АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-21440/2010

Головуючий у першій інстанції:  Шенцева О.П.                                                                          Категорія ЦП:

Доповідач: Фадєєнко А.Ф.

 УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року                                                                                                     м. Одеса  

          Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого – Фадєєнко А.Ф.,

суддів -  Ващенко Л.Г., Вадовської Л.М.,

при секретарі – Пачевій Є.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеського обласного відділення Українського національного фонду "Взаєморозуміння та примирення" при Кабінеті Міністрів України, експертної комісії Українського національного фонду "Взаєморозуміння та примирення" при Кабінеті Міністрів України, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права на отримання компенсаційних виплат з коштів Українського національного фонду "Взаєморозуміння та примирення" при Кабінеті Міністрів України,

ВСТАНОВИЛА:

  15.04.2004 р.  ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, та, уточнивши вимоги, зазначив, що  з липня 1942 року по січень 1943 року перебував у період окупації німецьких військ на території хутора Пантелеївка у с. Туриловка, Миллеровського (Мальчевського) району, Ростовської області, колишнього СРСР де переховувався разом із матір’ю і братом від переслідування нацистами, тому має право  на отримання компенсаційних виплат з коштів Українського національного фонду «Взаєморозуміння та примирення», як жертва нацистських переслідувань.  

Справа розглядалась судами неодноразово.

Двічі суд першої інстанції постановлював ухвали про залишення позову ОСОБА_2 без розгляду, які скасовувались, 27.06.2007 р. і 14.10.2009 р. (т.1 а.с. 266-267, т. 2 а.с. 148), судом апеляційної інстанції з направленням справи для розгляду по суті.

Останньою ухвалою суду першої інстанції від 30.09.2010 р. позов ОСОБА_2 знову залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі позивач просить ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті, зазначивши, що суд належним чином про слухання справи його не сповістив та безпідставно не розглянув справу по суті вимог .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, яка доповіла зміст ухвали, яку оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюється перевірка ухвали, учасників процесу, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а справа – направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду справи з  наступних підстав.

Постановивши ухвалу про залишення позову без розгляду з підстав                                              ст. 207 ч. 1 п. 3 ЦПК України, суд виходив із того, що позивач був належним чином повідомлений про слухання справи, однак у судове засідання повторно не з’явився та не повідомив суд про причини своєї неявки.  

З таким висновком суду погодитися неможливо.

 Відповідно до ст. 207 ч. 1 п. 3 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився у судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Справа призначалась слуханням на 25.01.2010 р., 01.03.2010 р., 22.03.2010 р., 19.05.2010 р., 23.06.2010 р., 06.09.2010 р., 30.09.2010 р.  (а.с. 150, 152, 153, 154, 155, 160, 168).

У матеріалах справи є повідомлення про отримання ОСОБА_2 про слухання справи на 27.09.2010 р. та на 30.09.2010 р. (а.с. 161, 167).

Підписи позивача на повідомленнях про слухання справи на 27.07.2010 р. та 30.09.2010 р. візуально відрізняється один від одного та від підпису, який вчинений ним на апеляційній скарзі, і визиває сумнів, на яку саме дату визвав його суд для слухання справи.

За таких обставин, вважати, що судом першої інстанції виконані вимоги процесуального закону  - ст.ст. 74-76 ЦПК України, щодо права учасників процесу на допуск до суду першої інстанції, що є невід’ємною частиною права на справедливий суд, неможливо.

Тому  ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що справа знаходиться у провадженні суду з 15.04.2004 р., тобто більш ніж 6,5 років, і не розглянута судом по суті.

Тривалість провадження у справі є несумісною з вимогою «розумного строку» у розумінні ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, згідно якій «кожен при визначені питання щодо його цивільних прав та обов’язків…має право на… судовий розгляд у продовж розумного строку…».

Тому суду слід прийняти заходи до розгляду справи по суті: визначитися з колом осіб, які повинні приймати участь у справі, з’ясувати юридичну сутність правовідносин сторін, встановити норми матеріального закону, які їх регулюють, та в залежності від здобутих даних постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення.

Під час розгляду справи суду слід з’ясувати правильність написання прізвища позивача, оскільки у матеріалах справи його прізвище в одних випадках зазначено «Брик», у тому числі в апеляційній скарзі (т.2, а.с. 174), а в інших - «Брік».

Керуючись ст.ст.  303, 307 ч. 2 п.4, 312 ч. 1 п. 3, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2010 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала колегії суддів набирає чинності з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів оскарженню не підлягає.

Головуючий                

Судді  

Вірність копії засвідчую: суддя                                                         А.Ф. Фадєєнко