Головуючий у 1 інстанції - Абдукадирова К.Е.
Суддя-доповідач - Попов В.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2011 року справа №2а-25259/10/0570
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Попова В.В.
суддів Горбенко К.П. , Лях О.П.
при секретареві судового засідання: Асєєвій Я.В.,
за участю сторін: представника Східної митниці Чернишової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-25259/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «КОНТІ» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дії Східної митниці та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області з позовними вимогами, які під час розгляду справи в суді першої інстанції змінив та просив визнати такими, що є протиправними дії Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/0/20250 від 08.04.2010 р.; визнати недійсною Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20250 від 08.04.2010 р.; визнати недійсним рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000271/1 від 08.04.2010 року; стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Виробниче об’єднання «Конті» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 68599,24 грн., шляхом зарахування її на поточний рахунок ЗАТ «Виробниче об’єднання «Конті» (а. с. 145 – 156).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року позов Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області задоволено повністю:
- визнано протиправними дії Східної митниці у видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20250 від 08.04.2010р.;
- визнано недійсною Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000006/0/20250 від 08.04.2010 р.
- визнано недійсним Рішення про визначення митної вартості товарів №700000006/2010/000271/1 від 08.04.2010 року.
- стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «Конті» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 68 599,24 грн. (шістдесят вісім тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 24 копійки), шляхом зарахування її на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «Конті» (код за ЄДРПОУ – 25112243) № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817.
Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, відповідач, Східна митниця, звернувся до Донецького апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та порушенням ст. 159 КАС України.
Апеляційну скаргу мотивує тим, суд першої інстанції не надав належної уваги, що відповідно ст. 45 та ст. 88 Митного Кодексу України (далі – МК України) декларант зобов’язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних оформлень.
Також зазначив, що згідно ч. 1 ст. 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості повинні базуватись на об’єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню та згідно ч. 2 ст. 265 МК України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Посилаючись на п. 1.1 «Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний орган України та подання відомостей для її підтвердження», апелянт зазначив, що для підтвердження митної вартості товарів, на вимогу митного органу, декларант зобов’язаний подати додаткові документи, перелік яких визначено даним пунктом.
Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій з їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом згідно ст. 41 МК України, зокрема шляхом: порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; наявною у митному органі інформації про рівень цін та такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини та/або комплектувальних виробів, які входять до його складу.
Під час здійснення митного контролю й митного оформлення товарів посадова особа митного органу використовує інформацію бази даних ЄАІС ДМСУ, а також електронного та/або паперового бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків», біржову інформацію про ціни та товари та/або сировину, інші джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та/або сировини.
Стосовно обставин справи апелянт зазначив, що до митного органу декларантом позивача подано пакет документів за яким задекларовано какао масла за ціною 7,228 дол. США/кг. Відповідно до ЄАІС ДМСУ ціна складала 8,31 дол. США/кг. Для підтвердження заявленої митної вартості декларанту позивача запропоновано надати низку документів. Від надання цих документів декларант відмовився про що здійснений напис на зворотньому боці ДМВ.
Суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що митний орган не приділив належної уваги наданою експертною організацією при коригуванні митної вартості, оскільки митний орган досліджує всі документи та визначає важливість кожного з них. Чинним законодавством не передбачено визначення митної вартості лише на підставі висновків експертних організацій та вони не можуть бути визначальним, а тільки довідковими.
Стосовно доцільності витребування додаткових документів апелянт зазначив, що чинним законодавством чітко визначений обов’язок декларанта надавати митниці необхідні для здійснення митного оформлення документи, а саме МК України та Порядком № 1766.
За неможливістю обґрунтувати заявлену митну вартість у встановлений п. 13 Порядку № 1766, 10-ти денний термін, декларантові дано право здійснити випуск товарів у вільний обіг під гарантію з подальшою можливістю підтвердити протягом 90 днів заявлену митну вартість. Але суд першої інстанції не звернув увагу, що таким правом позивач також не скористався.
