Справа №  2-а-196/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

          27 січня 2011 року                                                    Добровеличківський  районний суд

          Кіровоградської області в складі: судді                                  Кучеренко О.П.

          при секретарі                                                             Ісуповій В.В.    

          розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі про відновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов”язання відповідача перерахувати розмір призначеної пенсії у відповідності до вимог Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та здійснити виплату у розмірах, передбачених цим Законом,-

ВСТАНОВИВ:

          29.10.2009  року  позивач звернувся до суду з  адміністративним  позовом до відповідача  про  відновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов”язання відповідача перерахувати розмір призначеної пенсії у відповідності до вимог Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та здійснити виплату у розмірах, передбачених цим Законом, в якому зазначає, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року і віднесений до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в управлінні ПФУ в Добровеличківському районі  Кіровоградської області. Відповідно до  ст.6 Закону України “Про соціальний  захист дітей війни” який набрав чинності 01.01.2006 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. У порушення зазначених вимог йому, як дитині війни, ніяких доплат до пенсії відповідачем здійснено не було. Просить відновити пропущений строк для звернення до суду та  зобов”язати управління ПФУ в Добровеличківському районі Кіровоградської області здійснити нарахування та виплату   щомісячної соціальної допомоги за 2006-2008 роки в сумі 4 471, 20 грн..

          Позивач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений  вчасно та  належним чином, надав суду заяву про слухання справи в його відсутність  в порядку письмового провадження, позов підтримує.

          Представник відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області  в судове засідання не з’явився, про день, час та місце слухання справи повідомлені вчасно та  належним чином, надав суду заперечення проти позову та заяву про слухання справи без участі представника відповідача, позов  не визнають, просять застосувати процесуальні строки.

          Відповідно до вимог ч. 3 ст. 122  КАС України суд в зв”язку з клопотаннями осіб , які   беруть  участь  у  справі , здійснює  розгляд справи  в порядку  письмового провадження.

          Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

                Приписами ст. 1  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, визначено, що дитина війни, це особа,  яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої  світової  війни (2 вересня 1945 року)  було менше 18 років.

          В ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, № 2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами), зазначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Позивач 1942 року народження, відноситься до соціальної категорії - “Дитина війни”, перебуває на обліку  в УПФ України в Добровеличківському районі Кіровоградської області, має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується копіями документів, які знаходяться в матеріалах адміністративної справи: паспортом  громадянин України, посвідченням з відміткою “дитина війни”, тобто на нього  розповсюджуються всі пільги та соціальні  гарантії, передбачені  Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.

          Згідно ст.72 КАС України  дана  обставина  доказування  не потребує  як така, що визнається  сторонами, суд  не має  сумнівів щодо  достовірності  цієї обставини  та  добровільності  її визнання.

          Згідно ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом , здійснюється  за рахунок  коштів Державного бюджету.

Пунктом 17 статті 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”від 19.01.2006р. №3367-ІV пункт 17 статті 77 вказаного Закону виключено, а статтю 110 викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, протягом 2006 року Кабінетом Міністрів України вказаний порядок запровадження та виплати пільг дітям війни, які передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визначений не був. Таким чином, фінансування виплат підвищення пенсії дітям війни з Державного бюджету у 2006 році не проводилось.

          Вказані вище положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” неконституційними не визнавалися, отже для проведення позивачу спірних виплат у 2006 р. правові підстави відсутні, тому позовні вимоги позивача про зобов’язання  відповідача нарахувати та виплатити  йому недоплачену соціальну допомогу за 2006 рік задоволенню не підлягають.

          Відповідно до  п.12 ст.71 Закону України   “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року № 489-V (зі змінами) дію  ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, № 2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами) зупинено на 2007 рік.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, положення статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, від 19.12.2006 року № 489-V (зі змінами),  яким зупинено на 2007 рік  дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнано таким, що не відповідає Конституції України (визнано  неконституційним).

Згідно п. 5 резолютивної частини  вказаного рішення  Конституційного Суду  України  зазначене  рішення  має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв”язку  з правовідносинами , які  виникли  внаслідок  дії  положень  статей Законів , що визнані неконституційними .

В  ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто  рішення  Конституційного Суду  України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року  зворотної дії в часі  не має  і  на період  до 09 липня 2007 року не поширюється .

