РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2993/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

та секретаря судового засідання Яковенко В.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гловоапп Україна" (м. Київ)

до адвоката ОСОБА_1 (м. Харків) , Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" (м. Харків)

про захист ділової репутації та стягнення 150000,00 грн,

за участю представників:

позивача - Воронцова О.М.;

відповідача (адв. ОСОБА_1.) - не з`явився;

відповідача (АО "Донець і партнери") - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Гловоапп Україна" (позивач) надало Господарському суду Харківської області через систему "Електронний суд" позовну заяву до ОСОБА_1 та до Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" (відповідачі), в якій просить:

1) визнати недостовірною та такою, що порушує право ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522) на недоторканність ділової репутації інформацію, поширену ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у публікації за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_1 " ІНФОРМАЦІЯ_5;

2. "ІНФОРМАЦІЯ_6";

3. "ІНФОРМАЦІЯ_7. ";

4. "ІНФОРМАЦІЯ_7";

5. "ІНФОРМАЦІЯ_8";

6. "ІНФОРМАЦІЯ_9.".

2) визнати недостовірною та такою, що порушує право ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522) на недоторканність ділової репутації інформацію, поширену Адвокатським об`єднанням "Донець і партнери" (код ЄДРПОУ 40104386) у публікації за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10:

1. "ІНФОРМАЦІЯ_10";

2. "ІНФОРМАЦІЯ_11";

3. "ІНФОРМАЦІЯ_12.".

3) зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію про ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522), поширену ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в соціальній мережі Facebook у публікації під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом розміщення на офіційній Facebook-сторінці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , доступна за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_13) вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_14".

4) зобов`язати Адвокатське об`єднання "Донець і партнери" (код ЄДРПОУ: 40104386) протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію про ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522), поширену Адвокатським об`єднанням "Донець і партнери" (код ЄДРПОУ: 40104386) в соціальній мережі Facebook у публікації під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом розміщення на офіційній Facebook-сторінці Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" (код ЄДРПОУ: 40104386, доступна за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_15) вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_14".

5) стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" (код ЄДРПОУ 40104386) на користь ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522) компенсацію завданої ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522) моральної шкоди в розмірі 150000,00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень;

6) стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" (код ЄДРПОУ 40104386) на користь ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522) відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень;

7) стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" (код ЄДРПОУ 40104386) на користь ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522) відшкодування витрат на проведення лінгвістичної експертизи в розмірі 14000,00 (чотирнадцять тисяч) гривень;

8) стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" (код ЄДРПОУ 40104386) на користь ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522) відшкодування витрат на проведення комп`ютерної експертизи (фіксації інформації) в розмірі 5500,00 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень;

9) стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" (код ЄДРПОУ 40104386) на користь ТОВ "Гловоапп Україна" (код ЄДРПОУ 42555522) відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 11350,00 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) гривень.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує поширенням відповідачами - авторами спірної публікації в мережі Інтернет недостовірної інформації, яка принижує ділову репутацію позивача та дискредитує останнього, посилаючись при цьому на: висновок експерта №75/21 щодо інформації оприлюдненої у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет від 16.06.2021; висновок експерта №76/21 за результатами лінгвістично го (семантико-текстуального) дослідження від 24.06.2021; ст. 16, 23, 94, 200, 201, 277, 1167 ЦК України; ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України; ч. 4 ст. 14 Закону України "Про інформацію"; постанову Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (надалі - "ППВСУ №1"); абз. 2 п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" від 28.03.2007 №01-8/184; постанову Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 (надалі - "ППВСУ №4").

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.08.2021 залишено без руху позовну заяву ТОВ "Гловоапп Україна".

09.08.2021 за вх.№18606 через систему "Електронний суд" позивач надав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Вказаною ухвалою суду підготовче засідання призначено на 20.09.2021 о 14:00 год, про що повідомлено учасників справи.

