Справа  № 2-112/11

Категорія 36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

25 січня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Рейнарт І.  М. ,

при секретарі –                    Віштак С. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головне управління юстиції у м. Києві

- про визнання заповіту недійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно -

В С Т А Н О В И В :

 позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_5, складений 30 грудня 2008р. та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на користь відповідача, посилаючись на те, що за своїм станом здоров'я заповідач не міг адекватно сприймати реальність, не керував своїми діями та не усвідомлював їх значення під час складання заповіту, тому волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

          Також позивачка просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_2, посилаючись на те, що вона являється єдиною спадкоємицею першої черги за законом, як дочка померлого, та прийняла спадщину.

Крім того, позивачка просить стягнути з відповідача на її корить понесені нею судові витрати у розмірі 11 000грн. 74коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає, що за останні п’ять років до смерті ОСОБА_5 переніс п’ять інсультів, мав судомні напади та зловживав алкоголем, через що перебував на обліку в наркологічному диспансері. В 2005р. заповідачу було встановлено інвалідність першої групи, а у 2007р. у нього констатували атеросклероз екстракраніальних артеріій, стеноз сонних артерій з обох сторін та хронічну недостатність мозкового кровообігу.

Позивачка зазначає, що через свій стан здоров’я батько потребував постійної сторонньої допомоги, однак, у неї на руках була маленька дитина, яка перенесла декілька операцій, через те вона не мала можливості постійно бути біля батька, тому за ним доглядав відповідач, якому батько платив за його послуги. Однак, відповідач неналежним чином виконував свої обов’язки по догляду за батьком, купуючи йому алкоголь, хоча йому було відомо, що ОСОБА_5 страждав на алкоголізм і вживання спиртного йому протипоказано за станом здоров'я.

          Позивачка та її представник у судовому засіданні позов та його підстави підтримали.

          Відповідач та його представник у судовому засіданні позов не визнали, пояснивши, що ОСОБА_5 ніколи не страждав на психічні хвороби, які могли б вплинути на його волевиявлення, заповіт ним був складений самостійно та відповідав його волі.

          Крім того, відповідач пояснив, що ОСОБА_5 через свій похилий вік та стан здоров'я, як інвалід першої групи за загальним захворюванням, перебував у безпорадному стані, потребував постійного піклування, допомоги та догляду, однак позивачка догляду не здійснювала, допомоги не надавала, такий догляд здійснював він, тому ОСОБА_5 склав заповіт на його користь.

          Також відповідач зазначає, що в нього були теплі та довірительні відносини зі ОСОБА_5, який не тільки склав заповіт на його користь, а і видав довіреності, якими уповноважив представляти його інтереси в органах реєстрації актів цивільного стану, отримувати належні йому кошти на банківських рахунках та вчиняти дії щодо отримання спадщини після померлої дружини ОСОБА_6

Відповідач стверджує, що хоча спадкодавець за своїм станом здоров'я не міг пересуватися та був інвалідом першої групи, однак добре розумів значення своїх дій, розмовляв і самостійно висловив свою волю при складанні заповіту.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 у судовому засіданні проти позову заперечила, посилаючись на те, що за проханням ОСОБА_5 через його стан здоров'я його заповіт був посвідчений 30 грудня 2008р. за місцем його проживання у квартирі АДРЕСА_1. При цьому ОСОБА_5 повністю усвідомлював значення своїх дій, був дієздатним, перебував у тверезому стані, заповіт ним було прочитано вголос.

У подальшому приватний нотаріус у судове засідання не з'являлася, направила до суду листа про розгляд справи у її відсутність.

Представник Головного управління юстиції у м. Києві у судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, перший заступник начальника управління направила до суду листа, в якому при вирішенні справи покладається на розсуд суду та просить суд розглянути справу у відсутність представника управління, тому суд визнав за можливе проводити розгляд справи без участі представника Головного управління юстиції у м Києві.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилася, про час та дату судового засідання була  повідомлена належним чином, направила до суду листа про розгляд справи у її відсутність, тому суд визнав за можливе проводити розгляд справи без участі приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_4

          Вислухавши сторони, свідків та експерта, вивчивши надані докази, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 23 листопада 2009р. Відділом реєстрації смерті у м. Києві (с.с.62 т.1).

30 грудня 2008р. ОСОБА_5 був складений заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, відповідно до якого він заповів все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, на що він за законом матиме право і що буде належати йому на момент смерті ОСОБА_2, відповідачу по справі (с.с.64 т.1).

Згідно витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), наданого приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_4, станом на 02 грудня 2009р. заповіт чинний (с.с. 66 т.1).

З копії матеріалів спадкової справи до майна померлого ОСОБА_5, направлених суду приватним нотаріусом ОСОБА_4, вбачається, що 02 грудня 2009р. із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_5 до приватного нотаріуса ОСОБА_4 звернувся відповідач (с.с.59 т.1).

