ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

22 листопада 2021 року справа №903/772/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича

та за присутності представників сторін:

від ТОВ "Стар Інвестмент Ван": Бурносов Є.В. - адвокат (ордер серія АВ №1022176 від 15.11.2021р.)

участь представника товариства в судовому засіданні відповідно до ухвали суду від 17.11.2021р. була забезпечена в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON

від Приватного підприємства "Еставо": Бурда Д. П. - адвокат (ордер серія АС №1029136 від 12.11.2021р.)

від Приватного підприємства "Центр-Х": не з`явились

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю "Свемон- Маркет": не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван"

про забезпечення позову

по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван"

до відповідачів: 1) Приватного підприємства "Еставо"

2) Приватного підприємства "Центр-Х"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Свемон- Маркет"

про визнання права вимоги та права іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки

встановив:

В провадженні Господарського суду Волинської області (новий судовий розгляд відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.10.2021р.) перебуває справа за позовною заявою ТОВ "Стар Інвестмент Ван" до ПП "Еставо" та ПП "Центр-Х", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, ТОВ "Свемон- Маркет" про визнання права вимоги та права іпотекодержателя, звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою суду від 25.10.2021р. справу №903/772/20 прийнято до нового судового розгляду, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, розгляд справи в підготовчому судовому засіданні призначено на 15.11.2021р.

Протокольною ухвалою від 15.11.2021р., постановленою за результатами проведеного підготовчого судового засідання, господарським судом, поруч з іншим, за клопотаннями ТОВ "Стар Інвестмент Ван" та ПП "Центр-Х" відкладено підготовче судове засідання на 29 листопада 2021 року.

16 листопада 2021 року відділом документального забезпечення та контролю суду була зареєстрована заява ТОВ "Стар Інвестмент Ван" від 12.11.2021р. (за підписом представника, адвоката Бурносова Є.В.) про вжиття заходів забезпечення позову відповідно до котрої позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом

- накладення арешту на:

приміщення контори, літера А-1, загальною площею 88,6 кв.м, розташоване за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Володимирська, буд. 63;

будівлю складу тари, літера Б-1, загальною площею 258,5 кв.м, розташовану за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Володимирська, буд. 63-б;

будівлю механічної майстерні, літера Г-1, загальною площею 479,4 кв.м, розташовану за адресою: Волинська обл., місто Луцьк, вул. Володимирська, буд. 63-а;

будівлю, літера В-1, загальною площею 2 845,1 кв.м., розташовану за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Володимирська, буд. 63-а;

земельну ділянку кадастровий номер 0710100000:31:119:0015, площею 0.012 га, яка розташована за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Володимирська. земельна ділянка 63 (складова частина розподіленої земельної ділянки за кадастровим номером 07101000000:31:119:0009, яка передана в іпотеку за Договором іпотеки від 27 грудня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О. за реєстраційним номером №1689, укладеним між ТОВ "Свемон-Маркет" та ПАТ "Банк "Київська Русь");

земельну ділянку кадастровий номер 0710100000:31:119:0016, площею 0,5628 га, яка розташована за адресою: Волинська обл. м. Луцьк, вул. Володимирська, земельна ділянка 63а (складова частина розподіленої земельної ділянки за кадастровим номером 07101000000:31:119:0009, яка передана в іпотеку за Договором іпотеки від 27 грудня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О. за реєстраційним номером №1689, укладеним між ТОВ "Свемон-Маркет" та ПАТ "Банк "Київська Русь");

земельну ділянку кадастровий номер 0710100000:31:119:0017, площею 0,0443 га, яка розташована за адресою: Волинська обл.. м. Луцьк, вулиця Володимирська. земельна ділянка 63б (складова частина розподіленої земельної ділянки за кадастровим номером 07101000000:31:119:0009, яка передана в іпотеку за Договором іпотеки від 27 грудня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Ариванюк Т.О. за реєстраційним номером №1689, укладеним між ТОВ "Свемон-Маркет" та ПАТ "Банк "Київська Русь");

- заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районній, районній у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо визначеного вище нерухомого майна;

- заборони ПП "Центр-Х" та ПП "Еставо" відчужувати, зводити, знищувати, проводити капітальний ремонт, реконструкцію чи перепланування, передачу в користування, іпотеку, оренду, найм, спільну діяльність чи лізинг визначене вище нерухоме майно.

Ухвалою суду від 17.11.2021р. заяву ТОВ "Стар Інвестмент Ван" від 12.11.2021р. було призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.11.2021р., зобов`язано ТОВ "Стар Інвестмент Ван" направити на електроні адреси адвоката ПП "Еставо" Бурди Д.П. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та адвоката ПП "Центр-Х" Вага Ю.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) заяву від 12.11.2021р. про вжиття заходів забезпечення позову, докази направлення надати суду, запропонувано учасникам судового процесу надати суду в строк до 19.11.2021р. включно письмові пояснення по суті викладених у заяві обставин, документи в їх обґрунтування, задоволено клопотання ТОВ "Стар Інвестмент Ван" про участь представника товариства у судовому засіданні по даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Присутній в судовому засіданні 22.11.2021р. представник ТОВ "Стар Інвестмент Ван" заявлене клопотання підтримав з посиланням при цьому на викладені у ньому обставини, просив суд вжити визначені у заяві заходи до забезпечення позову, засвідчив, що негативними наслідками невжиття заходів забезпечення позову, які просить застосувати сторона, є повне унеможливлення виконання рішення суду у даній справі, оскільки у разі відчуження відповідачами спірного нерухомого майна на користь третіх осіб господарський суд не зможе звернути на нього стягнення, з огляду на те, що відповідачі будуть неналежними та виникнуть додаткові підстави позову. Засвідчив, що є беззаперечним, що можливе подальше зведення, знищення, проведення капітального ремонту, реконструкції чи перепланування нерухомого майна, передача відповідачами спірного нерухомого майна в користування, іпотеку, оренду, найм, спільну діяльність чи лізинг може значно ускладнити виконання судового рішення про звернення стягнення на означене нерухоме майно.

