ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2011 р. Справа № 56310/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду складі:
головуючого судді – Дяковича В.П.,
суддів – Яворського І.О., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області на постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 червня 2009 року у справі № 2а-1702/09/0709 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дітям війни, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулись 16.03.2009 року до суду з адміністративними позовами, якими просили визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області щодо невиплати їм підвищеної пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на їх користь невиплачене підвищення до пенсії дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2008 роки в сумі 3891,90 грн. кожному.
Ухвалою від 19 березня 2009 року суд об’єднав справи в одне провадження.
Постановою Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 червня 2009 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області щодо невиплати позивачам підвищеної пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області провести перерахування та виплату підвищення до пенсії позивачам за періоди з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист війни», з врахуванням виплачених сум; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Крім того, законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачам як дітям війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.
Суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог за 2006 рік оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», були чинними і неконституційними не визнавались.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, а Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та виплачувати позивачам підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а тому позовні вимоги за 2007 рік підлягають задоволенню за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, а за 2008 рік – з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року.
Водночас відмова у задоволенні позову щодо виплати підвищення до пенсії за періоди з 01.01.2007 року до 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року є обґрунтованою, оскільки відповідач керувався чинними на той час положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому його дії є правомірними.
Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається відповідно до положень Закону України «Про державний бюджет України» та статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Мотиви та доводи апеляційної скарги в цій частині висновки суду не спростовують і є безпідставними, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Разом з тим, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини не поширюється строк позовної давності, застосувавши положення ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою передбачено виплату пенсії за минулий час без обмеження у часі в разі її попереднього нарахування. Оскільки суми належної позивачам як дітям війни пенсії нараховані не були, тому на спірні правовідносини положення ст. 46 зазначеного Закону не поширюються.
Таким чином, оскільки законами з питань пенсійного забезпечення не встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушених прав, тому до спірних правовідносин слід застосувати положення ст. 99 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції), якими передбачено річний строк звернення до адміністративного суду.
Оскільки позивачі звернулись до суду 16.03.2009 року, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах річного строку – за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає частковому скасуванню в зв’язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 211, 212, 254 КАС України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області задоволити частково.
Постанову Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 червня 2009 року у справі № 2а-1702/09/0709 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дітям війни скасувати та прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 щомісячного підвищення до пенсії дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розміні 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Рахівському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 щомісячне підвищення до пенсії дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року – кожному, з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
ГОЛОВУЮЧИЙ В.П. ДЯКОВИЧ
СУДДІ І.О. ЯВОРСЬКИЙ
І.М. ОБРІЗКО