19 лютого 2010р. приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_7 була посвідчена заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини її батька ОСОБА_5, яка 4 березня 2010р. надійшла до приватного нотаріуса ОСОБА_4 (с.с. 101-103 т.1).

          Частиною 1 ст. 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

          Частиною 1 ст. 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права та інтереси порушені.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 за своє життя недієздатним не визнавався, на обліку у психоневрологічному диспансері не перебував (с.с.188 т.1).

Відповідно до довідки Київської міської наркологічної клінічної лікарні від 25 червня 2010р. ОСОБА_5 перебував з листопада 1981р. під диспансерно-динамічним наглядом у зв'язку із розладами психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю (с.с.152 т.1).

          Згідно акту амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи від 22 жов-тня 2010р. № 1117, складеного експертною комісією Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_5 на момент підписання заповіту страждав на органічне ураження головного мозку судинно-інтоксікаційного ґенезу з вираженим інтелектуально-мнестичним зниженням. ОСОБА_5 в період підписання заповіту за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (с.с.232-234 т.1).

          Як зазначено у мотивувальній частині висновку експертів, ОСОБА_5 трива-лий час страждав гіпертонічною хворобою, з 2002 по 2006р. переносив гострі порушення мозкового кровообігу, у нього відмічалися судомні напади, у серпні 2005р. він був огляну-тий ВКК Київської міської психіатричної лікарні № 2 і йому був виставлений діагноз "Церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба, дисциркуляторна енцефалопатія 3 ступеня, судинний синдром, виражене інтелектуально-мнестичне зниження, виражений церебрастенічний  синдром". Даний діагноз був підтверджений і зазначений у висновку МСЕК 21 вересня 2005р., коли ОСОБА_5 була встановлена 1 група інвалідності (с.с.233-234 т.1).

          Також експертами зазначено, що ОСОБА_5 у січні 2009р. та у травні-червні 2009р. перебував на лікуванні у лікарнях № 4 та № 12 м. Києва з приводу гострого порушення мозкового кровообігу і йому також був виставлений діагноз "Мнестичне зниження" (с.с.234 т.1).

          Вищезазначені обставини підтверджені медичною документацію на ім'я ОСОБА_5, яку суд витребував та надавав експертам для дослідження.

У судовому засіданні експерт ОСОБА_8 пояснив, що ОСОБА_5 протягом тривалого часу до підписання спірного заповіту лікарями виставлялися діагнози, пов'язані із захворюваннями головного мозку, у тому числі інтелектуально-мнестичне зниження, що дало підстави експертній комісії зробити висновки про те, що у момент підписання спірного заповіту ОСОБА_5 за своїм психічним станом здоров'я не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Також експерт у судовому засіданні підтвердив, що зазначене психічне захворю-вання не є виліковним, а психічний стан хворого може тільки погіршуватися з роками, що і було зазначено у медичній документації ОСОБА_5, в якій кожного разу виставлявся зазначений діагноз, як остаточний.

Посилання представника відповідача на те, що висновки посмертної судово-психіатричної експертизи не відповідають матеріалам справи та медичній документації, так як ОСОБА_5 ніколи не проходив лікування у зв'язку із психічним захворюван-ням, не оглядався психіатром, був інвалідом 1 групи за загальним захворюванням, суд вважає безпідставним, виходячи з наступного.

З акту посмертної судово-психіатричної експертизи вбачається, що експертами проаналізована медична документація на ім'я ОСОБА_5 і зазначено, що кожного разу при його огляді лікарями виставлялися діагнози, пов'язані із захворюваннями головного мозку.

Експерт ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що психічні захворю-вання, при встановлені інвалідності, також кваліфікуються, як загальні захворювання, при цьому для встановлення групи інвалідності ОСОБА_5 був направлений на огляд ВКК у психіатричній лікарні і в матеріалах справи міститься висновок лікарів психіатрів.

Крім того, з наданої суду медичної документації вбачається, що ОСОБА_5 неодноразово оглядався неврологом, і лікарі відзначали його загальмованість, незначний словарний запас, зниження пам'яті та інтелекту (акт СМЕК, історія хвороби № 315.)

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 пояснили, що ОСОБА_5 тривалий час зловживав спиртними напоями, у результаті чого його поведінка була неадекватною.

          Крім того, свідок ОСОБА_9 зазначила, що після смерті дружини у листопаді 2008р., стан ОСОБА_5 значно погіршився, він постійно пив, і його поведінка була неадекватною.

Як зазначено в акті посмертної судово-психіатричної експертизи, покази даних свідків відповідають даним, які записані у медичній документації, а свідки ОСОБА_9, ОСОБА_11 не є знайомими позивачки, тому не зацікавлені у вирішенні справи і у суду не має підстав не довіряти показам зазначених свідків.

Крім того, той факт, що ОСОБА_5 зловживав спиртними напоями, підтверджено матеріалами, на підставі яких прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи № 959/1-09 Солом'янського РУ ГУ МВС України у м. Києві.