06.09.2021 відповідач (адв. ОСОБА_1 ) надав відзив на позовну заяву, в якому просить в позові відмовити повністю. Свої заперечення обґрунтовує тим, що зі змісту коментарю ОСОБА_1 вбачається лише посилання на знак для товарів та послуг « ІНФОРМАЦІЯ_2 » без посилання на конкретну компанію (українську чи іспанську), а позивач є лише франчайзі іспанської компанії Glovoapp23, S.L.; у своєму дописі адвокат ОСОБА_1 використовував інформацію, отриману в межах судового процесу по справі №953/6084/20 за позовом ОСОБА_3 ("ОСОБА_3") до ТОВ "Гловоапп Україна", третя особа - Головне управління Держпраці в Харківській області про встановлення факту наявності трудових відносин. Цей позов обґрунтовано тим, що під час здійснення доставки замовлення користувача додатку Глово кур`єр зазнав численних тілесних ушкоджень, внаслідок яких настала смерть; пунктом 5.1.2 Угоди про франшизи від 01.10.2019 зазначається, що франшизоотримувач не має права вживати ніяких заходів для захисту торгової марки або торгової назви, що стосуються виключно сфери повноважень франшизодавця. Також відповідач (адв. ОСОБА_1 ) у відзиві на позов зазначає, що позивач є неналежним позивача, оскільки ним не доведено порушення публікацією відповідачів саме прав позивача. Крім того, він вказує, що згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК України з 2014 року негативна інформація автоматично не вважається автоматично недостовірною, а недостовірність підлягає доказуванню позивачем.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди відповідач (адв. ОСОБА_1 ) зазначає у відзиві на позов, що: не зрозуміло як впливає на розмір моральної шкоди позивача той факт, що він є компанією з іноземними інвестиціями; позивач не надав жодних доказів того, що або користувач, або бізнес-партнер відмовився співпрацювати з ним саме через поширену відповідачем інформацію; позивач не надав жодних доказів того, що конкурентні сервіси доставки стали переважати на ринку саме після поширення дописів відповідачем.

До того ж відповідач (адв. ОСОБА_1 ) вказує, що попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 150000,00 грн.

06.09.2021 відповідач (АО «Донець і партнери») надав відзив на позовну заяву, в якому просить в позові відмовити повністю. Свої заперечення обґрунтовує тим, що: позивач не має права на звернення до суду; позивачем не доведено належними та допустимими доказами поширення недостовірної інформації відповідачем; експертом не здійснювалась оцінка достовірності інформації, яку було надано на дослідження, посилаючись на рішення Верховного Суду Іспанії, якими встановлено факт перебування кур`єрів в трудових відносинах з компанією Glovo.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди відповідач (АО «Донець і партнери») зазначає у відзиві на позов, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди.

До того ж відповідач (АО «Донець і партнери») вказує, що попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 120000,00 грн.

Крім того, відповідач (АО «Донець і партнери») користуючись своїм право, передбаченим ч. 1 ст. 90 ГПК України, просить надати вичерпні відповіді на наступні питання:

1. чи зверталось ТОВ «Гловоапп Україна» до Glovoapp23, S.I. з повідомленням про будь-яке порушення прав на торгову марку, торгову назву, чи будь-яких прав на промислову та інтелектуальну власність, що належить Glovoapp23, S.I., або про будь-які дії, що суттєво заважають, порушують або перешкоджають належному здійсненню діяльності за франшизою?

2. чи перебували в трудових відносинах ТОВ «Гловоапп Україна» та/або з Glovoapp23, S.I. два кур`єри, які загинули, виконуючи свою роботу?

3. чи відомо ТОВ «Гловоапп Україна» про рішення Верховного Суду Королівства Іспанії від 27.12.2019 №588/19, від 23.09.2020 №805/2020, від 20.11.2020 №119/2020?

14.09.2021 позивач надав відповідь на відзиви відповідачів, в якій зазначає, що він є належним позивачем у цій справі, а також, що він надав вичерпну інформацію та докази на підтвердження позову та своїх позовних вимог.

20.09.2021 відповідач (АО «Донець і партнери») надав заперечення на відповідь позивача на відзив на позов, в якому вказує, що: позивач не довів порушення його немайнових прав; належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту; інформація, про спростування якої заявлено позивачем, поширюється в мережі Інтернет; висновок експерта №76/21 від 24.06.2021 є недопустимим доказом.

Протокольною ухвалою суду від 20.09.2021 відзиви відповідачів на позов, відповідь позивача на відзиви на позов та заперечення відповідача (АО «Донець і партнери») на відповідь позивача були прийняті судом до розгляду.

20.09.2021 підготовче засідання було відкладено на 29.09.2021 о 15:00 год.

