УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

                                                                               Справа № 675/370/20

Провадження № 22-ц/4820/1006/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.

секретар судового засідання Гриньова АМ.

за участю: представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 – ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 675/370/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради, Орган опіки і піклування Ізяславської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка подана його представником  ОСОБА_4 , на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 16 квітня 2021 року (суддя Трасковський С.Л.).

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У лютому 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування позову зазначав, що сторони з 10.06.2015 перебували у шлюбі, в якому у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Проживали вони в належній позивачу квартирі у АДРЕСА_1 . Проте протягом останніх років сімейне життя між ними поступово погіршувалось, що, в кінцевому результаті, призвело до фактичного припинення шлюбних відносин.

Фактично з вересня 2019 року подружжя проживає окремо, син проживає з матір`ю - відповідачем ОСОБА_1 .

Вказує, що він, як батько, усвідомлюючи свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дитину, створення для нього належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров`я, духовного та розумового розвитку, вважає, що слід визначити місце проживання сина з батьком.

При цьому зазначає, що він має постійне місце проживання, забезпечений роботою, отримує стабільний дохід, здатен забезпечувати постійний догляд та піклування про дитину, його розвиток та виховання, у нього з сином існує психологічний контакт та прив`язаність один до одного.

В свою чергу, відповідач не має постійного доходу та заробітку, не здатна забезпечити дитину всім необхідним, а поведінка ОСОБА_1 та членів її сім`ї характеризується грубістю. Вона емоційно неврівноважена, схильна до словесних образ.

А тому, звертаючись до суду, просив розірвати шлюб, визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_6 разом з ним.

Фактично заперечуючи проти позову ОСОБА_3 , у березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Позов мотивувала тим, що з ОСОБА_3 перебуває у шлюбі, у якому в них народився син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на той час вони проживали у квартирі у АДРЕСА_1 .

Проте, в жовтні 2019 року через неможливість подальшого проживання з відповідачем, що було обумовлено образами та непристойною поведінкою з боку відповідача, змушена була залишити місце їх спільного проживання та разом з сином переїхати до помешкання своєї матері в с. Радошівка Ізяславського району Хмельницької області, де створила всі належні умови для проживання сина.

Вважає, що визначення місця проживання дитини з нею відповідатиме найкращим інтересам дитини, адже від народження сина і по сьогоднішній день саме вона опікується матеріальним та духовним благополуччям дитини і має можливість забезпечити його всім необхідним.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 03.04.2020 вказана зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду та об`єднана в одне провадження із первісним позовом.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 03.04.2020 задоволено клопотання ОСОБА_3 та залучено до участі у справі в якості третіх осіб: Службу у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації та Службу у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12.05.2020 задоволено клопотання представника позивача та роз`єднано у самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації та Служба у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04.02.2021, до участі в справі в якості правонаступника третьої особи Органу опіки та піклування Радошівської сільської ради Ізяславського району залучено Орган опіки і піклування Ізяславської міської ради.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 16 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації та Служба у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради, про визначення місця проживання дитини з батьком відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей виконавчого комітету Славутської міської ради, Орган опіки і піклування Ізяславської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення первісних позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічного позову. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не приймались до уваги доводи представника позивача за первісним позовом про бажання укласти мирову угоду, про наявність поважних причин у позивача за первісним позовом щодо перенесення судового засідання на іншу дату та щодо повернення до підготовчого засідання з метою подання до суду доказів заяв, клопотань, вивчення матеріалів справи, що вказує на незацікавленість суду в розгляді позиції позивача, ненадання йому можливості реалізувати свої права, зокрема, які передбачені ст. 197 ЦПК України, та вказують на упередженість суду та небажання розглянути справу об`єктивно. Вказує, що з викладених вище підстав була подана заява про відвід, однак ухвалою суду в задоволенні заяви було відмовлено.