Також апелянт звернув увагу суду апеляційної інстанції на п. 1 Оглядового листа Вищого адміністративного суду України від 23.04.2008 р. № 720/100/13-08, який направлявся адміністративним судам для врахування під час розгляду справ.
За таких обставин апелянт вважає, що дії митниці по визначенню митної вартості, заявлених позивачем товарів та видачі спірних рішень про визначення митної вартості та карток відмови в митному оформленні є такими, що ґрунтуються на вимогах Закону.
Судом першої інстанції встановлено, що Закрите акціонерне товариство «Виробниче об’єднання «Конті» є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Донецької міської ради 22.10.1997р. код ЄДРПОУ 25112243 (а. с. 129 – 130).
04.03.2010р. Компанією «GRACOMAR S.L.», Іспанія (Продавець) та ЗАТ «Виробниче об’єднання «Конті» (Покупець) було укладено контракт № СР-2010/1 (а. с. 59- 64).
Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 1.3. вищезазначеного контракту Продавець продає, а Покупець купує сировину для кондитерського виробництва, кількість, якість, терміни та умови поставки, ціна товару визначаються специфікаціями, які є невід’ємними частинами даного контракту.
Товар – какао масло («РРР NON-DEO BLOCKS»), у спірних випадках поставлявся на підставі Специфікації № 8 від 11.03.2010р. на 20 000 кг та Специфікації № 12 від 15.03.2010р. на 20 000 кг за ціною 7 228,00 доларів США за 1000 кг, всього – на 144 560,00 доларів США (а. с. 65, 81).
07.04.2010р. Позивач відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 20.12.2006р. № 1766 (далі – Порядок № 1766) надав Східній Митниці Декларацію митної вартості № 700000012/2010/004359, якою була задекларована митна вартість товару какао масла «РРР NON-DEO BLOCKS» за ціною 7 228,00 доларів США за 1000 кг на суму 144 560,00 доларів США (1 145 638,00 грн.) (а. с. 195 – 200).
Для підтвердження митної вартості чергової партії такого ж товару, що був поставлений Компанією «GRACOMAR S.L.» позивач через свого декларанта подав Східній митниці такі документи: Контракт № СР-2010/1 від 04.03.2010р., укладений з Компанією «GRACOMAR S.L.»; специфікацію № 12 від 15.03.2010р. до цього контракту; комерційний інвойс 20100315/СР/12 від 15.03.2010р.; сертифікат про походження товару № S6103259; комерційну пропозицію від 01.02.2010р. з перекладом; висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 960 від 07.05.2010р. Згідно з зазначених документів вартість товару становить 7228,00 доларів США (всього на суму 144560,00 доларів США або 1 145 768,00 грн.).
Східна митниця пред’явила вимоги позивачеві про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості. У графі «Для відміток митного органу» ДМВ №700000012/2010/004359 посадовою особою митного органу було зазначено, що у відповідності до Порядку № 1766, необхідно надати наступні документи: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором на поставку товару; розрахунки про здійснення платежів на користь третіх осіб; калькуляцію фірми-виробника товару; каталоги, специфікації, прас-листи фірми-виробника; копію ВМД країни відправлення; висновки про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, які мають відповідні повноваження згідно з законодавством; інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини (а. с. 70).
На виконання цією вимоги позивачем було здійснено запит до Компанії «GRACOMAR S.L.» про надання зазначених документів. Компанією «GRACOMAR S.L.» було повідомлено, що інформація про оплату товару є конфіденційною, а у наданні іншої інформації Cargill Cocoa Sarl - постачальником Компанії «GRACOMAR S.L.» було відмовлено (а. с. 201, 202).
Східна митниця відмовила в прийнятті Декларації митної вартості №700000012/2010/004359, в підтвердження чого надала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000006/0/20250 від 08.04.2010р. В обґрунтування відмови посилалася на відсутність підтверджуючих документів згідно з вимогами п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 (а. с. 75).
