Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
19 січня 2011 р. № 2-а- 7687/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Біленського О.О.
при секретарі судового засідання Чупіковій О.С.
за участю:
представника позивача –Кущ К.Ф.,
представника відповідача –не прибув,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський авіаремонтний завод"
до Державної податкової інспекціх у Печерському районі міста Києва
про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання визнати податкову звітність з податку на додану вартість та визнання дій протиправними, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський авіаремонтний завод" (далі - ТОВ “Броварський авіаремонтний завод”) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - ДПІ у Печерському районі м.Києва) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №0015991508/0 від 01 липня 2009 року; №0032471508/0 від 02 грудня 2009 року; №0032721508/0 від 03 грудня 2009 року, зобов'язати ДПІ у Печерському районі м.Києва визнати податкову звітність з податку на додану вартість ТОВ “Броварський авіаремонтний завод”: за березень 2009 року подану 10 квітня 2009 року, за червень 2009 року подану 10 липня 2009 року, за грудень 2009 року подану 05 січня 2010 року, за січень 2010 року подану 09 лютого 2010 року, за квітень 2010 року подану 07 травня 2010 року, за травень 2010 року подану 10 червня 2010 року податковими деклараціями, що подані своєчасно та відповідно до вимог чинного законодавства України, визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі м.Києва, щодо невизнання податкової звітності - податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ “Броварський авіаремонтний завод” за березень, червень, грудень 2009 року; січень, квітень, травень 2010 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТОВ “Броварський авіаремонтний завод” у передбаченому законодавством порядку та строки подано до ДПІ у Печерському районі м.Києва декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року, червень 2009 року, грудень 2009 року, січень 2010 року, квітень 2010 року, травень 2010 року, що були оформлені у відповідності до вимог Наказу ДПА України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, який діяв на час виникнення правовідносин (далі –Наказ № 166), а також Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, який діяв на час виникнення правовідносин (далі за текстом Закон України №2181-ІІІ). Проте, відповідачем, всупереч вимогам чинного законодавства та без встановлених на те підстав, податкова звітність не визнана податковими деклараціями, про що зазначено в листах - рішеннях відповідача «про невизнання звітних документів», а також прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на підставі яких до позивача застосовані штрафні санкції за неподання податкової звітності.
В судовому засіданні представник позивача дав аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, в запереченнях направлених поштою до суду, просив слухати справу без його участі, проти позову заперечував та зазначив, що у відповідності до п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ, не були визнані як податкова звітність декларації позивача, підтвердженням чого є листи, направлені на адресу позивача про невизнання звітної документації. Відповідно до п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181-ІІІ, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. Оскільки податкові декларації з податку на додану вартість не визнані податковим органом як податкова звітність, а позивачем не подано нові декларації, у відповідача були всі законні підстави для прийняття податкових повідомлень –рішень, якими визначені штрафні санкції за неподання звітності.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив.
Позивачем, цінними листами з описом вкладення направлено до ДПІ у Печерському районі м.Києва декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року - 10 квітня 2009 року, за червень 2009 року - 10 липня 2009 року, за грудень 2009 року - 05 січня 2010 року, за січень 2010 року - 09 лютого 2010 року, за квітень 2010 року - 07 травня 2010 року, за травень 2010 року - 10 червня 2010 року. Отримання декларацій ДПІ у Печерському районі м.Києва підтверджується поштовими повідомленнями про вручення.
Відповідачем на адресу позивача направлено листи –рішення від 23 квітня 2009 №18746/10/15-81, 21 липня 2009 року №33457/10/15-811, 27 січня 2010 року №3061/10/15-7, 22 лютого 2010 року №9953/10/15-710, 13 травня 2010 року №23088/10/28-611, 16 червня 2010 року №34047/10/28-611 «Про невизнання звітних документів», з яких вбачається, що податковим органом виявлено порушення вимог Наказу №166, а саме в податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень, червень, грудень 2009 року при відпрацюванні податкової звітності за вказані періоди за результатами аналізу показників податкової звітності, виявлено нарахування податків неадекватних задекларованим валовим доходам, податкова звітність податковим органом не визнана як податкові декларації та запропоновано надати нові податкові звіти, оформлені належним чином. В податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, квітень, травень 2010 року, підставою їх прийняття зазначено порушення п.п.4.2 п.4 Наказу №166, а саме: відсутність додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», подання якого передбачено п.п.5.12 п.5 Наказу №166. У зв’язку з зазначеним, позивачу запропоновано надати нову податкову звітність за вказані періоди, оформлену належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався своїм правом та оскаржив зазначені листи до ДПІ у Печерському районі м.Києва. За результатами розгляду скарги позивача ДПІ у Печерському районі м.Києва листи були залишені без змін, а скарги без задоволення.