Крім того, зазначає, що його представник всупереч вимогам п. 1 ч. 1 ст. 43 ЦПК України, не був ознайомлений в повному обсязі з матеріалами справи та був позбавлений якісно реалізувати усі права та обов`язки на користь позивача. Апелянт звертає увагу на те, що в судовому засіданні 16.04.2021 його представником було проголошено заперечення на дії головуючого судді, однак в порушення ч. 3 ст. 214 ЦПК України, жодної ухвали з цього приводу судом постановлено не було. Також зазначає, що судом було необґрунтовано відмовлено у клопотанні про виклик свідків та позбавлено позивача використати свідчення осіб, на підтвердження позовних вимог, та безпідставно відмовлено у клопотанні про витребування доказів і огляді доказів з метою надання оцінки судом моральних якостей відповідача. Також суд не встановив, а ОСОБА_1 не підтвердила відповідними доказами звідки саме вона отримує дохід, враховуючи те, що в судовому засіданні ОСОБА_1 заявила, що безробітна. За позицією позивача-відповідача, ОСОБА_1 не отримує будь-якого доходу, належних доказів отримання виплат по безробіттю не надала, а тому норма ч. 2 ст. 161 СК України забороняє суду визначити місце проживання дитини разом із незабезпеченою особою. Апелянт також не погоджується з висновком суду про те, що він матеріально не забезпечує сина.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 16 квітня 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення. При цьому, посилалась на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, правильність висновків суду та належну оцінку всім наявним у справі доказам, вважає, що визначення місця проживання малолітнього сина з матір`ю відповідає найкращим інтересам дитини.

В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 – ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені відповідно до вимог ЦПК України, про поважність причин (об`єктивну неможливість) неявки в судове засідання не повідомили.

Крім того, інші учасники справи, в тому числі позивач за первісним позовом та відповідач та зустрічним позовом ОСОБА_3 , як апелянт, та його представник ОСОБА_4 не були позбавлені можливості заявити клопотання про їх участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою системи EasyCon.

А тому, колегія суддів поважності причин неявки в судове засідання інших учасників справи не встановила, і, відповідно, підстав для відкладення розгляду справи, та вважає за можливе слухати справу за їх відсутності. При цьому, колегія суддів виходить з того, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, не відкладаючи розгляду справи, оскільки основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасника справи або його представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що з 10.06.2015 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 8 т. 1). На даний час вказаний шлюб розірвано за рішенням суду.

У шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 в сторін народився син ОСОБА_5 (а.с. 9 т. 1).

Відповідно до довідок № 390 від 13.03.2020, № 781 та 782 від 15.06.2020, які видані Радошівською сільською радою Ізяславського району, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2 разом з сином ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_8 та співмешканцем останньої ОСОБА_9 (а.с. 43, 129-130 т. 1).

Крім того, 01.01.2020 ОСОБА_1 уклала договір оренди квартири АДРЕСА_3 строком на 12 місяців (а.с. 38-42 т. 1).

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов, затвердженого начальником служби у справах дітей Славутської РДА 13.02.2020, за заявою ОСОБА_3 було проведено обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4 , та встановлено, що квартира зі всіма комунальними зручностями, облаштована, чиста. Умови проживання задовільні, дитина має все необхідне для проживання та виховання. Стосунки в сім`ї доброзичливі, мати належним чином займається вихованням та утриманням дитини, перешкод у спілкуванні батькові дитини не створює (а.с. 49 т. 1).

Відповідно до акта обстеження умов проживання, складеного 21.01.2020, будинок АДРЕСА_2 складається з чотирьох кімнат. Умови проживання задовільні. Будинок умебльований, є килимові покриття, наявні книги, іграшки, засоби гігієни. Створені всі необхідні умови для повноцінного розвитку дитини відвідного віку. Наявний сезонний одяг та взуття. При обстеженні комісією встановлено факт проживання дитини ОСОБА_5 разом з матір`ю ОСОБА_1 , якою вжито всіх заходів для задоволення базових потреб дитини (а.с. 45 т. 1).

Також 15.06.2020 комісією проведено повторне обстеження умов проживання дитини ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідним актом. Вказаною комісією встановлено, що в будинку створено необхідні умови для проживання та розвитку дитини. Дитина відвідує дошкільний навчальний заклад № 2 «Подолянчик», мати належним чином займається вихованням та утриманням дитини. Стосунки в сім`ї позитивні. У матері з дитиною теплі стосунки, син прив`язаний до матері (а.с. 127 т. 1 ).

Комісією в складі працівників Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації 04.10.2019 проведено за заявою ОСОБА_1 обстеження умов проживання дитини в квартирі АДРЕСА_5 . Вказане помешкання складається з двох кімнат, в ньому проводяться ремонтні роботи. В квартирі є необхідні меблі та побутова техніка. Дитина має спальне місце (двоспальне ліжко на двох з батьком). За вказаною адресою проживають та зареєстровані ОСОБА_3 – батько, ОСОБА_5 – син, ОСОБА_10 – брат батька дитини. Як вказано в акті обстеження умов проживання, між батьками існує конфлікт щодо виховання та місця проживання дитини. На час обстеження мати дитини ОСОБА_1 перебувала з дитиною в помешканні, оскільки батько повідомив, що не забороняє їй зустрічатись та спілкуватись з сином (а. с. 17 т. 1).

