СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року                              м. Харків                        Справа № 913/413/17  

          Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя  Пелипенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання Гаркуши О.Л.

за участю представників:

стягувача – Савенок Є.В. (наказ № 88 від 28.02.2020, Положення ПП № 87-8-4-20 від 28.02.2020, наказ № 2205 від 31.10.2019, наказ № 2369 від 21.10.2021,  довіреність № 3827 від 29.12.2020)  

боржника – не з`явився

Державної казначейської служби України – не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон», м. Конотоп Сумської області (вх. № 2917 Л/3) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 28.08.2021 у справі № 913/413/17 (суддя Голенко І.П.; повний текст ухвали складено 02.09.2021), постановлену за результатами розгляду заяви Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі

за позовом Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон», м. Конотоп Сумської області,

до Державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод», м. Луганськ,

про стягнення 543 576 грн 00 коп.,

особа, яка має заборгованість перед боржником - Державна казначейська служба України, м. Київ,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 04.07.2017 у справі № 913/413/17 позовні вимоги Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» до Державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод» про стягнення 543 576 грн 00 коп. задоволено повністю. З відповідача на користь позивача стягнуто кошти на повернення суми попередньої оплати в сумі 543 576 грн 00 коп., судовий збір у сумі 8 153 грн 64 коп.

На виконання вказаного рішення позивачеві надіслано відповідний наказ від 21.07.2017 № 913/413/17, який було пред`явлено до примусового виконання до Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

Постановою Луганського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 10.10.2017 відкрито виконавче провадження ВП № 54872710 з виконання вказаного вище наказу.

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру боржників станом на 13.08.2021 виконавче провадження ВП № 54872710 не закінчено.

19 серпня 2021 року до Господарського суду Луганської області в порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України звернувся стягувач у справі - Державне підприємство «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» із заявою від 16.08.2021 № 2580  про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником. У цій заяві стягувач просить:

-стягнути з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання коштів Державного бюджету України на користь «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» 551 729 грн 64 коп. у межах заборгованості Державної казначейської служби України перед Державним підприємством «Луганський авіаційний ремонтний завод», стягнутої на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у справі № 910/3884/20.

В обґрунтування цієї заяви ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» посилається на те, що боржником – ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод», не виконано рішення Господарського суду Луганської області від 04.07.2017 у справі № 913/413/17 станом на дату звернення із заявою. Водночас, з Державного реєстру судових рішень заявнику стало відомо, що боржник - ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод» є кредитором Державної казначейської служби України за рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у справі № 910/3884/20, яке набрало законної сили 10.06.2021. За вказаним рішенням стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод» шляхом безспірного списання коштів Державного бюджету України 4 782 191 грн 04 коп. у рахунок відшкодування майнової шкоди. На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у справі № 910/3884/20 видано відповідний наказ від 16.06.2021.

За таких обставин, на думку заявника, є всі підстави для звернення стягнення на грошові кошти в сумі 551 729,64 грн, які належать Державній казначейській службі України, яка має заборгованість перед ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод», що підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у справі № 910/3884/20, яке набрало законної сили 10.06.2021.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.08.2021 у справі № 913/413/17 у задоволенні заяви Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» від 16.08.2021 № 2580 про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, відмовлено.

Вказане судове рішення мотивоване тим, що заявником не доведено наявності заборгованості Державної казначейської служби України перед ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод» (ДП «ЛАРЗ») та, відповідно, не доведено беззаперечність такої заборгованості відповідної служби, якій належать кошти, на які стягувач просить звернути стягнення. Також суд першої інстанції зазначив, що стягнення коштів через Державну казначейську службу України в межах справи № 910/3884/20 було способом виконання рішення про стягнення коштів з Державного бюджету України, і не є майновою вимогою до відповідача-2 (Державної казначейської служби України), тому відсутні правові підстави для застосування ч. 1 ст. 336 ГПК України.  

13.09.2021, тобто у визначені ч. 1 ст. 256 ГПК України строки, Державне  підприємство «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» звернулось до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, а також неправильне застування судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Господарського суду Луганської області від 28.08.2021 у справі № 913/413/17 скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву ДП  «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» від 16.08.2021 № 2580 про стягнення з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання коштів Державного бюджету України на користь ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» 551 729 грн 64 коп. у межах заборгованості Державної казначейської служби України перед ДП «ЛАРЗ», стягнутої на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у справі № 910/3884/20. Здійснити розподіл судових витрат, понесених ДП  «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» у вигляді судового збору.

