Постанова

Іменем України

22 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 760/1060/17

провадження № 61-19136св20

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_1 ,

відповідач- Солом`янська міжрайонна медико-соціальна експертна комісія Київського міського центру медико-соціальної експертної комісії Київського міського центру медико-соціальної експертизи департамента охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року в складі судді Усатової І. А. та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Кулікової С. В., Желепи О. В., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Солом`янської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Київського міського центру медико-соціальної експертної комісії Київського міського центру медико-соціальної експертизи департамента охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що з 26 березня 2013 року та до досягнення 18 років, позивач мав інвалідність у зв`язку з захворюванням хребта. На підставі статті 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», згідно якої інвалідність повнолітніх хворих встановлюється медико-соціальними експертними комісіями, з приводу проходження якої він на початку липня 2016 року звернувся до голови лікарсько-консультативної комісії філії № 1 комунального комерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» (далі - ЛКК філії № 1 КНП «КДЦ») Святошинського району м. Києва Носуліча П. В. Останній надав перелік документів і обстежень, необхідних для подання на розгляд медико-соціальної комісії (далі - МСЕК).

02 серпня 2016 року позивач подав усі необхідні документи голові ЛКК філії № 1 КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва. Цього ж дня лікарсько-консультативною комісією (далі - ЛКК) його документи були направлені голові Солом`янської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії Київського міського центру медико-соціальної експертизи департамента охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Солом`янська міжрайонна МСЕК) Перевозник О. В . Однак остання не допустила його документи до розгляду на МСЕК, повідомивши, що у формі № 088/о слід вказати основним захворюванням сколіоз III ступеня та інші захворювання хребта, а супутніми - ендокринологічні захворювання. Вона також повідомила представнику ЛКК, що документи необхідно подати до Спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії Київського міського центру медико-соціальної експертизи (далі - Спеціалізована травматологічна МСЕК).

ОСОБА_1 зазначив, що ніяких зауважень щодо наданих ним медичних документів голові ЛКК чи рекомендацій щодо будь-яких додаткових обстежень головою Солом`янської міжрайонної МСЕК надано не було. Про все це його повідомив голова ЛКК філії № 1 КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва Носуліч П. В . За вказівкою останнього 04 серпня 2016 року (що була надана у присутності законного представника позивача - матері ОСОБА_5 ), позивач пройшов огляд у лікаря-травматолога філії № 1 КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва Савченка В. Ю. та передав йому свої медичні документи для оформлення форми № 088/о, оскільки лікаря-ортопеда в філії № 1 КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва немає. Відповідно до пункту 1.35 Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування» затверджено форму первинної облікової документації № 088/о «Направлення на МСЕК» та Інструкцію щодо її заповнення. Позивач вказував, що в пункті 2 вказаної Інструкції зазначається, що форма № 088/о заповнюється лікуючим лікарем закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи лікування хворого, підписується головою і членами ЛКК і надсилається у МСЕК, тож до надіслання ЛКК його документів на МСЕК, була відсутня заповнена на його ім`я форма № 088/о.

05 вересня 2016 року медичні документи позивача ЛКК були направлені на розгляд голові Спеціалізованої травматологічної МСЕК Ільїну Ю. В. , проте останній також не прийняв документи до розгляду і перенаправив їх до Солом`янської міжрайонної МСЕК та відповідно позивачу було повідомлено, що травматологічна МСЕК оглядає хворих з травмами хребта в працездатному віці, захворювання хребта оглядаються на міжрайонній МСЕК.

Після повторного направлення його документів до Солом`янської міжрайонної МСЕК 06 вересня 2016 року, документи знову не були допущені до розгляду цією МСЕК. Після повернення медичних документів до ЛКК філії № 1 КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва, остання повернула ці документи позивачу, а також ОСОБА_1 було надано на ознайомлення заповнену на його ім`я форму № 088/о, де основним захворюванням було вказано сколіоз III ступеня та інші захворювання опорно-рухового апарату.

08 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до голови ЛКК філії № 1 КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва Носуліча П. В. із заявою про надання йому завіреної копії «Направлення на медико-соціальну-експертну комісію (МСЕК)» (форма № 088/о), яке заповнене на його ім`я лікарем-травматологом Савченком Ю. В. у серпні 2016 року, однак на неодноразові заяви позивачу так і не було надано копії форми № 088/о.

Також зазначав, що з заявами про надання йому письмових роз`яснень щодо правомірності відмов прийняти його документи на розгляд МСЕК, а також інформування його до якої з МСЕК він може подати свої документи на розгляд, позивач звертався до: голови Солом`янської міжрайонної МСЕК Перевозник О. В., головного лікаря - головного експерта Київського міського центру медико-соціальної експертизи Павловської Р. О., директора департамента охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Міністра охорони здоров`я України.

