Ухвала

Іменем України

18 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 659/954/18

провадження № 61-17423ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. А., Вейтас І. В., Радченка С. В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Верхньоторгаївської сільської ради Нижнісірогозького району Херсонської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Верхньоторгаївської сільської ради Нижнісірогозького району Херсонської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є спадкоємицею першої черги після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак у встановлений законом строк не подала заяву про прийняття спадщини через скрутне матеріальне становище. Вагітність та народження дітей ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , які потребували постійного догляду, значна відстань від місця відкриття спадщини унеможливили своєчасно подати заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_2 просила:

визначити додатковий строк тривалістю у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Цир Любешівського району Волинської області.

Рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 20 листопада 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визначено ОСОБА_2 додатковий строк тривалістю у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті батька позивача ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач з поважних причин пропустила строк подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

03 квітня 2019 року ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 30 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 20 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 зазначив про наявність спору про право на земельну ділянку, яка мала бути об`єктом спадщини, як така, що належала спадкодавцю до укладення договору міни земельних ділянок, а отже оскаржуване рішення суду впливає на його права. ОСОБА_1 не є спадкоємцем ОСОБА_3 , що ніким не заперечується, а також не є співвласником майна. Проте у досліджуваних правовідносинах земельна ділянка площею 8,76 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої на підставі державного акта про право приватної власності на землю, серія ІІІ-ХС № 013642, виданого 29 січня 2003 року Верхньоторгаївською сільською радою, був ОСОБА_3 та яка мала б бути об`єктом спадкування, перейшла у власність ОСОБА_1 в результаті укладення нотаріально посвідченого договору обміну земельних ділянок від 05 серпня 2010 року. У судовому порядку ОСОБА_2 оспорюється зазначений договір обміну земельних ділянок (справа № 659/107/19, провадження № 2/659/51/19). Враховуючи, що ОСОБА_1 на час розгляду судом першої інстанції зазначеної справи був та є власником земельної ділянки, яка належала ОСОБА_3 та право власності на яку, як об`єкт спадкування, ОСОБА_2 оспорюється у судовому порядку, апеляційний суд зробив висновок, що оскаржуваним судовим рішенням вирішувалося питання про права обов`язки ОСОБА_1 .

Апеляційний суд вважав, що з урахуванням часу смерті спадкодавця, зазначені позивачем причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини не є такими, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, а також врахував строк звернення до суду через 8 років після смерті батька. Позивач не була позбавлена можливості направити заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини поштою. До участі у справі не залучено матір спадкодавця, яка проживала разом з ним на момент його смерті, а отже прийняла спадщину після смерті сина.

Постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Херсонського апеляційного суду від 30 липня 2019 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що належним відповідачем у спорах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. Отже, відповідачем у справі такої категорії може бути учасник відповідних спадкових правовідносин, що виникли з приводу вирішення правового питання про коло заінтересованих в отриманні спадщини осіб, які обґрунтовано мають правомірний інтерес щодо визначення юридичної долі спадщини. Враховуючи те, що, як встановив апеляційний суд, ОСОБА_1 не є спадкоємцем ОСОБА_3 , помилковими є висновки суду апеляційної інстанції, що саме рішенням суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини ОСОБА_2 вирішено питання щодо права та обов`язків ОСОБА_1 , яким безпосередньо не вирішувалося питання про майнові права на майно, власником якого вважає себе особа, яка звернулася із апеляційною скаргою. Безумовно, оскарження ОСОБА_2 договору міни у іншому судовому провадженні є пов`язаним із справою, яка переглядається, проте, ухвалення рішення суду про визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини безпосередньо не вирішує прав та обов`язків ОСОБА_1 як власника земельної ділянки, набутої ним відповідно до договору міни. Отже, особа, яка звернулася з апеляційною скаргою, не є учасником спадкових правовідносин з приводу визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Відповідно, за апеляційною скаргою такої особи апеляційний суд не вправі був здійснювати апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, скасовувати таке рішення суду першої інстанції. У зв`язку з наведеним помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції стосується прав та інтересів ОСОБА_1 . Взявши до уваги те, що Верховний Суд не вправі вирішувати процесуальне питання про закриття апеляційного провадження, справа підлягає направленню до апеляційного суду для вирішення такого питання та завершення розгляду цієї справи. Це відповідає принципу стадійності цивільного процесу та логіці його побудови. У разі, якщо б рішення суду першої інстанції стосувалося прав та інтересів особи, яка не брала участі у її розгляді, апеляційний суд був би зобов`язаний відмовити у задоволенні позову саме з тих підстав, що до участі у справі не залучено усіх учасників справи, зокрема належних відповідачів, не надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог по суті спору, оскільки питання про обґрунтованість позовних вимог у такому випадку мало б вирішуватися судом під час вирішення справи по суті за належного складу учасників справи. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд наведеного не врахував, дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позову з двох взаємовиключних підстав.

