КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-31014/08 (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Ракалович В.М.
Суддя-доповідач: Кучма А.Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"18" січня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Кучми А.Ю.
суддів: Ісаєнко Ю.А., Данилової М.В.
при секретарі: Козловій І.І.
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 41 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної судової адміністрації України Петренко Світлани Юріївни на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України в Житомирській області, Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, -
В С Т А Н О В И Л А:
09.08.2005 позивачі звернулись до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України в Житомирській області, Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманого з нарахованої їм заробітної плати в 2004-2005 роках.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 вищевказаний адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник ДСА України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з’явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Питання матеріального забезпечення суддів врегульовані статтею 44 Закону України «Про статус суддів»від 15.12.1995 № 2862-ХІІ. Зазначена норма не містить положень про звільнення суддів від сплати прибуткового податку. Проте, таке право було запроваджено Указом Президента України від 10.07.2004 № 584, в абзаці четвертому статті 1 якого встановлено, що заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком за місцем основної роботи.
Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 № 889-ІV для суддів не передбачено звільнення від сплати прибуткового податку. З введенням в дію цього Закону абзац 4 статті 1 Указу Президента України від 10.07.2004 № 584 втратив чинність (перелік указів Президента України, що втрачають чинність з 01.01.2004, затверджений Указом Президента України від 25.12.2003 № 1497).
Нормами Конституції України, Закону України «Про статус суддів», як компенсація від втрати заробітку, так і виплата заробітної плати без стягнення податку з доходів фізичних осіб не передбачена, а тому і відсутні підстави вважати порушеними у межах спірних відносин дані норми.
Єдиною підставою для здійснення компенсаційних виплат суддям у зв’язку з втратою частину заробітку, пов’язанню зі сплатою податку з доходів фізичних осіб, було розпорядження Кабінету Міністрів України «Про деякі питання оплати праці суддів»від 20.01.2004 № 22-р, абзацами 1, 2 пункту 1 якого дозволено головам судів загальної юрисдикції здійснювати компенсаційні виплати суддям у розмірі 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць, після сплати податку на доходи фізичних осіб, буде нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за четвертий квартал 2003 року. При цьому, компенсаційна виплата не повинна перевищувати втрати частини заробітку судді, пов’язаної із справлянням податку на доходи фізичних осіб. Відповідно до пункту 2 вищезазначеного розпорядження така виплата здійснюється у межах видатків на оплату праці, передбачених у Держаному бюджеті України на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Однак розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 № 22-р діяло лише протягом 2004 року та передбачало здійснення компенсаційних виплат у межах видатків на оплату праці, передбачених у Держаному бюджеті на 2004 рік на утримання органів судової влади.
Враховуючи, що законодавством України та іншими нормативно-правовими актами не передбачено здійснення компенсаційних виплат суддям у зв’язку із справлянням податку з їх заробітної плати за 2005 рік, як просили позивачі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позову за спірний період.
Правовими та організаційними засадами, які визначають статус суддів, з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя є Конституція України, Закон України «Про статус суддів», Закон України «Про судоустрій України», що були чинні на час виникнення спірних правовідносин, та інші законодавчі акти.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно Конституцією України та законами України, якими гарантовано незалежність і недоторканість суддів (частина перша статті 126 Конституції України).
Згідно з частиною першою статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Відповідно до ст. ст. 42-45 Закону України «Про статус суддів», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, невід'ємними елементами статусу суддів є матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів.
Отже, невиплата, або зменшення розміру заробітної плати суддів свідчить про звуження змісту і обсягу гарантій незалежності і недоторканості суддів та порушення конституційних гарантій, закріплених Основним Законом України.
Гарантії самостійності судів і незалежності суддів забезпечують особливий порядок фінансування та організаційне забезпечення діяльності судів, встановлених законодавством. Реалізація належного фінансового забезпечення судів та виплати суддям гарантованої державою заробітної плати, пов'язана з діяльністю центральних органів виконавчої влади: Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України та суду, в якому працює суддя.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом першої інстанції встановлено, що порушення прав позивачів виявлено у невчиненні дій відповідачами, тобто в бездіяльності центральних органів виконавчої влади, а саме: Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України щодо здійснення фінансування, виплати та перерахунку заробітної плати позивачам.
В порушення вимог ст. ст. 20, 21 Бюджетного кодексу України, Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів та учасник бюджетного процесу, не звернулася з бюджетним запитом до Міністерства фінансів України для подальшої підготовки пропозицій до Кабінету Міністрів України при розробленні проекту Державного бюджету України, чим порушено принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що нездійснення перерахунку коштів позивачам, необхідно розглядати як відмову державного органу у реалізації його права, яка обумовлена юридичною значущістю та негативними наслідками для позивачів, оскільки не надає і не визнає за собою суб'єктивного права позивачів на реалізацію конституційної гарантії та охоронюваних правовідносин з приводу отримання від держави соціальних послуг, а також реалізації особою свого абсолютного права.
Статтею 44 Закону України «Про статус суддів», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, чітко визначено матеріальне та побутове забезпечення суддів і встановлено розміри їх посадових окладів, які нараховуються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Зокрема, посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Колегія суддів погоджується з тим, що стягнення на користь позивачів компенсаційних виплат за 2005 рік законодавством не передбачено, про що правильно зазначено судом першої інстанції.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника Державної судової адміністрації України Петренко Світлани Юріївни –залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2009 –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма
Судді: Ю.А. Ісаєнко
М.В. Данилова
Повний текст виготовлено 24 січня 2011 року.