ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/10419/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

18 листопада 2021 року                                                                                               м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач), в якому просить:

- визначити протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії під час проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697 «Про прокуратуру» (в редакції від 14 жовтня 2014 року) на підставі довідки прокуратури Львівської області № 18-757 вих-20 від 28 лютого 2020 року, з розрахунку 90% середньомісячного заробітку, без обмеження максимальним розміром пенсії, починаючи з 13 грудня 2019 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі № 380/3001/20, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 13 грудня 2019 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28 лютого 2020 року № 18-757 вих-20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Листом від 07 червня 2021 року № 6679-5810/0-52/8-1300/21 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача про те, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі № 380/3001/20 йому здійснено перерахунок пенсії за вислугу років на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28 лютого 2020 року № 18-757 вих-20, починаючи з 13 грудня 2019 року. Перерахунок пенсії проведено з врахуванням обмежень її максимального розміру.

Такі дії відповідача позивач уважає протиправними, оскільки передбачене абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, стосується призначення пенсій, а не перерахунку раніше призначених пенсій, та суперечить принципу незворотності нормативно-правових актів в часі в силу прямої норми статті 58 Конституції України. Оскільки позивач є пенсіонером і пенсія йому призначена до набрання чинності Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», то до розміру його пенсії не може застосовуватись обмеження, встановлене абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 цього Закону.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що відповідач не врахував ту обставину, що постановою Шевченківського районного суду міста Львова від 21 липня 2016 року у справі № 466/6096/16-а визначено, що пенсію йому належить виплачувати за нормами статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру», із змінами, внесеними відповідно до Закону України від 05 жовтня 1995 року, у редакції Закону України «Про прокуратуру» від 12 липня 2001 року «без застосування будь-яких обмежень максимального розміру пенсії», «виходячи з розрахунку 90% від середнього заробітку». Втім, відповідач під час проведення перерахунку пенсії позивача змінив раніше встановлений порядок її виплати та припинив виконання указаної вище постанови суду, а до розміру пенсії застосував обмеження максимальним розміром.

 У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.

 Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі № 380/3001/20 зобов`язань щодо обчислення пенсії за вислугу років позивача у розмірі 90% від заробітку на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не покладено.

Водночас Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VIІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру», згідно з якими змінено відсоток з « 80» на « 70», а Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» змінено відсоток з « 70» на « 60».

Зазначає, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі – Закон № 3668-VI), та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Оскільки перевищення максимального розміру пенсії позивача у межах спірних правовідносин стало результатом перерахунку його пенсійної виплати з 13 грудня 2019 року на виконання рішення суду в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання цих правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, а саме з дати проведення такого перерахунку.

Відповідач уважає, що під час перерахунку пенсії позивача з 13 грудня 2019 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі № 380/3001/20 не вчиняв жодних протиправних дій відносно позивача, а тому просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Також відповідач просить суд розгляд справи здійснювати за участю представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 05 липня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

   ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 15 серпня 2001 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року «Про прокуратуру», в розмірі 90% від середньомісячної суми заробітної плати.

 28 лютого 2020 року прокуратура Львівської області видала довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) позивача, що враховується для перерахунку пенсій № 18-757 вих-20 про те, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-(ІІ)/2019 та постанови Кабінету Міністрів України 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівникам прокуратури» розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 06.09.2017 р., за відповідною (прирівняною) посадою – помічника прокурора прокуратури Залізничного району м. Львова, становить 32761,50 грн.

11 березня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, до якої серед іншого додав зазначену вище довідку. Як на підставу для перерахунку пенсії позивач послався на Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-(ІІ)/2019.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України № 1460-2196/О-02/8-1300/20 від 18 березня 2020 року позивачу відмовлено у перерахунку пенсії з мотивів відсутності після 13 грудня 2019 року нормативно-правових актів про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з позовом до суду (справа № 380/3001/20).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі № 380/3001/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині відмови ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 13 грудня 2019 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28 лютого 2020 року № 18-757 вих-20 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Листом від 07 червня 2021 року № 6679-5810/О/52/8-1300/21 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повідомило позивача на його звернення щодо перерахунку пенсії відповідно до судового рішення, зокрема, про те, що пенсія позивача за вислугу років обчислена з урахуванням страхового стажу 29 років 11 місяців 14 днів (стаж враховано до 14 серпня 2001 року, в т.ч. стажу на прокурорських посадах 25 років 08 місяців 05 днів) та середньомісячного заробітку 32761,50 грн., визначеного з урахуванням довідки від 28 лютого 2020 року № 18/757 вих-20, виданої прокуратурою Львівської області. Розмір пенсії за вислугу років становить 19656,90 грн. (32761,50 грн. х 60%), однак пенсійна виплата із врахуванням обмежень з 13 грудня 2019 року – 16380,00 грн., з 01 липня 2020 року – 17120,00 грн., з 01 грудня 2020 року – 17690,00 грн. Також у згаданому листі зазначено про те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року у справі № 380/3001/20 зобов`язань щодо обчислення пенсії за вислугу років позивача у розмірі 90% від заробітку та без обмежень максимальним розміром на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області не покладено.

