КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.01.2011                                                                                           № 12/48

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Новікова  М.М.

 суддів:            Зубець Л.П.

          Мартюк А.І.

 при секретарі:           Царенко А.М.

 За участю представників:

 від позивача -Кроль М.Б. (дов. №596/22 від 30.12.2010 р.)

 від відповідача -не з’явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Бест-Надра Трейд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.10.2010

 у справі № 12/48 (Лавриненко Л.М. .....)

 за позовом                               ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго"

 до                                                   ТОВ "Бест-Надра Трейд"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення штрафних санкцій 109695294,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Відкрите акціонерне товариство “Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” (далі за текстом – позивач, ВАТ „ДЕК „Центренерго”) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бест-Надра Трейд” (далі за тестом – відповідач, ТОВ „Бест-Надра Трейд”) 105002401,80 грн. штрафних санкцій за період з 25.10.2009 р. по 14.04.2010 р. та 4692892,893 грн. штрафу за прострочку поставки понад тридцять днів, за порушення умов договору поставки мазуту №113/6 від 25.09.2009 р.

В ході судового розгляду позивачем надано суду уточнений розрахунок суми позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача штрафних санкцій за період з 27.10.2009 р. по 14.04.2010 р. 102310130,90 грн. та 4680318,90 грн. штрафу за прострочку поставки понад тридцять днів, за порушення умов договору поставки мазуту №113/6 від 25.09.2009 р.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 12.10.2010 р. у справі №12/48 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бест-Надра Трейд” на користь Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго” 4680318,90 грн. штрафу, 5895561,51 грн. неустойки, 2458,49 грн.  витрат по сплаті державного мита та 22,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішення суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до п. 3.3. Договору фактичний об’єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід’ємною частиною договору поставки. Всі інші умови поставки, а саме: фактичний об’єм кожної партії продукції мав бути погоджений (акцептований) постачальником шляхом письмового правочину, але погоджений постачальником не був. У зв’язку з цим у відповідача не виникло господарське зобов’язання поставити позивачу мазут в обсягах, зазначених у заявці № 06-04/4556 від 14.10.2009 року за підписом Лук’янова С.В., не засвідченим печаткою позивача як юридичної особи, тобто заявка покупця не відповідає вимогам законодавства щодо письмового правочину, у зв’язку з чим твердження позивача, що останнім днем поставки мазуту згідно вказаної заявки є 24.10.2009 року - безпідставне. Листом №06-04/9096 від 27.11.2009 року генеральний директор позивача Попов С.А. повідомив відповідача, що станом на 26.11.2009 року відповідач поставив 741,284 тон мазуту та повідомив, що потреба у мазуті відсутня. Пунктом 9.1. Договору сторони погодили, що договір діє до 31.12.2009 року, а в частині щодо розрахунків – до повного виконання зобов’язань сторін, а п.п. 1.1., 1.3. Договору встановлено зобов’язання покупця прийняти та оплатити продукцію, що поставляється, відповідно до умов даного договору (60000 метричних тон), тобто позивач в односторонньому порядку безпідставно відмовився від виконання договору поставки, чим унеможливив виконання поставки постачальником. Заявок на поставку продукції покупець протягом всього строку дії договору постачальнику не направляв, відповідно постачальник не мав можливості акцептувати (прийняти до виконання) заявки покупця та здійснювати поставку продукції у відповідності та на підставі заявок покупця. В період строку дії договору поставки відповідачем було отримано листа № 06-04/4723 від 23.10.2009 року щодо припинення відвантаження за підписом заступника комерційного директора Ісаченко С.О. Таким чином, зобов’язання постачальника продукції за договором поставки припинилося: в частині поставки 741,284 тон мазуту у зв’язку з належним виконанням, засвідченим Актами приймання-передачі мазуту (№№1,10), в іншій частині договору поставки – через неможливість виконання у зв’язку з односторонньою відмовою покупця від виконання договору поставки. Також апелянт зазначив, що позивач фактично виконував прийомку поставленого мазуту не на підставі та не у відповідності з листом №06-04/4556 від 14.10.2009 р. за підписом Лук’янова С.В.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.01.2011 р.  проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

25.09.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством “Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго”, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бест-Надра Трейд”, як постачальником, було укладено договір поставки мазуту №113/6 (далі за текстом – Договір), відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов’язання передати (поставити) у власність покупця мазут топковий, марки М-100 ДСТУ 4058-2001 (продукція), у кількості, у строки, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами у Договорі: кількість – 60000 метричних тонн, вартістю 3350,00 грн./тону на загальну суму з врахуванням ПДВ 20% (33500 000 грн.) - 201000000 грн. (п.1.1 Договору).

