ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м  У к р а ї н и

23 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/10612/21

                                                                                Суддя І інстанції – Сліпець Н.Є.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді  Чепурнова Д.В. (доповідач),

                               суддів:  Мельника В.В., Сафронової С.В.,     

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах Закону ВР України від 03.10.2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 01 жовтня 2017 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком на умовах Закону ВР України від 03.10.2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» відповідно до норм частини другої статті 40 Закону ВР України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплатити індексацію та компенсацію втрати частини доходів ОСОБА_1 на перерахований розмір пенсії з 01 лютого 2018 року по день виплати сум індексації та компенсації втрати частини доходів;

- витребувати від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином посвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП № НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), для долучення до матеріалів справи;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по справі, а саме: судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу (відповідні докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, відповідно до вимог частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року в задоволенні позовної заяви відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. Крім того скаржник просить постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому статтею 324 КАС України та статтею 249 КАС України, у зв`язку з існуванням підстав притягнення головуючого судді суду першої інстанції до дисциплінарної відповідальності.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що внаслідок здійснення з 01 жовтня 2017 року відповідачем перерахунку пенсії позивача із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 року із застосуванням величини оцінки одного страхового стажу в розмірі 1%, розмір пенсії зменшився на 582 грн. 98 коп. Вказує на те, що суд не встановив тієї обставини, що у його випадку за будь-яких умов перерахунок пенсії працюючому пенсіонеру міг настати лише через 24 місяці після призначення 31.01.2016 року пенсії, а тому перерахунок пенсії до 31 січня 2018 року не міг бути здійснений. Зазначає, що у результаті протиправних дій відповідача йому завдано шкоду, оскільки незаконно було позбавлено з 01.10.2017 року значної частини його заробленої пенсії, на яку він сподівався все своє трудове життя.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить відмовити у  задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1  та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є працюючим пенсіонером та з 31.01.2016 року перебуває на обліку в Головному правління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У зв`язку із набранням чинності Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01 жовтня 2017 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

За наслідком проведеного перерахунку, розмір пенсії з урахуванням доплати склав 3627,09 грн. (3044,11 грн. - розмір пенсії за віком; 64,44 грн. – доплата за понаднормовий стаж роботи 6 років; 518,54 грн. – доплата до старого основного розміру пенсії).

18.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив скасувати призначену пенсію з 01.10.2017 року та призначити пенсію відповідно до чинного законодавства України.

Листом від 08.04.2021 року №11598-8463/К-01/8-0400/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що підстави для проведення перерахунку пенсії без урахування Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 року відсутні.

Позивач не погоджуючись з діями відповідача звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з правилами статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року (Далі Закон №1058-ІV) - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону №1058-ІV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Дія цієї частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення", та які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього Закону.

Разом з цим, частиною 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (Далі Закон №2148-VIII), з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що пенсію позивачу призначено на підставі положень Закону №1058-ІV до набрання чинності Законом №2148-VIII, у зв`язку з чим остання підлягала перерахунку з 01.10.2017 з урахуванням пункту 4-3  Прикінцевих положень Закону №1058-ІV та відповідно застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

При цьому, положення частини 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV не суперечать положенням ч.2 ст. 42 вказаного Закону, а навпаки, розширюють коло випадків коли пенсія підлягає перерахунку.

Між тим, нормами ч.4  Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, так само як і пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 2148-VIII чітко визначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Таким чином, законодавцем передбачено заходи з метою уникнення зменшення розміру раніше призначених пенсій.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на тому, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій.

З аналізу матеріалів справи випливає те, що за наслідками проведеного з 01.10.2017 року перерахунку пенсії, розмір пенсії позивача не зменшився, а залишився на попередньому рівні, а тому звуження обсягу її прав і свобод не відбулось.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що звуження змісту та обсягу існуючого права позивача на пенсію може мати місце у випадку зменшення його розміру, а не зменшення однієї зі складових формули розрахунку.

Так, після проведеного перерахунку позивачу до складу пенсії було додано нове підвищення до раніш встановленого розміру пенсії, з урахуванням якого розмір пенсійної виплати привели у відповідність до розміру, розрахованого до перерахунку пенсії.

Окрім того, посилання позивача на зворотну дію в часі Закону № 2148-VIII та у зв`язку із цим порушення ст. 58 Конституції України є безпідставними, з огляду на наступне.

Конституційний Суд України в Рішенні N 1-рп/99 від 09.02.99 у справі N 1-7/99 зазначив, що дію в часі законів та інших нормативно-правових актів треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Перерахунок пенсії позивача із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1 % здійснено з 01.10.2017 року, тобто з дати набрання чинності пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону N 1058 який доповнено Законом № 2148-VIII, що виключає зворотну дію закону в часі.

Зазначені норми не було визнано неконституційними, а отже у відповідача були відсутні підстави не застосовувати їх при перерахунку пенсії позивачу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність звуження прав позивача та погіршення становища внаслідок застосування відповідачем при обчисленні пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%.

Таким чином, здійснюючи позивачу з 01.10.2017 року перерахунок пенсії, відповідач діяв у межах наданих йому повноважень з дотриманням вимог чинного законодавства, порушень прав, свобод та інтересів позивача за наслідками судового розгляду не встановлено.

При цьому, з огляду на те, що позовні вимоги про визнання протиправними дій та зобов`язання  Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком на умовах Закону України від 03.10.2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» відповідно до норм частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року не підлягають задоволенню, то  похідні вимоги позивача про зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплатити індексацію та компенсацію втрати частини доходів ОСОБА_1 на перерахований розмір пенсії з 01 лютого 2018 року по день виплати сум індексації та компенсації втрати частини доходів також не підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційної інстанції, також, вважає за необхідне зазначити, що Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. У п. 2.2 вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116) (254к/96-ВР ).

При вирішенні спірних правовідносин колегією суддів також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014, в якому суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволенні адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.

Як наслідок і підстави для постановлення окремої ухвали в порядку, передбаченому статтею 324 КАС України та статтею 249 КАС України з метою притягнення головуючого судді суду першої інстанції до дисциплінарної відповідальності, за наслідками судового розгляду відсутні.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2021 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 23 листопада 2021 року.

Головуючий - суддя                                                                      Д.В. Чепурнов

                               суддя                                                                      В.В. Мельник

                               суддя                                                                      С.В. Сафронова