Оцінюючи покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 ОСОБА_17, суд враховує, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 є родичами відповідача, зацікавле-ні у вирішені даної справи, а свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 не спілкувалися з померлим тривалий час. Крім того, покази даних свідків суперечать показам свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_11, які з листопада 2008р. постійно спілкувалися зі ОСОБА_5, надавали йому допомогу, обслуговували його та опікувалися ним.

Також суд враховує пояснення експерта ОСОБА_8 про те, що особи, які не мають спеціальної освіти, не можуть з достовірністю стверджувати, що ОСОБА_5 не страждав на психічну хворобу.

Суду не надано належних та достовірних доказів, які б спростовували висновки експертів, акт посмертної судово-психіатричної експертизи складений спеціалістами, які мають значний досвід роботи у психіатрії та значний термін експертної роботи, тому у суду відсутні підстави ставити під сумнів висновок посмертної судово-психіатричної експертизи.   

Враховуючи викладене, суд вважає, що у судовому засіданні було доведено, що у момент складання заповіту ОСОБА_5 за своїм психічним станом не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, його волевиявлення не було вільним, тому визнає його заповіт від 30 грудня 2008р. недійсним.

Відповідно до ст.ст. 1218 та 1220 ЦК України у зв'язку із смертю ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_2 яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 січня 1994р. та свідоцтва про право на спадщину за законом від 31 липня 1995р. (с.с.22, 114 т.1), що підтверджується довідкою, виданою 14 січня 2010р. Київським міським БТІ (с.с.91 т.1).

Квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 16 лютого 1994р., що підтверджено листом Київського міського БТІ від 24 січня 2011р. (с.с.83 т.1, с.с.61 т.2).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і її спадщину, як чоловік, прийняв ОСОБА_5, звернувшись із відповідною заявою до приватного нотаріуса КМНО ОСОБА_3 (с.с.73, 74, 81 т.1).

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.  

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Аналізуючи вищевикладені норми та надані суду документи, суд вважає, що на момент смерті ОСОБА_5 йому, як спадкоємцю ОСОБА_6, належала її спад-

щина, а саме квартира АДРЕСА_1, і вказану квартиру мають законні підстави спадкувати спадкоємці ОСОБА_5

Оскільки заповіт, складений ОСОБА_5 визнається судом недійсним, відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України його спадщина підлягає спадкуванню за законом.

          Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

          Згідно свідоцтва про народження, повторно виданого 29 травня 1984р. відділом ЗАГС Ленінського району м. Києва, ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_18, позивачки по справі, яка змінила прізвище на ОСОБА_1 після реєстрації 29 липня 1990р. шлюбу з ОСОБА_19 (с.с.8, 9 т.1), тому позивачка є спадкоємцем ОСОБА_5 першої черги за законом, яка у визначений законом строк та спосіб прийняла спадщину.

          Суду не надано доказів у підтвердження того, що ОСОБА_5 мав інших спадкоємців за законом, крім позивачки, тому суд вважає, що інших спадкоємців за законом померлий ОСОБА_5 не мав.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у судовому засіданні доведено, що позивачка має законні підстави для спадкування майна ОСОБА_5, тому  позовні вимоги про визнання за нею права власності на спадкове майно ОСОБА_5 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

          Згідно ст. 79 ЦПК України до судових витрат віднесені, зокрема, витрати з судового збору, витрати на інформаційно-технічне забезпечення,  витрати на правову допомогу та витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

З наданих суду документів вбачається, що позивачкою сплачено 1700грн. судового збору та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 3180грн. 74коп. за проведення посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5 та 6000грн. за надання правової допомоги при підготовці та розгляді даної справи, які підлягають стягненню з відповідача, так як позовні вимоги підлягають задоволенню (с.с.1, 2 т.1, с.с.27, 28, 29 т.2).

Посилання представника відповідача на неналежне оформлення документів, які підтверджують повноваження представника позивача у судовому засіданні та укладення угоди на надання правової допомоги задовго до початку даного процесу, суд вважає безпідставним, оскільки з копії довіреності позивачки, яка видана на ім'я ОСОБА_20 на представлення її інтересів, вбачається, що вона видана 13 квітня 2010р., терміном на три роки, тому описка у написанні року, до якого діє довіреність, не може сприйматися, як підстава для ствердження про неналежність повноважень представника позивача.

Також суд вважає, що описка, допущена в угоді, укладеній між позивачкою та її представником, не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки з наданих суду квитанцій вбачається, що кошти за надання правової допомоги позивачкою сплачувалися у 2010р. на підставі угоди, укладеної 25 січня 2010р. (с.с.29 т.2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 225, 316, 1216, 1218, 1220, 1234, 1257, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 60, 79, 88, 212, 214, 215, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

   позов задовольнити.

          Визнати заповіт, складений ОСОБА_5 30 грудня 2008р. на користь ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, недійсним.

          Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 та на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування майна ОСОБА_5.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 11000грн. 74коп.

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                                                                   І. М. Рейнарт