ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/1709/21 Номер провадження 22-ц/814/2118/21Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.

Суддів: Кузнєцової О.Ю., Прядкіної О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 червня 2021 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції та 3% річних

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04.09.2017 року у справі №554/10636/16-ц було задоволено його ( ОСОБА_1 ) позовні вимоги про стягнення боргу з ОСОБА_2 та вирішено стягнути борг за договором позики у розмірі 97788,63 гривень та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 977,89 гривень. Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25.10.2017 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04.09.2017 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 04.11.2019 року залишено без змін рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04.09.2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25.10.2017 року .

Відтак, 27.10.2017 року у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем у сумі 98765,52 гривень, що складається з 97788,63 гривень боргу за договором позики та 977,89 гривень судового збору. Проте, відповідач виконала свої грошові зобов`язання перед позивачем лише 05.01.2021 року.

З урахуванням наведеного, на думку позивача, відповідач зобов`язана сплатити на його користь 3% річних в період з березня 2018 року по грудень 2020 року (за 2018 рік - 2467,79грн, за 2019 рік - 3183,61грн, за 2020 рік - 3409,65грн), та втрати від інфляції за той же період (за 2018 рік - 4887,19грн, за 2019 рік - 4350,94грн, за 2020 рік - 5682,75грн), виходячи з суми боргу в 98765,52 гривень.

Відповідно до вищевикладеного, прохав стягнути з ОСОБА_2 на свою користь за порушення своєчасного виконання грошового зобов`язання 3% річних та втрати від інфляції у загальній сумі 23981,92грн, та вирішити питання судових витрат, що складаються з 908грн судового збору та 10тис. грн. витрат на правничу допомогу.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29 червня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення індексу інфляції та 3% річних, задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за порушення своєчасного виконання грошового зобов`язання 3% річних та втрати від інфляції в сумі 23116,27 гривень, а також повернення витрат на сплату судового збору в сумі 875,22 гривень.

В задоволенні решти вимог позивачу відмовлено.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21 вересня 2021 року в ухваленні додаткового рішення по даній справі, відмовлено.

З вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та неправильне застосування норм процесуального права, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення районного суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що місцевий суд безпідставно, без будь-якого посилання на відповідну норму матеріального права, зменшив суму заборгованості, на яку було нараховано 3% річних та втрати від інфляції.

Окрім того, вказує на неналежне вирішення місцевим судом питання стягнення судових витрат.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04.09.2017 року у справі №554/10636/16-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики у розмірі 97788,63 гривень та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 977,89 гривень (а.с.24-27).

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25.10.2017 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 04.09.2017 року залишено без змін (а.с.28-30).

Постановою Верховного Суду від 04.11.2019 року залишено без змін рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 04.09.2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25.10.2017 року (а.с.6-8).

Постановою старшого державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Тимошенко К.М. від 28.09.2020 року відкрито виконавче провадження №63101765 з виконання Виконавчого листа №554/10636/16-ц, виданого 30.01.2020 року Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення боргу (боржник ОСОБА_2 ) 97788,63грн та судових витрат 977,89грн; виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця у розмірі 9876,65грн та витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 300грн; загальна сума до стягнення - 108943,17грн (а.с.9-10).

Згідно квитанції №0.0.1966638348.1 від 05.01.2021 року відповідачем ОСОБА_2 було сплачено суму боргу в 108944,00грн 05.01.2021 року (а.с.11).

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив із того, що, боржник свої зобов`язання вчасно не виконала, а саме не повернула ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 97788,63грн, а тому ОСОБА_2 зобов`язана сплатити позивачу 3% річних та інфляційні втрати, обраховані виходячи з вказаної суми. При цьому, місцевим судом вказувалось що стягнута рішенням суду сума судового збору не може бути врахована в суму боргу, так як не є заборгованістю за договором позики.

Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, після пред`явлення позичальником позову дія договірного зобов`язання припиняється, а право на повернення сум позики в особи виникає на підставі рішення суду.

При цьому, наявність судового рішення про стягнення боргу не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст.625 ЦК сум у разі прострочення виконання зобов`язання. (Наведене відповідає висновкам Верховного Суду України висвітленим у постанові від 22 березня 2017року у справі № 6-2311цс16.)

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеного вбачається, що передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, регулюються Законом України «Про виконавче провадження», до них не можуть застосовуватись норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) (ВСУ у справі № 6-2311цс16 від 22 березня 2017р.).

Так, аналізуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що сума боргового (грошового) зобов`язання, на яке необхідно нараховувати 3% річних та інфляційні втрати є саме - 97788,63грн, оскільки стягнутий судовим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 04.09.2017 року у справі №554/10636/16-ц судовий збір в сумі 977,89грн, не є грошовим зобов`язанням, відтак, застосування до нього положень ст.625 ЦК України є безпідставним.

З урахуванням наведеного рішення місцевого суду щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визначення до стягнення коштів в сумі 23116,27 гривень в рахунок компенсації 3% річних та втрат від інфляції є обґрунтованим, відтак, підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що місцевий суд безпідставно зменшив суму заборгованості, на яку було нараховано 3% річних та втрати від інфляції, колегія суддів до уваги не приймає, з урахуванням наведеного вище.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні безпідставно не було вирішено питання щодо компенсації витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки відповідне питання було вирішення ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21 вересня 2021 року, якою в ухваленні додаткового рішення по даній справі, відмовлено. Вказана ухвала ОСОБА_1 не оскаржувалась.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 червня 2021 року, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун

СУДДІ О.Ю. Кузнєцова

О.В. Прядкіна