Присутній в судовому засіданні представник ПП "Еставо" своїми усними поясненнями заяву ТОВ "Стар Інвестмент Ван" заперечив, зокрема, з огляду на те, що у матеріалах заяви відсутні будь-які докази в підтвердження вчинення (або ж наміру вчинення) відповідачами дій, спрямованих на подальше відчуження в різний спосіб об`єктів нерухомості та земельних ділянок, засвідчивши, що доводи заявника ґрунтуються виключно на припущеннях та нічим не підтверджені, зауважив, що ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року у справі №757/33516/20-к було накладено арешт на визначене у клопотанні позивача нерухоме майно та земельні ділянки.

Оцінюючи заяву позивача та її обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, зокрема, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

Згідно п. 1 чинної на даний час постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Пунктом 2 зазначеної постанови передбачено, що забезпечення позову, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови в апеляційному або у касаційному порядку. Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 3 вказаної постанови, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Пунктом 9 цієї постанови визначено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні. Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким забороняється вчинення дій щодо предмета спору. Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В даному випадку, всупереч вимогам ст. 74 ГПК України, заявником не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що невжиття таких заходів забезпечення позову, як заборона державним реєстраторам прав на нерухоме майно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районній, районній у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та заборона Приватному підприємству "Центр-Х" та Приватному підприємству "Еставо" відчужувати, зводити, знищувати, проводити капітальний ремонт, реконструкцію чи перепланування, передачу в користування, іпотеку, оренду, найм, спільну діяльність чи лізинг визначене у заяві нерухоме майно, може істотно ускладнити чи унеможливити майбутнє виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Як вбачається із заяви ТОВ "Стар Інвестмент Ван", остання не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Однак, самі лише припущення заявника стосовно того, що подальші можливі дії відповідачів будуть спрямовані на відчуження ПП "Еставо" та ПП "Центр-Х" нерухомого мана, на думку суду, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обгрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Потенційна можливість вчинення ПП "Еставо" та ПП "Центр-Х" дій, які можуть бути спрямовані на відчуження майна за вказаними адресами та реєстраційними номерами, без наведення відповідного достатнього обґрунтування не є, на думку суду, переконливою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Суд констатує, що в даному випадку в заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення заявника стосовно того, що подальші дії відповідачів будуть спрямовані на ухилення від виконання рішення суду, що в майбутньому може призвести до утруднення виконання останнього, при цьому будь-якого документального підтвердження викладених в заяві про забезпечення позову обставин суду не надано.

З поданих заявником матеріалів судом встановлено, що останні не містять будь-яких чітких, конкретних, об`єктивних доказів на підтвердження факту реальної загрози вчинення відповідачами будь-яких дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна, вчинення дій, спрямованих на зведення, знищення, проведення капітального ремонту, реконструкції чи перепланування, передачі в користування, іпотеку, оренду, найм, спільну діяльність чи лізинг визначененого вище нерухомого майна.

Разом з тим, жодних обґрунтованих причин, у зв`язку з якими необхідно забезпечувати позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим подальше виконання рішення суду, позивачем також не надається.

Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Всупереч вимогам ст.ст. 74, 136 ГПК України заява ТОВ "Стар Інвестмент Ван" не обґрунтована доказами та ґрунтується лише на власних міркуваннях та припущеннях позивача того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим реальне виконання майбутнього судового рішення.

Також судом враховано ту обставину, що у період перебування даної справи на розгляді судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій (з моменту відкриття провадження у даній справі 23 жовтня 2020 року і по даний час) відповідачами у справі не вчинялось будь-яких дій стосовно об`єктів нерухомості та земельних ділянок, котрі виступають предметом спору у справі.

При цьому суд також засвідчує, що відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року у справі №757/33516/20-к було задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату Національної поліції України Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора Яновського М.І. та накладено арешт на нерухоме майно, визначене в заяві ТОВ "Стар Інвестмент Ван" від 12.11.2021р. про забезпечення позову. Ухвала суду набрала законної сили, накладені відповідно до зазначеної ухвали суду арешти на об`єкти нерухомості та земельні ділянки є чинними на даний час.

За змістом ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до п. п. 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009р. у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії" п. 61)

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

За наведених обставин, здійснивши оцінку обґрунтованості заяви ТОВ "Стар Інвестмент Ван", господарський суд дійшов висновку про об`єктивну відсутність підстав для забезпечення позову шляхом вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арештів на нерухоме майно, заборони іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, заборони відповідачам відчужувати, зводити, знищувати, проводити капітальний ремонт, реконструкцію чи перепланування, передачу в користування, іпотеку, оренду, найм, спільну діяльність чи лізинг визначене вище нерухоме майно, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову суд відмовляє за її необґрунтованістю та недоведеністю.

Керуючись ст.ст. 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" від 12.11.2021р. про забезпечення позову, відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала про відмову у забезпеченні позову підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

З врахуванням положень ст. ст. 253, 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала підписана 24.11.2021р.

Суддя В. А. Войціховський