Повноваження податкових органів визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року за №509-XІІ, який діяв на час виникнення правовідносин (надалі Закон України №509-XІІ), ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.
Підпунктом 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181-ІІІ на контролюючий орган покладений обов’язок щодо прийняття податкових декларацій.
В розумінні п.п.2.1.4 п.2.1 ст.2 зазначеного Закону контролюючими органами стосовно податків та зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів є податкові органи.
Таким чином, відповідач у справі –орган владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції стосовно інших суб’єктів у сфері податкових взаємовідносин.
Відповідно до п.1.11 ст.1 Закону України №2181-ІІІ податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючою органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно з частиною 5 п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону №2181-ІІІ, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Пунктом 4.1.2. вказаної норми Закону №2181-ІІІ встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків . У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
За наведених норм Закону, податковий орган зобов’язаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати податкову звітність як податкову декларацію виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, а саме: не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Зазначені положення кореспондуються з Наказом №166.
Отже, з вищенаведених правових норм, суд дійшов висновку, що можливою підставою невизнання податковою звітністю податкової декларації є заповнення декларації всупереч встановленим правилам не у будь-якому випадку порушення цих правил, а лише за умови: не зазначення у декларації обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою підприємства.
Як свідчать матеріали справи, подані позивачем податкові декларації з податку на додану вартість за березень, червень, грудень 2009 року, січень, квітень, травень 2010 року, мають всі необхідні реквізити, підписани посадовими особами, та скріплени печаткою.
Посилання відповідача в листах «Про невизнання звітних документів»№18746/10/15-81 від 23 квітня 2009 року; №33457/10/15-811 від 21 липня 2009 року; №3061/10/15-7 від 27 січня 2010 року, щодо невизнання податкової звітності податковими деклараціями на підставі нарахування податків неадекватних задекларованим валовим доходам Наказом №166 не передбачено в якості обов’язкових реквізитів, оскільки про це не зазначено в самому порядку.
Отже, за наведених обставин та правових норм, невизнання декларацій з ПДВ за березень, червень, грудень 2009 року з підстав, що викладені у листах ДПІ, суд вважає неправомірним.
Стосовно посилань ДПІ у Печерському районі м.Києва, щодо відсутності додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування», подання якого передбачено п.п.5.12 п.5 Наказу №166, на підставі чого не визнано податковими деклараціями податкову звітність ТОВ «Броварський авіаремонтний завод»за січень, квітень, травень 2010 року, суд зазначає наступне.
Пунктом 4.2. вищезазначеного Наказу передбачається одночасне подання з податковою декларацією з ПДВ усіх додатків до неї, передбачених цим Наказом.
При заповненні р.24 декларації з податку на додану вартість згідно п.5.12 п.5 Наказу №166 підприємство має подавати додаток 2 «Довідка щодо сум залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»та додаток 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування».
При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що при поданні декларацій з податку на додану вартість за січень, квітень, травень 2010 року ТОВ «Броварський авіаремонтний завод»до декларацій був доданий додаток 2 «Довідка щодо сум залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», що підтверджується описом вкладення у цінні листи, завірені відбитком штампу поштового відділення.
Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з ПДВ) подається платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування відповідно до пп.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, який діяв на час виникнення правовідносин (далі - Закон України 168/97-ВР) при заповненні рядка 24 податкової декларації з ПДВ звітного періоду.
Проте, відповідно до пп.5.12.1. п.5.1.2. Наказу №166 зазначений розрахунок не може бути подано особою, яка: мала обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Судом встановлено, що ТОВ «Броварський авіаремонтний завод»мало обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж сума, зазначена в рядку 24 та могла б бути заявлена до бюджетного відшкодування, що виключає можливість подання додатку 3 «Розрахунку суми бюджетного відшкодування».
Отже, заповнення платником рядка 24 Декларації з податку на додану вартість не є безумовною підставою для заповнення та подання платником до контролюючого органу додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування»до Декларації з податку на додану вартість.
Відповідно до пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України 168/97-ВР, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п’ятих основних аркушів (примірників декларації) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Так, судом у судовому засіданні з’ясовано, що ТОВ «Броварський авіаремонтний завод»при виникненні залишку від’ємного значення попереднього податкового періоду, зазначеного в рядку 24 Декларації з податку на додану вартість за січень, квітень, травень 2010 року та в попередніх періодах, не приймалось рішення про повернення сум бюджетного відшкодування, що в силу пп. 7.7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України 168/97-ВР виключає можливість додавати до декларації розрахунок суми бюджетного відшкодування.
В деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Броварський авіаремонтний завод»за січень, квітень, травень 2010 року містяться однакові показники, не заповнені рядки 18, 25, чим підтверджується той факт, що позивачем не приймалось рішення про повернення сум бюджетного відшкодування.
