УКРАЇНА
Справа № 2-а - 4122 / 07
Категорія 48
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2007 року м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Попової О.Г.
при секретарі судового засідання Снігірьовій О.С.
за участю представника позивача та відповідача:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі адміністративну справу за позовом Овруцької МДПІ до ОСОБА_1про стягнення податкової заборгованості,-
встановив:
Позивач звернувся з позовною заявою у якій зазначив, що ОСОБА_102.03.2006 року подала до Овруцької МДПІ декларацію про отримані доходи з 1 січня по 31 грудня 2005 р. В декларації зазначила, що отримала в спадщину майновий пай на суму 6275,00 грн. Посилаючись на Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” вказує, що платник податку, який протягом звітного періоду одержав дохід у вигляді спадщини, зобов'язаний включити її вартість (суму) до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати до 01.04.2006 року річну податкову декларацію до податкового органу за місцем своєї адреси та сплатити податок за відповідними ставками з вартості (суми) об'єктів такої спадщини. На підставі Закону відповідачу нараховано податок з доходу фізичних осіб в сумі 815,75 грн.( 13% з вартості земельного паю). Податкова заборгованість відповідачем добровільно не погашена.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала і пояснила, що згідно частини „в” підпункту 13.2.1, пункт 13.2, статті 13 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб об'єкти спадщини підлягають оподаткуванню за ставкою, визначеною в пункті 7.1 зазначеного Закону (13% на період 2004-2006 р.), як об'єкт комерційної власності, в тому числі корпоративних прав, успадкованих членом сім'ї спадкодавця першого ступеня спорідненості.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала і пояснила, що на час судового розгляду вона ніякого доходу з вказаного спадкового майна не отримала. Оскільки, податок повинен стягуватись при наявності доходу, то стягнення з неї є безпідставним.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог з наступних підстав.
З копії свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВСА № НОМЕР_1вбачається, що ОСОБА_1отримала спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2, а саме право на земельну частку (пай) землі, КСП ім.Калініна в селі Ласка Народницького району Житомирської області, розміром 2,10 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало померлому на підставі сертифіката серії ЖТ № НОМЕР_2, виданого 15.10.1997 року Народицькою районною державною адміністрацією на підставі рішення № 124 від 17.06.1997 року. Вартість земельної частки, станом на 15.10.1997 року складає 6275,00 грн.
Позивачем земельна частка (пай) та майновий пай визнані об'єктом комерційної власності і відповідачу нараховано 13% податок в сумі 815,75 грн. та направлено податкове повідомлення від 29.05.2006 року про його сплату.
Відповідно до п.п. 13.1, 13.2.1 ст.13 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” в редакції на час прийняття спадщини, оподаткуванню за ставкою 13% підлягали об'єкти комерційної власності, а саме цінні папери (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об'єкти бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальну власність або на право отримання доходу за нею. При прийнятті спадщини членами сім'ї першого ступеня спорідненості оподаткування рухомого та нерухомого майна проводилось за нульовою ставкою до вартості власності.
Згідно ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” корпоративне право - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.
Згідно ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Зміст корпоративних прав складає комплекс правомочностей управлінського та майнового характеру, а зокрема: право приймати участь в управлінні справами товариства, право учасника товариства на одержання інформації про діяльність товариства, право вийти у встановленому порядку з товариства, право приймати участь у формуванні статутного фонду товариства, право розпоряджатись своїми корпоративними правами та інше.
Відповідно до ст.7 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство”, об'єктами права колективної власності КСП є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно підприємства належить на праві спільної часткової власності його членам.
Таким чином, право на майновий пай та земельну частку (пай) належало членам КСП як юридичної особи, що мають виключне право на управління цією юридичною особою, утворюючи разом його вищий орган управління - загальні збори членів КСП.
Відповідно до Указу Президента України від 3 грудня 1999 р. № 1529 „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” всі КСП були реорганізовані в юридичні особи ринкового типу - приватні підприємства, ТОВ та інші, засновниками яких стали лише окремі особи.
Позивачем - суб'єктом владних повноважень, не надано доказів, що ОСОБА_3 являється засновником КСП ім. Калініна села Ласка Народницького району. Згідно довідки приватного підприємства „Ласківське” від 20.1.2007 року № 119 одержаний ОСОБА_1 земельний пай не здавався в оренду, доходів на нього не нараховується.
Таким чином, сертифікат на право на земельну частку (пай), свідоцтво про право власності на майновий пай члена підприємства та свідоцтво про право на спадщину посвідчують саме право на земельну частку (пай) та майновий пай члена підприємства, а не право власності на статутний фонд господарської організації, включаючи правомочність на участь цієї особи в управління господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, що становить зміст корпоративних прав.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що оподаткування доходу, отриманого платником податків внаслідок прийняття ним в спадщину права на земельну частку (пай) та права власності на майновий пай члена КСП ім. Калініна має проводитися як оподаткування нерухомого та рухомого майна, майнових прав відповідно до ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" з урахуванням положень пункту 13.1, 13.2 статті 13 цього Закону, а тому податкове повідомлення Овруцької МДПІ від 29.05.2006 року № 0000271930/0 про стягнення з відповідача податку в сумі 815,75 грн. є неправомірним.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 13 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889-IV(в редакції чинній на момент виникнення спору), Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334-94, ст. 7 Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство”, ст.167 ГК України, Указом Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3 грудня 1999 р. №1529 ст.ст.8-11,18,71,72,160-162 КАС України, суд -
постановив:
У задоволенні позовних вимог Овруцької МДПІ до ОСОБА_1про стягнення податкової заборгованості - відмовити.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили в строки, встановлені ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення і подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Cуддя