Пунктом 1.5. Договору сторони погодили, що умови договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів „Інкотермс” (в редакції 2000 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов’язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Згідно з п.2.1. Договору сторони передбачили, що ціною договору є загальна сума цін на продукцію (вартість) з ПДВ, що поставляється за даним Договором, яка дорівнює сумі в розмірі 201000000 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 33500000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору строк поставки продукції складає 10 днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця (лист) з можливістю дострокової поставки.

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що орієнтовний об’єм кожної партії складає 400 тон. Фактичний об’єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця, яка є невід’ємною частиною Договору. При цьому, покупець на підставі своїх письмових заявок, в межах запланованого в Договорі асортименту та загального обсягу поставки, має право перерозподіляти продукцію між вантажоодержувачами без додаткового погодження з постачальником.

Відповідно до пункту 9.1. Договору, сторонами визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2009 р. включно, а в частині щодо розрахунків – до повного виконання зобов’язань сторін.

Додатковою угодою №1 від 12.10.2009 року до Договору поставки мазуту №113/6 від 25.09.2009 року, сторонами було викладено п.п. 4.1., 5.2., 5.8., 5.9., 5.10. в нових редакціях, зокрема, пункт 5.2.: постачальник зобов’язаний протягом доби після відвантаження кожної партії продукції письмово повідомити покупця та вантажоодержувача про такі відомості, в разі постачання залізничним транспортом: найменування відправника та номер договору, що зазначені в залізничній накладній; дату і час відправки зі станції відвантаження, кількість цистерн відправленої продукції, номера залізничних накладних і цистерн, станцію призначення, дату прибуття на станцію призначення; в разі постачання автотранспортом: кількість автоцистерн, державний номер автоцистерни, товарно-транспортну накладну, дату прибуття на адресу вантажоодержувача.; пункт 5.8.: при поставці продукції постачальник зобов’язаний надати покупцю необхідні приналежності та наступні оригінали документів: рахунку, податкової накладної, відповідних залізничних або товарно-транспортних накладних, сертифікату та/або паспорту якості; пункт 5.9.: в залізничних або товарно-транспортних накладних на продукцію у графі „Особливі відмітки” повинна бути зазначена інформація про номер та дату договору та належність продукції даному постачальнику; пункт 5.10.: у разі відсутності в залізничних або товарно-транспортних накладних інформації про належність продукції постачальнику, остання приймається вантажоодержувачем на відповідальне зберігання і вважається поставленою тільки з дати передачі покупцеві документів, що підтверджують належність продукції даному постачальнику.

Додатковою угодою № 2 від 14.10.2009 року до Договору поставки мазуту №113/6 від 25.09.2009 року сторонами викладено розділ 11 Договору в новій редакції стосовно юридичних адрес, реквізитів та підписів сторін.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного  кодексу  України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Згідно ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (покупцем) була надана відповідачу (постачальнику) письмова заявка №06-04/4556 від 14.10.2009 року на постачання мазуту, за підписом комерційного директора Лук’янова С.В., копія якої знаходиться в матеріалах справи, згідно якої позивач просив відвантажити відповідно до Договору №113/6 від 25.09.2009 року мазут топковий М 100, в кількості 20700 тонн за наступними реквізитами: Вуглегірська ТЕС ВАТ „Центренерго” – 700 тон, Зміївська ТЕС ВАТ „Центренерго” – 10000 тон, Трипільська ТЕС ВАТ „Центренерго” – 10000 тон.

Факт отримання  відповідачем 14.10.2009 р. вказаної заявки підтверджується підписом директора товариства з обмеженою відповідальністю “Бест-Надра Трейд” Щир О.О на заявці на поставку  мазуту  від 14.10.2009 р. №06-04/4556, про що він сам  безпосередньо підтвердив в судовому засіданні місцевого господарського суду 21.09.2010 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п. 5.3. Договору датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі продукції.