21.09.2021 відповідач (адв. ОСОБА_1 ) надав заперечення на відповідь позивача на відзив на позов, в яких вказує, що: позивачем не доведено порушення його прав; позивач не довів свої позовні вимоги належними та допустимими доказами; оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

28.09.2021 позивач надав посвідчені нотаріально відповіді на запитання, викладені у відзиві відповідача (АО «Донець і партнери») на позовну заяву, в яких вказав, що: 1) Поставлене питання не стосується обставин, що мають значення для розгляду даної справи про захист ділової репутації позивача. Разом з цим, позивач повідомляє, що останній належним чином проінформував іспанську компанію Glovoapp23, S.L. про факт порушення відповідачами права позивача на захист ділової репутації. 2) Бізнес модель позивача не передбачає укладання трудових договорів з кур`єрами. 3) Поставлене питання не стосується обставин, що мають значення для розгляду даної справи про захист ділової репутації позивача. При цьому позивач повідомляє, що йому не відомо про рішення Верховного суду Королівства Іспанії від 27.12.2019 №588/19, від 23.09.2020 №805/2020, від 20.11.2020 №119/2020.

Протокольною ухвалою суду від 29.09.2021 заперечення відповідача (адв. ОСОБА_1 ) на відповідь позивача на відзив на позов було прийнято до розгляду та відкладено підготовче засідання на 11.10.2021 о 14:00 год.

Протокольною ухвалою суду від 11.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.10.2021 о 14:00 год.

26.10.2021 позивач надав клопотання про стягнення судових витрат, в якому просить у разі ухвалення рішення по справі на його користь стягнути солідарно з відповідачів судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 133391,80 грн та судовий збір у розмірі 15870,00 грн.

26.10.2021 відповідач (АО «Донець і партнери») надав заяву про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з позивача фактично понесені витрати на правову допомогу у сумі 30000,00 грн.

26.10.2021 у судовому засіданні була оголошена перерва до 01.11.2021 о 14:00 год, про що представники сторін повідомлені під розпис.

29.10.2021 відповідач (адв. ОСОБА_1 ) надав заяву про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правову допомогу у розмірі 150000,00 грн.

01.11.2021 позивач надав додаткові пояснення у справі.

01.11.2021 відповідач (адв. ОСОБА_1 ) надав письмові пояснення та міркування по справі.

01.11.2021 відповідач (АО «Донець і партнери») надав заяву про зменшення витрат на правничу допомогу, в якій просить відмовити позивачу у задоволенні заяви про солідарне стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу та судового збору у повному обсязі.

Також відповідач (АО «Донець і партнери») надав клопотання про залучення доказів фактично понесених витрат на правову допомогу.

01.11.2021 представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити повністю.

01.11.2021 у судовому засіданні була оголошена перерва до 10.11.2021 о 14:00 год.

09.11.2021 відповідач (адв. ОСОБА_1 ) надав два клопотання/заяву, в яких повідомив про неможливість прийняти участь у судовому засіданні та просив його відкласти на іншу дату, які були відхилені протокольною ухвалою суду в зв`язку з закінченням строку розгляду справи по суті.

09.11.2021 відповідач (АО «Донець і партнери») надав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було залишено без розгляду протокольною ухвалою суду в зв`язку з закінченням строку розгляду справи по суті.

10.11.2021 представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі. Також представник позивача усно заперечував проти заяв відповідачів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись, зокрема, на їх необґрунтованість, недоведеність, неспівмірність та безпідставну завищеність відповідачами.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися.

Оскільки неявка у судове засідання представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в ній матеріалами, як то передбачено ч. 1 ст. 202 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гловоапп Україна" (позивач), діє в Україні як франчайзі іспанської компанії Glovoapp23, S.L. (податковий номер компанії (CIF): B66362906) на підставі Угоди про франшизу від 01 жовтня 2019 року (надалі - Угода).

Основною діяльністю компанії Glovoapp23, S.L. є розробка та управління платформою, що дозволяє за допомогою мобільного та/або веб-додатку деякими місцевими закладами пропонувати або розміщувати свої товари або послуги для подальшого продажу користувачам, а користувачам - здійснювати пошук та замовлення таких товарів або послуг (надалі - платформа).