Головний лікар-головний експерт Київського міського центру медико-соціальної експертизи Павловська Р. О. надала відповідь, в якій зазначено, що голова Солом`янської міжрайонної МСЕК 06 вересня 2016 року повернула його посильні документи з рекомендацією повного обстеження в ендокринологічному стаціонарі, а після цього подані ним документи будуть направлені до Солом`янської міжрайонної МСЕК, яка огляне його та винесе експертне рішення відповідно до чинного законодавства. Голова Солом`янської міжрайонної МСЕК Перевозник О. В. надала також відповідь про необхідність повного обстеження в ендокринологічному стаціонарі.

Однак, жодного направлення на обстеження в ендокринологічному стаціонарі ні голова Солом`янської міжрайонної МСЕК, ні голова ЛКК філії № 1 КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва йому не надавали.

При розгляді головою Солом`янської міжрайонної МСЕК його документів 02 серпня 2016 року рекомендація про обстеження в ендокринологічному стаціонарі позивачу не надавалась. Крім того, в період з 05 грудня 2014 року до 15 грудня 2014 року він проходив повне стаціонарне ендокринологічне обстеження в Київському міському клінічному ендокринологічному центрі (за рік і вісім місяців до подачі документів на МСЕК), а також з 05 червня 2010 року спостерігається в Інституті ендокринології та обміну речовин ім. Комісаренка, де постійно проходить необхідні дослідження та здає аналізи. В пакеті документів, поданих позивачем до Солом`янської міжрайонної МСЕК надавався консультативний висновок Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка від 13 липня 2016 року та результати його обстежень, що проводилися у цьому ж медичному закладі.

У заповненій на ім`я позивача формі № 088/о основним захворюванням вказано сколіоз ІІІ ступеня та інші захворювання опорно-рухового апарату. Оскільки, до заповнення цієї форми у голови Солом`янської міжрайонної МСЕК рекомендацій немає, отже, на думку позивача, призначення інвалідності буде розглядатися за цією хворобою.

У відповіді на його звернення виконувача обов`язків директора департамента охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Турчака Д. В. повідомляється про те, що питання встановлення йому групи інвалідності може бути розглянуто саме з урахуванням патології ендокринної системи, а не захворювання хребта.

Позивач наголошував на тому, що статус дитини-інваліда він мав по захворюванню хребта і його діагноз, станом на 01 серпня 2016 року, за висновком головного позаштатного фахівця з ортопедії-травматології Косясова О. М. , зокрема, був сколіоз ІІІ ступеня.

Згідно пункту 3.4.34 розділу III «Інструкції про встановлення груп інвалідності», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 вересня 2011 року № 561 сколіоз ІІІ ступеня входить до переліку захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів, порушень функцій органів та систем організму, при яких ІІІ група інвалідності встановлюється без строку переогляду. Жодної ендокринної патології з тих, що він має за висновком Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка, в переліку Інструкції немає.

У зв`язку з вищенаведеним, позивач просив:

- визнати незаконними дії Солом`янської міжрайонної МСЕК щодо відмови прийняти медичні документи ОСОБА_1 для встановлення інвалідності у зв`язку із захворюванням хребта з основним захворюванням сколіоз ІІІ ступеня та інші захворювання опорно-рухового апарату на розгляд Солом`янської міжрайонної МСЕК 02 серпня 2016 року;

- визнати незаконними дії Солом`янської міжрайонної МСЕК щодо відмови 06 вересня 2016 року прийняти медичні документи ОСОБА_1 для встановлення інвалідності у зв`язку з захворюванням хребта з основним захворюванням сколіоз ІІІ ступеня та інші захворювання опорно-рухового апарату на розгляд Солом`янської міжрайонної МСЕК;

- зобов`язати Солом`янську міжрайонну МСЕК прийняти до розгляду медичні документи ОСОБА_1 для встановлення інвалідності у зв`язку з захворюванням хребта з основним захворюванням сколіоз ІІІ ступеня та інші захворювання опорно-рухового апарату.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що заявлені позовні вимоги є недоведеними, а звернення до суду з відповідними позовними вимогами, є передчасним. Суди визнали заявлені позовні вимоги необґрунтованими, оскільки позивачу не було відмовлено у встановленні інвалідності у зв`язку з захворюванням хребта, а лише повернуто документи для проходження ендокринологічного обстеження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 18 січня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року.

Справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами неправомірно та безпідставно ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки судами попередніх інстанцій не було враховано, що 02 серпня 2016 року голова Солом`янської міжрайонної МСЕК не допустила його документи до розгляду на МСЕК, повідомивши, що у формі № 088/о слід вказати основним захворюванням сколіоз III ступеня та інші захворювання хребта, а супутніми - ендокринологічні захворювання; голова Солом`янської міжрайонної МСЕК також повідомила представнику ЛКК, що за основним захворюванням сколіоз III ступеня і супутніми ендокринологічними захворюваннями документи необхідно подати до Спеціалізованої травматологічної МСЕК. Крім того, судами не враховано, що ніяких зауважень щодо наданих позивачем медичних документів, які були надані ним голові ЛКК, чи рекомендацій щодо будь-яких додаткових обстежень головою Солом`янської міжрайонної МСЕК надано не було.