З огляду на наведене, податкові декларації з ПДВ за січень, квітень, травень 2010 року були подані позивачем з дотриманням вимог Закону України №2181-III та Наказу №166.
Таким чином, відповідач не мав правових підстав не визнавати, як податкову звітність, податкові декларації ТОВ «Броварський авіаремонтний завод»за березень 2009 року подану 10 квітня 2009 року, за червень 2009 року подану 10 липня 2009 року, за грудень 2009 року подану 05 січня 2010 року, за січень 2010 року подану 09 лютого 2010 року, за квітень 2010 року подану 07 травня 2010 року, за травень 2010 року подану 10 червня 2010 року.
Стосовно позовних вимог, щодо скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м.Києва №0015991508/0 від 01 липня 2009 року; №0032471508/0 від 02 грудня 2009 року; №0032721508/0 від 03 грудня 2009 року, судом встановлено наступне.
ДПІ у Печерському районі м.Києва були проведені невиїзні документальні перевірки своєчасності подання податкової звітності ТОВ «Броварський авіаремонтний завод», за результатами перевірки складено акти №3240/15-8 від 02.12.2009 року, №3265/15-8 від 03.12.2009 року та №1586/15-8 від 01.07.2009 року. Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Броварський авіаремонтний завод»п.п.4.1.4 п.4.1. ст.4, п.п.17.1.1 п.17 ст.17 Закону України №2181-III, а саме неподання податкових декларацій відповідно за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2009 року; жовтень 2009 року; жовтень 2006 року, березень 2007 року, жовтень, листопад 2008 року, березень 2009 року.
На підставі актів перевірок були прийняті податкові повідомлення-рішення №0032471508/0 від 02 грудня 2009 року; №0032721508/0 від 03 грудня 2009 року; №0015991508/0 від 01 липня 2009 року про застосування до позивача штрафних санкцій.
Безпідставне невизнання податковим органом декларацій ТОВ «Броварський авіаремонтний завод»за червень 2009 року та березень 2009 року потягло застосування до позивача штрафних санкцій, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. Оскільки дії, щодо невизнання декларацій за червень 2009 року та березень 2009 року, не відповідають вимогам законодавства України, що встановлено судом, то рішення за результатами та на підставі таких дій є протиправними.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №0015991508/0 від 01 липня 2009 року щодо застосування фінансових штрафних санкцій за червень 2009 року в розмірі 170,00 грн.; №0032471508/0 від 02 грудня 2009 року щодо застосування фінансових штрафних санкцій за березень 2009 року в розмірі 170,00 грн. підлягають скасуванню.
Відносно скасування податкових повідомлень-рішень №0032471508/0 від 02 грудня 2009 року; №0032721508/0 від 03 грудня 2009 року; №0015991508/0 від 01 липня 2009 року в іншій частині, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки під час розгляду справи позивачем не надано доказів неправомірності невизнання податкових декларацій за квітень, травень, липень, серпень, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, жовтень 2006 року, березень 2007 року, жовтень, листопад 2008 року ДПІ у Печерському районі м.Києва.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Також слід зазначити, що відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України №2181-ІІІ у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Таким чином, відповідач не дотримався вимог чинного законодавства України щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України №2181-ІІІ, а тому дії відповідача щодо невизнання податкової звітності - податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, червень, грудень 2009 року, січень, квітень, травень 2010 року є неправомірними.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.3 ст.94 КАС України Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Отже, суд присуджує позивачу судові витрати в розмірі 2,85 грн.
Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський авіаремонтний завод" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання визнати податкову звітність з податку на додану вартість та визнання дій протиправними –задовольнити частково.
Скасувати частково податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва №0015991508/0 від 01 липня 2009 року щодо застосування фінансових штрафних санкцій за червень 2009 року в розмірі 170,00 грн.; №0032471508/0 від 02 грудня 2009 року щодо застосування фінансових штрафних санкцій за березень 2009 року в розмірі 170,00 грн.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва визнати податкову звітність з податку на додану вартість ТОВ «Броварський авіаремонтний завод»: за березень 2009 року подану 10 квітня 2009 року, за червень 2009 року подану 10 липня 2009 року, за грудень 2009 року подану 05 січня 2010 року, за січень 2010 року подану 09 лютого 2010 року, за квітень 2010 року подану 07 травня 2010 року, за травень 2010 року подану 10 червня 2010 року податковими деклараціями, що подані своєчасно та відповідно до вимог чинного законодавства України.
Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, щодо невизнання податкової звітності - податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Броварський авіаремонтний завод»за березень, червень, грудень 2009 року; січень, квітень, травень 2010 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський авіаремонтний завод" (вул. Клочківська, 244, кв.24, м.Харків, 61045, код 33545372) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2.85 грн. (дві гривні 85 копійок).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова у повному обсязі виготовлена 21.01.2011 року.
Суддя Біленський О.О.