ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2010 р. Справа № 52174/09/9104

          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                               Шавеля Р.М.,

суддів                                                  Ліщинського А.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання –           Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 12.06.2009р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Калуської міської ради, третя особа ОСОБА_4, про зобов’язання надати дозвіл на оформлення права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

01.02.2008р. позивач Суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_6 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив зобов’язати відповідача Калуську міську раду надати йому дозвіл на оформлення права власності на нежитлову будівлю критої автостоянки по АДРЕСА_1 та присвоїти їй адресний номер (а.с.2-4).

У зв’язку із смертю ОСОБА_6 судом згідно ухвали від 05.03.2009р. проведено заміну позивача на його правонаступника – ОСОБА_2, яка відноситься до спадкоємців за померлим (а.с.34-39, 45, 48).

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 12.06.2009р. заявлений позов задоволено; зобов’язано Калуську міську раду надати позивачу дозвіл на оформлення права власності на нежитлову будівлю критої автостоянки по АДРЕСА_1 та присвоїти їй адресний номер (а.с.78-81).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив ОСОБА_1, який покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким надати дозвіл позивачу та йому на оформлення права власності на спірний об’єкт нерухомості (а.с.94-96).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що він є батьком померлого ОСОБА_6, відноситься до кола його спадкоємців, звертався до суду із заявою про процесуальне правонаступництво, в чому йому судом було відмовлено згідно ухвали суду від 12.06.2009р.

За таких обставин суд помилково залишив під час розгляду справи в якості позивача лише ОСОБА_2, позбавивши його процесуальних прав.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на часткове підтримання поданої скарги та відмову в задоволенні заявленого позову, заперечення позивача та її представника, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 18.07.2007р. СПД ОСОБА_6 звернувся до відповідача Калуської міської ради із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на оформлення права власності на нежитлову будівлю критої автостоянки в АДРЕСА_1 (а.с.24-25).

Листом № 2865/2-25/20 від 26.10.2007р. Виконавчий комітет Калуської міської ради відмовив у задоволенні вказаної заяви, оскільки спірна крита автостоянка є тимчасовою спорудою, якій адресний номер не надається. Також наведений об’єкт є тимчасовим, через що підстави для оформлення права власності на нього, як на постійний об’єкт нерухомості, є відсутніми (а.с.26).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що Калуською міською радою був наданий СПД ОСОБА_6 дозвіл на підготовку матеріалів місця розташування об’єкта та складання проекту відведення земельної ділянки; в подальшому земельна ділянка, на якій розташована автостоянка, була передана йому в оренду; рішенням відповідної приймальної комісії криту автостоянку прийнято в експлуатацію.

Окрім цього, висновком експертизи стверджується, що зазначена автостоянка не може бути прирівняна до малої архітектурної форми, яка встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів і без розроблення проектної документації, а класифікується як капітальна споруда.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.

          Розглядувані відносини регулюються правилами ч.1 ст.376 Цивільного кодексу /ЦК/ України, відповідно до яких житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

          Матеріалами справи стверджується, що 22.09.2003р. між Калуською міською радою (орендодавець) та СПД ОСОБА_6 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки № 134/01-23, згідно якого земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,2101 га була передана в оренду для будівництва критої автостоянки (а.с.16-17).

          Відповідно до додатків № 1 від 30.01.2006р. та № 2 від 15.03.2007р. до вказаного договору договірними сторонами було визначено цільове призначення цієї ділянки: для розміщення тимчасової критої автостоянки площею 0,2101 га (а.с.18, 19).

          З урахуванням наведеного слідує, що власник земельної ділянки чітко визначив мету передачі земельної ділянки в оренду СПД ОСОБА_6 – для розміщення тимчасової споруди, а не постійної (капітальної) будівлі автостоянки.

          Доказів укладення нового договору оренди або внесення змін в попередній договір щодо зміни умов цільового використання землі суду не представлено.

          Наведені обставини є вирішальними для вирішення спору про правомірність дій органу місцевого самоврядування, який в розглядуваних відносинах виступає суб’єктом владних повноважень та виконує управлінські функції, передбачені ст.ст.30, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування».

          Колегія суддів не приймає до уваги наявний в матеріалах справи Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта від 21.02.2006р., рішення Виконавчого комітету Калуської міської ради № 77 від 21.02.2006р. «Про прийняття в експлуатацію критої автостоянки на вул.Українській» як докази підставності заявлених позовних вимог, оскільки вказане рішення про введення в експлуатацію зведеної автостоянки не вказує на капітальний характер зведеного об’єкта, до і після прийняття цього рішення сторонами підтверджувався цільовий характер орендованої земельної ділянки – розміщення саме тимчасової споруди.

          У разі ж зведення капітальної споруди на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, такий об’єкт слід вважати самочинним будівництвом.

          За наведених обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.

          В частині доводів апелянта ОСОБА_1 про безпідставну відмову суду в залученні його як позивача по справі колегія суддів враховує, що останній є спадкоємцем за померлим ОСОБА_6 за законом в частині обов’язкової частки, вступив у спадщину після смерті сина, а тому судом першої інстанції безпідставно було відхилено заяву останнього про процесуальне правонаступництво (а.с.59-63).

Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської обл. від 12.06.2009р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_2 до Калуської міської ради, третя особа ОСОБА_4, про зобов’язання надати дозвіл на оформлення права власності, - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня отримання постанови.

Головуючий суддя:                                                                                                 Р.М.Шавель

Судді:                                                                                                                     А.М.Ліщинський

                                                                                                                                                  С.П.Нос