КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-13378/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"19" січня 2011 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого –судді Земляної Г.В.
суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.
при секретарі Ломановій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Українська енергозберігаюча компанія»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Українська енергозберігаюча компанія»до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, Державної податкової адміністрації у м.Києві про скасування податкових рішень та податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач Закрите акціонерне товариство «Українська енергозберігаюча компанія» (далі ЗАТ «Українська енергозберігаюча компанія») остаточно вточнивши позовні вимоги звернулася до суду з позовом та просило визнати частково нечинним рішення Державної податкової адміністрації України (далі ДПА України) № 2923/6/25/-0115 від 29.03.2006 в частині залишення без змін донарахування відрахувань до Державного бюджету за 2003 рік, а також скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва ( далі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про результати розгляду первинної скарги № 189/23-00/22/22-3 від 04.11.2005, рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 196/25-007 від 02.12.2005, рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги № 57/10/25-114 від 16.01.2006 в частині нарахування донарахувань за 2003 рік; податкове повідомлення-рішення від 31.08.2005 № 938/23-1/0 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва; податкове повідомлення-рішення від 04.11.2005 № 938/23-1/1 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва; податкове повідомлення-рішення від 04.11.2005 № 1129/23-3/1 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, податкове повідомлення-рішення від 07.04.2006 № 938/23-1/3 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.
Постановою Господарського суду м. Києва від 12.09.2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2006, позов ЗАТ "Українська енергозберігаюча сервісна компанія" було задоволено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.09.2009 року постанову Господарського суду м. Києва від 12.09.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 було скасовано у зв'язку з помилковістю висновків судів попередніх інстанцій щодо неможливості застосування платежу, встановленого бюджетним законом на бюджетний рік, внаслідок його невідповідальності загальним принципам
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2010 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання частково нечинним рішення Державної податкової адміністрації України № 2923/6/25/-0115 від 29.03.2006 в частині залишення без змін донарахування відрахувань до Державного бюджету за 2003 рік, про скасування рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 189/23-00/22/22-3 від 04.11.2005, про скасування рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 196/25-007 від 02.12.2005, про скасування рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві про результати розгляду скарги № 57/10/25-114 від 16.01.2006 в частині нарахування донарахувань за 2003 рік. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою представник ЗАТ «Українська енергозберігаюча компанія»подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ЗАТ «Українська енергозберігаюча сервісна компанія»зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією 23 квітня 1998 року.
Згідно з протоколом установчих зборів Акціонерного товариства закритого типу «Українська енергозберігаюча сервісна компанія»№ 1 від 23.03.1998 було затверджено статутний фонд товариства у розмірі 43930000 грн., при цьому внесок Фонду державного майна України здійснювався шляхом внесення пакету акцій ДАЕК «Черкасиобленерго», оціночна вартість якого відповідно до акта експертної оцінки склала 43780000 грн. Таким чином, частка Фонду державного майна України у статутному фонді ЗАТ «Українська енергозберігаюча сервісна компанія»становить 99,6586%.
За даними звітів про фінансові результати ЗАТ «Українська енергозберігаюча сервісна компанія»за 2002 рік та 2003 рік (рядок 220 форма № 2) товариство отримало чистий прибуток у сумі 2915,5 тис. грн. та 199,2 тис. грн. відповідно.
Рішеннями загальних зборів акціонерів, оформленими протоколами загальних зборів акціонерів ЗАТ «Українська енергозберігаюча компанія»№ 7 від 13.06.2003 та № 8 від 02.04.2004, підписаних головою зборів, представником Фонду державного майна України, Ковальовим М.В., прибуток товариства за 2002 рік та за 2003 рік відповідно було направлено на створення резервного (страхового) фонду товариства.
31.08.2005 року посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було проведено комплексну виїзну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ЗАТ «Українська енергозберігаюча сервісна компанія»за період з 01.10.2002 р. по 31.12.2004 р., за результатами якої складено акт № 485/23-1/20077482, у якому зафіксовано порушення п.п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України № 557 від 22.04.2003 «Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями»внаслідок не здійснення ЗАТ «Українська енергозберігаюча компанія»відрахувань до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій) у статутному фонді за результатами фінансово-господарської діяльності за 2002 рік у сумі 435832 грн. та за 2003 рік у сумі 29778 грн.
