ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14:45 25 січня 2011 року м.Чернівці Cправа 2а-469/10/2470
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ковалюка Я.Ю.,
при секретарі –Василику Г.В.,
за участю: представників: позивача – Комара В.Д., Лютикової Н.О.; відповідача –Доброї Н.І., Романюка Д.Г., Скорейко О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом сільськогосподарського виробничо-переробного закритого акціонерного товариства «Буковинапродукт» до Державної податкової інспекції в Сторожинецькому районі Чернівецької області про визнання нечинними податкових повідомлень, –
ВСТАНОВИВ:
Позивач, не погоджуючись з винесеними відносно нього податковими повідомленнями-рішеннями від 13.07.2009р. №№ 0000442300/0, 0000432300/0, від 11.08.2009р. №№ 0000442300/1, 0000432300/1, від 02.09.2009р. №№ 0000442300/2, 0000432300/2, від 17.11.2009р. №№ 0000442300/3, 0000432300/3, якими підприємству донараховано 204261грн. податку на додану вартість та 102131грн. штрафних санкцій і 232608 грн. податку на прибуток та 94776,0 грн. штрафних санкцій, звернувся до суду про визнання їх не чинними та відшкодування судових витрат понесених по справі.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.
Сторона відповідача позов не визнала й просила відмовити у його задоволенні за безпідставністю заявлених вимог, посилаючись на свої письмові заперечення.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши матеріали справи й проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позов належним до часткового задоволення з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, донарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток сільськогосподарського виробничо-переробного закритого акціонерного товариства «Буковинапродукт» (надалі - СгВП ЗАТ «Буковинапродукт») здійснено відповідачем на підставі висновків, викладених в акті перевірки від 06.07.2009р. №725/23/05398421, щодо недійсності або нікчемності правочинів між позивачем ПП «Енерго-Люкс» щодо постачання останнім сировини для виробництва консервної продукції і тари.
За твердженням відповідача первинні документи на отримання продукції від вказаного контрагента не мають юридичної сили і доказовості первинних документів через те, що у їх змісті наявні неправдиві відомості, вони не підтверджують цивільно-правові відносини сторін, а також факти отримання продукції позивачем від зазначеного вище контрагента . В якості доказів вказаних тверджень відповідач посилається на те, що відносно ПП «Енерго-Люкс»порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 358 КК України по факту підроблення декларацій з ПДВ та додатків №5 до неї, первинні документи на постачання позивачу сировини оформлювалися ПП «Енерго-Люкс» лише документально, без фактичного отримання зазначеної в них товарної продукції.
За цих обставин відповідач вважає, що правочини між позивачем та ПП «Енерго-Люкс» не відповідають вимогам закону, вчинені з метою ухилення від оподаткування, суперечать моральним засадам суспільства, отже є нікчемними. В якості правового обґрунтування своїх тверджень відповідач посилається на ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України та з посилкою на ч.1,2 ст. 216 ЦК України фактично застосовує до них наслідки недійсності правочину.
Однак, на думку суду,зазначена вище правова позиція відповідача суперечить чинним нормам матеріального права:
1. Відповідно до ст.ст. 215,216 ЦК України право застосування наслідків недійсності правочину надано виключно суду в порядку позовного провадження за нормами цивільного судочинства ( узагальнення Верховного Суду України від 24.11.2008р. «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання право чинів недійсними»).
З позовом про застосування наслідків недійсного правочину відповідач до господарського суду не звертався, отже відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правомірність правочинів презюмірується.
2. В наведенній відповідачем правовій мотивації відбувається підміна понять «недійсний» і «нікчемний» правочин.
Так, по правовідносинах з ПП «Енерго-Люкс» відповідач посилається на ч.2 ст.203 та ст. 207 ЦК України щодо умов дійсності правочину , які надають підстави для його оспорювання в судовому порядку. Згідно ст. 215 ЦК України підстави, передбачені ч.2 ст. 203 ЦК України надають право на визнання правочину недійсним в позовному провадженні.
При цьому в якості доказів недійсності правочинів наводяться дані досудового слідства по кримінальній справі згідно яких, ПП «Енерго-Люкс» було оформлено на «підставну» особу, яка нічого не знає про діяльність підприємства. Такий підхід до правової оцінки дійсності правочину суперечить вимогам ст. 207 ЦК України, яка містить вимоги до письмової форми правочину, а не первинних бухгалтерських документів. Товарна накладна і податкова накладна відповідно до вимог ст.202 ЦК України та ст. 1 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є первинними бухгалтерськими документами, тобто документом, який лише містить інформацію про господарську операцію та є звітним податковим або розрахунковим документом ( п.7.2.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» . Зміст правочину становлять права та обов’язки, про набуття, зміну та припинення яких учасники правочину домовилися. Зміст договору чи іншого правочину закріплюється в його статтях , пунктах ( узагальнення Верховного Суду України від 24.11.2008р. «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання право чинів недійсними»)
Відповідно до ст.ст. 203,204 ЦК України підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами.