Крім того, за вказаною адресою проживання позивача-відповідача було проведено 04.05.2020 ще одне обстеження умов проживання, що підтверджується відповідним актом. Відповідно до якого комісія дійшла висновку, що умови проживання задовільні, квартира знаходиться в стадії ремонту, наявні необхідні меблі, побутова техніка. В помешканні чисто, прибрано. Батько дитини займає одну із кімнат, в якій наявні необхідні для проживання меблі (а.с. 118 т. 1).

Згідно з довідкою № 19 від 12.03.2020 ОСОБА_5 відвідує платний клуб « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Будинку дитячої творчості (а.с. 46 т. 1). Згідно з характеристикою № 22 від 17.03.2020, наданої Будинком дитячої творчості, дитина завжди охайна, забезпечена всім необхідним для перебування в клубі, здійснення навчальної діяльності. Хлопчик відкритий, охоче грається. В нього досить добре розвинуте логічне мислення, має високий рівень слухової і зорової пам`яті, уяви. Вирізняється хорошим розвитком мовлення, великим словниковим запасом. Знає, що добре і що погано. Товариський, доброзичливий, уразливий. За весь час перебування в клубі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » лише мама цікавилась змістом навчальних програм, поведінкою дитини і консультувалась з питань корекції поведінки та навчальних навичок (а.с. 47 т. 1).

Відповідно до довідки № 18 від 17.03.2020 ОСОБА_5 з 12.02.2020 відвідував дошкільний навчальний заклад ясла-садок № 2 «Подоляночка» м. Славута Хмельницької області. Практичним психологом даного навчального закладу складено психолого-педагогічну характеристику дитини, відповідно до якої він добре розвинутий, має необхідні навики, досить самостійний (а.с. 48 т. 1).

Відповідач-позивач ОСОБА_1 дбає про гармонійний розвиток дитини, забезпечує відвідування ним занять з логопедом та практичним психологом, що підтверджується висновком про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 24.10.2019 № 119, складену фахівцями комунальної установи Славутської міської ради «Інклюзивно-ресурсний центр» та інформацією, наданою вказаною установою листом № 21 від 27.03.2020 (а.с. 51-53 т. 1).

Оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд першої інстанції правильно виходив з того, що за місцем проживання кожного із батьків малолітньої дитини створені належні умови для проживання останнього, кожен з батьків проявляє турботу та любов до своєї дитини ОСОБА_5 , кожен з них за місцем роботи та проживання характеризується позитивно. Жодних обставин, які б вказували, що хтось із них в силу суб`єктивних чи об`єктивних причин не здатен виконувати покладені на них законом обов`язки щодо виховання, утримання та розвитку спільної дитини, встановлено не було.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведеної в ході розгляду справи судової психологічної експертизи № 2817/20-26 від 30.12.2020 кожен із батьків ОСОБА_6 , з урахуванням їх індивідуально-психологічних властивостей, інтелекту, властивостей емоційно-вольової сфери, спрямованості особистості, має необхідні для виховання дитини психолого-педагогічні якості. З виховної точки зору ОСОБА_1 та ОСОБА_3 характеризуються однаково як батьки, яким подобається їх дитина такою, як вона є. Вони поважають і визнають її індивідуальність, схвалюють її інтереси, підтримують плани, проводять з нею досить часу і не шкодують про це. Виявляють щиру цікавість до того, що цікавить дитину, високо оцінюють здібності дитини, заохочують самостійність і ініціативу, намагаються бути на рівних з дитиною. Батьки, де потрібно контролюють, а де потрібно довіряють і дають свободу. Невдачі дитини дорослі вважають випадковими і вірять в них. Такі батьки, швидше за все, стануть гарними учителями і вихователями для своєї дитини. Такий підхід батьків у вихованні з психологічної точки зору сприяє успішній соціалізації дитини, розумового, фізичного розвитку і формує в ній відчуття стабільності і благополуччя. Дитина виростає відповідальною, незалежною, компетентною, упевненою в собі, з адекватною самооцінкою, вміє контролювати свої бажання і як правило домагається більших успіхів у житті. Дитина знає, що батьки завжди зможуть її вислухати і допомогти.

Малолітня дитина ОСОБА_5 , з урахуванням його вікових особливостей емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища неспроможний надавати оцінку відношенню кожного з батьків до нього та виявляти прихильність до когось з батьків.

Малолітній ОСОБА_5 має виражений емоційний контакт та прихильність до кожного з батьків.

Дитина ОСОБА_5 бажає проживати з мамою ОСОБА_1 .

