Справа № 344/16663/20

Провадження № 22-ц/4808/1557/21

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої                        Томин О.О.,

суддів:                        Бойчука І.В., Пнівчук О.В.

за участю секретаря         Петрів Д.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене суддею Татаріновою О.А. 8 червня 2021 року в м. Івано-Франківську у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном,

в с т а н о в и в:

У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 11 серпня 1990 року ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Відповідно до акту огляду МСЕК 05.09.2000 року ОСОБА_3 було визнано інвалідом І групи (довічно), а рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.06.202 року у справі №2-5686/2002 року його визнано недієздатним. Позивач була призначена його опікуном.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05.05.2015 року у справі №344/3068/15-ц, яке набрало законної сили 22.07.2015 року, за ОСОБА_3 було визнано у порядку спадкування право власності на 1/2 частку житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , яке належало матері ОСОБА_3 – ОСОБА_4 . Іншим співвласником вказаного будинку є ОСОБА_1 .

За даними технічного паспорту на вказаний будинок від 20.05.1982 року такий складається із підвалу площею 47,2 кв.м., першого поверху літ. А площею 93,3 кв.м. та мезоніну 27,9 кв.м. У 2011 році у будинку сталась пожежа, внаслідок якої деякі його приміщення були частково зруйновані.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. За життя право власності на вищезазначену частку вказаного житлового будинку зареєструвати не встиг. У зв`язку із смертю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина, до якої, зокрема входить вищезазначена частка житлового будинку.

За заявою позивача по місцю проживання спадкодавця, державним нотаріусом Першої Снятинської державної нотаріальної контори Білоконь К.С. була заведена спадкова справа №171/2020. Із довідки державного нотаріуса вих. №1364/20-14 від 20.10.2020 року вбачається, що єдиним спадкоємцем за законом до всього майна спадкодавця ОСОБА_3 є позивач. Інших спадкоємців немає. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу було відмовлено у зв`язку із відсутністю державної реєстрації права власності на вищезазначену частку житлового будинку за спадкодавцем та відсутності оригіналу технічного паспорту на об`єкт спадкування (оригінал знаходиться у відповідача).

Таким чином відсутність державної реєстрації об`єкту спадкового майна та технічного паспорту на вказаний об`єкт є обставинами, які об`єктивно унеможливлюють видачу позивачу свідоцтва про право на спадщину. Виготовлення технічного паспорту на об`єкт вимагає отримання безпосереднього фізичного доступу до нього як позивача (замовника інвентаризації), так і інженерів з технічної інвентаризації (виконавців). Однак фізичного доступу до зазначеного житлового будинку позивач не має, оскільки у неї відсутні ключі до вхідних дверей даного приміщення. Єдиний комплект ключів, оригінал технічного паспорту на даний будинок та державний акт на земельну ділянку під цим будинком знаходяться у відповідача.

Досудовою вимогою від 26.11.2020 року відповідачу було запропоновано надати доступ до вищезазначеного об`єкту. Однак вказане прохання залишилось без відповіді і реагування. Отже у позивача є перешкоди у виготовленні технічного паспорту на даний житловий будинок, без якого здійснення державної реєстрації права власності та видача їй свідоцтва про право на спадщину неможливо.

З огляду на наведене ОСОБА_2 просила суд усунути перешкоди у здійсненні нею права спадкування за законом і користуванні спадковим майном – 1/2 часткою житлового будинку по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідача надати позивачу фізичний доступ до даного житлового будинку.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 08.06.2021 року позов задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_2 у користуванні 1/2 частки житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 доступ до даного житлового будинку.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1  подав апеляційну скаргу. Вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи.

Вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність перешкод у ОСОБА_2 в користуванні спірним майном не підтверджується тими фактами, які є умовою для задоволення негаторного позову. Зокрема, позивачем не було надано належних доказів на підтвердження факту наявності перешкод у вільному користуванні своєю власністю. Також немає жодних фактичних даних, які б свідчили про неможливість позивача отримати фізичний доступ до свого майна та технічний паспорт на будинок.

Зазначає, що не здійснював позивачу перешкод у користуванні спірним домоволодінням. В свою чергу суд першої інстанції не встановив коли, впродовж якого часу, яким способом він не надав позивачу доступ до її майна.

Просить скасувати заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 08.06.2021 року.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Якубовський О.О. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що фізичного доступу до зазначеного житлового будинку позивач не має, оскільки у неї відсутні ключі до вхідних дверей цього приміщення. Єдиний комплект ключів, оригінал технічного паспорту на даний будинок та державний акт на земельну ділянку під вказаним будинком знаходиться у відповідача. Даний факт підтверджується листуванням сторін, що містяться в матеріалах справи. При цьому відсутність у позивача ключів від спірного приміщення становить перешкоди у можливості замовити та організувати проведення поточної інвентаризацію об`єкта нерухомого майна, який є об`єктом спадкування. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт та його представник доводи апеляційної скарги підтримали з мотивів, наведених у ній.

Позивач та її представник проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно з копією Свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 11.08.1990 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 11.08.1990 року перебували у зареєстровано шлюбі (а.с. 12).

Відповідно до копії витягу з акту огляду у МСЕК серії ІФ №051619 від 05.09.2000 року ОСОБА_3 було визнано інвалідом І групи (довічно) (а.с. 13).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 03.06.2002 року, яке набрало законної сили 04.07.2002 року, по справі №2-5686/2002 року ОСОБА_3 визнано недієздатним (а.с. 14-15).

З копії архівного витягу №35/59-4.01/680 від 17.07.2019 року з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.12.2002 року №506 вбачається, що ОСОБА_2 було призначено опікуном ОСОБА_3 (а.с. 16).