Частиною 1 ст.255 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Таким чином, відповідно до п.3.2 Договору, відповідач зобов’язаний був поставити мазут протягом десяти днів з моменту отримання письмової заявки №06-04/4556 від 14.10.2009 року на постачання мазуту, тобто до 24.10.2009 року, але оскільки 24.10.2009 р. є вихідним днем, то останнім днем поставки є перший за ним робочий день, тобто 26.10.2009 р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових  актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших  актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, постачальником (відповідачем) на виконання  умов Договору поставки мазуту №113/6 від 25.09.2009 року та письмової заявки позивача  №06-04/4556 від 14.10.2009 року  було поставлено покупцю (позивачу) нафтопродукти у кількості 741,284 тон, згідно Актів приймання передачі продукції до Договору №113/6 від 25.09.2009 року, а саме: за актом №1 від 15.10.2009 року на суму 89679,61 грн., № 2 від 20.10.2009 року на суму 188538,23 грн., № 3 від 22.10.2009 року на суму 262117,72 грн., № 4 від 23.10.2009 року на суму 403842,98 грн., № 5 від 26.10.2009 року на суму 206 025,25 грн., № 6 від 27.10.2009 року на суму 151922,68 грн., № 7 від 29.10.2009 року на суму 164518,69 грн., № 8 від 31.10.2009 року на суму 498179,10 грн., № 9 від 09.11.2009 року на суму 379153,45 грн., № 10 від 13.11.2009 року на суму 139326,67 грн., які підписані сторонами та скріплені печатками, копії яких додано до матеріалів справи. Всього поставлено 741,284 тони, недопоставка відповідно до заявки склала 19958,716 тон.

Твердження відповідача про те, що письмова заявка позивача №06-04/4556 від 14.10.2009 року на поставку мазуту, про яку йдеться в п.3.3 розділу 3 Договору поставки як про невід’ємну частину даного договору, тобто як про письмовий правочин, яким сторони договору поставки вносять зміни чи доповнення та конкретизують умови договору поставки, в дійсності не являється невід’ємною частиною договору поставки та не спричиняє зміни (конкретизацію умов) договору поставки, оскільки вона не підписана постачальником, а тому вона не породжує господарського зобов’язання у постачальника до моменту неприйняття постачальником до виконання шляхом підписання, та зі сторони позивача вказана заявка підписана також не уповноваженою особою, колегією суддів до уваги не приймається з наступних підстав.

Пунктом 3.3 Договору сторони передбачили, що фактичний об’єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці покупця (позивача), яка є невід’ємною частиною договору. При цьому, покупець на підставі своїх заявок, в межах запланованого в договорі асортименту та загального обсягу поставки, має право перерозподілити продукцію між вантажоодержувачами без додаткового погодження з постачальником.

Згідно п.3.2 Договору строк поставки складає 10 днів з дати отримання постачальником письмової заявки покупця ( лист) з можливістю дострокової поставки.

Отже, умовами договору поставки мазуту не передбачено обов’язковість прийняття постачальником заявки до виконання шляхом її підписання. Позивач мав право подати заявку на поставку продукції шляхом направлення відповідачу листа.

Заявка на поставку мазуту є одностороннім правочином та є обов’язковою для відповідача до виконання, відповідно до ч. 1 та абз. 3 ч.3 ст. 202 Цивільного  кодексу України та п.3.2 та п.3.3 договору поставки.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем 14.10.2009 р. відповідачу письмової заявки №06-04/4556 від 14.10.2009 року на поставку мазуту. Відповідач вказану заявку отримав до виконання, і ніяких заперечень позивачу не надав. Листом від 20.11.2009 р. №078-10 відповідач повідомив позивача про те, що він підтверджує свої наміри щодо постачання мазуту-100 згідно договору  №113/6 від 25.09.2009 р. автомобільними нормами партіями приблизно 200 тон на тиждень, а найближчим часом буде відвантаження залізничним транспортом партіями близько 2000 тон.

