ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2011 р. Справа № 55751/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду складі:
головуючого судді – Дяковича В.П.,
суддів – Яворського І.О., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 липня 2009 року у справі № 2а-4944/08/0770 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся 15.12.2008 року до суду з адміністративним позовом, яким просив поновити йому строк звернення до суду та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити на його користь невиплачене підвищення до пенсії дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2007 роки в розмірі 2733,30 грн.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 липня 2009 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області та зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплатити за період з 15.12.2007 року до 31.12.2007 року. При цьому суд відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України вийшов за межі позовних вимог, визнавши протиправною бездіяльність відповідача.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Крім того, законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.
Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком,
Суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог за 2006 рік оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», були чинними і неконституційними не визнавались.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, якими зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09.07.2007 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Водночас невиплата позивачу підвищення до пенсії за період з 01.01.2007 року до 09.07.2007 року є правомірною, оскільки відповідач керувався чинними на той час положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а тому його дії є правомірними.
Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається відповідно до положень Закону України «Про державний бюджет України» та ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Мотиви та доводи апеляційної скарги в цій частині висновки суду не спростовують і є безпідставними, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України вийшов за межі позовних вимог, визнавши протиправною бездіяльність відповідача, оскільки таке рішення суду сприяло повному захисту прав позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Тому до спірних правовідносин слід застосувати положення ст. 99 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції), якими передбачено річний строк звернення до адміністративного суду, на чому наполягав відповідач.
Оскільки позивач звернувся до суду 15.12.2008 року, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах річного строку – за період з 15.12.2007 року до 31.12.2007 року.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому її слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 211, 212, 254 КАС України,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 липня 2009 року у справі № 2а-4944/08/0770 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
ГОЛОВУЮЧИЙ В.П. ДЯКОВИЧ
СУДДІ І.О. ЯВОРСЬКИЙ
І.М. ОБРІЗКО