відповідно до поданих потерпілою квитанцій вона дійсно витратила 365,50 грн. Проте лише квитанцію від 01.10.2010 року, за перев’язку, на суму 72,50 грн. можна визнати витратами пов’язаними з лікуванням, а інші квитанції, датовані іншими датами та пов’язані з придбанням пального та квитанцію про добровільний доброчинний внесок на суму 12,00 грн. суд не може визнати витратами на лікування та стягнути вказані кошти.

          Щодо вимоги про відшкодування за лікарняним листом суд вважає, що відповідно до чинного трудового законодавства України, перебування на лікарняному має компенсуватись роботодавцем, який після проведення такої компенсації та встановлення вироком суду, який набрав законної сили, винної особи вправі заявити регресний позов до винної особи.

          Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди суд вважає, що потерпілій безперечно було завдано моральної шкоди, яка полягала в заподіянні ушкоджень її здоров’ю, порушенні нормальних життєвих зв’язків та необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням характеру правопорушення, глибини моральних страждань потерпілої, ступеня вини підсудної, суд, керуючись ст.1168 ч.2 ЦК України, прийшов до висновку, що завдана моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 2000,00 (дві тисячі) грн.

          Щодо вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу суд вважає, що представник потерпілої цілком обґрунтовано здійснив розрахунок та посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 27.04.2006р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». Представником потерпілої під час досудового слідства, підготовки матеріалів цивільного позову та в судовому засіданні безперечно було витрачено в сукупності не менше чотирьох годин, а тому не погоджуватись з розрахунком поданим позивачкою і з такою вимогою в суду немає підстав.

                    Судові витрати по справі відсутні.

                    Речові докази - відсутні.

          На підставі викладеного, керуючись  ст.ст.320-324 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

          ОСОБА_3 визнати винною по ч.1 ст. 122 КК України і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки.

          На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнити засуджену ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом трирічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки, передбачені ст.76 КК України, а саме:

-          не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

-          періодично з’являтись на реєстрацію до зазначеного органу;

-          повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання та роботи.

          Іспитовий строк засудженій ОСОБА_3 рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 25.01.2011 року.

          Міру запобіжного заходу – підписку про невиїзд скасувати після вступу вироку у законну силу.

          Стягнути з засудженої ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 витрати на лікування в сумі 72,50 грн., витрати на правову допомогу в сумі 1000,00 грн. та 2000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

          Вирок може бути оскаржений протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області.

          Головуючий суддя                                                                      Д.І.Пасічник