Касаційний суд вказав, що підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанцій є саме помилковість висновків цього суду про те, що рішення суду першої інстанції про визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини порушує права та інтереси особи, яка не була залучена до участі у справі та яка звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою. Верховний Суд констатував порушення апеляційним судом правила пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, відповідно до якого суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Оскарженою постановою Херсонського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 20 листопада 2018 року закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що належним відповідачем у спорах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є спадкоємці, тобто особи, визначені за заповітом або за законом, які звернулися у передбаченому порядку та строки із заявою про прийняття спадщини, відкритої після смерті спадкодавця, та прийняли цю спадщину або вважаються такими, які прийняли спадщину. Отже, відповідачем у справі такої категорії може бути учасник відповідних спадкових правовідносин, що виникли з приводу вирішення правового питання про коло заінтересованих в отриманні спадщини осіб, які обґрунтовано мають правомірний інтерес щодо визначення юридичної долі спадщини. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем ОСОБА_3 , рішенням суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини ОСОБА_2 не вирішувалося питання щодо прав та обов`язків ОСОБА_1 , яким безпосередньо не вирішувалося питання про майнові права на майно, власником якого вважає себе особа, яка звернулася із апеляційною скаргою. Безумовно, оскарження ОСОБА_2 договору міни у іншому судовому провадженні є пов`язаним із справою, яка переглядається, проте, ухвалення рішення суду про визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини безпосередньо не вирішує прав та обов`язків ОСОБА_1 як власника земельної ділянки, набутої ним відповідно до договору міни. Таким чином, приймаючи до уваги наведене, а також те, що ОСОБА_1 участі в розгляді справи в суді першої інстанції у будь-якому статусі не брав, не є учасником спадкових правовідносин з приводу визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини і рішенням суду безпосередньо не вирішувалось питання про його права та обов`язки, тобто апеляційне провадження у справі було відкрито за апеляційною скаргою особи, яка не є суб`єктом апеляційного оскарження цього судового рішення, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 20 листопада 2018 року підлягає закриттю.

22 жовтня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Херсонського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року ці недоліки було усунуто, зокрема, надано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та уточнену касаційну скаргу, у якій ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, яке міститься в уточненій касаційній скарзі, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що постанову Херсонського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року направлено йому поштою простим листом, який він отримав з поштової скриньки лише 22 жовтня 2021 року, ураховуючи те, що за родом діяльності він систематично знаходиться у комерційних поїздках та відрядженнях за межами м. Мелітополь. ОСОБА_1 зазначає, що відразу зв`язався зі своїм представником та підготував і відправив касаційну скаргу.

Європейський суд з прав людини вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року). Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

У частині другій та третій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів свідчить, що строк на касаційне оскарження пропущений з поважних причин. Тому суд, на підставі статті 390 ЦПК України, поновлює його.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції вирішено питання про права ОСОБА_1 , оскільки позивач поновила свої права на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та як правонаступник померлого заявила до ОСОБА_1 позов про визнання недійсним договору міни земельної ділянки, яка була передана останньому батьком позивача за договором міни. У такому випадку спір зачіпає права ОСОБА_1 як власника земельної ділянки і суд повинен був зулучити його до участі у справі. Причини пропуску строку на прийняття спадщини, зазначені позивачем є неповажними. ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд, роблячи висновок, що спір не зачіпає його прав, сам указує, що між позивачем та ОСОБА_1 існують спірні відносини стосовно земельної ділянки, яка на думку позивача, має бути включена у спадкову масу після смерті батька. ОСОБА_1 зазначає, що не згоден із такою думкою ОСОБА_2 та вважає, що вона пропустила усі можливі терміни позовної давності та користувалася грошима, які він сплатив за земельну ділянку її родині. Таким чином, ОСОБА_1 не згоден із застосуванням апеляційним судом положень пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_3 , який є батьком ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Цир Любешівського району Волинської області.

За повідомленням державного нотаріуса Любешівської державної нотаріальної контори Волинської області спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заведена.

ОСОБА_2 зареєстрована та проживає на АДРЕСА_1 та має такий склад сім`ї: чоловік ОСОБА_6 , син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується довідкою Верхньоторгаївської сільської ради №566 від 11 вересня 2018 року.

Відповідно до довідки Цирського старостинського округу від 12 вересня 2018 року № 49/15/04-37 ОСОБА_3 проживав в АДРЕСА_2 .

Земельна ділянка, площею 8,76 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої на підставі державного акта про право приватної власності на землю, серія ІІІ-ХС № 013642, виданого 29 січня 2003 року Верхньоторгаївською сільською радою, був ОСОБА_3 , перейшла у власність ОСОБА_1 в силу нотаріально посвідченого договору обміну земельних ділянок від 05 серпня 2010 року.

У судовому порядку ОСОБА_2 оспорює договір обміну земельних ділянок (справа № 659/107/19, провадження № 2/659/51/19).

ОСОБА_1 не є спадкоємцем ОСОБА_3 .

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 зазначав про наявність спору про право на земельну ділянку, яка мала бути об`єктом спадщини, як така, що належала ОСОБА_3 до укладення договору міни земельних ділянок, а отже оскаржуване рішення суду впливає на його права.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що: «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року в справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що: «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

Встановивши, що рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 20 листопада 2018 року не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про закриття апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Херсонського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Верхньоторгаївської сільської ради Нижнісірогозького району Херсонської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков