Справа № 2-а-150/2007 р.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
09 листопада 2007 року Індустріальний районний суд м.
Дніпропетровська
у складі:
головуючого судді
Чебикіна В.П.
при
секретарі
Олексенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста
Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.
Дніпропетровська, Державної податкової адміністрації України “Про відмову
Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська й
відмову Державної податкової адміністрації України проставити у паспорті
відмітку про право здійснювати будь-які платежі без індивідуального
ідентифікаційного номеру, здійснювати податковий облік за раніше встановленими
формами обліку без застосування індивідуального ідентифікаційного номеру,
знищити облікову картку, звільнити позивача від індивідуального
ідентифікаційного номеру, шляхом виключення індивідуального ідентифікаційного
номеру позивача і всієї інформації про нього з інформаційного фонду Державного
реєстру та Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'
язкових платежів”, -
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом на відмову Лівобережної міжрайонної
державної податкової інспекції м. Дніпропетровська й відмову Державної
податкової адміністрації України знищити облікову картку, звільнити його від
індивідуального номеру, шляхом виключення індивідуального ідентифікаційного
номеру позивача і всієї інформації про нього з інформаційного фонду Державного
реєстру та Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'
язкових платежів, посилаючись на те, що в силу своїх релігійних переконань він
не може мати ідентифікаційний код і просить зобов'язати ЛМДПІ м.
Дніпропетровська виключити із Інформаційного фонду Державного реєстру відомості
про індивідуальний ідентифікаційний номер і загальні відомості про нього;
зобов'язати ЛМДПІ м. Дніпропетровськ знищити Облікову картку ф. № 1ДР, на
підставі якої, були внесені дані про присвоєння йому індивідуального
ідентифікаційного номеру і загальні відомості про нього, в інформаційному фонді
Державного реєстру ЛМДПІ м. Дніпропетровська і Державної податкової
адміністрації України; зобов'язати Державну податкову Адміністрацію України
повідомити його у встановлені терміни письмовою відповіддю про виключення всієї
інформації про нього з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків і
інших обов'язкових платежів; зобов'язати ЛМДПІ м. Дніпропетровськ зберегти за
ним раніше встановлену форму обліку платників податків і інших обов'язкових
платежів без застосування індивідуального ідентифікаційного номера і повідомити
його про це письмово.
Позивач в ході судового розгляду підтримав свої вимоги та просив суд їх
задовольнити.
Представник ЛМДПІ м. Дніпропетровську у судовому засіданні та представник
Державної податкової адміністрації України у письмових поясненнях, позовні
вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову, оскільки вимоги не
обґрунтовані та не доказані. Жоден із законів або інших нормативних актів
України, не покладає на державну податкову інспекцію, міжрайонну державну
податкову інспекцію, об'єднану державну податкову інспекцію вчиняти дії, а саме
робити відмітки в паспортах громадян, які через свої релігійні переконання
відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють
про це відповідні державні органи, про наявність у них права здійснювати будь-
які платежі без ідентифікаційного номера. Після одержання паспорту позивач
може згідно до діючого порядку надати податковій службі для розгляду пакет
документів: заяву ф. В-2, яка затверджена Порядком, заповнити додаток до заяви
та додати копію паспорта. На підставі цих документів ДПА України розглядає
питання про ліквідацію ідентифікаційного номера та загальних відомостей
громадянина. Після одержання довідки форми В-3 необхідно звернутися до Органів
Міністерства внутрішніх справ України для проставлення відмітки в паспорті.
Виключення інформації у Держреєстрі фізичних осіб відбувається лише після
обробки наданого громадянином вказаного у Порядку пакету документів.
Суд, заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, вважає, що
позовна заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є православним віруючою людиною та за
своїми релігійними переконаннями не може мати ідентифікаційний номер.
Державною податковою інспекцією України ОСОБА_1 був привласнений
ідентифікаційний номер.
ОСОБА_1 29.06.2007 року звернувся із заявою до Лівобережної
міжрайонної ДПІ м. Дніпропетровська з питання відмови у прийнятті
ідентифікаційного номеру, просив проставити у паспорті відмітку про право
здійснювати будь-які платежі без індивідуального ідентифікаційного номеру,
здійснювати податковий облік за раніше встановленими формами обліку без
застосування індивідуального ідентифікаційного номеру, знищити облікову
картку, звільнити позивача від індивідуального ідентифікаційного номеру, шляхом
виключення індивідуального ідентифікаційного номеру позивача і всієї інформації
про нього з інформаційного фонду Державного реєстру та Державного реєстру
фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, у чому йому
було відмовлено.
Наказом Державної Податкової Адміністрації України, МВС України від
19.10.2004 року №602/1226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
20.10.2004 року за №1345/9944 затверджено Порядок внесення відмітки до паспорта
громадянина України, щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника
податків та інших обов'язкових платежів. Порядком визначено механізм щодо
порядку заміни ідентифікаційного номера іншими видами обліку. Також порядком
визначені і певні дії посадових осіб органу державної податкової служби та
посадових осіб органу внутрішніх справ.
Згідно п. 5.2. Порядку внесення відмітки до паспорта громадянина України
встановлено, що саме посадова особа органу внутрішніх справ вносить на 7-9
сторінку паспорта відмітку.
Оскільки жоден з законів або інших нормативно-правових актів України не
покладає на державну податкову інспекцію, міжнародну державну податкову
інспекцію, об'єднану державну податкову інспекцію обов'язок вчиняти дії, а
саме вносити відмітки у паспорта громадян, які через свої релігійні або інші
переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно
повідомляють про це відповідні державні органи, про наявність у них
здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, та враховуючи
викладене, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних
вимог.
Керуючись ст. ст. 118, 128, 158-163, 166 КАС України, ст. ст. 8, 19,
24, 35, 124 Конституції України, ст. ст. 2, 3, 4, 10, 15 Закону України “Про
державну податкову службу України”, Законом України від 22.12.1994 р. № 320/94
ВР “Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'
язкових платежів”, Законом України від 16.07.1999 р. № 1003-ХІV “Про внесення
змін до Закону України “Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків
та інших обов'язкових платежів”, Наказом ДПА України, МВС України від
19.10.2004 р. № 602/1226 “Про порядок внесення відмітки до паспорта громадянина
України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та
інших обов'язкових платежів”, ст. 4 Закону України від 23.04.1991 р. № 987-ХІІ
“Про свободу совісті та релігійні організації” суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1до
Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська,
Державної податкової адміністрації України про відмову Лівобережної міжрайонної
державної податкової інспекції м. Дніпропетровська й відмову Державної
податкової адміністрації України проставити у паспорті відмітку про право
здійснювати будь-які платежі без індивідуального ідентифікаційного номеру,
здійснювати податковий облік за раніше встановленими формами обліку без
застосування індивідуального ідентифікаційного номеру, знищити облікову
картку, звільнити ОСОБА_1 від індивідуального номеру, шляхом виключення
індивідуального ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 і всієї інформації про
ОСОБА_1 з інформаційного фонду Державного реєстру та Державного реєстру
фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів - в і д м
о в и т и .
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом
10 днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та
резолютивної частин постанови - з дня складення постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне
оскарження.
Суддя: В.П.
Чебикін