СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
19 січня 2011 року Справа № 5020-7/019-4/055-1/135
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Видашенко Т.С.,
суддів Волкова К.В.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Інженер-комплект");
відповідача - не з'явився (товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн");
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Алсуф'єв В.В.) від 10 грудня 2010 року у справі № 5020-7/019-4/055-1/135
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інженер-комплект" (вул. 40 років Радянської України, 11/36, місто Запоріжжя, 69006)
(вул. Експресівська, 26, місто Запоріжжя, 69008)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" (вул. Камишове шосе, 10, місто Севастополь, 99014)
про стягнення 148396,23 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Інженер-комплект” звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський електротехнічний завод “Сатурн” про стягнення 149006,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані посиланням на статті 509, 526, 610, 625, 712 Цивільного кодексу України та обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору поставки № 2 від 15 лютого 2007 року, щодо оплати за поставлену продукцію.
22 лютого 2010 року судом було одержано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначив, що відповідачем 08 лютого 2010 року було здійснено часткове погашення заборгованості у розмірі 80002,00 грн., у зв’язку з чим позивач зменшив позовні вимоги і просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський електротехнічний завод “Сатурн” 69004,00 грн. - суму основного боргу (т.1 а.с. 38-39).
Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача понесені ним судові витрати (витрати на послуги адвоката у розмірі 5000,00 грн., витрати на оплату державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 20 квітня 2010 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 липня 2010 року, позов задоволений повністю (т.1 а.с. 103-107; 144-152).
Постановою Вищого господарського суду України від 13 жовтня 2010 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський електротехнічний завод “Сатурн” задоволено частково, рішення господарського суду міста Севастополя від 20 квітня 2010 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 липня 2010 року у справі № 5020-7/019-4/055 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (т.1 а.с. 172-173).
Під час розгляду справи, товариством з обмеженою відповідальністю "Інженер-комплект" були уточнені позовні вимоги, а саме доповнені позовні вимоги вимогами про стягнення з відповідача 72886,16 грн. –суми інфляційних втрат, а також 11529,04 грн. –суми трьох процентів річних від простроченої суми (т.2 а.с. 9-10).
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10 грудня 2010 року провадження у справі було припинено у частині вимог про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 5022,97 грн. відповідно до пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (т.2 а.с. 24-25).
Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя В.В. Алсуф’єв) від 10 грудня 2010 року у справі № 5020-7/019-4/055-1/135 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Інженер-комплект" задоволено повністю (т.2 а.с. 27-32).
З товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інженер-комплект" стягнуто суму 148396,23 грн., в тому числі 69004,00 грн. основного боргу, 11529,04 грн. –3% річних від суми заборгованості, 67863,19 грн. інфляційних втрат.
Також з товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інженер-комплект" стягнуто витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з’ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що вимоги позивача заявлені з тих же підстав і тому ж предмету спору вже розглядалися господарським судом міста Севастополя про що винесено рішення від 23 вересня 2010 року по справі № 5020-4/119, тому на думку апелянта, в порушення вже установлених преюдиціальних фактів, суд повторно розглянув ті ж самі позовні вимоги та прийняв рішення про задоволення позову, що є грубим порушенням. Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" вважає, що сума індексу інфляції в розмірі 67863,19 грн. та 3% річних у сумі 11529,04 грн. нараховані на суму основного боргу 69004,00 грн. є завищеною та необґрунтованою.
Також, заявник апеляційної скарги вказує, що господарським судом порушені норми статті 44 Господарського процесуального кодексу України, а саме стягнення судових витрат за участь адвоката у розгляді справи в сумі 5000,00грн., оскільки послуги адвоката були надані до розгляду даної справи та сума є явно завищеною.
Більш детальніше доводи вказані в апеляційній скарзі.
18 січня 2011 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Інженер-комплект" надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому сторона просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 грудня 2010 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" прийнято до провадження та справу призначено до розгляду на 19 січня 2011 року.
У судове засідання 19 січня 2011 року, представники сторін не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечення явки представника в судове засідання, так як останній зайнятий в іншому судовому процесі та штатна посада юрисконсульта на підприємстві відсутня.
Судова колегія, розглянувши заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, залишила останнє без задоволення з огляду на наступне.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.
Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судом першої інстанції встановлено, що 15 лютого 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Кримський електротехнічний завод “Сатурн” (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Інженер-комплект” (далі - постачальник) укладений договір поставки № 2 (далі –договір), згідно з умовами якого постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію у кількості та по ціні, що зазначається в Специфікації, та є невід’ємною частиною договору (т.1 а.с. 9-10).
Згідно з пунктами 2.2.-2.3 договору, датою поставки товару вважається дата, яка визначена у товаротранспортній накладній, якщо інше не обумовлено сторонами. Строк поставки продукції вказується у специфікаціях.