Суди не врахували, що після отримання відповідей на свої письмові звернення, позивач мав обґрунтовані підстави вважати, що питання встановлення інвалідності після повного ендокринологічного обстеження буде розглянуте не по захворюванню хребта, а по ендокринологічному захворюванню. Позивач вважає, що для прийняття до розгляду Солом`янською міжрайонною МСЕК медичних документів для встановлення йому інвалідності у зв`язку із захворюванням хребта з основним захворюванням сколіоз ІІІ ступеня та іншими захворюваннями опорно-рухового апарату не потрібно ендокринологічного стаціонарного обстеження.

У касаційній скарзі посилався на те, що судами не враховано висновки, викладені в постановах Верховного Суду України: від 25 квітня 2013 року в справі № 5-10кс13, від 09 липня 2015 року у справі № 1/485/2/13; у постановах Верховного Суду: від 01 березня 2018 року в справі № 461/7315/15-к, від 13 вересня 2018 року в справі № 607/10931/14-к, що оскільки подані ним відповідачу документи належним чином оформлені, а тому вони мають статус офіційних. У постанові Верховного Суду України від 09 липня 2015 року в справі № 1/485/2/13 зроблено висновок, що направлення на МСЕК з медичним документом за формою № 088/о є підставою для проведення експертизи. Підставою касаційного оскарження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Позиції інших учасників

У встановлений ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року строк відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 до суду не надходив.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 26 березня 2013 року до досягнення 18 років мав інвалідність у зв`язку з захворюванням хребта, що підтверджується посвідченням дитини-інваліда № НОМЕР_1 серія ААГ та довідкою від 19 лютого 2013 року № 11 «Інституту травматології та ортопедії НАМН України», індивідуальною програмою реабілітації дитини-інваліда від 11 березня 2015 року № 26, виданою філією № 6 Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Святошинського району м. Києва.

З довідки на МСЕК, виданої ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» 29 липня 2016 року № 37311 видно, що ОСОБА_1 звертався за консультацією з приводу: юнацький кіфоз - 82 градуси (хвороба Шоєрман-Мау) із вираженою клиноподібною деформацією Th9-L2 хребців. Лівобічний грудо-поперековий сколіоз ІІІ ступеня (32 градуси). Ожиріння ІІ ступеня. Вальгусна деформація колінних суглобів, плоско-вальгусна деформація стоп. Йому надано рекомендацію: проходження МСЕК для надання статусу особи з інвалідністю у зв`язку з досягненням повноліття.

З метою отримання статусу особи з інвалідністю у зв`язку з досягненням повноліття, ОСОБА_1 02 серпня 2016 року подав документи голові ЛКК філії № 1 КНП «КДЦ» Святошинського району, звідки його документи було направлено голові Солом`янської міжрайонної МСЕК.

З матеріалів справи вбачається, та підтверджено сторонами у судовому засіданні, що 06 вересня 2016 року голова Солом`янської міжрайонної МСЕК повернула ОСОБА_1 його посильні документи з рекомендацією повного обстеження в ендокринологічному стаціонарі.

У відповіді позивачу Солом`янської міжрайонної МСЕК від 13 вересня 2018 року № 162 зазначено, що після обстеження пакет посильних документів позивача буде направлений на Солом`янську міжрайонну МСЕК, яка огляне ОСОБА_1 та винесе експертне рішення відповідно до чинного законодавства.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Як видно із касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, інвалідів (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей-інвалідів проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв`язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами. Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Медико-соціальні експертні комісії визначають: групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана інвалідом однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір інваліда. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;

види трудової діяльності, рекомендовані інваліду за станом здоров`я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою інваліда (крім випадків, коли інваліда визнано недієздатним);

причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;

ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;

ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;

медичні показання на право одержання інвалідами спеціального автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним.

Медико-соціальні експертні комісії:

встановлюють компенсаторно-адаптаційні можливості особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації;

складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації інваліда, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми;

вивчають виробничі, медичні, психологічні, екологічні, соціальні причини виникнення інвалідності, її рівня і динаміки та беруть участь у розробленні комплексних заходів щодо профілактики і зниження рівня інвалідності серед повнолітніх осіб, удосконалення реабілітаційних заходів;

забезпечують своєчасний огляд (переогляд) повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, інвалідів;

вносять до централізованого банку даних з проблем інвалідності інформацію про повнолітніх осіб, яких визнано інвалідами.

