справа № 1-16/2011

В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

“26” січня 2011 року                                        Новгородківський районний суд

                                                                      Кіровоградської області

в складі:           головуючого судді                    Пасічника Д.І.,

                    при секретарі                    Катренко Т.А.,

                    за участю прокурора          Захожої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Новгородка кримінальну справу по обвинуваченню                                                                                                                        ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, одруженого, двоє дітей освіта середня спеціальна, працюючого трактористом ПП «Кант-2000», раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України,

В С Т А Н О В И В:

          Підсудний ОСОБА_1 своїми умисними протиправними діями скоїв умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я.

          Злочин вчинено при слідуючих обставинах:

          Приблизно о 09.00 годині 23.08.2010р. поблизу Новгородківського водосховища Новгородківського району підсудний ОСОБА_1, в ході сварки, що виникла на грунті особистих неприязних відносин, а потім переросла в бійку наніс потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: ангулярного перелому нижньої щелепи справа без зміщення, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 2088 від 27.12.2010р. відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

          Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину у скоєному визнав повністю, суду пояснив, що 23 серпня 2010 року, він разом з братом ОСОБА_3, в нього вдома займались ремонтом криши. До них подзвонила їхня сестра ОСОБА_4 та повідомила що до неї чіпляються ОСОБА_5 та ОСОБА_2, які перебували в нетверезому стані. Підсудний з братом та ОСОБА_6, який їм допомагав, відразу приїхали до Новгородківського водосховища. Там до них почали висувати безпідставні претензії ОСОБА_5 та ОСОБА_2, між ними зав’язалась сварка і під час сварки підсудний кілька разів вдарив ОСОБА_2 по обличчю. Згодом з потерпілим помирились.

          Відповідно до ч.3 ст.299 КПК України при дослідженні вини підсудного ОСОБА_1 суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного та оголошенням матеріалів, які характеризують особу підсудного, так як свідчення підсудного відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

          Аналізуючи докази в їх сукупності та приймаючи до уваги, що підсудний ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у скоєному злочині, суд вважає, що його дії, в межах пред’явленого обвинувачення, вірно кваліфіковані по ч.1 ст.122 КК України, так як підсудний своїми умисними протиправними діями скоїв умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я.

          При обранні міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання підсудному.

          Обставинами, що пом’якшують відповідальність підсудного, відповідно до ст.66 КК України, судом визнається щире каяття.

          Обставин, що обтяжують відповідальність підсудного ОСОБА_1, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

          Підсудний скоїв злочин, що відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, тяжких наслідків по справі не наступило. Підсудний щиро розкаявся у скоєному, повністю визнав себе винним. За місцем проживання та роботи характеризується позитивно, завдана злочином шкода добровільно відшкодована. Підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

          На підставі викладеного суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства із звільненням його від відбування покарання з випробуванням, передбаченим ст..75 КК України.

          По справі цивільний позов не заявлений.

          Судові витрати по справі відсутні.

          Речові докази по справі відсутні.

          На  підставі  викладеного,  керуючись  ст.ст.  320-324  КПК  України, суд, —

З А С У Д И В:

          Визнати ОСОБА_1 винним по ч.1 ст.122 КК України і призначити покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік.

          На підставі ст.ст. 75, 76 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки, передбачені ст.76 КК України, а саме:

-          не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

-          періодично з’являтись на реєстрацію до зазначеного органу;

-          повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання чи роботи.

          Початок іспитового строку засудженому ОСОБА_1 рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 26.01.2011р.

          Міру запобіжного заходу –підписку про невиїзд, засудженому ОСОБА_1 скасувати після вступу вироку в законну силу.

          Вирок може бути оскаржений протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області.

          Головуючий суддя                                                                      Д.І. Пасічник