ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2021 р. Справа№ 910/3105/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Грека Б.М.

Остапенка О.М.

Секретар судового засідання: Гудько А.В.

За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 27.10.2021.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 у справі №910/3105/21 (суддя Чеберяк П.П., м. Київ)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогазтрейд-Експо»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Плюс Груп»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврогазтрейд-Експо» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Плюс Груп» (ідентифікаційний код 38268645), у зв`язку із наявною та непогашеною заборгованістю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2021 у справі №910/3105/21 прийнято заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство до розгляду та підготовче засідання призначено на 05.04.2021.

30.04.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогазтрейд-Експо» з кредиторськими вимогами до боржника на суму 1 113 544,42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 у справі №910/3105/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогазтрейд-Експо» з кредиторськими вимогами до боржника на суму 1 113 544,42 грн прийнято до розгляду.

11.05.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» з кредиторськими вимогами до боржника на суму 37 213 621,29 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 у справі №910/3105/21 прийнято заяву Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» з кредиторськими вимогами до боржника на суму 37 213 621,29 грн до розгляду.

30.06.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Головного управління Державної податкової служби у Київській області з кредиторськими вимогами до боржника на суму 8 114,48 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 у справі №910/3105/21 прийнято заяву Головного управління Державної податкової служби у Київській області з кредиторськими вимогами до боржника на суму 8 114, 48 грн до розгляду.

03.08.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання заявника про забезпечення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 у справі №910/3105/21, зокрема, клопотання ТОВ «Єврогазтрейд-Експо» про забезпечення вимог кредиторів у справі № 910/3105/21 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Плюс Груп» задоволено та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю «Терра Плюс Груп», в тому числі, але не виключено на майно, яке знаходиться в заставі чи іпотеці, в тому числі, але не виключно в іпотеці чи заставі у Акціонерного товариства «Місто Банк».

Водночас, вказаною ухвалою місцевого суду заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно (в тому числі, але не виключно реєстрацію права власності, зміну відомостей про власника майна), державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав; на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна, яке знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Плюс Груп» (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 6; ідентифікаційний код 38268645).

Крім того, заборонено АТ «Місто Банк» вчиняти будь-які дії, щодо набуття у власність рухомого та нерухомого майна товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Плюс Груп», що знаходиться в заставі та/або іпотеці і за яким іпотекодержателем чи заставодержателем є АТ «Місто Банк», а також вчиняти дії щодо відчуження рухомого та нерухомого майна від свого імені, на користь третіх осіб, а також вчиняти будь-які інші дії щодо звернення стягнення на майно, яке належить боржнику та перебуває в іпотеці чи заставі і за яким іпотекодержателем чи заставодержателем являється АТ «Місто Банк».

Не погоджуючись із вказаною вище ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Місто Банк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 у справі №910/3105/21 про накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно ТОВ «Терра Плюс Груп», забороною АТ «Місто Банк» будь-які дії, щодо набуття у власність рухомого та нерухомого майна, забороною органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2021 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Грек Б.М., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 у справі №910/3105/21 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 у справі №910/3105/21 залишено без руху.

22.09.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» надійшов супровідний лист з додатками, а саме: докази відправлення іншим учасникам справи копії апеляційної скарги та платіжне доручення №94438 (#2442666401).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі №910/3105/21 відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 у справі №910/3105/21 призначено на 27.10.2021.

19.10.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогазтрейд-Експо» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просило апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 у справі №910/3105/21 - без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра Плюс Груп» відзиву на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» не надало, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

27.10.2021 у судовому засіданні представник Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив її задовольнити, а оскаржувану ухвалу суду скасувати.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврогазтрейд-Експо» у судовому засіданні 27.10.2021 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просить суд апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 у справі №910/3105/21 - без змін.