Разом зі скаргою ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» заявлено  клопотання (вх.№ 11076 від 23.09.2021) про участь його представника – Слободчикової Євгенії В`ячеславівни у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи «EаsyCon» при розгляді справи № 913/413/17.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» категорично не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що Державна казначейська служба України не є боржником ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод», оскільки з урахуванням положень ч. 4 ст. 75, ч. 1 ст. 336 ГПК України, ч. 1 ст. 25, ст. 43 Бюджетного кодексу України, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у справі № 910/3884/20 встановлено, що особою, якій належать кошти, та яка має заборгованість перед боржником (ДП «ЛАРЗ»), є саме Державна казначейська служба України.

Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано ч. 1 ст. 336 ГПК України, оскільки при вирішенні питання щодо звернення стягнення, суд першої інстанції у справі № 913/413/17 безпідставно здійснив правовий аналіз поняття боржника в рамках судової справи №910/3884/20,  в той час як у ч. 1 ст. 336 ГПК України застосовується поняття особа, якій належать кошти та яка має заборгованість перед боржником.

Крім того скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що  Державна казначейська служба України та ДП «ЛАРЗ» не спростували наявність заборгованості в рамках виконання  рішення у справі № 910/3884/20. Відсутність цих доказів підтверджує, що рішення у справі № 910/3884/20 є невиконаним. Факт відкритого виконавчого провадження № 54872710 також є підтвердженням того, що Державною казначейською службою України не виконано рішення суду у справі № 910/3884/20.

Автоматизованою системою документообігу Східного апеляційного господарського суду для розгляду справи № 913/413/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) – Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2021.

Ухвалою суду від 18.10.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 913/413/17; запропоновано ДП «ЛАРЗ» та Державній казначейській службі України у строк до 02.11.2021 подати до суду відзиви на апеляційну скаргу; призначено справу № 913/413/17 до апеляційного розгляду на 16.11.2021 об 11:30 год. Задоволено клопотання скаржника про участь його представника Слободчикової Є.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи «EаsyCon».

Відзиви на апеляційну скаргу від ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод» та Державної казначейської служби України до суду апеляційної інстанції не находили.

01.11.2021 та 05.11.2021 до суду від ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» надійшло повідомлення про зміну анкетних даних представника Слободчикової Є.В. Поінформовано суд про зміну прізвища представника ОСОБА_1 на «Савенок» та про зміну електронної скриньки в системі «EаsyCon».

ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод» та Державна казначейська  служба України своїх представників в судове засідання 16.11.2021 не направили. Їх неявка не перешкоджає апеляційному перегляду оскаржувано ухвали.

Уповноважений представник ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон», який взяв участь у судовому засіданні 16.11.2021 в режимі відеоконференції, надав усні пояснення у справі, підтримав доводи апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Згідно частини першої статті 271 Господарського процесуального кодексу  України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 269, частини першої статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Східний апеляційний господарський суд виходить з такого.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Луганської області від 28.08.2021 у справі № 913/413/17, якою відмовлено у задоволенні заяви ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, визначено статтею 336 Господарського процесуального кодексу України.

Так, суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження. Суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. За заявою стягувача суд може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником. Звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до статті 336 Господарського процесуального кодексу України предметом дослідження суду має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 цього Кодексу, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які стягувач або виконавець просить звернути стягнення.

Послідовна та стала правова позиція щодо предмета дослідження у цій категорії справ щодо застосування положень статті 336 Господарського процесуального кодексу висловлена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17, постановах Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі №  902/1260/15, від 01.08.2019 у справі №  927/313/18, від 06.02.2020 у справі №  913/381/18.

У цій справі, розглядаючи подану в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України заяву стягувача, судом першої інстанції встановлено наявність заборгованості Державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод» перед Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» на суму 551729 грн, яка підтверджена рішенням  Господарського суду Луганської області від 04.07.2017 у справі № 913/413/17, що набрало законної сили.

Водночас, судом першої інстанції з`ясовано, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у справі № 910/3884/20 задоволено повністю позовні вимоги Державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод», які були заявлені до Держави України в особі: 1) Міністерства юстиції України, 2) Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди в розмірі 4 782 191 грн 04 коп., яка заподіяна особі незаконною бездіяльністю органу державної влади, його посадовою особою.  