Відповідно до пункту 1 Угоди (предмет угоди) франшизодавець (іспанська компанія Glovoapp23, S.L.) зобов`язується надати франшизоотримувачу на користь останнього протягом строку дії цієї Угоди та за умови дотримання передбачених нею конкретних умов: (і) послугу доступу до платформи, а також право на використання торгової марки та торгової назви, зазначених у додатку ІІ, з метою здійснення своєї діяльності; (іі) технічну інформацію або Ноу-хау, розроблені франшизодавцем; та (ііі) постійно надавати франшизоотримувачу технологічну, комерційну та технічну допомоги, а також певні послуги підтримки на час дії Угоди.

Згідно з додатком ІІ Угоди, іспанська компанія Glovoapp 23, S.L. є власником, з-поміж інших, комбінованого знаку для товарів та послуг "Glovo" (номер міжнародної реєстрації знаку для товарів та послуг - 1412099), дата реєстрації - 23 квітня 2018 року, строк дії - по 23 квітня 2028 року.

Позивач має право на використання на території України міжнародного знаку для товарів та послуг Glovo.

Як зазначає у позові позивач та не заперечується відповідачем (адв. ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_16 року адвокат ОСОБА_1 поширив в мережі Інтернет шляхом опублікування на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_13), яка доступна широкому загалу, повідомлення (пост) наступного змісту (повідомлення розміщене за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_17.

ІНФОРМАЦІЯ_18)" (надалі разом - публікація).

При цьому, як зазначає позивач та не заперечується відповідачами, автором перших чотирьох абзаців публікації є відповідач (адв. ОСОБА_1.), а 5 - 10 абзаци публікації первісно опубліковані на офіційній Facebook-сторінці Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" (ІНФОРМАЦІЯ_15) ІНФОРМАЦІЯ_16 року (посилання на первісну публікацію відповідача АО «ОСОБА_1.» в Facebook: ІНФОРМАЦІЯ_3).

Сторінка в соціальній мережі Facebook, яка доступна широкому загалу за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_13 належить саме відповідачу (адв. ОСОБА_1.), що підтверджується роздруківкою із Єдиного реєстру адвокатів України, яка міститься в матеріалах справи.

10.06.2021 адвокат позивача звернувся до ТОВ "Центр судових експертиз "Альтернатива"" із запитом на проведення експертизи змісту публікації та щодо інформаційного наповнення ресурсу посилання в мережі Інтернет, медіаматеріалу.

На підтвердження фіксування змісту публікації в соціальній мережі Facebook позивачем до позовної заяви додано висновок експерта №75/21 щодо інформації оприлюдненої у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет від 16.06.2021, складений судовим експертом першого кваліфікаційного класу Центру судових експертиз «Альтернатива» Усковим Кирилом Юрійовичем, відповідно до якого зміст веб-сторінки за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_19 та медіаматеріал, на який є посилання зі сторінки (ІНФОРМАЦІЯ_20), додаються до висновку у додатках: Б, В - сторінки у друкованому вигляді; А - у електронному вигляді (знімки головного вікна браузера та відеозапис).

24.06.2021 позивачем отримано висновок експерта Центру судових експертиз «Альтернатива» Фраймович Людмили Володимирівни №76/21 від 24.06.2021 за результатами проведення семантико-текстуального дослідження (надалі - "Висновок експерта № 76/21"), згідно з яким:

1. "Текст посту у соціальній мережі "Facebook", розміщеного за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_19, містить висловлювання, в яких наявна негативна інформація щодо компанії, яка використовує торгову марку "Glovo" (Самі висловлювання наведено у п. 1 дослідницької частини Висновку).

Відповідно до п. 1 дослідницької частини висновку експерта №76/21 цими висловлюваннями є:

1.1. "ІНФОРМАЦІЯ_2 (заголовок публікації);

1.2. "ІНФОРМАЦІЯ_6";

1.3. "ІНФОРМАЦІЯ_21.";

1.4. "ІНФОРМАЦІЯ_21";

1.5. "ІНФОРМАЦІЯ_22";

1.6. "ІНФОРМАЦІЯ_23.".

2. Висловлювання негативного характеру щодо компанії, яка використовує торгову марку "Glovo", наявні у тексті посту у соціальній мережі "Facebook", розміщеного за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_19, викладені у формі фактичних тверджень.

Також позивач у позовній заяві вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_24", як про це неправдиво ствердив адвокат ОСОБА_1.

