ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2010 р. справа № 2а-9321/10/0470
м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М. В.,
при секретаріШенкунісі А.О.,
за участю:
представника відповідача Штанько С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Міжнародний аеропорт «Кривий Ріг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
ВСТАНОВИВ:
Дніпропетровське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) звернулося до адміністративного суду з позовною заявою до Комунального підприємства Міжнародний аеропорт «Кривий Ріг» (далі – відповідач), у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача адміністративно-господарські санкції у розмірі 61178,15 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1798,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним: відповідач в порушення ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від 21.03.91 N 875-XII (далі - Закон №875) не забезпечив працевлаштування інвалідів у кількості – 5 особи та не сплатив адміністративно-господарські санкції за нездійснення працевлаштування інваліда, внаслідок чого завдано значної шкоди державним інтересам, що не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя. Представник позивача в судове засідання не з’явився, в матеріалах позовної заяви просить розглянути адміністративну справу за його відсутності, позовні вимоги – задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що в діях відповідача відсутня вина, як умова притягнення до відповідальності, оскільки відповідачем вжиті заходи щодо забезпечення працевлаштування інвалідів, а саме: протягом 2009 року до Центрально-Міського центру зайнятості подавалися звітності у формі №3-ПН «Звіт про наявність вакансій» та у формі №5-ПН «Звіт про прийнятих працівників», жодного випадку відмови у прийнятті на роботу інвалідів не було. Інваліди самі не хочуть та не можуть працювати у відповідача внаслідок віддаленості підприємства від населених пунктів. Отже, відповідачем ужито всіх залежних від нього заходів щодо недопущення господарського правопорушення.
Дослідивши письмові докази по справі, чинне законодавство України, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 03.02.2010 р. відповідач подав позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, згідно якого у відповідача працює 2 інвалідів, тоді як повинні працювати 7 осіб.
Сума адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 61178,15 грн.
Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство, з правом найму робочої сили, забезпечує визначену, відповідно до закону, кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема, інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон №875.
Частиною 3 ст. 18 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Згідно зі статтею 20 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Статтею 18 Закону №875 встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з п. 3 Положення «Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995 р., робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участі представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно Положення, державна служба зайнятості повинна вести облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; сприяти працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК та щоквартально подавати місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.
Згідно п.5 зазначеного Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
В судовому засіданні судом встановлено, що відповідач протягом 2009 року інформував Центрально-Міський центр зайнятості про створенні робочі місця для працевлаштування інвалідів шляхом надання звітів про наявність вакантних робочих місць, в тому числі для працевлаштування інвалідів за формою N 3-ПН в необхідній кількості.
Відповідач листами від 23.04.2009 р. № 1.7-99, від 08.09.2009 р. № 223, від 17.12.2009 р. № 1.7-305 звертався до відділу праці та соціального захисту населення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради з інформацією про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів та з вимогою направити інвалідів з метою працевлаштування.
У 2009 р. до відповідача інваліди у необхідній кількості відповідними органами не направлялись.
Безпідставних відмов у працевлаштуванні інвалідів на Комунальному підприємстві Міжнародний аеропорт «Кривий Ріг» судом не встановлено.
Статтею 71 КАС України визначено, що кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Таким чином, при вирішенні питання щодо правомірності стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками.
Аналіз з норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить про те, що на підприємства покладено обов’язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов’язок їх безпосереднього працевлаштування.
З огляду на досліджені в судовому засіданні докази, Комунальним підприємством Міжнародний аеропорт «Кривий Ріг» здійснив всі залежні від нього дії для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення господарського правопорушення; вини в діях відповідача щодо не працевлаштування інвалідів не встановлено.
За наведених обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 22 грудня 2010 року.
Суддя
М.В. Бондар