Уважаючи дії відповідача щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії під час проведення її перерахунку з 13 грудня 2019 року на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28 лютого 2020 року № 18-757вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.  

Стосовно клопотання відповідача, яке викладене у відзиві на позовну заяву, про розгляд справи за участю представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, суд зазначає таке.

Відповідно до частин п`ятої, шостої, сьомої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Разом з тим, відповідно до пункту другого частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до частини другої статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Предметом оскарження у цій справі є дії відповідача щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії позивача під час проведення її перерахунку з 13 грудня 2019 року на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28 лютого 2020 року № 18-757вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, отже, ця адміністративна справа з урахуванням вимог статті 263 КАС України підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).  

За таких обставин, зважаючи на предмет позову, характер спірних правовідносин, а також, враховуючи приписи пункту першого частини шостої статті 262 КАС України, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про розгляд справи за участю представника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

 Стосовно зменшення відповідачем відсоткового значення розміру пенсії позивача з 90% до 60% від місячної заробітної плати під час проведення її перерахунку з 13 грудня 2019 року на підставі на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28 лютого 2020 року № 18-757вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій суд зазначає.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих на час призначення позивачу пенсії за вислугу років було врегульовано статтею 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ), положеннями якої, серед іншого, визначено, що:

- прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша);

- пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються органами соціального захисту населення і виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України (частина одинадцята);

- обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята);

- пенсія, призначена відповідно до цієї статті, виплачується у повному розмірі незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. Прокурори і слідчі прокуратури, яким призначено пенсію за вислугу років і які працюють на прокурорсько-слідчих посадах, мають право одержувати заробітну плату відповідно до законодавства (частина чотирнадцята);

- призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята).

На час проведення перерахунку пенсії позивачу засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури визначені статтею 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), зокрема:

- пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (частина друга);

- пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами (частина тринадцята);

- тимчасово, по 31 грудня 2017 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень (абзац шостий частини п`ятнадцятої);

- умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (частина двадцята).

У той же час, положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, згідно з пунктом 1 Рішення Конституційного Суду від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України.

У пункті 3 Рішення Конституційного Суду від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 установлено, що частина двадцята статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення Закону № 1697-VII визнано таким, що втратив чинність із набрання чинності цим Законом Закон України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Як встановив суд, та не заперечують сторони у справі, позивачу з 15 серпня 2001 року призначена пенсія за вислугу років відповідно статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати.

На час призначення пенсії позивачу була чинною частина перша статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, яка встановлювала, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Суд відзначає, що зміна відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років, що призначалась за статтею 50-1 Закону № 1789-XII, відбулась після набрання чинності Законом № 1697-VII, тобто з 15 липня 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон, або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа про податки) Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Зважаючи на вищевикладене, з огляду на ретроактивну дію в часі законів, суд дійшов висновку, що при перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії, її розмір має обчислюватися, виходячи із відсоткового значення пенсії, право на яке позивач набув при призначенні пенсії, та яке не може зменшуватися внаслідок подальших змін в законодавстві.

Отже, застосування відповідачем відсоткового розміру пенсії, передбаченого частиною другою статті 86 Закону № 1697-VII, до перерахунку пенсії позивача, призначеної з серпня 2001 року за статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, є протиправним, оскільки, як встановив суд, такий показник є застосовним при призначенні пенсії після набрання чинності Законом № 1697-VII (15 липня 2015 року), а не перерахунку розміру раніше призначеної пенсії.

Суд зазначає, що при перерахунку пенсії за вислугу років змінною величиною є лише розмір пенсії, що залежить від зміни розміру чи складових місячної (чинної) заробітної плати відповідної категорії працівників, з якої здійснюється обрахунок пенсії, а не відсоткове значення розміру пенсії, обрахунок якого здійснений при її призначенні, та є незмінним.

Верховний Суд України у постанові від 06 жовтня 2015 року в справі № 21-2432а15 сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, зокрема, визначив, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Колегія суддів тоді дійшла такого правового висновку: внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які змін у зв`язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали.

Такий правовий висновок підтриманий Верховним Судом у постановах від 03 травня 2018 року в справі № 308/11498/16-а, від 22 червня 2018 року в справі № 635/6663/16-а, від 17 липня 2018 року в справі № 559/2862/16-а, від 19 грудня 2018 року в справі № 725/1352/16-а, від 31 липня 2019 року в справі № 354/90/15-а, від 29 квітня 2020 року в справі № 490/5366/16-а від 10 вересня 2021 року у справі № 580/5238/20.

Крім того, позиція щодо послідовності застосування норм закону, якими визначається відсоток, з якого обчислюється пенсія, збігається з висновками Верховного Суду, викладеними у рішенні від 04 лютого 2019 року, яке набрало законної сили 16 жовтня 2019 року, у зразковій справі № 240/5401/18, в якій йдеться про зменшення відсоткового значення грошового забезпечення при перерахунку пенсії військовослужбовців.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років позивача з 90% до 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати при здійсненні її перерахунку, починаючи з 13 грудня 2019 року, на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28 лютого 2020 року № 18-757вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.