Опублікована та поширена відповідачами інформація про те, що позивач нібито використовує "ІНФОРМАЦІЯ_25", "ІНФОРМАЦІЯ_26" є ствердженням фактів вчинення позивачем порушень трудового та податкового законодавства, що є неприпустимим для міжнародної технологічної компанії, яка уважно ставиться до дотримання вимог законодавства та захисту прав працівників та користувачів додатку Glovo.

Позивач у позові заперечує інформацію про те, що ІНФОРМАЦІЯ_27", оскільки з 2018 року, тобто з моменту запуску сервісу Glovo в Україні, серед кур`єрів Glovo всього мало місце два летальні випадки.

Позивач вважає, що інформація у публікації сформульована відповідачами способом категоричного висловлювання у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому за формою вираження вищезазначеної інформації публікація не містить критики або оцінки дій, виражена у формі твердження конкретних фактів (обставин), яких насправді ніколи не існувало.

Відповідачі, розмістивши публікацію, здійснили поширення інформації про позивача, а саме вказали, що позивач, як компанія, яка використовує торгову марку "Glovo":

1) ІНФОРМАЦІЯ_28":

2) використовує "ІНФОРМАЦІЯ_25";

3) "влаштовує працівників неофіційно".

На думку позивача ця інформація формує негативне враження суспільства про Glovo, позбавляючи при цьому суспільство можливості самостійно надати оцінку та скласти особисте та незалежне враження стосовно позивача, що порушує право позивача на недоторканність ділової репутації, гарантоване статтею 94 Цивільного кодексу України.

Вищезазначене стало підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

1. Щодо визнання інформації недостовірною.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Згідно з ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині

Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

У статті 1 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати, як у формі фактичних тверджень, так і у формі оціночних суджень.

Згідно з абзацом 2 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 (надалі - ППВСУ №1) під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до абз. 1 п. 15 ППВСУ №1 юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно з ч. 5 п. 15 ППВСУ №1 недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Аналогічні положення викладені у постанові КГС ВС від 21.01.2021 у справі №910/9397/18.

Дифамація (лат. diffamatio) - це загальноприйнятий в більшості країн світу юридичний термін, під яким розуміють правопорушення у вигляді поширення відомостей, що не відповідають дійсності, які порочать честь, гідність та ділову репутацію потерпілого.

У дифамаційному праві цивільно-правовий судовий захист зазначених нематеріальних благ можливий лише при умові одночасного захисту права на свободу слова і масової інформації. Тобто значення будь-якого дифамаційного спору - у досягненні балансу і вирішенні колізії між правом на захист честі, гідності та ділової репутації й спростування недостовірної інформації, з одного боку, і правом на свободу слова і масової інформації, з іншого. Рішення ЄСПЛ «Українська прес-група» проти України» 29.03.2005 (пункт 1 постанови Пленуму ВСУ від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Частина третя статті 277 ЦК України (презумпція добропорядності) виключена на підставі Закону України від 27 березня 2014 року №1170-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації» і не має зворотної дії в часі на підставі частини першої статті 58 Конституції України.

А тому абз. 6 п. 15, п. 18 ППВСУ №1 застосовуватися не може.

Отже, для позивача діє загальний тягар доведення позову: 1) факту поширення недостовірної інформації, 2) недостовірність цієї інформації (постанови КЦС ВС: від 25.05.2018 у справі №188/1367/15; від 04.07.2018 у справі №761/7795/17; від 09.09.2020 у справі №688/1505/18).

Позивачем не зазначено конкретно, які саме відомості він просить визнати такими, що не відповідають дійсності та порочать честь і гідність позивача, тільки всю публікацію цілком та взагалі.

Судом встановлено, що відповідач (авд. ОСОБА_1.) у своєму коментарі прямо не вказує на позивача, а тільки на Glovo, без посилання на конкретну компанію.

На підтвердження негативного характеру інформації та віднесення останньої саме до фактичних тверджень позивач надав висновок експерта №76/21 від 24.06.2021.

Висновок експерта №76/21 від 24.06.2021 не може вважатися висновком судового експерта, оскільки особа, яка його виконувала не попереджалася судом про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України. А відтак це є висновок фахівця.

Проте, цей висновок не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ по справі, виходячи з наступного.