Медико-соціальні послуги з огляду повнолітніх осіб і послуги лікарсько-консультативних комісій з огляду дітей надаються безоплатно.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 визначено, зокрема, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Пунктами 17, 18 вказаного Положення встановлено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я. Голова комісії або керівник закладу охорони здоров`я у разі виявлення фактів зловживання службовим становищем, службового підроблення або службової недбалості під час направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності інформують у триденний строк про це правоохоронні органи.

Судами встановлено, що позивачу було повернуто його посильні документи на МСЕК з рекомендацією повного обстеження в ендокринологічному стаціонарі, тобто, відповідачем було йому відмовлено у прийнятті медичних документів для встановлення інвалідності, оскільки було рекомендовано пройти повне обстеження в ендокринологічному стаціонарі, після якого пакет посильних документів позивача буде направлений на Солом`янську міжрайонну МСЕК, яка огляне ОСОБА_1 та винесе експертне рішення відповідно до чинного законодавства.

Позивачу необхідно пройти повне медичне (стаціонарне) обстеження для встановлення інвалідності у зв`язку з захворюванням хребта з основним захворюванням сколіоз ІІІ ступеня та іншими захворюваннями опорно-рухового апарату.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ОСОБА_1 не проходив рекомендоване йому стаціонарне обстеження, передбачене законодавством України; позивач не відмовлявся від проходження обстеження, та відповідач не відмовляв позивачу у направленні на проходження стаціонарного обстеження, а навпаки - рекомендував йому проходження такого обстеження, після якого наданий позивачем пакет медичних документів буде направлений на розгляд Солом`янської міжрайонної МСЕК, остання винесе рішення відповідно до чинного законодавства про можливість/неможливість отримання позивачем статусу особи з інвалідністю.

З цих підстав суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків, що звернення позивача до суду з позовними вимогами про визнання незаконними дій відповідача щодо відмови прийняти медичні документи ОСОБА_1 для встановлення інвалідності у зв`язку із захворюванням хребта з основним захворюванням сколіоз ІІІ ступеня та іншими захворюваннями опорно-рухового апарату на розгляд Солом`янської міжрайонної МСЕК 02 серпня 2016 року, є передчасним.

Суди також обґрунтовано вважали, що вимоги позивача про визнання незаконними дій відповідача щодо відмови 06 вересня 2016 року прийняти медичні документи ОСОБА_1 для встановлення інвалідності у зв`язку з захворюванням хребта з основним захворюванням сколіоз ІІІ ступеня та іншими захворюваннями опорно-рухового апарату на розгляд Солом`янської міжрайонної МСЕК та зобов`язання відповідача прийняти до розгляду медичні документи ОСОБА_1 для встановлення інвалідності у зв`язку з захворюванням хребта з основним захворюванням сколіоз ІІІ ступеня та іншими захворюваннями опорно-рухового апарату на розгляд Солом`янської міжрайонної МСЕК не підлягають задоволенню, оскільки позивачу не було відмовлено у розгляді питання про направлення на проходження стаціонарного обстеження.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, встановивши належним чином фактичні обставини справи, правомірно відмовив у задоволенні заявлених позовних вимог.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Ураховуючи вищезазначене, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши належним чином надані докази та встановивши фактичні обставини у справі, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку із його необґрунтованістю.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду України: від 25 квітня 2013 року в справі № 5-10кс13, від 09 липня 2015 року у справі № 1/485/2/13; у постановах Верховного Суду: від 01 березня 2018 року в справі № 461/7315/15-к, від 13 вересня 2018 року в справі № 607/10931/14-к, зокрема, що подані позивачем документи належним чином оформлені та є офіційними документами, оскільки в даній справі інші предмет та підстави позову, зокрема, спірні правовідносини виникли з інших підстав, а відповідач не оспорював законність поданих позивачем документів.

Безпідставними є аргументи касаційної скарги про неврахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 09 липня 2015 року в справі № 1/485/2/13, а саме, що направлення на МСЕК з медичним документом за формою № 088/о є підставою для проведення експертизи, оскільки при розгляді даної справи судами не було зроблено протилежного висновку, та відмова у задоволенні заявлених позовних вимог була мотивована їх передчасністю, а тому суди правильно визнали їх необґрунтованими.

Інші аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 є аналогічними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку і його висновки є достатньо аргументованими. У зв`язку із цим Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Доводи касаційної скарги про те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили належним чином всі обставини у справі, відхиляються, оскільки зводяться до переоцінки доказів у справі, що за змістом статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

ЄСПЛ у своїх рішеннях вказував, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» (CASE «PONOMARYOV v. UKRAINE»), рішення від 03 квітня 2008 року).

Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права на підставі наданих доказів та ухвалено законні і обґрунтовані судові рішення в цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судами попередніх інстанцій повно встановлено обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук

І. М. Фаловська