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку, що з 09.07.2007 року - з дня прийняття рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 відновлено право позивача на нарахування та отримання ним підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з п. 41 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” вiд 28.12.2007, який набрав чинності з 01.01.2008 року, ч. 1 ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей вiйни”, викладена в новій редакції , визначено, що дiтям вiйни (крiм тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантiї їх соцiального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соцiальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

          Ч.4 ст. 14 Закону України “Про статус ветеранів  війни , гарантії їх соціального захисту”від 22.10.1993 р № 3551-Х11 визначено , що  учасникам війни  пенсії підвищуються  на 10 відсотків  прожиткового  мінімуму  для осіб, які втратили працездатність.

          22 травня 2008 року Конституційним Судом України прийнято рішення №10-рп/2008, згідно якого положення, п. 36-100 роздiлу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України”  визнані неконституційними.

Отже, з 22 травня 2008 року відновлено право позивача на нарахування йому  підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за віком.

Розмір мінімальної пенсії  за  віком  визначається  лише  за  правилами, передбаченими  частиною першою  статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне  пенсійне  страхування",  іншого нормативно-правового  акта,  який би визначав цей розмір або встановлював інший  розмір, немає, а тому суд не приймає до уваги посилання відповідачів на ч.3 ст. 28 Закону  України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з  якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки  наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачу  конституційної  гарантії та права на отримання підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за віком, як дитині війни.

          Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно ст.99 КАС України, яка діяла в редакції на час подання позовної заяви позивачем до суду першої інстанції, відповідно до якої адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 100 КАС України, в редакції на час подання позовної заяви до суду першої інстанції, пропущений річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав ( наприклад, справа “Стаббігс та інш. Проти Великобританії”рішення від 22.10.1996р., “Девеер проти Бельгії” рішення від 27.02.1980р.).

Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2006, 2007, 2008 роки подано до суду 29.10.2009р., тобто з пропуском встановлено строку звернення до суду.

Як вбачається з заявленого позову, позивачем у справі було заявлено вимогу про поновлення процесуального строку та обґрунтовано поважність причин пропуску строку для звернення до суду.

          Представник відповідача, подав до суду заперечення по позову, в якому просить застосувати процесуальні строки звернення до адміністративного суду, в якому наполягає на відмові у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем річного строку звернення до суду.

Суд вважає, що позивач обґрунтував поважність причин пропуску строку для звернення до суду, тому його вимогу про поновлення процесуального строку необхідно задовольнити.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про відновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання Управління пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області нарахувати та виплатити недоплачену допомогу до пенсії, підлягають частковому задоволенню, а саме в частині зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу  підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у розмiрi 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, якi втратили працездатність, визначеного Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у ці періоди, за 2006, з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, з 01.01.2008 роки по 22.05.2008 року в позові відмовити повністю.

          Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Ч. 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав належних доказів та не довів суду правомірність невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги позивачу  як дитині війни.

Згідно  ч.ч.3 та 4 ст. 8 КАС України звернення  до адміністративного суду для  захисту  прав  і  свобод людини і громадянина  безпосередньо на підставі  Конституції України  гарантується , забороняється  відмова  в розгляді  та вирішенні адміністративної справи  з мотивів  неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності  законодавства , яке регулює спірні  правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача  в частині  не врегульованості на законодавчому  рівні  порядку  здійснення доплат  особам , які мають статус дітей війни  не може бути  підставою  для не здійснення  таких виплат або відмови  в задоволенні  позову .

Позивачем пред”явлено  позовні вимоги  до управління Пенсійного Фонду України  в Добровеличківському  районі  Кіровоградської області. Судом встановлено , що позивач  перебуває на обліку як пенсіонер та особа , що має статус “Дитина війни”в управлінні  Пенсійного Фонду  України в Добровеличківському районі Кіровоградської області .

Таким чином, обов”язок  по нарахуванню та виплаті  доплати  до пенсії позивача , передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний  захист дітей війни”покладено  на УПФУ в Добровеличківському районі Кіровоградської області , за місцем  проживання позивача.

Керуючись  ст.11,19, 22, 46, 95,152 Конституції України, ст.1, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195-ІV (із змінами та доповненнями), ч.4 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII, ст.28 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-І, ст.58, п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року №489-V, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007,п. 36-100 роздiлу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України” , рішенням №10-рп/2008 Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року,  ст.ст. 18,49,65,71,86,94,99,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління Пенсійного Фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженцю с. Липняжка, Добровеличківського району, Кіровоградської області, жителю АДРЕСА_1, підвищення до пенсії відповідно до ст..6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”№2195-IV від 18.11.2004 року, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком –протиправною..

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 згідно підвищення до пенсії, згідно ст..6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”№2195-IV від 18.11.2004 року, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у ці періоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 гривні  40 коп.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції.  

          Суддя :