Письмова заявка №06-04/4556 від 14.10.2009 року на поставку мазуту від імені позивача підписана директором комерційним Лук’яновим С.В., який діяв в межах повноважень, наданих йому генеральним директором, відповідно до п.8.4.14 Статуту відкритого акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго”, який зареєстрований державним реєстратором Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації 19.11.08 р. №10731050018001253, та наказу №135 від 05.10.2007 р. “Про розподіл обов’язків”.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що письмова заявка №06-04/4556 від 14.10.2009 року на поставку мазуту була подана позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства та умов договору, і була прийнята відповідачем до виконання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, статтею 231 Господарського кодексу України передбачено, що санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виходячи зі змісту п.7.1. Договору у випадку порушення стороною зобов’язання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Пунктом 7.2. Договору поставки мазуту №113/6 від 25.09.2009 року сторони погодили, що у випадку непостачання або неповного постачання продукції в строки, передбачені Договором, постачальник за кожний з перших 10 днів прострочення сплачує покупцеві штраф у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленої продукції за кожний день прострочення. При цьому, за кожний з наступних 10 днів прострочення штраф збільшується на 0,1 у порівнянні з штрафом за кожний день попереднього періоду (за прострочення 1-10 днів – 0,1% від вартості непоставленої продукції за кожний день; за прострочення 11-20 днів – 0,2% від вартості непоставленої продукції за кожний день і т.д.). За прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної ціни, і крім цього, постачальник відшкодовує всі понесені покупцем збитки, заподіяні затримкою виконання постачальником зобов’язань за цим Договором.

З урахуванням вищевикладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідальність за прострочку поставки мазуту визначена сторонами в  п.7.2 Договору, а саме: у випадку непостачання або неповного постачання продукції в строки, передбачені Договором, постачальник за кожний з перших 10 днів прострочення сплачує покупцеві штраф у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленої продукції за кожний день прострочення; при цьому, за кожний з наступних 10 днів прострочення штраф збільшується на 0,1 у порівнянні з штрафом за кожний день попереднього періоду (за прострочення 1-10 днів – 0,1% від вартості непоставленої продукції за кожний день; за прострочення 11-20 днів – 0,2% від вартості непоставленої продукції за кожний день і т.д.), по своїй правовій природі є неустойкою, відповідно до ст. 230 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів вважає, що прострочка щодо поставки продукції виникла з 27.10.2009 р., оскільки як вбачається з матеріалів справи останній день поставки продукції – 26.10.2009 р.

З урахуванням уточненого розрахунку позовних вимог, позивач просить за прострочку поставки мазуту стягнути на його користь 102310130,90 грн. штрафних санкцій за період з 27.10.2009 р. по 14.04.2010 р. та  4680318,90 грн. штрафу за прострочку поставки понад тридцять днів.

Виходячи зі змісту ч.1 та 3 ст.219 Господарського кодексу України, за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи  оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Частиною 3 ст.220 Господарського кодексу України передбачено, що боржник не вважається  таким,  що  прострочив  виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Згідно ч.1 ст.221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.

Аналогічні норми містяться і в ст.ст. 612 ,613 Цивільного кодексу України.

Позивач листом від 27.11.2009 р. №06-04/9096 за підписом генерального директора товариства Попова С.А., на лист відповідача від 20.11.2009 р. №078-10 щодо наміру подальшої поставки мазуту, повідомив відповідача про те, що ВАТ “Центренерго” надало ТОВ “Бест-Надра Трейд” письмову заявку від 14.10.2009 р. №06-04/4556 на поставку 20700 тонн мазуту, станом на 26.11.2009 р. ТОВ “Бест-Надра Трейд” було поставлено лише 741,284 тони мазуту, заявка не виконана, на сьогоднішній день потреба в мазуті відсутня. Вказаний лист було отримано відповідачем 03.12.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №03695838.

Приймаючи до уваги, що підставою для здійснення поставки мазуту, відповідно до п.п.3.2, 3.3 Договору є письмова заявка покупця, а позивач своїм листом від 27.11.2009 р. №06-04/9096 за підписом генерального директора товариства Попова С.А. фактично відмовився від подальшої поставки решти мазуту згідно заяви від 14.10.2009 р. №06-04/4556, та інших заявок відповідачу не надав, а тому відсутня вина відповідача у прострочці поставки мазуту з моменту отримання від позивача повідомлення про відмову від поставки, тобто з 03.12.2009 р.; відповідно прострочка поставки мазуту з вини відповідача виникла з 27.10.2009 р. по 02.12.2009 р.