31.08.2005 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про норматив і порядок відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та корпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями»№ 557 від 22.04.2003 ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було винесено податкове повідомлення-рішення № 938/23-1/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за відрахуванням до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) у розмірі 684915 грн., в тому числі штрафні санкції у розмірі 228305 грн.
Позивач не погодився із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням і оскаржив його в порядку, передбаченому ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
На підставі рішення про результати розгляду скарги від 04.11.2005 ДПІ у Шевченківському районі міста Києва оскаржуване податкове-повідомлення рішення залишене без змін, збільшено на суму 13500 грн. податкового зобов'язання з відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу), визначену у податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 938/23-1/0 від31 серпня 2005 року, а скарга залишена без задоволення.
На підставі вказаного рішення 04.11.2005 року було винесене податкове повідомлення-рішення № 938/23-1/1, яке продублювало в повному обсязі зобов'язання позивача, визначені у попередньому податковому повідомленні-рішенні, а також нове податкове повідомлення-рішення № 1129/23-3/1, яким позивачу додатково визначено податкове зобов'язання за відрахуванням до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) у розмірі 13500 грн., в тому числі штрафні санкції у розмірі 4500 грн.
Рішенням ДПА у м. Києві № 57/10/25-004 від 16.01.2006 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 938/23-1/1 та №1129/23-3/1 від 04.11.2005
Рішенням ДПА України № 2923/6/25-0115 від 29.03.2006 скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 938/23-1/0 від 31.08.2005 в частині донарахованих за 2002 рік 435 832, 00 грн. відрахувань частини прибутку, що сплачується до загального фонду Державного бюджету України, та в зазначеній частині рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 189/23-00/22/22-3 від 04.11.2005, прийняте за результатом розгляду первинної скарги, та ДПА у м. Києві № 57/10/25-114 від 04.11.2005 року прийняте за результатом розгляду повторних скарг, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення, рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва та ДПА у м. Києві, прийняті за результатом розгляду первинної та повторних скарг, та рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 196/25-007 від 02.12.2005, прийняте за результатом розгляду первинної скарги (податкове повідомлення-рішення № 1129/23-3/1 від 04.11.2005), залишено без змін.
На підставі рішення ДПА України № 2923/6/25-0115 від 29.03.2006 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 938/23-1/3 від 07.04.2006, яким позивачу визначено 29778 грн. відрахувань частини прибутку, що сплачується до загального фонду Державного бюджету України і 14889 грн. штрафної санкції.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 938/23-1/0 від 31.08.2005, № 938/23-1/1 від 04.11.2005, № 1129/23-3/1 від 04.11.2005, № 938/23-1/3 від 07.04.2006, суд першої інстанції зазначив, що воні винесенні законно, обґрунтовано, та скасуванню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції та зазначає наступне:
Статтею 72 Закону України від 27 листопада 2003 року N 1344-IV "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (далі - Закон N 1344) установлено, що господарські організації, зокрема, акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За змістом абзацу третього пункту 2 Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2004 року N 405, для господарських товариств та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), такі відрахування становлять 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток (акцій, паїв).
Таким чином, підприємства, в статутному фонді яких є частка, що належить державі, повинні сплачувати за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 р. та у 2004 р. до загального фонду Держбюджету України частину чистого прибутку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який не прийняв до уваги посилання позивача на те, що обов'язковий платіж у вигляді відрахувань господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу), встановлений ст. 72 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік»та п.2 Постанови № 405, не передбачений Законом України «Про систему оподаткування», оскільки законодавство, яким регулюються податкові відносини в Україні, підлягає застосуванню з урахуванням вимог, встановлених Законом про Державний бюджет України, в тому числі в частині встановлення ним обов’язкового платежу у вигляді відрахувань господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу).
Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання представника позивача на п.4.1.11 Субкредитної угоди № 22-04/22 від 28 жовтня 1998 року, так як за результатами звітів позивача про фінансові результати ЗАТ «Українська енергозберігаюча сервісна компанія»за 2002 рік та 2003 рік (рядок 220 форма № 2) товариство отримало чистий прибуток у сумі 2915,5 тис. грн. та 199,2 тис. грн. відповідно .