Відповідно до пунктів 3.1.-3.3 загальна сума договору складає 1000000,00 грн. Загальна сума може бути змінена за згодою сторін у зв’язку із зміною рівня цін та обсягів поставки. Ціна на продукцію встановлюється на умовах СРТ (склад покупця). Покупець сплачує продукцію за договором шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 днів з моменту отримання продукції із складу постачальника.
За умовами пункту 4.4 договору, разом з продукцією, покупець отримує наступні документи: паспорт на товар; рахунок та податкову накладну; накладну на товар.
За порушення умов договору винна сторона відшкодує спричиненні збитки у порядку, передбаченому діючим законодавством. За порушення строків оплати продукції, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі 0,5% від сумі договору за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (розділ 5 договору).
Як вбачається з матеріалів справи 16 березня 2007 року сторонами підписана специфікація № 1 до договору № 2 від 15 лютого 2007 року (т. 1 а.с.11).
20 червня 2007 року сторонами підписана специфікація №2 до договору №2 (т. 1 а.с. 12).
Також, 20 червня 2007 року сторонами підписана специфікація № 3 до договору № 2 від 15 лютого 2007 року (т. 1 а.с.13). У вказаній специфікації встановлена вартість продукції у розмірі 308004,00 грн. (з ПДВ).
Згідно з умовами договору постачальник поставив, а покупець прийняв продукцію (електродвигун Д-816 У2, кількістю 2 штуки, вартістю 128335,00 грн. кожен) на загальну суму 308004,00 грн. (з ПДВ).
Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною №РН-0000016 від 20.06.2007 (т. 1, а.с. 15), податковою накладною від 20.06.2007 №16 (т. 1 а.с. 16), а також довіреністю серії ЯНЯ № 033512 від 20.06.2007 (т. 1 а.с. 17).
Як було вищезазначене відповідач повинен був здійснити оплату товару протягом 20 днів з моменту отримання продукції, таким чином останнім днем здійснення оплати було 10 липня 2007 року.
Проте, як вбачається з матеріалів справи відповідач отриманий товар оплатив лише частково, а саме на суму 158998,00 грн.
Таким чином, решта суми основного боргу, яку повинен був сплатити покупець склала 149006,00 грн. (308004,00 грн. –158998,00 грн. = 149006,00 грн.).
Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 149006,00 грн., також підтверджується актом звірення взаєморозрахунків станом на 31 жовтня 2009 року (т. 1 а.с. 19).
Відмова товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" сплатити суму основного боргу за договором № 2 стала підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Інженер-комплект" до господарського суду з даним позовом.
Однак, під час розгляду справи відповідачем було сплачено на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інженер-комплект" частину суми основного боргу у розмірі 80002,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 84 та № 85 від 08 лютого 2010 року на суму 31002,00 грн. та 49000,00 грн. (т. 1 а.с. 48).
Дослідивши всі обставини справи, встановивши предмет доказування у даній справі, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Спірні правовідносини виникли з приводу виконання договору поставки, у зв’язку з чим підлягають регулюванню положеннями глави 30 Господарського кодексу України, глави 54 Цивільного кодексу України та загальними положеннями про виконання господарських зобов’язань.
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічна правова позиція міститься в статті 712 Цивільного кодексу України.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно частини 1, 3 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, у відповідності до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова позиція викладена в статті 193 Господарського кодексу України.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Інженер-комплект" поставило товариству з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" продукцію, однак останній не в повному розмірі розрахувався за поставлений товар, тому судова колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 69004,00грн.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 11529,04 грн. –3% річних від суми заборгованості, 67863,19 грн. –інфляційних втрат.
Судом першої інстанції було встановлено, що сума 3% річних від суми заборгованості за період з 22.11.2007 по 07.02.2010 (включно) становить 9 895,63 грн., а саме: 149006,00/365 X 3% 808 = 9 895,63, де 808 –кількість днів прострочення.
Сума 3% річних від суми заборгованості за період з 08.02.2010 по 22.11.2010 (включно) становить 1 633,41 грн., а саме:69004,00/365 X 3% 288 = 1633,41, де 288 –кількість днів прострочення.
Отже сума 3% річних від суми заборгованості за період з 22.11.2007 по 22.11.2010 становить 11529,04 грн. (9895,63 + 1633,41 =11529,04).
Також, судом встановлено, що сума інфляційних втрат за період 22.11.2007 по 07.02.2010 становить 63 729,86 грн., а саме:149006,00 X 142,77% - 149006,00 = 63729,86, де 142,77% - середній індекс інфляції за вказаний період.
Сума інфляційних втрат за період 08.02.2010 по 22.11.2010 становить 4 133,33 грн., а саме: 69004,00 X 105,99% - 69004,00 = 4133,33, де 105,99 % - середній індекс інфляції за вказаний період.