Лист позивача від 23.10.2009 р. №06-04/4723 за підписом заступника комерційного директора Ісаченко С.О., який було отримано відповідачем 09.11.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №03688122, не може бути прийнятий апеляційним судом, як відмова позивача від поставки продукції після 23.10.2009 р., оскільки як вбачається з матеріалів справи, після 23.10.2009 р. (дати написання листа) та після 09.11.2009 р. (дати отримання відповідачем вказаного листа) позивачем приймався мазут від відповідача, що підтверджується актами приймання передачі продукції до Договору №113/6 від 25.09.2009 року, а саме за актами №5 від 26.10.2009 року на суму 206025,25 грн., №6 від 27.10.2009 року на суму 151922,68 грн., №7 від 29.10.2009 року на суму 164518,69 грн., №8 від 31.10.2009 року на суму 498179,10 грн., №9 від 09.11.2009 року на суму 379153,45 грн., №10 від 13.11.2009 року на суму 139326,67 грн.

Колегія суддів погоджується з розрахунком, зробленим місцевим господарським судом та вважає, що вимога позивача щодо стягнення штрафу за прострочку поставки понад тридцять днів підлягає задоволенню в сумі 4680318,90 грн. Загальна сума неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, за прострочку поставки мазуту за період з 27.10.2009 р. по 14.04.2010 р. складає 5895561,51 грн.

Твердження відповідача про те, що пункт 7.2 Договору, який передбачає застосування  пені за прострочку поставки продукції, суперечить положенням чинного законодавства, зокрема, ст. 549 Цивільного кодексу України, оскільки пеня застосовується виключно для випадків несвоєчасного виконання грошового зобов’язання, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 Господарського кодексу  України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 Господарського кодексу  України).

Відповідно до ч.4 ст.231 Цивільного  кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 4 ст.179 Господарського  кодексу  України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми Цивільного кодексу України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст.627 Цивільного кодексу України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст.628 Цивільного кодексу України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст.6 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що сторонами за взаємною згодою визначена саме така відповідальність за порушення зобов’язань у вигляді застосування і штрафу, і пені, що прямо не заборонено чинним законодавством, що є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення умов договору, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог в частині одночасного застосування пені та штрафу за порушення виконання зобов’язання відповідачем щодо поставки продукції.

Крім того, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.216 Господарського кодексу  України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.2 ст.4 Господарського суду  України особливості регулювання майнових відносин суб’єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Господарський кодекс  України називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку встановлена сторонами санкція за порушення зобов’язання не підпадає під визначення штрафу та пені, отже слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч.1 ст.549 Цивільного  кодексу  України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Безпідставним також є посилання відповідача на те, що сторонами в п.7.2 договору не визначено, від якої ціни нараховується штраф за недопоставку мазуту понад тридцять днів, оскільки ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Позивачем сума штрафу нарахована саме на суму невиконаного зобов’язання щодо поставки мазуту.

Враховуючи вищенаведене, сторони мали право встановити за спільною згодою даний вид штрафних санкцій, як вид відповідальності за порушення відповідачем зобов’язання щодо недопоставки продукції, тому позивач має право на застосування до відповідача відповідальності за порушення ним зобов’язання щодо поставки мазуту за п.7.2 Договору у вигляді неустойки (штрафу), отже підстави для визнання п.7.2 Договору недійсним – відсутні.

З огляду на те, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов’язання не виконав, мазут в установлений строк не поставив, колегія суддів, з урахування вищезазначених обставин, дійшла висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані та підлягають задоволенню в частині стягнення 4680318,90 грн. штрафу та 5895561,51 грн. неустойки. В решті позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Бест-Надра Трейд” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 12.10.2010 р. у справі №12/48 залишити без змін.

Матеріали справи №12/48 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття  та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

 Головуючий суддя                                                                      Новіков  М.М.

 Судді                                                                                          Зубець Л.П.

                                                                                          Мартюк А.І.

 20.01.11 (відправлено)