ЄУН: 461/4363/23

Провадження №: 1-кп/336/375/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року                                                        м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження тримання під вартою відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

На розгляді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України.

Відносно ОСОБА_6 на стадії досудового розслідування ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/6526/22 від 09.12.2022 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Вказаний запобіжний захід неодноразово продовжувався, у тому числі на підставі ч. 4 ст. 331, ч. 6 ст. 615 КПК України. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13.05.2024 одночасно визначено заставу у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб як альтернативний запобіжний захід. Останній раз запобіжний захід продовжено до 05.10.2024 ухвалою суду від 07.08.2024.

Прокурор надав клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати. Крім того, наявний ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, – незаконного впливу на свідків, які заявлені для допиту перед судом стороною захисту.

Сторона захисту заперечила проти задоволення клопотання. Зокрема, захисник вважав розмір застави непомірним для обвинуваченого, а останній зазначив, що в умовах тримання під вартою йому не надається належна медична допомога.

Заслухавши аргументи сторін, суд доходить таких висновків.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, переліченим у вказаній статті.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, його репутацію, наявність судимостей, постійного місця роботи тощо.

В силу ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Вказаний запобіжний захід не може бути застосований до раніше не судимої особи, окрім тієї, що підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Виходячи із змісту ч.ч. 3-5 ст. 199 КПК України при продовженні строку дії запобіжного заходу мають бути встановлені достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Зі змісту ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 09.12.2022 вбачається, що слідчий суддя, обираючи запобіжний захід, визнав доведеними наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, а також існування ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України: переховуватись від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення або ж продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

З огляду на стадію кримінального провадження, суд не може давати власну оцінку обґрунтованості підозри чи вагомості доказів, а тому, оцінюючи клопотання прокурора, бере лише до уваги той факт, що в передбаченому законом порядку судом, встановленим законом (слідчим суддею на стадії досудового розслідування) були зроблені відповідні висновки щодо наявності обґрунтованої підозри та вагомості доказів, достатніх для обрання запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.

Отже, на стадії судового розгляду підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Прокурор в обґрунтування клопотання посилається на наявність ризику переховування обвинуваченого від суду та ризику знищення, спотворення тощо речей і документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також ризику незаконного впливу на свідків.

Суд зауважує, що розглядає питання про продовження запобіжного заходу в межах заявленого прокурором клопотання, а тому не дає оцінку існуванню ризикам незаконного впливу на експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінальне правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому ОСОБА_6 обвинувачується, або ж перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, які існували на час обрання особі запобіжного заходу слідчим суддею.

Ризик знищення речей і документів, що передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, на теперішній час відсутній з огляду на стадію кримінального провадження, про що неодноразово зазначалося колегією суддів в попередніх ухвалах, якими вирішувалося питання запобіжного заходу. Нових обставин, які б вказували на появу таких ризиків, як-то передбачає п. 1 ч. 3 ст. 187 КПК України, та не грунтувалися б на припущеннях, прокурор не навів.

Натепер існує ризик незаконного тиску на свідків, які заявлені для допиту у судовому засіданні стороною захисту, на що обґрунтовано посилається прокурор у клопотанні. Вказаний ризик існує, адже свідки не допитані перед судом, їх показання не фіксувалися стороною обвинувачення під час досудового розслідування кримінального провадження, вони є товаришами обвинуваченого по роботі, останньому відомо місця їх проживання, засоби зв`язку тощо.

Також продовжує існувати ризик переховування від суду, його рівень, з огляду на суворість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, на теперішній час суттєво не зменшився.

Суд зазначає, що суворість можливого покарання не може бути єдиною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Отже, враховуючи тяжкість можливого покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні (від п`ятнадцяти років до довічного позбавлення волі, з конфіскацію майна), зважаючи на характер злочинних дій у яких обвинувачується ОСОБА_8 , його проросійські політичні погляди (висловлювання) відповідно до обвинувального акту, та беручи до уваги той факт, що рф продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, а в Запорізькій області є тимчасово окупованими або тривають бої на території чотирьох з п`яти районів області, тобто обвинувачений має реальну змогу перетнути лінію розмежування та переховуватися на тимчасово непідконтрольній території України або ж на території рф, ризик переховування обвинуваченого від суду неможливо запобігти шляхом застосування будь-якого більш м`якого запобіжного заходу, у тому числі у виді домашнього арешту.

При цьому, суд зауважує, що застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, питання про продовження якого розглядається, не є безальтернативним, оскільки ухвалою суду від 25.03.2024 визначено право внести заставу.

Суд бере до уваги, що захисник послався на непомірність запобіжного заходу для обвинуваченого. На підтвердження своєї позиції захисником надано: копію відомостей про нарахування ОСОБА_6 заробітної плати у розмірі 17 515,88 грн. за червень 2022 року; договір дарування частки квартири від 18.08.2016, за яким ОСОБА_6 подарував ОСОБА_9 (своїй матері) частку квартири; відповідні відомості з державних реєстрів речових прав на нерухоме майно, прав власності на нерухоме майно, з яких вбачається, що обвинувачений не має у своїй власності нерухомого майна та речових прав на таке майно.

Між тим, обираючи 25.03.2024 розмір застави, колегія суддів виходила, в тому числі, із пояснень обвинуваченого в судовому засіданні від 26.02.2024 щодо фінансової спроможності здійснювати часті закордонні подорожі.

Враховуючи приписи ст. 182 КПК України, за якими розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також те, що застава може бути внесена будь-якою особою, суд уважає, що встановлений розмір застави не є завідомо непомірним для обвинуваченого, а менший її розмір не зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків чи стримати від переховування від суду.

Щодо скарг обвинуваченого стосовно ненадання медичної допомоги в умовах тримання під вартою, суд зазначає таке.

Статтею 49 Конституції України задекларовано, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно ст. 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» передбачено, що медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення зорганізуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я.

Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 2.3, 2.6, 2.7 Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 № 239/5/104, зареєстрованим в Мінюсті 10.02.2012 за № 212/20525, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.

Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров`я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування.

У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО.

Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО.

Отже, з огляду на гарантоване Конституцією та законами України право обвинуваченого, незалежно від місця його перебування, на належні медичне обслуговування та надання медичної допомоги, на вільний вибір лікаря-фахівця, а також враховуючи скарги сторони захисту на неналежне надання медичної допомоги обвинуваченому в умовах слідчого ізолятора, суд уважає за необхідне звернути увагу керівництва слідчого ізолятора на необхідність виконання вимог вищевказаних законів та нормативно-правових актів щодо медичного обслуговування та надання належної якості медичної допомоги обвинуваченому та доручити ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» здійснити перевірку стану здоров`я ОСОБА_6 , у разі необхідності – надати належне лікування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 372, 395, главою 18 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто по 16 листопада 2024 року включно.

Доручити ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України» здійснити перевірку стану здоров`я ОСОБА_6 , який перебуває в Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», у разі необхідності – надати належне лікування.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий суддя                                           ОСОБА_1

Судді                                                          ОСОБА_2

ОСОБА_3