Малолітній ОСОБА_5 не піддавався сторонньому впливу, який би сформував його ставлення до батьків та наявні бажання щодо проживання з кожним із них.

Зміна умов поживання, виховання та оточення малолітнього ОСОБА_6 на його психологічний стан може призвести до труднощів у спілкуванні, розвитку конфліктності та до ігнорування соціальних вимог нового середовища (а.с. 194-201 т. 1).

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості у виконавчому провадженні № 61793738 від 16.07.2020, виданою Святошинським районним відділом ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), станом на червень 2020 року заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , що стягуються на підставі судового наказу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12.02.2020 по справі № 675/197/20, становить 20406,18 грн. Доказів погашення вказаного боргу та своєчасної сплати аліментів позивачем-відповідачем суду не надано (а.с. 66, 159 т. 1).

Згідно з висновком Органу опіки і піклування виконавчого комітету Славутської міської ради від 15.06.2020 року № 04-29/1397, орган опіки і піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 147-148 т. 1).

До такого ж висновку дійшов і Орган опіки і піклування Радошівської сільської ради (а.с. 134-136 т. 1).

Також судом першої інстанції встановлено, на час слухання справи в суді першої інстанції, ОСОБА_1 втратила роботу, отримувала допомогу по безробіттю, хоча на день подання зустрічного позову мала два місця роботи. Станом на 16.03.2020 на її ім`я був відкритий депозитний рахунок, на якому знаходились грошові кошти (а.с. 61-65 .т. 1).

При цьому, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в тій частині, що відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом не має доходів, а тому неможливо визначити місце проживання сина з особою, яка є матеріально незабезпеченою, оскільки відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.06.2019 у справі № 182/2037/17, матеріально-побутове забезпечення батьків має враховуватися, але не є визначальним у вирішенні питання про визначення місця проживання дитини, оскільки судам перш за все слід брати до уваги інші критерії, зокрема ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, у тому числі обов`язків по вихованню дитини, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини та повинні виходити із якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Крім того, на спростування таких доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 надано довідку Славутської міськрайонної філії Хмельницького ОЦЗ №221321265 від 29.06.2021, відповідно до якої розмір отриманої допомоги по безробіттю за період з листопада 2020 року по травень 2021 року складав 40 841 грн 55 коп, та витяг з наказу ТОВ «РУШ» № 184-КП від 28.09.2021, копію трудової книжки, відповідно до яких ОСОБА_1 з 29.09.2021 працює на посаді продавця-касира непродовольчих товарів магазину «Єва» (а.с. 160, 226-227 т. 2).

Отже, суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам по справі та у контексті першочергового врахування інтересів малолітньої дитини, які переважають над інтересами батьків, дійшов правильного висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1  про визначення місця проживання малолітнього сина з нею та відмову в задоволенні первісного позову  ОСОБА_3 про визначення місця проживання сина з ним.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на обставинах справи та відповідає нормам матеріального права.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. При цьому положення Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

При визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Апеляційним судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком, що фактично призводить до зміни місця проживання дитини, буде мати більш позитивний вплив на дитину. При таких обставинах, суд першої інстанції правильно врахував інтереси дитини, яка проживає в атмосфері любові, турботи, захисту, і змінювати місце проживання дитини вагомих підстав немає.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази на підтвердження наявності виняткових обставин, у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання малолітньої дитини разом з матір`ю.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги на те, що адвокат - представник позивача-відповідача був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 197 ЦПК України, оскільки з часу відкриття провадження у справі за первісним позовом – 02.03.2020, з часу прийняття судом до спільного розгляду зустрічного позову – 03.04.2020, ОСОБА_3 та його представники мали достатньо часу для подання відзиву на зустрічний позов, участі в підготовчому засіданні, поданні доказів та заявлення відповідних клопотань до часу закриття підготовчого провадження – 23.03.2021. Крім того, ухвалою суду першої інстанції від 16.04.2021 за клопотанням представника позивача-відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 поновлювався процесуальний строк для подачі доказів.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, доводи апелянта про порушення норм процесуального права при вирішенні питання про відвід є безпідставними, не свідчать про необхідність задоволення заявлених апелянтом вимог, оскільки судом першої інстанції ухвалено мотивоване судове рішення про відмову в його задоволенні за необґрунтованістю.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на неприйняття судом процесуального рішення щодо заперечень представника позивача-відповідача щодо дій головуючого, оскільки такі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи по суті.

Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а скарга - без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана його представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 16 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 листопада 2021 року.

Суддя-доповідач                                                І.В. П`єнта

Судді:                                                                А.П. Корніюк

       О.І. Талалай