Цим рішенням стягнуто з Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання коштів державного бюджету України на користь Державного підприємства «Луганський авіаційний ремонтний завод» 4782191 грн 04 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність у даному випадку правових  підстав для застосування частини першої статті 336 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявником не доведено наявності заборгованості Державної казначейської служби України перед ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод» та, відповідно, не доведено беззаперечність такої заборгованості відповідної служби, яка лише здійснює управління наявними коштами Державного бюджету України, коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів  Державного бюджету України, а також здійснює фінансування його видатків, в межах своєї компетенції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди скаржника з висновком суду першої інстанції про те, що стягнення коштів через Державну казначейську службу України в рамках справи № 910/3884/20 є способом виконання рішення, а не майновою вимогою, з огляду на що, Державна казначейська служба України не є боржником ДП «ЛАРЗ».

Однак судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що предметом розгляду справи № 910/3884/20 були вимоги про стягнення з Держави України в особі Міністерства юстиції України через Державну казначейську службу України шкоди в розмірі 4 782 191 грн 04 коп., яка заподіяна ДП «ЛАРЗ» незаконною бездіяльністю органу державної влади, його посадовою особою, внаслідок чого стягнуті із боржника за рішенням суду грошові кошти не були перераховані Державному підприємству «Луганський авіаційний ремонтний завод».

Вирішуючи спір у справі № 910/3884/20 суд дійшов висновку, що саме бездіяльність державного виконавця стала причиною завданої позивачу (ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод») майнової шкоди у розмірі 4782191,04 грн, тобто бездіяльність органу державної влади (його посадової особи) є тією обставиною, що знаходиться у безпосередньому причинному зв`язку з наслідками, що настали для позивача.

Відповідно до приписів ст. 1, 6, ч. 2 ст. 7  Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, є складовою системи органів, на які покладається примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб).    Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

За змістом ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України шкода завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, її посадовою або службовою особою  відшкодовується державою.

За приписами статті 43 Бюджетного кодексу України  в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з бюджетними коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України  казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Конституційний суд України в рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі № 1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Таким чином, управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування його видатків входить до компетенції Державного казначейства України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено  Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Відповідно до п. 35 цього Порядку Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації), зокрема, шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 36 вказаного Порядку встановлено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Отже, законодавством визначено спеціальний порядок виконання судових рішень про відшкодування державою шкоди, на підставі відповідних виконавчих документів, шляхом їх подання до відповідного органу Казначейства.

Згідно з ч 1, 3 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 47, ч. 7 ст. 238  Господарського процесуального Кодексу України, позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Відповідно до ч. 2 статті 2, ч. 1 статті 170 Цивільного кодексу  України,  учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Також згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 27.11.2019 № 242/4741/16-ц, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є  держава  як учасник цивільних відносин. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган, що можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у справі № 910/3884/20  Господарський суд міста Києва встановив, що Державна казначейська служба України (відповідач-2) не є тим суб`єктом, який порушив права чи інтереси позивача (ДП «ЛАРЗ») у даній справі, а стягнення коштів через Державну казначейську службу України є саме способом виконання рішення про стягнення коштів з Державного бюджету України, а не майновою вимогою до відповідача-2 (Державної казначейської служби України). Дана вимога не вирішувалася Господарським судом міста Києва по суті.

Ураховуючи ці обставини та те, що Державна казначейська служба України (відповідач-2 у справі № 910/3884/20) не є особою, яка відповідає за завдану майнову шкоду, що заподіяна відповідачем-1 (Державою Україна в особі Міністерства юстиції України - правонаступником ліквідованої Державної виконавчої служби) Державному підприємству «Луганський авіаційний ремонтний завод» незаконною бездіяльністю органу державної влади, його посадовою особою, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого суду про відсутність підстав застосування у даному випадку положень ч. 1 ст. 336 ГПК України, а отже й неможливість звернення стягнення на грошові кошти, які не належать Державній казначейській службі України і яка не має підтвердженої рішенням суду заборгованості перед ДП «ЛАРЗ».

Висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є законними та обґрунтованими.

Відмовляючи у задоволенні заяви стягувача суд першої інстанції правильно застосував положення  статті 336 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи ДП «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права у постановленні оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в апеляційному порядку.

Згідно положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», м. Київ без задоволення, а оскаржуваної ухвали Господарського суду Харківської області від 12.05.2021 у справі № 922/1780/21 - без змін, як такої, що постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України понесені судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2270,00 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон», м. Конотоп Сумської області на ухвалу Господарського суду Луганської області від 28.08.2021 у справі № 913/413/17 залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Луганської області від 28.08.2021 у справі № 913/413/17 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22.11.2021.

Головуючий суддя                                                                     С.В. Барбашова

Суддя                                                                                           О.А. Істоміна  

Суддя                                                                                           Н.М. Пелипенко