Головуючий у 1 інстанції - Стиран В.В.
Суддя-доповідач - Чебанов О.О.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2011 року справа №2а-22705/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Чебанова О.О.
суддів Юрченко В.П. , Старосуда М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області та Міністерства фінансів України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року у справі № 2а-22705/10/0570 за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, третя особа Державне казначейство України про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
28 листопада 2010 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, третя особа Державне казначейство України про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року у справі № 2а-22705/10/0570 позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати та грошового утримання ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року, обчисленого з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Законів України «Про державний бюджет на 2009 рік» та «Про державний бюджет на 2010 рік», а також Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді.
Зобов’язано Державну судову адміністрацію України провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_2 заробітної плати та інших сум, що підлягають виплаті, які утворилися в результаті неправильного застосування розміру мінімальної заробітної плати при розрахунку посадового окладу судді з 19 серпня 2009 року.
Зобов’язано Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджету України
грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України в інтересах Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати ОСОБА_2 недоплаченої за період з 19 серпня 2009 року заробітної плати з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений Законами України «Про державний бюджет на 2009 рік» та «Про державний бюджет на 2010 рік», а також Законами України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи тим що, вина ТУ ДСА в Донецькій області в даному випадку відсутня, тому визнання судом бездіяльності ТУ ДСА в Донецькій області незаконною-протиправно.
Суди як суб’єкти владних повноважень, на які законодавством покладено обов’язок проінформувати головного розпорядника коштів на утримання судової системи щодо здійснення перерахунку заробітної плати з нового розміру посадового окладу, не приймали заходів щодо коригування посадового окладу позивача та кошторисів суду з урахуванням визнання нечинним у судовому порядку п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 р. № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Міністерство фінансів також не погодилось з рішенням першої інстанції та подало апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтовуючи тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції не були враховані положення бюджетного законодавства України, зокрема те, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ч. 2 ст. 95 Конституції України, п. 8 ч. 1 ст. 7, ч.ч. 1,2 ст. 23 Бюджетного кодексу України).
З 01 січня 2003 по 1 січня 2011 роки головним розпорядником коштів, передбачених в державному бюджеті на утримання судів загальної юрисдикції, є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансове забезпечення діяльності кожного суду (відповідно до абз. 7 п. 1 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій України та статус суддів» від 07.07.2010 р. № 2453-VI)
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, встановила наступне.
Відповідно до акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про Позивач – ОСОБА_2 з 14 липня 1997 року працює на посаді судді Микитівського районного суду міста Горлівки.
Заробітна плата позивача обчислювалася, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн., встановленої станом на 21 грудня 2005 року, без урахування підвищення мінімальної заробітної плати на підставі законів України про Державний бюджет України на 2007-2010 роки.
Статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосудця, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян визначає Закон України «Про статус суддів» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 126 Закону України «Про судоустрій України», яка визначає повноваження державної судової адміністрації, державна судова адміністрація, зокрема, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів.
Положення про Державну судову адміністрацію України, затверджене Указом Президента України від 03 березня 2003 року № 182/2003, втратило чинність на підставі Указу Президента України від 23 червня 2009 року № 477/2009. Інше положення затверджено не було.
У зв'язку із зазначеним, при розгляді даної справи підлягають застосуванню положення Закону України «Про судоустрій України», в редакції яка діяла на час виникнення правовідносин.
Між тим, суди, на час виникнення спірних правовідносин, не здійснюють матеріальне забезпечення суддів, в судах загальної юрисдикції відповідний відділ, який здійснював би виплату заробітної плати суддям, був відсутній.
Отже органами, які здійснюють матеріальне забезпечення суддів, є Державна судова адміністрація України та її територіальні управління.
Відповідно до п.14 ч.1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.
Матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів, є елементами статусу судді (ст.ст. 42-45 Закону України «Про статус суддів»). Збереження існуючого статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу є однією з основоположних гарантій незалежності судді.
Статтею 14 Закону «Про судоустрій України» встановлено, що однією з гарантій самостійності судів і незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів.При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.
Статтею 44 Закону України «Про статус суддів» визначено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України та Голови Вищого арбітражного суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків їх окладів.
Конституційний суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24 червня 1999 року у справі № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01 грудня 2004 року у справі № 19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01 грудня 2004 року у справі № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року у справі № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів). У вказаних рішеннях зазначено, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України «Про статус суддів» у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України «Про судоустрій України» треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи згідно з додатком 7.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» зазначену постанову доповнено, зокрема, пунктом 4-1, яким установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та Вищого адміністративного Суду України від 29 жовтня 2009 року, в адміністративній справі за позовом особи до держави Україна, Кабінету Міністрів України, треті особи - Державне казначейство України, Державна судова адміністрація, про визнання протиправною бездіяльність та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, визнано протиправним і скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів».
Таким чином, з 03 грудня 2007 року (дня набрання законної сили судовим рішенням) пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» втратив чинність.
Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» встановлено, що розміри посадових окладів суддів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865, встановлюються, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» доповнено постанову № 865, зокрема, пунктом 4-1.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (справа № 2/174), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року (справа № 22-а-26751/08), в адміністративній справі за позовом особи до Кабінету Міністрів України, треті особи - Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий адміністративний суд України, Вищий господарський суд України, про визнання незаконними та скасування актів, визнані незаконними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів».
