Справа № 431/4609/21

Провадження № 2-а/419/23/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року смт Новоайдар

Новоайдарський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді Глазкової Ю.О.,

за участю секретаря судових засідань Шапки О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Луганській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

встановив:

14.09.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Старобільського районного суду Луганської області з вищезазначеним позовом.

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 19.09.2021 року позовну заяву направлено до Першого апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про підсудність.

Згідно ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 року визначено, що дана адміністративна справа підсудна Новоайдарському районному суду Луганської області.

Адміністративна справа № 431/4609/21 надійшла до Новоайдарського районного суду Луганської області 09.11.2021.

В обґрунтування позовної заяви, з урахуванням уточнень наданих до суду 11.11.2021 року позивач посилався на те, що постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №4682519 від 25.08.2021 року його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 25.08.2021 року о 06:32 год. в с. Новоохтирка, керуючи тз Mersedes Benz ML 230 CDI ВВ 1414С рухався зі швидкістю 75 км/год в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45. Початок населеного пункту, при дозволеній швидкості 50 км/год. Швидкість вимірювалась технічним приладом TRUCAM II LTI 20/20 TC008379. Похибка - 2 км/год. Чим порушив п. 12.4 ПДР - порушення швид. режиму в населених пунктах (дозвол. швид. не більше 50 км/год), тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Не погодившись з зазначеною постановою ОСОБА_1 звернувся до суду та просив скасувати постанову про притягнення його до відповідальності, а провадження по справі - закрити.

Звертаючись до суду з позовом він зазначив, що зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що він в зоні дії дорожнього знаку 5.45 «населений пункт» порушив швидкісний режим, визначений п.12.4 ПДР України більш ніж на 20 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач покликався лише на єдиний доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача в зоні дії дорожнього знаку «населений пункт» - це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCam ТС008379.

Зазначив, що працівник поліції тримав вимірювальний пристрій у руках, що є порушенням вимог закону, оскільки при вимірюванні швидкості руху приладом TruCam, він має бути стаціонарно закріпленим.

В оскаржуваній постанові також відсутні посилання на докази місцезнаходження дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення. Таким чином, посилання інспектора в оскаржуваній постанові на докази щодо фактичної зони дії дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги є ключовим для вирішення питання щодо порушення швидкісного режиму руху транспортних засобів, визначеного п. 12.4 ПДР України більш ніж на 20 км. За відсутності посилання відповідача в оскаржуваній постанові на зазначені докази щодо зони дії дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» в кілометровій відмітці вказаної автодороги, позивач вважає, що зібрані інспектором докази не підтверджують обставини щодо руху транспортного засобу під керуванням позивача саме в зоні дії дорожнього знаку населений пункт з перевищенням швидкості понад 20 км.

Відтак, на думку позивача, працівник патрульної поліції, який розглянув справу, не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази, які в повній мірі підтверджують факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення.

Зазначив, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції, ніж розміщення виключно в порядку ст.40 Закону України «Про Національну поліцію».

Контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак «5.70»), вказане обумовлено ч.2 ст.40 Закону №580-VIII, згідно якої інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Натомість, оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини щодо розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку «5.70» лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму.

Більш того, інспектором поліції спотворено в оскаржуванній постанові час її винесення, оскільки зазначено, що він її виніс через годину начебто після скоєння правопорушення, хоча фактично постанова ним була складена та оголошена позивачу після зупинки транспортного засобу на протязі 10-15 хвилин. Окрім цього, зазначив, що позивач начебто відмовився від ознайомлення з правами та обов`язками особи, яка притягається до відповідальності та від отримання постанови, хоча в дійсності права та обов`язки позивачу було роз`яснено, на що позивач заявив клопотання про надання сертифікату придатності вимірювального пристрою, а на завершення заявив клопотання про направлення йому на домашню адресу постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, копії вказаного сертифікату та інформаційного носія з відеофіксацією подій, які відбулися за його участю, чого, окрім отримання ним після оскарження постанови її оригіналу, так і не відбулося.

Ухвалою Новоайдарського районного суду від 11.11.2021 року відкрито провадження у справі. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Позивач в раніше наданій заяві просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час і імсце розгляду справи у установленому законом порядку.

Ухвалою суду від 19.11.2021 року відзив повернуто відповідачу, як такий, що не відповідає вимогам для заяв по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно копії постанови серії ЕАО №4682519 від 25.08.2021 року, ОСОБА_1 25.08.2021 року о 06:32 год. в с. Новоохтирка, керуючи тз Mersedes Benz ML 230 CDI ВВ 1414С , рухався зі швидкістю 75 км/год в населеному пункті позначеному дорожнім знаком 5.45. Початок населеного пункту, при дозволеній швидкості 50 км/год. Швидкість вимірювалась технічним приладом TRUCAM II LTI 20/20 TC008379. Похибка - 2 км/год. Чим порушив п. 12.4 ПДР - порушення швид. режиму в населених пунктах (дозвол. швид. не більше 50 км/год), тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с.8).

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому, положеннями ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №15 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-а, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по свій правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 2 ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Відповідно до ч.5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідачем не надано до суду доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Згідно ПДР України населений пункт - це забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45, 5.46, 5.47, 5.48.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену фототехніку і відеотехніку, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз повинна бути розміщена на видному місці.

Відповідачем не було спростовано посилання позивача на відсутність на зазначеному відрізку автошляху інформації, відповідного дорожнього знаку про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР, та не підтверджено фактичної дії дорожніх знаків щодо обмеження швидкісного режиму, як і не спростовано посилання позивача на те, що вимірювальний пристрій не було стаціонарно закріплено.

З матеріалів справи вбачається, що жодних доказів вчинення особою позивача адміністративного правопорушення, яке ставиться йому в провину, відповідачем, як особою, на яку покладається обов`язок доказування правомірності свого рішення, надано не було.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Дослідивши надані позивачем письмові докази у справі, з урахуванням відсутності належних та достатніх доказів вчинення особою адміністративного правопорушення, суд дійшов до висновку про необґрунтованість даної постанови про накладення адміністративного стягнення, що дає підстави суду зробити висновок про невинність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Керуючись ст. ст. 251, 256, 268 КпАП України ст.ст. 9, 14, 77, 90, 194, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов - задовольнити.

Скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення серії ЕАО №4682519 від 25.08.2021 року, винесену інспектором Управління патрульної поліції в Луганській обалсті лейтенантом Пальчиковим О.Є. відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладання на нього штрафу у розмірі 340 гривень.

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 19 листопада 2021 року.

Суддя Ю.О. Глазкова