08.04.2010 р. декларантом позивача було отримане рішення митного органу про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/000271/1 від 08.04.2010р. (далі - Рішення). Даним Рішенням відділ контролю митної вартості Східної митниці визначив митну вартість товару, що ввозиться, а саме встановив її на рівні 166 200,00 доларів США, тобто за ціною 8,3100 доларів США за 1 кг (а. с. 76).
З огляду на зазначене Рішення Східної митниці, позивач був змушений здійснити митне оформлення товару за ціною 8 310,00 доларів США за 1000 кг., всього 166 200,00 доларів США або 1 317 284,58 грн. (а. с. 89, 90).
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права приходить до наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно ст. 12 МК України, митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.
Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.
Згідно п. 14 ст. 1 МК України, митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.
Згідно ст. 249 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.
За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обгрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 259 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно ст. 260 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України.
Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.
Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.
Згідно ст. 261 МК України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Митні органи зобов'язані забезпечити в установленому порядку доступ до інформації про закони, інші нормативно-правові акти, нормативні документи та судові рішення загального застосування щодо питань, пов'язаних з визначенням митної вартості товарів.
Згідно ст. 262 МК України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Згідно ч. 1 – ч. 3 ст. 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.
Згідно ст. 265 МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Згідно ст. 266 МК України, Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.
З урахуванням приписів Митного кодексу України, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що посадовою особою митниці проведено процедуру консультації із декларантом щодо можливості визначення митної вартості за другим методом. Ненадання декларантом додаткових документів на вимогу митного органу, свідчить про неможливість застосування митним органом першого методу оцінювання митної вартості товарів.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що митний орган обґрунтовано піддав сумніву визначену позивачем митної вартості імпортованого товару та правомірно висунув вимоги щодо витребування додаткових документів, на підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідно до статей 262 і 264 Митного кодексу України Кабінет Міністрів України затвердив «Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» № 1766 від 20.12.2006 року.
Відповідно п. 7 цього Порядку № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Відповідно п. 11 цього Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.
Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".
Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
Відповідно п. 14 Порядку № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
З огляду на викладене колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця насамперед повинна додержуватись положень МК України, оскільки Порядок № 1766 постановлений Кабінетом Міністрів України відповідно до положень ст. 262 та ст. 264 МК України та відповідно в даному випадку - п. 11 Порядку №1766 не суперечить приписам відповідним статтям МК України.
Також колегія суддів має зазначити, що виконання обов’язку передбаченого п. 11 Порядку № 1766 закон жодним чином не ставить у залежність від внутрішнього переконання декларанта щодо достатності або недостатності вже наданих ним документів на підтвердження митної вартості. Наслідком невиконання цього обов’язку є визначення митним органом самостійно на підставі наявної в нього інформації митної вартості товарів.
Наведене вище підтверджує відповідність положенням чинного законодавства України дій Східної митниці, щодо самостійного визначення митної вартості поставленого на адресу позивача товару. Під час апеляційного провадження Східною митницею було доведено правомірність застосування другого методу визначення митної вартості товару та надання картки відмови в прийнятті митної декларації.
Колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції не відповідає вимогам матеріального права з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції помилково дано їм оцінку, постанова суду є необґрунтованою, доводи апеляційної скарги спростовують висновки, викладені в судовому рішенні та наявні підстави для скасування постановленого у справі судового рішення з ухваленням нового.
Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 січня 2011 року.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Східної митниці - задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року у адміністративній справі № 2а-25259/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «КОНТІ» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дії Східної митниці та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку - скасувати.
У задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «КОНТІ» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дії Східної митниці та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення у повному обсязі.
Ухвала складена у повному обсязі та підписана колегією суддів 28 січня 2011 року.
Головуючий: В.В. Попов
Судді : К.П. Горбенко
О.П. Лях