Оскільки обов’язковий платіж передбачений ст.72 Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік»та п.2 Постанови № 405 не є дивідендами, то п.4.1.11 Субкредитної угоди № 22-04/22 від 28 жовтня 1998 року підписаної між Міністерством фінансів України та ЗАТ «Українська енергозберігаюча сервісна компанія»«Про використання сум кредиту, що надається Україні Європейським банком реконструкції та розвитку на фінансування діяльності ЗАТ «УКРЕСКО», укладеної на виконання Кредитної угоди (фінансування Української ЕСКО) між Україною та ЄБРР № 616 від 09.05.1998 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Кредитної угоди (фінансування Української енергозберігаючої сервісної компанії (УкрЕско) між Україною на Європейським банком реконструкції та розвитку»тому вказані положення не поширюються на спірні правовідношення.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.
Колегія суддів зазначає, що при винесені податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 938/23-1/0 від 31.08.2005, № 938/23-1/1 від 04.11.2005, № 1129/23-3/1 від 04.11.2005, № 938/23-1/3 від 07.04.2006 повноваження державної податкової інспекцієї використовувалися з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дії; неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Таким чином податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 938/23-1/0 від 31.08.2005, № 938/23-1/1 від 04.11.2005, № 1129/23-3/1 від 04.11.2005, № 938/23-1/3 від 07.04.2006 скасуванню не підлягають.
Стосовно визнання частково нечинним рішення ДПА № 2923/6/25/-0115 від 29.03.2006 в частині залишення без змін донарахування відрахувань до Державного бюджету за 2003 рік, а також про скасування рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 189/23-00/22/22-3 від 04.11.2005, рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 196/25-007 від 02.12.2005, рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги № 57/10/25-114 від 16.01.2006 в частині нарахування донарахувань за 2003 рік, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовий акт – це акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин. При цьому, критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктивним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.
Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язковий до виконання; спрямовані на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне правовідношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.
Ненормативні (індивідуальні) акти –породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.
Чинне законодавство не дає прямого визначення поняттю правовий акт індивідуальної дії.
Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України випливає, що правовий акт індивідуальної діє є різновидом рішення суб'єкта владних повноважень.
Суб'єкт владних повноважень за визначенням, наведеним у п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Зі змісту зазначених визначень вбачається, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їхня дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язки для інших суб’єктів.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення ДПА № 2923/6/25/-0115 від 29.03.2006 в частині залишення без змін донарахування відрахувань до Державного бюджету за 2003 рік, а також про скасування рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 189/23-00/22/22-3 від 04.11.2005, рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 196/25-007 від 02.12.2005, рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги № 57/10/25-114 від 16.01.2006 в частині нарахування донарахувань за 2003 рік не є рішенням суб’єкта владних повноважень, оскільки в ньому не реалізується компетенція його видавця.
За таких обставин, рішення ДПА № 2923/6/25/-0115 від 29.03.2006 в частині залишення без змін донарахування відрахувань до Державного бюджету за 2003 рік, а також про скасування рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 189/23-00/22/22-3 від 04.11.2005, рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 196/25-007 від 02.12.2005, рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги № 57/10/25-114 від 16.01.2006 в частині нарахування донарахувань за 2003 рік є лише носієм доказової інформації, який може свідчити про виявлені порушення з боку ДПІ.
З огляду на вищевикладене, рішення ДПА № 2923/6/25/-0115 від 29.03.2006 в частині залишення без змін донарахування відрахувань до Державного бюджету за 2003 рік, а також про скасування рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 189/23-00/22/22-3 від 04.11.2005, рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 196/25-007 від 02.12.2005, рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги № 57/10/25-114 від 16.01.2006 в частині нарахування донарахувань за 2003 рік самі по собі не породжують певних правових наслідків для підприємства, а тому вони не може бути предметом розгляду у судовому порядку та не підлягає оскарженю.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином провадження у справі в частині позовних вимог про визнання частково нечинним рішення ДПА № 2923/6/25/-0115 від 29.03.2006 в частині залишення без змін донарахування відрахувань до Державного бюджету за 2003 рік, а також про скасування рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 189/23-00/22/22-3 від 04.11.2005, рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги № 196/25-007 від 02.12.2005, рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду скарги № 57/10/25-114 від 16.01.2006 в частині нарахування донарахувань за 2003 рік, слід закрити.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 –204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції –без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 157, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Українська енергозберігаюча компанія»–залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 24 січня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: А.Б. Парінов
І.Й.Петрик