Таким чином, з 19 серпня 2009 року (дня набрання законної сили судовим рішенням) постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року №1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» втратили чинність.
Рішенням Ради суддів України від 27.06.2008 року № 105 зобов’язано Державну судову адміністрацію України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 року кошти, необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року та за період з 2005 року по 2008 рік, а також підготувати пропозиції про внесення змін до скасованих постанов Уряду.
03 грудня 2007 року визнано протиправним і скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів», а з 19 серпня 2009 року визнано протиправними постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів, пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів».
Таким чином позивач мала право на отримання заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» з часу набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі № 2/174, тобто з 19 серпня 2009 року.
Також, статтею 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-VІ передбачено розміри мінімальних заробітних плат на 2009 рік. Так, станом на 01 липня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становив 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень.
Відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року № 1646-VІ, який спрямований на встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, що забезпечить належний соціальний захист кожного громадянина України у період фінансово-економічної кризи, розмір мінімальної заробітної плати з 1 листопада 2009 року становив 744 гривні, а з 1 січня 2010 року встановлено на рівні 869 гривень.
Статтею 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-VІ передбачено розміри мінімальних заробітних плат на 2010 рік у місячному розмірі : з 1 січня 2010 року – 869 гривень, з 1 квітня 2010 року – 884 гривні, з 1 липня 2010 року - 888 гривень, з 1 жовтня - 907 гривні.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадку, передбаченого частиною першою статті 10 цього Закону.
Також, згідно статті 18 Закону України «Про бюджетну систему України» кошти Державного бюджету України витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених законом про Державний бюджет України. Кошти на утримання судів, які обліковуються на єдиному казначейському рахунку, є цільовими і витрачаються лише в межах, передбачених окремою статтею Державного бюджету України.
Загальнодержавні видатки, списання яких можна здійснювати за рахунок загальних доходів Державного бюджету України, зокрема, на виконання судових рішень про стягнення на користь суддів заборгованості із заробітної плати, законами про Державний бюджет України на 2005-2010 роки не передбачені.
У відповідності з п. 4.4 Наказу Державного казначейства України № 89 від 25.05.2004 року «Про затвердження Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету» зміни до зведених кошторисів, зведених планів асигнувань загального фонду державного бюджету, зведених планів спеціального фонду (за винятком власних надходжень та відповідних видатків), зведених планів надання кредитів із загального фонду державного бюджету та зведення показників спеціального фонду можуть вноситися головним розпорядником як на підставі відповідної довідки Міністерства фінансів України, так і в межах установлених законодавством прав, наданих головному розпоряднику. До Державного казначейства України в обов'язковому порядку подаються реєстри змін, внесених на підставі довідки Міністерства фінансів України, та реєстри змін, що вносяться в межах установлених законодавством прав, наданих головному розпоряднику, та внесення яких не потребує довідки Міністерства фінансів України.
У відповідності з п. 4.5 Наказу на підставі отриманих реєстрів змін формуються повідомлення про зміни річного розпису асигнувань державного бюджету, помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету, помісячного розпису спеціального фонду державного бюджету, річного розпису повернення кредитів до державного бюджету та надання кредитів з державного бюджету, помісячного розпису надання кредитів із загального фонду державного бюджету та річного розпису витрат спеціального фонду державного бюджету з розподілом за видами надходжень у розрізі розпорядників нижчого рівня і одержувачів бюджетних коштів для кожного Головного управління, які підписуються керівником відповідного структурного підрозділу і передаються Головним управлінням на паперових та електронних носіях. Оригінали повідомлень надсилаються відповідним Головним управлінням на паперових носіях наступного робочого дня після перевірки реєстрів змін головним розпорядником, копія залишається у Державному казначействі України.
Розпорядники одночасно з довідкою про зміни кошторису, плану асигнувань загального фонду державного бюджету, плану спеціального фонду, плану надання кредитів із загального фонду державного бюджету при необхідності подають відповідному органу Державного казначейства в установленому порядку інформацію щодо коригування обсягів взятих зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу заробітна плата розраховувалась виходячи із розміру мінімальної заробітної плати у сумі 332 грн.
У відповідності із п. 1 Наказу Державного казначейства України № 122 від 26.06.2002 року «Про затвердження Положення про єдиний казначейський рахунок» єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України. На підставі п. 2.2 Наказу в органах Державного казначейства, у свою чергу, відкрито рахунки розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів. Згідно Наказу Міністерства фінансів України № 604 від 27.12.2001 року «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» кошти Державного бюджету України для здійснення відповідних видатків надходять на рахунки розпорядників бюджетних коштів у відповідності з визначеною Наказом економічною класифікацією.
Відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч.2 ст. 233 КЗпП України).
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має, у зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року у справі № 2а-22705/10/0570 – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року у справі № 2а-22705/10/0570 за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, третя особа Державне казначейство України про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий О.О. Чебанов
Судді : М.І. Старосуд
В.П. Юрченко