Ухвала

23 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 346/3085/20

провадження № 61-18590ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Левкуном Дмитром Дмитровичем , на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Торговицької сільської ради, Отинійської селищної ради про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку,

встановив:

12 листопада 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Левкун Д. Д. засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у вищевказаній справі, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на наступне.

У касаційній скарзі представник заявника просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження судових рішень. На обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження посилається на те, що копію оскарженої постанови заявник отримала, що підтверджується супровідним листом Івано-Франківського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року. Крім того, через встановлені на території України карантинні заходи з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 просить суд вважати цю обставину поважною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

Відповідно до частини третьої статті 272 ЦПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Наведені представником заявника причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень не дають достатніх підстав для визнання їх поважними. Заявником не долучено до касаційної скарги належного доказу щодо дати отримання копії постанови апеляційного суду, оскільки з копії супровідного листа Івано-Франківського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року неможливо встановити, коли саме заявник отримала копію оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та відповідно, чи потребує поновлення строк на касаційне оскарження судових рішень.

Заявником та її представником не надано жодного доказу щодо недотримання апеляційним судом вимог статті 272 ЦПК України. Крім цього, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст оскаржуваної постанови апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року складено 08 жовтня 2021 року, однак представник заявника звернувся до суду з касаційною скаргою лише 12 листопада 2021 року.

У зв`язку з тим, що безпідставне поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, надати строк для усунення вказаних недоліків, а саме: направити до суду касаційної інстанції заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести належні підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази (поштовий конверт про надсилання кореспонденції апеляційним судом з трек-номером поштового відправлення, довідку апеляційного суду щодо дати отримання/неотримання ОСОБА_1 чи її представником копії повного тексту постанови від 05 жовтня 2021 року тощо).

Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

Крім того, згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У касаційній скарзі представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Левкун Д. Д. просить суд звільнити заявника від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі частини третьої статті 136 ЦПК України у зв'язку з тим, що заявник є пенсіонером та мінімальна пенсія є єдиним джерелом її доходів.

Відповідно до частини першої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій статті136 ЦПК України, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (частина третя статті 136 ЦПК УКраїни).

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Оскільки наведені у касаційній скарзі доводи не є беззаперечними доказами, які підтверджують скрутний майновий стан заявника та відсутність у неї можливості сплатити судовий збір, та не дають змоги в повній мірі оцінити її майновий стан, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги необхідно відмовити.

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 2 102, 00 грн.

Позивач ОСОБА_1 у своєму позові заявляє дві вимоги немайнового характеру: про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 27 червня 2006 року серії ЯБ № 984526 та про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку від 27 червня 2006 року серії ЯБ № 984527.

Ураховуючи вимоги позовної заяви та касаційної скарги, судовий збір за подання касаційної скарги становить 3 363, 20 грн (2 102, 00 грн * 0,4 * 2 * 200 %).

Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3 363, 20 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату.

Також за приписами частини 3 статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підписана представником - адвокатом Левкуном Д. Д.

Нормою частини 4 статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Проте на підтвердження своїх повноважень адвокат Левкун Д. Д. не надав жодних документів.

Представником заявника у прохальній частині касаційної скарги зазначено, що підтвердження його повноважень наявні в матеріалах справи № 346/3085/20.

Проте Верховний Суд звертає увагу представника заявника -адвоката Левкуна Д. Д. на те, що на стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції не має можливості перевірити наявність чи відсутність доказів на підтвердження його повноважень, оскільки за правилом частини сьомої статті 394 ЦПК України питання про витребування матеріалів справи вирішується в ухвалі провідкриття касаційного провадження у справі.

Таким чином, на підтвердження повноважень Левкуна Д. Д. підписувати касаційну скаргу, яка надіслана12 листопада 2021 року, та представляти у Верховному Суді інтереси ОСОБА_1 до суду касаційної інстанції необхідно надати оформлений належним чином відповідний документ.

Крім того, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішенняпункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішенняпункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Представник заявника вказує, що суди не дослідили всі зібрані у справі докази та не дали їм оцінку у сукупності з іншими доказами, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та зазначає підставами касаційного оскарження судових рішень пункти 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Відтак, у випадку зазначення підставою касаційного оскарження те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, заявнику необхідно було б вказати у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Натомість представник заявника лише вказує, що судові рішення оскаржуються зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, при цьому касаційна скарга не містить посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та які не були враховані в оскаржуваних судових рішеннях, із обґрунтуванням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.

Ураховуючи викладене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав), надіслати до суду заяву про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести належні підстави для поновлення цього строку та надати відповідні докази, надати оформлений належним чином відповідний документ на підтвердження повноважень адвоката Левкуна Д. Д., а також сплатити судовий збір.

У відповідності до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

ухвалив:

У задоволенні клопотання представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Левкуна Дмитра Дмитровичапро звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Левкуном Дмитром Дмитровичем , на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 липня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в частині подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення та наданням відповідних доказів у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали в іншій частині касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Ю. Тітов