Вказаним висновком вирішується питання про право - віднесення висловлювань відповідачів до фактичних тверджень чи оціночних суджень. В той же час питання права суд має вирішувати самостійно. Теж саме - в контексті визначення характеру поширеної інформації - також зазначав Європейський суд з прав людини (справа Дмітрієвський проти Росії, №42168/06, §113). Тому суд відхиляє вказаний доказ як неналежний.

Крім того, перелік використаної експертом літератури, яка складається переважно з джерел правового змісту - юридичної літератури та нормативно-правових актів, а також літератури публіцистичного характеру, що ставить під сумнів науковість задіяних експертом методів. Одночасно з цим суд зазначає, що експертиза, яка здійснена на підставі наведених експертом понять, використаних ним під час дослідження, походження яких для суду невідоме, не може бути доказом у суді.

Об`єктом семантико-текстуального дослідження є лише слово, вжите в конкретному тексті, а дослідження як таке має складатися з наступних етапів: компонентний аналіз, на базі якого виявляються диференціальні та інтегральні ознаки мовної одиниці; контекстуальний аналіз, що дозволяє остаточно встановити значення слова в досліджуваному тексті; порівняльний аналіз, який відбувається протягом усього дослідження в симбіозі із компонентним та текстуальним методами. Значення слова можна встановити лише на підставі даних різноманітних словників. До того ж лише в результаті співставлення відомостей, отриманих із різноманітних словників можна зробити обґрунтований висновок про властивості того чи іншого слова або його значення. Основні критерії вибору словників - їх академічність та сучасність. Оскільки слово функціонує в тексті, встановити його значення можна лише через аналіз його вживання.

Семантико-текстуальна експертиза не може дозволити зробити висновок про те, чи має місце дифамація, тому що дані про властивості слова та про його значення не містять інформації про їх вплив на суб`єкта права або його діяльність.

Алгоритм оцінки висновку лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи викладений у постановах КЦС ВС від 22.07.2020 у справі №638/1098/16; від 26.08.2020 у справі №642/3113/17; від 04.11.2020 у справі №757/108/19.

Позивачем не доведено, що висловлення відповідачів є твердженнями про факти, тобто такі висловлювання, які можуть бути перевірені на предмет їх достовірності чи недостовірності. Тому з огляду на характер висловлювань відповідачів, а також враховуючи відсутність доказів з боку позивача на користь протилежного, суд вважає, що у висловлюваннях відповідачів мають місце оціночні судження.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження не можуть бути підставою для задоволення вимог про її спростування.

За змістом приписів статті 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, а і юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта.

2. Щодо негативного характеру інформації у висловленнях відповідачів.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно з ст. 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду.

Спираючись на ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Згідно з ст. 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу думки.

Відповідно до ст. 10 тієї ж Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За усталеною прецедентною практикою Європейського суду - рішення ЄСПЛ від 07.12.1976 по справі Handyside v. United Kingdom, Series A, №24, §49, та рішення ЄСПЛ від 23.09.1994 по справі Jersild v. Denmark, Series A, №298, §37 - свобода вираження думки становить одну з основ демократичного суспільства й одну з головних умов для його прогресу.

З урахуванням положень пункту 2 статті 10 Конвенції вона поширюється не тільки на інформацію або ідеї, які прихильно приймаються або вважаються нешкідливими або нейтральними, але також на ті, що ображають, шокують або заподіюють неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких неможливе демократичне суспільство.

З огляду на це, а також зважаючи на положення ч. 5 п. 19 ППВСУ №1, суд вважає, що думка не була висловлена відповідачами в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що могла б принизити ділову репутацію позивача, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог про визнання недостовірною викладеної інформації.

3. Щодо ділової репутації як об`єкту особистих немайнових прав юридичної особи.

Ділова репутація має свою вартість (гудвіл) та є однією з складових ринкової вартості юридичної особи.

Згідно з п. 14.1.40 Податкового кодексу України гудвіл визначено як нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо.

При цьому відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2018 у справі №910/4014/16, поняття гудвілу і ділової репутації не є тотожними, адже гудвіл є багатоскладовою категорією (є ширше за змістом), а ділова репутація є її невід`ємним елементом (є вужче за змістом).

Відповідно до п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію» від 28.03.2007 №01-8/184 визначення змісту ділової репутації залежить від природи її суб`єкта.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" стосовно фізичної особи визначено, що у цьому Законі ділова репутація - це сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод на особисті немайнові права було поширено режим майна, що знайшло свій відгук й у практиці ЄСПЛ, наприклад, щодо гудвілу (її складовою є ділова репутація) - у справах Van Marle and Others v. Netherlands, 03.06.1986, №8543/79, Buzescu v. Romania, №61302/00. Це означає, що ділова репутація, як і майно, має визнаватися активом, що має певну числову (економічну) вартість, з наступним відображенням в бухгалтерському обліку юридичної особи в складі нематеріальних активів.

Ділова репутація як нематеріальний актив обліковується відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, на рахунку 12 "Нематеріальні активи".

Гудвіл як нематеріальний актив підлягає бухгалтерському обліку відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 "Об`єднання підприємств", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 №163 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.07.1999 №499/3792.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Тому для визначення права на захист ділової репутації вирішальним є наявність в бухгалтерському обліку юридичної особи ділової репутації як нематеріального активу, оскільки порушення права на ділову репутацію може полягати не лише у дифамації, а й в її неправомірному використанні.

Крім того, ділова репутація як актив може мати як позитивне, так і негативне значення в розумінні поганої ділової репутації.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наявної у нього позитивної ділової репутації як активу, ним не доведено наявність у нього порушеного права.

4. Щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, в тому числі, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з абз. 1, 3 п. 3, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відшкодування моральної шкоди здійснюється у разі наявності у діях правопорушника усіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності, а саме: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою та вини заподіювача шкоди. Законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт завдання такої шкоди відповідачем та її розмір.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов`язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Позивач не надав доказів наявності шкоди, протиправності діяння відповідачів, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів, а також вини останніх в її заподіянні.

З огляду на зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, з урахуванням встановлення відсутності порушеного права позивача, що могло б потягнути завдання позивачу моральних страждань, суд вважає відсутніми підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача відшкодування моральної шкоди у сумі 150000,00 грн.

Крім того чинне законодавство не передбачає солідарної відповідальності відповідачів.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, недоведеними та не підлягаючими задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на позивача.

З приводу витрат відповідачів на оплату правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, представник позивача заперечував проти заяв відповідачів про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу через їх недоведеність, неспівмірність.

Відповідач (адв. ОСОБА_1.) на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надав: договір про надання правничої (правової) допомоги від 04.08.2021, акт виконаних робіт №1 від 29.10.2021 та товарні чеки: №1 від 27.10.2021, №2 від 28.10.2021, №3 від 29.10.2021.

Відповідач (АО «Донець і патнери») на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надав: договір про надання правової допомоги від 19.08.2021, акт виконаних робіт від 25.10.2021, рахунок №8 від 25.10.2021, платіжне доручення №75 від 26.10.2021 на суму 30000,00 грн.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд дотримується позиції (постанови КГС ВС від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, від 30.07.2019 у справі №902/519/18), що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Для підтвердження наведеної позиції Верховний Суд звертається до критеріїв, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанови КГС ВС від 27.11.2020 у справі №911/4242/15, від 12.11.2020 у справі №910/3233/18).

Як убачається з аналізу судової практики Верховного Суду (постанови КГС ВС від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18), якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 95 рішення ЄСПЛ у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. 34 - 36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Матеріали справи не містять великої кількості документів для дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Цей спір для юриста/адвоката є незначної складності, у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту поширення інформації, судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає за необхідне зменшити суму відшкодування понесених відповідачами (авд. ОСОБА_1. та АО «Донець і патнери») витрат на професійну правничу допомогу з заявлених 150000,00 та 30000,00 грн відповідно до 5000,00 грн кожному.

Керуючись ст. 34, 35, 41, 54 Конституції України, ст. 22, 91, 200, 277, 1167 ЦК України, ст. 1, 30 Закону України «Про інформацію», ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 202, 237, 238 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гловоапп Україна" (01011, м. Київ, вул. Мирного Панаса, 11. оф. 2/21. Код ЄДРПОУ 42555522) на користь Адвокатського об`єднання "Донець і партнери" (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 96-А. Код ЄДРПОУ 40104386) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гловоапп Україна" (01011, м. Київ, вул. Мирного Панаса, 11. оф. 2/21. Код ЄДРПОУ 42555522) на користь адвоката ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . Ідент. код НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "22" листопада 2021 р.

Суддя В.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.