Згідно копії листа Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради від 05.09.2019 року №М/986 станом на 04.09.2019 року рішення Івано-Франківського міського суду від 03.06.2002 року про визнання ОСОБА_3 недієздатним та рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.12.2002 року №506 про встановлення над ним опіки та призначення опікуном ОСОБА_2 не скасовувались та не втратили чинності (а.с. 17).

Встановлено також, що ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22.07.2015 року у справі №344/3068/15-ц залишено без змін заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 05.05.2015 року, яким було частково задоволено позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину спадкового майна - житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 18-23).

Таким чином ОСОБА_3 на праві власності належала 1/2 частина житлового будинку, що знаходиться на АДРЕСА_1 .

Згідно копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 16.03.2020 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 32).

Як вбачається з копії Довідки державного нотаріуса Першої Снятинської державної нотаріальної контори Білоконь К.С. від 22.07.2020 року №850 після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа за №171/2020 на підставі заяви про прийняття спадщини за законом №404 від 22.06.2020 року ОСОБА_2 та заяви про відмову від прийняття спадщини №517 від 22.07.2020 року ОСОБА_5 . Заяв від інших спадкоємців не надходило (а.с. 33). А згідно копії Довідки державного нотаріуса від 20.10.2020 року №1364/02-14 спадкоємцем за законом до всього майна ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_2 . Інших спадкоємців немає (а.с. 34).

Разом з тим, постановою державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 20.10.2020 року №1365/02-31 ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 , оскільки спадкодавець ОСОБА_3 не зареєстрував за собою право власності на вище згадану частку житлового будинку у органах державної реєстрації нерухомого майна. Крім того, спадкоємець не надала оригінал технічного паспорта на житловий будинок (а.с. 35).

Відповідно до копії листа Управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради від 05.10.2020 року №35/64.3-02/45 для здійснення державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав необхідні, зокрема, оригінали рішень суду, які набрали законної сили, оригінал технічного паспорта. Заявник повинен особисто та безпосередньо звернутися до уповноваженого суб`єкта державної реєстрації прав або до нотаріуса у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (а.с. 37-39).

26.11.2020 року ОСОБА_2 направляла ОСОБА_1 досудову вимогу щодо забезпечення їй безперешкодного доступу до будинку АДРЕСА_1 , в тому числі для проведення поточної його інвентаризації із виготовленням технічного паспорту, та до вже наявної у відповідача технічної документації на вказаний будинок та правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій він розташований (а.с. 40-42).

Згідно трекінгу поштових відправлень АТ «Укрпошта» дана вимога відповідачем отримана 30.11.2020 року (а.с. 43).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 , яка вчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, є співвласником частини спадкового майна в тому числі і спірного домоволодіння, має право володіти й користуватися належною їй частиною спадкового майна. Однак у позивача є перешкоди у вільному користуванні своєю власністю через відсутність фізичного доступу до будинку та неможливості виготовлення технічного паспорту на даний будинок, без якого здійснення державної реєстрації права власності та видача їй свідоцтва на право на спадщину неможливо.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпорядженні власністю (негаторний позов).

Як зазначено в правовому висновку Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі №235/457/17 (провадження №61-18367св18), відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаного з позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Аналіз наведених норм права свідчить, що для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав - позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди та внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Згідно вимого частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.

Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_2 як дружина померлого ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги та 22.06.2020 року звернулась до державного нотаріуса Першої Снятинської державної нотаріальної контори Білоконь К.С. із заявою про прийняття спадщини, до складу якої входить 1/2 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України).

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2013 року у справі №6-164цс12 та у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №303/6974/16-ц, від 4 червня 2020 року у справі №760/16793/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі №355/340/17-ц.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Такі висновки викладені і в постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі №235/457/17 (провадження №61-18367св18), від 2 вересня 2020 року у справі №522/19969/16-ц (провадження №61-13225св19).

Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на захист свого суб`єктивного цивільного права шляхом усунення перешкод у користуванні майном, оскільки як спадкоємець першої черги у встановленому законом порядку прийняла спадщину, а тому з часу відкриття спадщини має право володіння та користування спадковим майном.

Що стосується доводів апелянта про те, що позивачем не доведено, що ним чиняться перешкоди у користуванні спірним майном, то такі є безпідставними з огляду на наступне.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених повноважень мають рівні права.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки. Для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником свого права (постанова Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі №235/457/17 (провадження №61-18367св18)).

Прийнявши в установленому законом порядку спадщину, позивач з часу її відкриття набула право володіння та користування нею і, відповідно, право на захист цих прав, в тому числі і в порядку статті 391 ЦК України.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_2 посилалася на те, що вона позбавлена можливості зареєструвати своє право власності на спадкове майно та вільно користуватися житловим будинком через відсутність у неї фізичного доступу до нього та до правовстановлюючих документів на будинок і земельну ділянку, на якій він розташований, оскільки ключі від будинку є тільки у відповідача.

В свою чергу відповідач таких доводів не спростував.

Більше того, з копії відзиву на досудову вимогу від 26.11.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 запропонував позивачу спершу підготувати пропозиції щодо розмежування земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначив, що тільки після виконання домовленості по обладнанню входів та часткового перепланування будинку сторона, що обрала діючі входи, отримає ключі до своєї частини будинку (а.с. 165).

Таким чином колегія суддів вважає, що місцевий суд повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм вірну оцінку, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення даного суду.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 8 червня 2021 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 8 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча:                                                                О.О. Томин

Судді:                                                                        І.В. Бойчук

                                                                       О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 23 листопада 2021 року.