У судовому засіданні 27.10.2021 арбітражний керуючий Нужненко Ю.І. заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Північний апеляційний господарський суд заслухавши пояснення представників учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання заявника про забезпечення вимог кредиторів, мотивоване тим, що:

одним з основних активів товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Плюс Груп» є земельна ділянка з кадастровим номером 3220884000:02:002:0033, площею 16,0396 га.;

згідно бухгалтерських документів боржника загальна вартість даної земельної ділянки складає 15 335 000, водночас, дана земельна ділянка є предметом забезпечення вимог АТ «Місто Банк» згідно іпотечного договору від 27.07.2017 року № 1254;

відповідно до ч. 3 от. 41 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;

згідно з ч. 8 ст. 41 КУзПБ щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, дія мораторію припиняється автоматично після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації;

відповідно до п. 6.4 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється Іпотекодержателем будь-яким способом, який визначається самостійно Іпотекодержателем, та, який передбачений та/або незаборонений цим Договором або чинним законодавством України;

таким чином, за переконанням заявника, після автоматичного припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів АТ «Місто Банк» має можливість здійснити звернення стягнення на вищевказану земельну ділянку в позасудовому порядку;

враховуючи, що земельна ділянка є фактично єдиним цінним активом боржника, подібні дії АТ «Місто Банк», поза рамками справи про банкрутство, можуть призвести до порушення прав інших кредиторів, які також мають право на задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

В силу ч. 1 ст. 44 КУзПБ розпорядник майна зобов`язаний вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства.

Статтею 40 КУзПБ встановлено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.

Законодавцем також встановлено, що господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала.

У процедурі розпорядження майном за клопотанням розпорядника майна, сторін або інших учасників справи про банкрутство, що містить підтверджені відомості про перешкоджання керівником або органом управління боржника виконанню повноважень розпорядника майна, невжиття заходів щодо забезпечення збереження майна боржника, а також про вчинення ними дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, господарський суд має право припинити повноваження керівника або органу управління боржника та покласти виконання його обов`язків на розпорядника майна. Про припинення повноважень керівника або органу управління боржника та покладання його обов`язків на розпорядника майна господарський суд виносить ухвалу.

З дня постановлення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника або органу управління боржника відповідні посадові особи боржника, повноваження яких припинені ухвалою господарського суду, зобов`язані протягом трьох днів передати розпоряднику майна, а розпорядник майна - прийняти бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі.

Приписами ст.ст. 136, 137 ГПК України встановлено, що право здійснення забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Вказані статті ГПК України пов`язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.

Отже, системний аналіз зазначених норм ГПК України та КУзПБ дозволяє зробити висновок про те, що Кодексом, як спеціальним законом, визначено особливі різновиди заходів на забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так за ініціативою суду.

Разом з тим, загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 13.02.2020 у справі № 50/790-43/173.

Водночас, господарський суд, який розглядає справу про банкрутство, не позбавлений процесуального права за власної ініціативи вжити заходів забезпечення у справі про банкрутство шляхом накладення арешту, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, а також керуючись принципами законності, диспозитивності та пропорційності в силу статей 2, 14, 15 ГПК України та з урахуванням інтересів кредиторів і боржника у справі про банкрутство.

Наведені процесуальні дії господарського суду, відповідають функції господарського суду, як учасника справи про банкрутство, щодо забезпечення справедливого балансу між кредиторами і боржником та контролю за правильністю і черговістю здійснення арбітражним керуючим дій у відповідній судовій процедурі банкрутства.

Близькі за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 911/1159/14.

Так, забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Такий правовий висновок викладено і в пункті 9.2.4. постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.08.2019 у справі №910/16586/18.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (кредиторів та інших учасників справи про банкрутство) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) чи інших учасників справи про банкрутство з тим, щоб забезпечити позивачам (кредиторам у справі про банкрутство) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом (заявою у справі про банкрутство), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову за своєю суттю є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника), або пов`язаних із ним інших осіб, в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справу про банкрутство.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення із заявленими позивачем (кредитором) вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний також встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення.

Подібна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 911/3871/17.

Разом з тим, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 13 Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, з огляду на наведені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що судом першої інстанції доцільно було задоволено заяву про вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів, оскільки, такий захід буде гарантувати збереження майна боржника та дотримання прав усіх кредиторів до моменту проведення підсумкового засідання на якому буде вирішено питання щодо переходу до іншої судової процедури.

За таких обставин, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 у справі №910/3105/21 та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 у справі №910/3105/21.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 255, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 у справі №910/3105/21 залишити без змін.

3. Справу № 910/3105/21 повернути до Господарського суду міста Києва

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 22.11.2021 (у зв`язку з перебуванням судді Грека Б.М. у відпустці).

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Б.М. Грек

О.М. Остапенко