Отже сума інфляційних втрат за період 22.11.2007 по 22.11.2010 становить 67863,19 грн. (63729,86 + 4133,33 = 67863,19).
На підставі викладеного, перевіривши розрахунок сум індексу інфляції та 3% річних, судова колегія вважає його обґрунтованим та рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 11529,04 грн. –3% річних від суми заборгованості, 67863,19 грн. –інфляційних втрат, таким, що прийнято у відповідності з нормами діючого законодавства і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки вина відповідача щодо порушення ним взятих на себе договірних зобов’язань в частині несплати суми основного боргу, підтверджується матеріалами справи.
Крім цього, товариство з обмеженою відповідальністю "Інженер-комплект" також просить стягнути з відкритого акціонерного товариства "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката у сумі 5000,00грн.
Однак, заявник апеляційної скарги зазначає, що господарським судом неправомірно стягнуто з нього 5000,00грн.
Проте, колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо стягненню оплати за послуги адвоката у сумі 5000,00грн, виходячи з наступного.
Пунктом 5 Листа Вищого господарського суду України, від 14.07.2004, № 01-8/1270 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.
У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.
Згідно частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Як вбачається з матеріалів справи, гр. ОСОБА_3 одержала свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №686 21 серпня 2009 року (т.1 а.с. 44).
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Так, матеріалами справи підтверджено, судові витрати на оплату послуг адвоката, а саме: договір від 20 жовтня 2009 року про надання юридичних послуг (т.1 а.с.40-41), платіжне доручення № 783 від 18 лютого 2010 року (т.1 а.с. 42), акт приймання-здачі виконаних робіт до договору про надання юридичних послуг від 19 лютого 2010 року (т.1 а.с. 43), свідоцтвом № 686 про право на заняття адвокатською діяльністю від 21 серпня 2009 року (т.1 а.с. 44), таким чином судова колегія вважає правомірним висновком господарського суду першої інстанції, щодо стягнення 5000,00грн.
Однак, заявник апеляційної скарги, також зазначає про порушення господарським судом його процесуального права, оскільки рішення місцевого господарського суд було прийнято без його участі.
Так, судова колегія вважає, що даний довід є необґрунтованим, у зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке підписано уповноваженим представником відповідача 01 лютого 2010 року (т. 2 а.с. 18).
Крім цього з матеріалів справи також вбачається, що розгляд справи неодноразово відкладався у зв'язку з клопотанням саме відповідача, однак останній у судові засіданні не з'являвся.
До того ж, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Крім того, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції розглянуті позовні вимоги позивача з тих же підстав, які же були предметом розгляду у справі № 5020-4/119.
Проте, судова колегія вважає, що позов у справі № 5020-4/119 заявлений з інших підстав ніж у справі № 5020-7/019-4/055-1/135.
Обґрунтовуючи свої вимоги у справі № 5020-4/119 про стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних позивач посилався на рішення господарського суду міста Севастополя від 20 квітня 2010 року у справі №5020-7/019-4/055, яким на його користь була стягнута сума основного боргу.
Рішенням господарського суду від 23 вересня 2010 року у справі №5020-4/119 було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, через те, що чинним законодавством не передбачено право кредитора вимагати сплати 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу.
При цьому суд зазначив, що після винесення судом рішення, яке вступило в законну силу, у спорі, предметом якого є стягнення заборгованості за договором, припиняються цивільно-правові відносини між сторонами і виникають нові взаємостосунки, засновані на державному примусі, які регулюються виключно нормами господарського процесуального і виконавчо-процесуального законодавства.
Однак, рішення господарського суду міста Севастополя від 20 квітня 2010 року у справі № 5020-7/019-4/055 було скасовано постановою Вищого господарського суду від 13 жовтня 2010 року, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя. Саме у цій справі (номер якої змінився на № 5020-7/019-4/055-1/135) одночасно з сумою основного боргу судом було стягнуто з відповідача також й суми інфляційних втрат та 3% річних, що були нараховані разом із сумою основного боргу. Отже позов, було задоволено у зв'язку із застосуванням до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України, тобто з інших підстав ніж ті, що розглядалися судом у справі № 5020-4/119.
Виходячи з викладеного, Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов висновку про повне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, висновки, викладені в рішенні господарського суду, відповідають обставинам справи, порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлено.
За таких обставин вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн, викладені в апеляційній скарзі, задоволенню не підлягають, підстави для скасування рішення господарського суду міста Севастополя відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський електротехнічний завод "Сатурн" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 10 грудня 2010 року у справі № 5020-7/019-4/055-1/135 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.С. Видашенко
Судді К.В. Волков
Ю.М. Гоголь