Чинне законодавство не пов’язує недійсність правочинів із недотриманням форми первинних бухгалтерських документів, якими оформлено виконання господарської операції.
3. Щодо нікчемності правочинів.
Відповідач посилаючись на зміст ст. 228 ЦК України та ст. 207 ГК України визначає нікчемними правочини, по яких до бюджету не надійшли податкові платежі.
Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними визначений в ст. 228 ЦК України , нікчемність правочину повинна бути визначена імперативною нормою закону. Верховний Суд України навів перелік правочинів, що порушують публічний порядок та не відніс правочин, по якому не надійшли податки до бюджету, до складу нікчемних. На аналогічній позиції знаходиться і практика Верховного Суду України, який неодноразово, розглядаючи подібні справи зазначав, що сама по собі несплата податку продавцем ( у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем на суму бюджетного відшкодування .
4. Щодо безтоварності господарських операцій з ПП «Енерго-Люкс».
Посилаючись на окремі недоліки первинних документів, наданих постачальниками позивачу в підтвердження проведених поставок сировини, відповідач стверджує про відсутність товарних поставок за вказаними операціям.
Наведені вище твердження відповідача спростовуються наданими суду первинними бухгалтерськими документами, а саме : виробничими листами, накладними та податковим накладними по видах сировини , документами про експорну вигрузку продукції, виготовленої з отриманої сировини, висновком експертного економічного дослідження №08 від 26.03.2010р. експерта ОСОБА_6 та висновком №1749 судово-економічної експертизи від 16.12.2010 року , якими не підтверджено висновки акту податкової перевірки від 06.07.2009р. щодо донарахування позивачу податку на прибуток у сумі 232 608,0 грн. та податку на додану вартість у сумі 204 261,0 грн. й документально підтверджено дані про обсяги закупівлі, переробки сировини, виготовлення та реалізації готової продукції ЗАТ «Буковинапродукт» за період з 01.09.2007р. по 01.04.2009р. Отже твердження відповідача про фіктивність правочинів між позивачем та ПП «Енерго-Люкс» спростовуються наданими позивачем письмовими доказами та первинними документами.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не може бути кваліфікований як фіктивний правочин, на виконання кого передане майно.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов’язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, покладено на відповідача, в даному випадку на Державну податкову інспекцію в Сторожинецькому районі Чернівецької області.
Всупереч наведеним вимогам, відповідач не надав суду переконливих доказів на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому враховуючи вказане вище суд дійшов висновку, що винесені відповідачем рішення порушують права позивача, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такі, що слід задовольнити у повному обсязі.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а також доказів на підтвердження цих обставин.
У відповідності до вимог п.1 ст.94 КАС України документально підтверджені судові витрати в сумі 8.50 грн., понесені позивачем по справі, на користь якого ухвалюється судове рішення, слід відшкодувати за рахунок Державного бюджету України в розмірі необхідного до сплати при подачі позову судового збору в розмірі 3.40 грн., а в решті позову слід відмовити.
На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 11, 14, 50, 70, 71, 79, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати нечинними податкові повідомлення рішення:
- від 13.07.2009р. № 0000442300/0, від 11.08.2009р. № 0000442300/1, 02.09.2009р. № 0000442300/2, від 17.11.2009р. № 0000442300/3 про донарахування СгВП ЗАТ «Буковинапродукт» 204261,0 грн. податку на додану вартість та застосування штрафних санкції у сумі 10131,0 грн.
- від 13.07.2009р. № 0000432300/0, від 11.08.2009р. № 0000432300/1, від 02.09.2009р. № 0000432300/2, від 17.11.2009р. №, 0000432300/3, про донарахування СгВП ЗАТ «Буковинапродукт 232608 грн. податку на прибуток та 94776,0 грн. штрафних санкцій.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь сільськогосподарського виробничо-переробного закритого акціонерного товариства «Буковинапродукт» 3.40 грн. судових витрат.
4. В решті позову відмовити.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанову в повному обсязі складено 28.01.11р.
Суддя Я.Ю. Ковалюк