Стосовно обмеження максимального розміру пенсії позивача під час проведення її перерахунку з 13 грудня 2019 року на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28 лютого 2020 року № 18-757вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, що враховується для перерахунку пенсій суд зазначає таке.

Обмеження виплати пенсії максимальним її розміром вперше було запроваджено Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі – Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, та прийнятий з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

За приписами абзацу першого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Суд звертає увагу на те, що пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). Тобто, для осіб, яким призначено пенсію за законодавством, що не передбачало обмеження максимального розміру, законодавець передбачив лише збереження раніше призначеного розміру пенсії. Водночас право на здійснення перерахунку пенсії у розмірі, що перевищує максимально встановлений законом, законодавцем не передбачено.

Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, частину п`ятнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-XII замінено чотирма частинами, зокрема частиною вісімнадцятою такого змісту: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

У той же час, 15 грудня 2015 року Закон № 1789-XII відповідно до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VII втратив чинність (крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1). Отже, частина вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-XII, яка застосовувалась субсидіарно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI та врегульовувала питання виплати пенсій без обмежень, втратила чинність з набранням чинності Закону № 1697-VII, а тому до спірних правовідносин такі норми не застосовуються.

Абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Отже, у зв`язку з прийняттям Закону № 1697-VII розмір пенсії прокурорів знову обмежено максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, на момент проведення перерахунку пенсії позивача (13 грудня 2019 року) наведеними вище положеннями законодавства встановлюються обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 цього Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року № 5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

При цьому звертає на себе увагу той факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу цього Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).

Відтак на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.  

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 580/492/19, який суд в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України враховує при прийнятті рішення у цій справі.

Як слідує з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, внаслідок перерахунку пенсії позивача з 13 грудня 2019 року на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28 лютого 2020 року № 18-757вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, її розмір перевищив максимальний.

Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку пенсії позивача в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону № 3668-VI неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд неодноразово здійснював касаційний розгляд справ, де позивачами виступали особи, яким пенсії були призначені відповідно до Закону № 1789-XII, а вимоги позовних заяв було звернуто до пенсійного органу стосовно неправомірності його дій та рішень щодо здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, передбаченим статтею 86 Закону № 1697-VII, в редакції зі змінами, внесеними Законами України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (постанови Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 205/8204/16-а, від 03 квітня 2018 року у справі № 361/4922/17, від 02 травня 2018 у справі № 704/87/17, від 15 серпня 2018 року у справі № 161/9572/17, від 17 січня 2019 року у справі № 161/713/17, від 15 травня 2019 року у справі № 554/4191/17, від 21листопада 2019 у справі № 161/14321/16-а, від 21 травня 2020 року у справі № 554/10510/16-а, від 28 жовтня 2020 у справі № 686/2428/16-а).

Розглядаючи вищевказані справи, Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Тобто, на момент проведення перерахунку пенсії позивачам, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.

Також на вказані обставини звернув увагу Верховний Суд в ухвалі від 04 лютого 2021 року у справі № 400/6132/20 про відмову у відкритті провадження та розгляд як зразкової справи № 400/6132/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про перерахунок пенсії в частині зменшення її розміру з 90 до 60 відсотків від заробітку та обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність, та зобов`язання пенсійний орган здійснити перерахунок призначеної їй пенсії у розмірі 90 відсотків та без обмеження її максимального розміру із виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, починаючи з 01 жовтня 2020 року.

Викладені вище висновки щодо застосування статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 580/234/19, а також Верховним Судом у постановах від 8 липня 2020 року у справі № 607/7115/17, від 10 вересня 2020 року у справі № 280/5154/19, від 24 вересня 2020 року у справі № 640/5854/19 та від 10 вересня 2021 року у справі № 580/5238/20.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідач при здійсненні перерахунку пенсії позивача з 13 грудня 2019 року на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28 лютого 2020 року № 18-757вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, правомірно обмежив її розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

За таких обставин в цій частині позовних вимог належить відмовити.

Щодо способу захисту порушеного права позивача суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Оскільки суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин, які виникли між сторонами, у відповідача були відсутні правові підстави для зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача за вислугу років з 90% до 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати при здійсненні її перерахунку, починаючи з 13 грудня 2019 року, на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28 лютого 2020 року № 18-757вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, та переконався у правомірності дій відповідача щодо обмеження пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність при здійсненні такого перерахунку, то з метою повного й ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача належить зобов`язати відповідача здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28 лютого 2020 року № 18-757вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з правилами статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до квитанції № 89 від 25 червня 2021 року позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн., відтак, враховуючи часткове задоволення позову судом, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 454,00 грн. сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – задоволити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28 лютого 2020 року № 18-757вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 454,00 грн. сплаченого судового збору згідно квитанції № 89 від 25 червня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

     Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 18 листопада 2021 року.

            Суддя                                                                             Клименко О.М.